Одеський художній музей

Одеський музей

 
В ОДЕСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МУЗЕЇ
зібрана одна з найбільших на Україні колекцій російського й українського дореволюційного та радянського мистецтва. 

    Історія створення музею почалася наприкінці ХІХ століття. Своїм заснуванням він завдячує ініціативі прогресивної громадськості Одеси,   місцевого Товариства красних мистецтв і Товариства південноросійських художників. Його організацію було доручено комісії на чолі з відомим українським художником і педагогом К. К. Костанді. Фундаторам вдалося закріпити за музеєм одну з кращих споруд міста. Офіційне відкриття Міського музею красних мистецтв відбулося 6 листопада 1899 року. 

    Будинок музею — пам'ятка архітектури класицизму початку XIX ст.— привертає ясністю й красою пропорцій, художньою довершеністю ансамблю. Одноповерхові бічні крила фасаду замикають просторий парадний двір і в глибині його сходяться до величного високого шестиколонного портика. Стриману площину стіни над входом пожвавлює барельєфний фриз, що зображує весільну процесію амурів. Ошатний вигляд має інтер'єр, особливо першого поверху. Анфіладне розташування відкриває урочисту перспективу просторих залів з мереживними паркетами, стелями, оздобленими ліпленням та розписом, високими світлими вікнами, з яких можна милуватися морем.

    Одеський художній музей, природно, прагне якомога повніше ознайомити відвідувачів з творчими успіхами одеських живописців, графіків, скульпторів, які складають один з найбільших і найзначніших творчих колективів Радянської України. В музеї експонуються твори М. М. Божія, В. В. Токарева, К- М. Ломикіна, М. А. Шелюто, В. М. Синицького, В. Г. Власова та інших одеських художників — учасників багатьох республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставок. У переважній більшості ці митці — вихованці Одеського худож­нього училища, заснованого 1865 року. Перше прилучення їх до великої художньої спадщини майстрів російського та українського мистецтва відбулося в залах Одеського художнього музею. Вони ще замолоду вивчали, копіювали портрети що належали пензлям Левицького, Ге, Рєпіна, Серова, проникалися громадянським духом мистецтва передвижників, відкривали для себе таємниці ко­лористичного багатства живопису Костанді, знайомилися на виставках з досягненнями радянського мистецтва. 
    І сьогодні музейна колекція — джерело збагачення й удосконалення для всіх поколінь одеських митців.
Comments