Вгору
Національний художній музей — один із найбільших і найстаріших в Україні. За тривалий період існування (понад 100 років) в його фондах зібрано унікальну колекцію творів українського живопису, скульптури та графіки від ХІІст. до сучасності. Завдяки цьому музей став одним із центральних закладів зі збереження
, вивчення та популяризації національного образотворчого мистецтва, джерелом духовної культури. Наразі вирішується питання про статус «Пам’ятки архітектури України».
, вивчення та популяризації національного образотворчого мистецтва, джерелом духовної культури. Наразі вирішується питання про статус «Пам’ятки архітектури України». Національний художній музей розташований в будівлі, архітектором якої, цілеспрямовано для першого в Києві міського музею, у 1892 році став Владислав Владиславович Гродецький. Слід зазначити, що даний проект – це перероблений проект талановитого московського архітектора Петра Бойцова, якому уряд не дав ліцензію на практичне будівництво.
Скульптурними оформленням головного фасада займався Е.Саля. На будівництво витратили 249 тис.крб, з яких уряд дав лише 100 тис. крб, 108 тис. крб виділила родина меценатів Терещенків.
Перша виставка з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду відкрилася у недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв у серпні 1899 року. Офіційне відкриття та освячення закладу, який здобув назву Київський художньо-промисловий та науковий музей імені государя імператора Миколи Олександровича, відбулося 30 грудня 1904 року.
1919 року після націоналізації музей став називатися 1-м Державним, з 1924 — Всеукраїнським історичним імені Тараса Шевченка, з 1936 — Державним українським, з 1939 — Державним музеєм українського мистецтва. Під час німецької окупації Києва у 1942 році музей був об’єднаний з колекцією російського мистецтва під загальною назвою Державний музей східноєвропейського мистецтва. У 1944 року попередній статус музею було відновлено. У зміні назв музею відобразилися складні процеси життя країни та певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Зокрема, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції, і як окремі частини первинної збірки відходили, аби стати підґрунтям для народження інших музеїв Києва.
Остання назва цієї інституції — Національний художній музей України — з’явилася 1994 року за часів незалежності української держави, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва.
У музеї є одна з кращих в Україні збірка іконопису, давньої поліхромної скульптури, козацьких портретів ХVІІІ ст., колекція народних картин “Козак Мамай”. Також представлені класичні твори живопису ХІХ ст., український авангард та мистецтво тоталітарної доби, новітні течії живопису межі ХХ-ХХІ століть, зібрання графіки від стародруків до сучасності.
Фонди Національного художнього музею України на сьогодні налічують близько 40 000 експонатів, серед яких — шедеври українського та закордонного живопису, скульптури та графіки від часів Київської Русі до сьогодення.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
