Буковинський Державний Медичний Університет

БІБЛІОТЕКА

Вдосконалюємося для вас!
Вгору

Другий Київський державний медичний інститут (1939-1944)

Реорганізація виробничо-медичного інституту у Другий Київський державни медичний інститут (2-й КДМІ)та його діяльність до 1944 року
На прохання Народного комісаріату охорони здоров’я, Рада Народних  Комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) Постановою No 1049 від 16 липня 1936 року реорганізувала Київський виробничо -медичний інститут з 1 вересня 1936 року в стаціонарний 2-й Київський державний медичний інститут (2-й КДМІ) із лікувальним факультетом.
Будівлі й оснащення Першої Київської робітничої лікарні було передано у власність 2 -го КДМІ, що дозволило всі теоретичні та майже всі клінічні кафедри розмістити у власній живописній садибі. Із 20 клінічнихкафедр 16 було створено і розміщено в профільних відділеннях лікарні, якістали власними клініками інституту, а решта шість–на базі кращих міських і відомчих лікарень Києва.
 
На території лікарні додатково було збудовано чотири двоповерхові корпуси для теоретичних кафедр, а також анатомічний і хімічний корпуси. Директором інституту було призначено керівника цієї лікарні кандидата медичних наук Михайла Євсієвича Лиманського, який керував навчальним закладом і клінічною лікарнею одночасно упродовж 1936 – 1941 років.
 
До 1941 року 2-й КДМІ працює на Лук’янівці і скоро стає шанованим столичним вищим навчальним і лікувальним закладом. Хворі з Києва й усіх регіонів України прагнули потрапити на лікування саме в клініки 2-київському медінституті очолили
 

Упродовж 22–28 червня 1941 року клініки 2-го КДМІ прийняли  понад 1000 поранених із діючих на фронтах військ. Студентів першого та другого курсів направлено на спорудження укріплень на випадок оборони Києва.

У серпні 1941 року – Другий Київський медінститут (разом із  Першим) евакуйовано до Харкова. Понад 60 % викладацького персоналу та всіх студентів 2–5-х курсів 1-го і 2-го Київських медінститутів було мобілізовано в діючу армію на різні медичні посади. Із решти співробітників і студентів обох Київських медінститутів на воєнний період створено Київський державний медінститут (об’єднаний). Виконуючим обов’язки директора призначено доцента кафедри  госпітальної  терапії  1-го  КДМІ  Є.І. Кефелі.

Вересень 1941 року – Київський медичний інститут (об’єднаний) евакуйовано до  м. Челябінська  (РФ), де  він розмістився на  вул. Комуни, 35 і  працював   до   повернення   у   грудні   1943   року   в   звільнений   Київ.   У Челябінську залишився працювати, створений за вказівкою з Москви за рахунок професорсько-викладацького персоналу та навчально-матеріального майна об’єднаного Київського медінституту, Челябінський медичний інститут (нині Челябінська медакадемія РФ).

Грудень, 1943 року – повернення об’єднаного Київського медінституту до    визволеного    Києва.    Поновлено    наприкінці    грудня    діяльність 1-го Київського медичного інституту на базі його уцілілих навчальних корпусів і клінік. Всі будівлі і клініки 2-го КДМІ тимчасово займав тоді діючий тиловий військовий сортувально-евакуаційний госпіталь (СЕГ) на 2000 ліжок (закінчив свою роботу у 1946 р.). Гострий дефіцит викладацького персоналу у 1-му КДМІ було частково ліквідовано тимчасовим призначенням на вакантні посади наявних на той час професорів та викладачів 2-го КДМІ. Вони надалі залишилися працювати в Києві.

 
Print Friendly, PDF & Email