Думки видатних і наше життя

 

 


 

 


 




Батьківщино моя 

Батьківщино моя, 
Зореносна моя, 
Бачу, правда твоя 
Над віками сія. 
Чую, слава моя, 
Наче сонячний дзвін, 
Крізь сторіччя луна 
У серцях поколінь. 
Чую, слава моя, 
Наче сонячний дзвін, 
Крізь сторіччя луна 
У серцях поколінь. 
Бери очі й мої, 
Щоб видніше було. 
Бери слово й моє, 
Щоб ясніше було... 
    Володимир Івасюк



                      
Быть знаменитым некрасиво.
Быть знаменитым некрасиво. 
Не это подымает ввысь. 
Не надо заводить архива, 
Над рукописями трястись. 
Цель творчества самоотдача, 
А не шумиха, не успех. 
Позорно ничего не знача, 
Быть притчей на устах у всех. 

Но надо жить без самозванства, 
Так жить, что бы в конце концов 
Привлечь к себе любовь пространства, 
Услышать будущего зов. 
И надо оставлять пробелы 
В судьбе, а не среди бумаг, 
Места и главы жизни целой 
Отчеркивая на полях...
                Борис Пастернак 







Вакарчу́к Святосла́в
український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи»,
композитор, громадський діяч. Заслужений артист України

  

    


 
 



Андрій «Кузьма» Кузьменко
(1968 — 2015)
український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор

 
 


Васи́ль Симоне́нко
 (1935 — 1963) 
 український поет і журналіст, 
шістдесятник

          





Василь Стус
(1936 – 1985)

 Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
Василь Стус

Український поет-дисидент, перекладач, літературознавець. Перекладав лірику Іоганна Вольфганга Гете і Федеріко Гарсія Лорки.
Автор збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Дорога болю», «Золотокоса красуня», «Круговерть» та інші.



І знов Господь мене не остеріг,
І знов дорога повилася.
Тож — до побачення — у просторі
І — до побачення у часі.
В. Стус «Останній вірш»




        Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. 
        Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним.
Любомир Гузар «Про свободу»





… Але голови гнути я не збирався... 
За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину.
                                                                         Василь Стус


***
Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,

ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости і рости, допоки
не упадуть тюремні двері.
                        Василь Стус «Сто років як сконала Січ»






Поет-патріот
Ліна Василівна Костенко








Смерть — це ще не поразка. 
В переможних боях теж бувають полеглі.
Л.Костенко




Прости мені, мій змучений народе, 
Що я мовчу. Дозволь мені мовчать! 
Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе, 
І тільки змії кубляться й сичать. 
Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні. 
Злість рухає людьми, але у бік безодні











А Ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни
Л.Костенко











   Розп'ято нас між заходом і сходом. 
    Що не орел — печінку нам довбе. 
    Зласкався, доле, над моїм народом, 
    щоб він не дався знівечить себе!



        Починаю розуміти, чому Людовик ХІV сказав:
                                     «Держава – це я». 
                    Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. 
І якби кожен усвідомив,  що держава – це він, 
            то досі у нас вже була б достойна держава
 





    
Моя любове! Я перед тобою.
    Бери мене в свої блаженні сни.
    Лиш не зроби слухняною рабою,
    не ошукай і крил не обітни!



Важко любити розумну жінку. 
Завжди боїшся впасти в її очах. 
Жінка втрачає  на інтелекті, лише коли вона закохана.
Так що бажано підтримувати в ній цей  стан.
Втім, жінка — як музика, її можна любити,
 навіть не дуже розуміючи.






"Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати.
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати".

"Вічна парадигма історії:
За свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькана національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії." 
Ліна Костенко 
 


 Поет-патріот Ліна Костенко художньо осмислює загальнолюдяні цінності, примушує замислитися над тим, що залишає по собі людина.








 Поет для всіх часів і народів - 
                                    Володимир Висоцький


***
Всю войну под завязку я все к дому тянулся, 
И хотя горячился, воевал делово. 
Ну а он торопился, как-то раз не пригнулся,- 
И в войне взад-вперед обернулся, за два года - всего ничего!... 


Он кричал напоследок, в самолете сгорая: 
- Ты живи, ты дотянешь! - доносилось сквозь гул. 
Мы летали под богом, возле самого рая - 
Он поднялся чуть выше и сел там, ну а я до земли дотянул…
 
 Я кругом и навечно виноват перед теми, 
С кем сегодня встречаться я почел бы за честь. 
И хотя мы живыми до конца долетели, 
Жжет нас память и мучает совесть - у кого? У кого она есть…




 
В чому секрет нашої любові до його поезії.
                Вся справа – в особистій долі, яка починається не в момент народження людини.
  Вона, твоя доля, - частина загальної, величезної долі твого народу.


Пісні Володимира Висоцького про війну – це, передусім, пісні про дуже справжніх людей. Людей із плоті і крові. 
Сильних, втомлених, мужніх, добрих. Які боронять свою країну, які до останнього впевнені у словах 
″Слава Україні!″
А у відповідь живі відповідають ″Героям слава!″





















ШАНДОР  ПЕТЕФИ
(1823-1849)

31 липня 1849 року в останньому героїчному  бою венгерської революційної армії загинув 26-річний видатний поет Венгрії – Шандор Петефі.
Він був революціонером, виборювачем за демократичну Венгрію, співаком вікової
боротьби та мрій венгерського народу.



ПАТРИОТИЧЕСКАЯ  ПЕСНЯ

Я твой и телом и душой, 
Страна родная. 
Кого любить, как не тебя! 
Люблю тебя я!
Моя душа – высокий храм             
Но даже душу 
Тебе, отчизна, я отдам 
И храм разрушу

Пусть из руин моей груди
Летит моленье:
«Дай, боже, родине моей             
Благословенье!»

Не буду громко повторять 
Молитвы эти, — 
Что ты дороже мне всего 
На белом свете.







         

  










Ти вже не згинеш, ти двожилава, 
земля, рабована віками, 
і не скарать тебе душителям 
сибірами і соловками.
Василь Стус «Сто років як сконала Січ»


Помер 3 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму Пермської області (РФ) під час голодування.
19 листопада 1989 року відбулось перепоховання праху Василя Стуса на Байковому цвинтарі в Києві.



Ми ще повернемось, 
обов’язково повернемось,
бодай – 
ногами вперед, 
але: не мертві, 
але: не переможені, 
але: безсмертні
                       В. Стус



Власне, чи є українська інтелігенція? Думаю, або її немає взагалі, або вона молода і все недозріла. Вона втратила свою якість або ніколи її не досягала. Український інтелігент на 95% чиновник і на 5% патріот. Отож, він і патріотизм свій хоче оформити в бюрократичному параграфі, його патріотизм і неглибокий і ні до чого не зобов’язує…
Василь Стус 
























Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!








Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.
Л.Костенко





Ми воїни. Не ледарі. Не лежні. 
І наше діло праведне й святе. 
Бо хто за що, а ми за незалежність. 
Отож нам так і важко через те.














Жах не в тому, 
що щось зміниться, - 
жах у тому, що все може залишитися так  само.




  











     Я не скажу і в пам'яті - коханий.
    І все-таки, згадай мене колись.
    Ішли дві долі різними шляхами.
    На роздоріжжі долі обнялись.






***
Вже почалось, мабуть, майбутнє. 
Оце, либонь, вже почалось… 
Не забувайте незабутнє, 
воно вже інеєм взялось!...

… Минають фронди і жіронди, 
минає славне і гучне. 
Шукайте посмішку Джоконди, 
вона ніколи не мине…

… В епоху спорту і синтетики 
людей велика ряснота. 
Нехай тендітні пальці етики 
торкнуть вам серце і вуста.


Розуміючи плинність матеріальних цінностей, кожному з нас завжди необхідно пам’ятати про духовне: красу, мистецтво, любов до людини, любов та вірність Батьківщині.  
















Сказати: «Героям слава!»  - легко. Важче, але конче необхідно, кожному з нас не тільки замислитися, що для нас слова «честь», «свобода», «Батьківщина». Необхідно щодня відстоювати її інтереси, захищати свободу і напрацьовувати право сказати: 
«Я честь маю».




***
Почему все не так? Вроде все как всегда:
То же небо опять голубое,
Тот же лес, тот же воздух и та же вода, 
Только он не вернулся из боя.

Мне теперь не понять, кто же прав был из нас,
В наших спорах без сна и покоя.
Мне не стало хватать его только сейчас,
Когда он не вернулся из боя.
Он молчал невпопад и не в такт подпевал:
Он всегда говорил про другое.
Он мне спать не давал, он с восходом вставал,
А вчера не вернулся из боя.

То, что пусто теперь, не про то разговор:
Вдруг заметил я - нас было двое…
Для меня словно ветром задуло костер,
Когда он не вернулся из боя.









***
... Любовь и свобода — 
Вот все, что мне надої!
Любовь ценою смерти я 
Добыть готов, 
За вольность пожертвую 
Тобой, любовь!... 
---




***
Вслед за тобой я — тайный друг —
Иду не тенью:
Иду всегда — и в ясный день
И в черный день я!

Он меркнет, день; все гуще тень 
И мгла ночная. 
И по тебе растет печаль, 
Страна родная.

Иду к приверженцам твоим…
Там, за бокалом, 
Мы молимся, чтоб, вновь заря 
Твоя сверкала.    
Я пью вино. Горчит оно, 
Но пью до дна я, — 
Мои в нем слезы о тебе, 
Страна родная!




Comments