СОКОЛ Олександра Семенівна



СОКОЛ 
Олександра Семенівна 

вчений, педагог, лікар-інфекціоніст, 
доктор медичних наук, професор, 
заслужений діяч науки і техніки України





Основні дати життя і діяльності


4 травня
1919 р. - народилася у с. Рогозів Бориспільського району на Київщині.

1942 р. - закінчила 1-ий Київський медичний інститут і пішла добровольцем на фронт.

1942-1946 рр. - працювала на різних лікарських посадах у військових частинах.

1946-1949 рр. - навчалась в аспірантурі і одночасно працювала асистентом кафедри інфекційних хвороб Київського медичного
інституту ім. О. Богомольця.

1949 р. - захистила кандидатську дисертацію.

1952 р. - закінчила докторантуру.

1953 р. - направлена на роботу в Чернівецький медичний інститут.

1953-1962 рр. - завідувач кафедри інфекційних хвороб Чернівецького медичного інституту.

1956 р. - захистила докторську дисертацію.

1955-1957 рр. - одночасно була деканом лікувального факультету ЧМІ.

1957-1962 рр. - заступник директора інституту з навчальної і наукової роботи.

1959 р. - затверджена у вченому званні професора.

1962 р. - переведена на посаду завідувача кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту ім. О. Богомольця.

1962-1989 рр. - очолювала кафедру інфекційних хвороб Київського медичного інституту ім. О. Богомольця.

1983 р. - присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України.

1989-1993 рр. - професор - консультант кафедри.
03.06
2001 р. - професор Олександра Семенівна Сокол померла від тяжкої хвороби.


Кроки поступу та наукова діяльність 

        Олександра Семенівна Сокол (Тарабан) народилася 4 травня 1919 року в селі Рогозів Бориспільського району на Київщині в селянській сім'ї.
            У 1942 році з відзнакою закінчила 1-ий Київський медичний інститут, після чого пішла добровольцем на фронт. До 1946 року працювала лікарем у військових медичних частинах. 
            Упродовж 1946-1949 років Олександра Семенівна навчалась в аспірантурі і одночасно працювала асистентом кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту ім. О. Богомольця.
            У 1949 році О.С. Сокол захистила кандидатську дисертацію за темою: «Переливання крові як метод лікування черевного тифу». 
            У 1952 році закінчила докторантуру і продовжувала працювати асистентом кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту ім. О. Богомольця. 
            Міністерством охорони здоров’я України у 1953 році О. С. Сокол призначають завідувачем кафедри інфекційних хвороб Чернівецького державного медичного інституту. 
            В 1954 році – присвоєно звання доцента. 
            Докторську дисертацію за темою: «Особливості дії деяких серцево-судинних препаратів у інфекційних хворих» Олександра Семенівна успішно захистила у 1956 році в Інституті інфекційних хвороб АМН СРСР (нині – НДІ епідеміології й інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України).
            На посаді завідувача кафедри ЧМІ Олександра Семенівна Сокол працювала до 1962 року. Одночасно у 1955-1957 роках вона обіймала посаду декана, а протягом 1957-1962 років - проректора (тоді ця посада називалася «заступник директора») з навчальної і наукової роботи інституту. 
            У 1959 році О.С. Сокол була затверджена у вченому званні професора.


Колектив кафедри інфекційних хвороб ЧМІ в обласній клінічній лікарні 
(1964 р.)

       Наукові дослідження на кафедрі проводилися з урахуванням їх актуальності для практичної охорони здоров’я Буковини, зокрема вивчались питання клініки та епідеміології буковинської геморагічної лихоманки; шлунково-кишкових захворювань на Буковині, зумовлених гельмінтами і найпростішими; функціонального стану серцево-судинної системи у хворих на вірусний гепатит; черевного тифу та харчових токсикоінфекцій. Досліджувались також прояви і механізми вегето-судинних розладів при інфекційному гепатиті. Значна кількість робіт була присвячена питанням лікування інфекційних хворих, епідеміології ряду інфекцій, вивченню порушень обміну у хворих на вірусний гепатит та їх лікуванню. Вивчався вплив на перебіг гепатиту гемотерапії, антиретикулярної цитотоксичної сироватки, глютамінової кислоти та інше. Результати цих досліджень широко впроваджувались у лікувальну практику. Вивчення епідеміологічної ефективності корової вакцини і масова вакцинація нею дітей привела до ліквідації епідемічних спалахів цього захворювання на Буковині.
        У серпні 1962 року професор О.С. Сокол (Тарабан) була переведена на посаду завідувача кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту ім. О. Богомольця. 
        За 27 років її роботи на цій посаді колектив кафедри зберіг і розвинув традиційний науковий напрям, який Олександра Семенівна розпочала ще в Чернівецькому медичному інституті, приділяючи особливу увагу вірусним інфекціям. Вивчаючи природні і пристосувальні реакції організму, О.С. Сокол у 1965 році запропонувала спосіб лікування неускладненого грипу та інших ГРЗ без застосування хімічних антипіретиків, який у майбутньому отримав широке визнання в країні. Вона також обґрунтувала недоцільність використовування кортикостероїдів у лікуванні неускладнених гострих вірусних гепатитів. 
        Незважаючи на велику завантаженість науковою, адміністративною і депутатською роботою, О.С. Сокол систематично проводила клінічні обходи за участю всіх співробітників кафедри і лікарів базового відділення, ретельно аналізувала рівень діагностики інфекційних хвороб, особисто проводила семінари з цих питань з лікарями швидкої допомоги і дільничними лікарями. Співробітники кафедри приймали участь у ліквідації спалахів паразитарних тифів, харчових токсикоінфекцій, вірусного гепатиту, грипу, лептоспірозу та ін. 
За цей період значно зміцнилась матеріальна база кафедри, було відкрито нове інфекційне відділення базової клінічної лікарні, а у 1979 році – добудова нового корпусу з боксованими палатами. 
        Багатий клінічний досвід викладений нею у семи монографіях (у співавторстві) та 160 наукових працях, у яких висвітлені оригінальні підходи до розуміння патогенезу і лікування багатьох інфекційних хвороб. Ці дослідження не втратили свого значення і сьогодні. 
        Під її керівництвом було виконано 6 докторських і 34 кандидатських дисертації. 
        О.С. Сокол була ініціатором створення і впродовж 20 років очолювала Республіканське наукове товариство інфекціоністів, регулярні з’їзди і конференції якого сприяли втіленню наукових досягнень у практику, підвищенню фахового рівня лікарів-інфекціоністів, поширенню медичних знань серед населення. 
        І-й Всесоюзний з’їзд інфекціоністів визнав клінічну базу кафедри кращою в країні. 
        О.С. Сокол багато зробила для покращання медичного забезпечення і уніфікації викладання інфекційних хвороб в Україні. За її ініціативи видані методичні рекомендації для викладачів, підготовлені співробітниками різних медичних інститутів за єдиною схемою, що сприяло удосконаленню викладання цієї дисципліни і підвищення якості підготовки лікарських кадрів. 
        За участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни вона була нагороджена бойовими орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, а за трудові досягнення – орденами «Знак пошани» та Трудового Червоного прапора. 
       

         У 1983 році Олександрі Семенівні Сокол було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України. 

        Після залишення посади завідувача кафедри вона до 1993 року працювала професором-консультантом кафедри. 
        3 червня 2001 року після тяжкої хвороби професор Олександра Семенівна Сокол пішла з життя.

Профессор О.С. Сокол з коллегами під час роботи конференції зав. кафедрами інфкційних хвороб медінститутів України (м.Харків, 1980 р.)


Наукова спадщина

Дисертації, монографії, навчальні посібники
        1. Сокол о.с. Переливання крові як метод лікування черевного тифу : дис.. … канд.. мед. наук /Сокол Олександра Семенівна. – К., 1949 р.
        2. Сокол О.С. Особливості дії деяких серцево-судинних препаратів у інфекційних хворих : дис. … доктора мед. наук / Сокол Олександра Семенівна . – К., 1956 р.
        3. Сокол А.С. Печеночно-почечная недостаточность /А.С. Сокол, Е.Е. Карманова, А.Ф.Киселева. – К.: Здоров’я, 1977. – 135 с.
        4. Сокол А.С. Тропические паразитарные болезни человека и животных : учебное пособие /А.С. Сокол, П.А.Овчаренко, В.Ф. Галат. – К. : Изд-во УСХА, 1992. – 168 с.

Наукові статті
        5. Сокол А.С. К методике определения количества циркулирующей крови сахарным способом /А.С. Сокол // Терапевтический архив. – 1954. - № 5. – С.85-86.
        6. Сокол А.С. Клинико-лабораторная характеристика спорадических заболеваний сыпным тифом / А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский // Научная сессия Черновицкого мединститута, посвященная 10-летию существования института (1944-1954): тезисы докладов. – Черновцы, 1954. – С.16.
        7. Сокол А.С. Редкий случай тяжелого балантидиоза /А.С. Сокол, Е.Р. Цитрицкий, Н.М. Шинкерман // Медицинская паразитология и паразитарные болезни. – 1954. - № 4. – С. 324-325.
        8. Сокол А.С. Терапевтическая эффективность некоторых антибиотиков у больных осложненным коклюшем и корью /А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский, А.У. Беспала // Педиатрия. – 1954. - № 4. – С. 47-49.
        9. Сокол А.С. Терапевтическая эффективность синтомицина и левомицетина при некоторых инфекционных заболеваниях / А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский, А.У. Беспала // Научная сессия Черновицкого мединститута, посвященная 10-летию существования института (1944-1954): тезисы докладов. - Черновцы, 1954. – С.74.
        10. Сокол А.С. Кожно-сосудистые пробы у инфекционно больных / А.С. Сокол // Врачебное дело. – 1955. - № 2. – С. 137-140.
        11. Сокол А.С. Пенициллинотерапия больных брюшным тифом, осложненным пневмониями / А.С. Сокол // Врачебное дело. – 1955. - № 9. – С. 892.
        12. Сокол А.С. Терапевтическая эффективность синтомицина и левомицетина у больных тифопаратифозной группы / А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский, А.У. Беспала // Врачебное дело. – 1955. - № 9. – С. 893.
        13. Сокол А.С. К патогенезу брюшнотифозной интоксикации у собак в различные возрастные периоды / А.С. Сокол // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. – 1956. - № 1. – С. 38-41.
        14. Сокол А.С. Кожно-сосудистые реакции при адренало-диониновой пробе у здоровых людей / А.С. Сокол //Фізіологічний журнал. – 1956. - № 2. – С. 107-110.
        15. Роль гельминтов и патогенных простейших при затяжных дизентериеподобных заболеваниях у взрослых / А.С. Сокол, Н.Н. Эфрон, Ю.Ю. Косовский [и др.] // Сборник научных работ Черновицкого медицинского института. Вып.5. – Черновцы, 1956. – С. 132-138.
        16. Сокол А.С. Эффективность гептилрезорцина при аскаридозе /А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский // Проблемы паразитологии: труды 2-й научной конференции паразитологов УССР. – К., 1956. – С. 143-144.
        17. Сокол А.С. К вопросу о природе спорадических случаев повторного сыпного тифа /А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии. – 1957. - № 3. – С. 104-105.
        18. Лечение сердечно-сосудистых расстройств у больных инфекционными болезнями / А.С. Сокол // Врачебное дело. – 1957. - № 6. – С. 569-573.
        19. Сокол А.С. Эффективность комбинированного лечения дизентерийных больных с применением бактериофага/А.С.Сокол //31-я научная конференция Черновицкого мединститута: рефераты докладов. – Черновцы, 1957. – С. 126-127.
        20. Сокол А.С. Болезнь Боткина на Буковине / А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский, Б.М. Вайншток // Республиканская научно-практическая конференция по проблеме «Этиология, лабораторная диагностика, эпидемиология и профилактика эпидемического гепатита»: тезисы докладов. – Одесса, 1958. – С. 81.
        21. Сокол А.С. К вопросу о механизме действия атропина на сердце / А.С. Сокол // Сборник научных работ Черновицкого мединститута. Вып.7. – Черновцы, 1958. – С. 312-315.
        22. Сокол А.С. Клинико-эпидемиологическая характеристика болезни Боткина у детей дошкольного возраста /А.С. Сокол //Педиатрия. – 1958. - №4. – С. 15-18.
        23. Сокол А.С. Клинико-эпидемиологическая характеристика гриппа и гриппоподобных заболеваний в Черновицкой области / А.С. Сокол // Сборник научных работ Черновицкой областной клинической больницы. Вып. 1. –Черновцы, 1958. – С. 135-138.
        24. Сокол А.С. О лечении и профилактике гриппа сухой поливалентной противогриппозной сывороткой / А.С. Сокол, Л.Я. Камышева // Сборник научных работ Черновицкой областной клинической больницы. Вып. 1. –Черновцы, 1958. – С. 139-140.
        25. Сокол А.С. О механизме изменений ритмической деятельности сердца у инфекционных больных /А.С. Сокол // Сборник научных работ Черновицкого мединститута. Вып.7. – Черновцы, 1958. – С. 316-319.
        26. Сокол А.С. Эффективность применения антибиотиков у больных скарлатиной / А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский // Скарлатина: сборник работ института инфекционных болезней АМН СССР. Вып.2. – К., 1958. – С.203-208.
        27. Сокол А.С. Антибиотики в лечении инфекционных больных / А.С. Сокол // Сборник научных работ Черновицкого мединститута. Вып.9. – Черновцы, 1959. – С. 207-210.
        28. Сокол О.С. Епідемічну жовтяницю можна ліквідувати / О.С. Сокол// Радянська Буковина. – 1959. – 18 листопада.
        29. Сокол А.С. К характеристике особенности фазности изменений деятельности сердца при брюшнотифозной интоксикации у собак в различные возрастные периоды / А.С. Сокол // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. – 1959. – Т.45, № 9. – С. 57-62.
        30. Сокол А.С. Начальный период полиомиелита / А.С. Сокол // Лечение полиомиелита : тезисы и авторефераты докладов 3-й научной сессии Института по изучению полиомиелита. – М., 1959. – С. 29.
        31. Сокол А.С. Сравнительная оценка некоторых способов лечения дизентерийных больных / А.С. Сокол, Ю.Ю. Косовский // Сборник научных работ Черновицкого мединституту. Вып.9. – Черновцы, 1959. – С. 211-214.
        32. Сокол О.С. Хвороба Боткіна у дітей раннього віку / О.С. Сокол // 6-й з’їзд гігієністів, епідеміологів та інфекціоністів Української РСР: тези доповідей. – К., 1959. – С. 296-297.
        33. Диагностика и лечение вирусного гепатита (болезни Боткина) / [А.С. Сокол (отв. ред.) и др.] // Научно-проблемная конференция: материалы. – К. : Здоров’я, 1968. – 109 с.
        34. Новое в диагностике и лечении сальмонеллеза, стафилококковой инфекции и вирусного гепатита /[А.С. Сокол (отв. ред.) и др.] //Республиканская научно-практическая конференция инфекционистов: тезисы докладов; 29-30 сентября 1981 г. – Тернополь, 1981. – 98 с.



Учні професора Олександри Семенівни Сокол

За час науково-педагогічної діяльності Олександра Семенівна підготувала шість докторів (серед них – академік АМНУ Ж.І.Возіанова, професори П.М. Козюк, В.П. Ліпковський, Я.П. Латенко, Т.М. Чорна) 
та 34 кандидати наук, серед яких 3 – були співробітниками кафедри інфекційних хвороб Чернівецького медінституту : 

1. Косовский Ю.Ю. Клиника буковинской геморрагической лихорадки - 1955 г. 

2. Жуковская О.А. К вопросу о влиянии аскаридоза на возникновение и течение туберкулезного менингита у детей - 1957 г.

3. Заболотный Н.С. К характеристике желудочно-кишечных заболеваний на Буковине, вызванных некоторыми видами гельминтов и кишечных простейших - 1961 г.

Професор О.С. Сокол з учнями та колегами
(27. 07. 1962 р.)

СЛОВО про вчителя




ОЛЕКСАНДРА СЕМЕНІВНА СОКОЛ - ОДИН ІЗ ФУНДАТОРІВ  
ІНФЕКЦІЙНОЇ СЛУЖБИ НА БУКОВИНІ 

    4 травня - день народження ветерана Великої Вітчизняної війни, заслуженого діяча науки і тех­ніки України, доктора медичних наук, професора Сокол Олександри Семенівни (04.05.1919 -03.06.2001). 

Олександра Семенівна народилася 4 травня 1919 року в селянській сім'ї на Київщині. З раннього дитинства пізнала тяжку фізичну працю, пережила голод 1932-1933 років. У автобіографії вона писала, що в 1934 році, коли закінчила 7 класів, була дуже маленькою і важила 28 кг.

У 1937 році після закінчення десятирічки вступила на математичний факультет Київського університету. Однак, у жовтні цього ж року був заарештований як «ворог народу» її батько. Його засудили до розстрілу з конфіскацією майна. Олександру одразу ж виключили з комсомолу і відрахували з університету. Щоб не бути репресованою, вона змушена була повернутися у рідне село. Однак мрію про навчання не залишила, навіть наважилась написати листа самому Сталіну.

У серпні 1938 року її поновили в комсомолі, вона поступила на санітарно-гігієнічний факультет Київського медінституту. Вчилася на «відмінно», однак у зв’язку з особливостями біографії, підвищену стипендію їй не призначили. Як вона згадувала, «мужньо несла свій хрест дочки ворога народу». У 1958 році її батька реабілітували.

Початок Великої Вітчизняної війни застав Олександру Семенівну в кінці третього курсу навчання. Вона достроково здала іспити і записалася добровольцем на спорудження оборони Києва. У вересні 1941 року з останнім загоном студентів переїхала до Харкова. Навчаючись у Челябінську, куди був евакуйований медінститут, одночасно працювала медсестрою інфекційного відділення госпіталю.

У 1942 році після закінчення навчання від пропозиції поступати в аспірантуру відмовилась. Записалася лікарем – добровольцем у діючу армію. Війну закінчила командиром санітарної роти, пройшовши бойовий шлях від Москви до Берліна. Була поранена і нагороджена бойовими орденами.

Завершувався 1953 рік - 9-й рік заснування Чернівецького державного медичного інституту.

Міністерством охорони здоров'я України завіду­вачем кафедри інфекційних хвороб інституту призначають Тарабан (Сокол) Олександру Семенівну. Вона щойно виконала докторську дисерта­цію в Інституті інфекційних хвороб АМН СРСР (нині - НДІ епідеміології і інфекційних хвороб ім. Л.В, Громашевського АМН України).

На по­саді завідувача кафедри Олександра Семенівна працювала до 1962 року. Одночасно з 1955 р. вона займала посаду проректора (тоді ця посада називалася "заступник директора") з на­вчальної і наукової роботи.

Завдяки старанням О.С. Сокол на кафедрі припинилась плинність кадрів (до того часу змінилося чотири завідувача кафедрою). В основному, за сумісництвом працювали практичні лікарі. Співробітники почали цілеспрямовано займатись вивченням найбільш актуальних на той час інфекційних хвороб у Чернівецькій області. Була описана епідеміологія і клініка буковинської геморагічної лихоманки (Ю.Ю. Косовський), особливості діагностики та ефективність лікування спорадичних випадків висипного тифу, застосування синтоміцину і левоміцетину при тифо-паратифозних захворюваннях (Сокол О.С., Косовський Ю.Ю., Беспала А.У.)

Особливу увагу кафедра приділяла вивченню перебігу широко розповсюдженого у ті роки туберкульозного менінгіту у дітей, у тому числі – в поєднанні з аскаридозом (Жуковська О.А.), ролі гельмінтів і патогенних найпростіших у виникненні кишкових захворювань (Заболотний М.С.), патогенетичному лікуванню правця.

Олександра Семенівна Сокол була ініціатором і організатором проведення суцільної дегельмінтизації сільського населення у деяких районах області, де інвазованість населення інколи перевищувала 80%.

Разом із санітарно-епідеміологічною службою колектив кафедри зробив суттєвий внесок у зниження захворюваності населення на висипний тиф, дифтерію,гострі кишкові інфекції.

Було виконано дві кандидатські та одна докторська дисертації. Значно активізувалась і наукова робота в інституті.

Таким чином, у Чернівецькому медичному інституті відбулося становлення Олександри Семенівни як завідувача кафедри і організатора підготовки лікарських і наукових кадрів. За тісну і плідну співпрацю у боротьбі з інфекційними хворобами на Буковині її високо цінували і представники практичної медицини.

Всі, хто знав Олександру Семенівну, відзна­чали високу вимогливість стосовно виробничої дисципліни як до себе, так і до інших, небагатослівність, уміння чітко ставити завдання, робити конкретні висновки.

Деяка категоричність у судженнях і висновках інколи не сприймалася колегами, ви­кликала навіть образи. Але ці особливості поведінки, вміння оцінювати людей не за словами, а за конкретними ділами ґрунтувалися на власному великому і гіркому життєвому досвіді. Понад усе Олександра Семенівна ставила роботу. Разом з тим була чуйною людиною, завжди активно допомагала колегам і вихованцям, переймалася їх проблемами, допомагала їх вирішувати.

У 1962 році Сокол О.С. повернулася до Києва на посаду завідувача кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту, яку очолювала упродовж 27 наступних років. З 1966 по 1972 рік вона була також проректором з навчальної і наукової роботи цього інституту.

Крім того вона була ініціатором створення і упродовж 20 років очолювала Республіканське наукове товариство інфекціоністів, регулярні з’їзди і конференції якого сприяли втіленню наукових досягнень у практику, підвищенню фахового рівня лікарів-інфекціоністів, поширенню медичних знань серед населення.

За своїм покликанням Олександра Семенівна була, перш за все, видатним клініцистом - прак­тиком. Незважаючи на велику завантаженість адміністративною і депутатською роботою (обиралася депутатом Київради двох скликань), вона систематично проводила клінічні обходи з учас­тю всіх співробітників кафедри і лікарів базового відділення, скрупульозно аналізувала рівень діаг­ностики інфекційних хвороб, особисто проводила семінари з цих питань із лікарями швидкої допо­моги і дільничними лікарями.

Про педагогічний і організаторський талант Олександри Семенівни Сокол свідчать спогади її колишніх студен­тів.

Лекції читала академічно, кожне речення було наповнене конкретним змістом, націлювало на вирішення конкретних завдань. Постійно тур­бувалася про оснащення кафедри відповідним обладнанням і апаратурою для наукових дослі­джень та набуття студентами практичних навичок. Її зусиллями здійснений капітальний ремонт і реконструкція відділення базової клінічної лікар­ні, а у 1979 р. - добудова нового корпусу з типо­вими боксованими палатами. В організації навчального процесу на перший план ставила практичну підготовку студентів, рішуче викорінювала намагання де­яких викладачів перетворювати практичні занят­тя на мікролекціі.

І Всесоюзний з'їзд інфекціоністів визнав клінічну базу кафедри кра­щою в країні.

Як завідувач опорної кафедри Олександра Семенівна багато зробила для покращан­ня медичного забезпечення й уніфікації викладання інфекційних хвороб в Україні. За її ініціативи видані методичні рекомендації, підготовлені співробітниками різних медичних інститутів за уні­фікованою схемою, що, безумовно, сприяло покра­щанню викладання цієї дисципліни і якості підготов­ки лікарських кадрів.

Особливу увагу вона приділяла сту­дентському науковому гуртку, через який значною мірою поповнювались і науково-педагогічні кадри кафедри. Чимало студентів-гуртківців стали відоми­ми інфекціоністами (професор Вовк А.Д., доцент Ковальова Н.М.).

Про життєву мудрість і настанови О.С.Сокол із повагою і теплом згадував відомий про­фесор, письменник і дипломат Ю.М.Щербак у своє­му романі "Причини і наслідки".

За роки науково-педагогічної діяльності Олек­сандра Семенівна підготувала шість докторів (серед них - академік АМНУ Ж.Л. Возіанова, професори П.М. Козюк, В.П. Ліпковський, Я.П. Латенко, Т.М.Чорна) і 34 кандидати наук.

За бойові звершення Олександра Семенівна нагороджена бойовими орденами Вітчизняної війни І та II ступеня, Червоної зірки, медаллю "За відвагу", а за трудові досягнення - орденами "Знак пошани" та Трудового Червоного прапора.

У 1983 р. їй присвоєно почесне звання Заслуже­ного діяча науки і техніки України.

Течуть роки як вода. Все менше серед нас тих, хто вчився у Олександри Семенівни чи пра­цював з нею. Вона залишиться в пам'яті вихова­нців і колег чуйною, мужньою і мудрою люди­ною, у житті якої тісно переплелося трагічне і героїчне. Олександра Семенівна - патріот, видатний науковець, лікар і педагог, яка своє життя присвятила медицині, боротьбі за здоров'я людей.

Сокол А.М. 
професор кафедри 
інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ 



Публікації про професора О.С. Сокол 


1. Буковинська державна медична академія: становлення, здобутки, перспективи розвитку / В.П. Пішак, М.Ю. Коломоєць, І.Й. Сидорчук [та ін.] ; [за ред. В.П. Пішака.] – Чернівці: БДМА, 2004. – С. 103-107.

2. Ганіткевич Ярослав. Історія української медицини в датах та іменах /Я.Ганіткевич. – Львів, 2004. – С. 287-288.

3. Кобилянський С.Д. Історія медицини Буковини. Цифри і факти /С.Д. Кобилянський, В.П. Пішак, Б.Я. Дробніс. – Чернівці: Медакадемія, 1999. – С. 192-194.

4. Сокол А.М. Олександра Семенівна Сокол – один із фундаторів інфекційної служби на Буковині /А.М. Сокол //Буковинський медичний вісник. – 2009. – Т.13, № 1. – С. 156-157.

5. Сторінки історії Чернівецького медичного інституту /[за ред. В.П. Пішака.] – Чернівці: ЧМІ, 1994. – С. 23-25.

6. Сторінки історії: біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Буковинської державної медичної академії (1944-1998)/ [за ред. В.П. Пішака.] – Чернівці: БДМА, 1999. – С. 162.