БІБЛІОТЕКА

З 2011 року 25 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день вітиліго. День 25 червня було обрано на відзначення пам’яті про видатного співака Майкла Джексона, який страждав на цю недугу.

Основна мета заходів, що проводяться з ініціативи Фонду Досліджень Вітиліго (VR Foundation), полягає в підвищенні поінформованості щодо захворювання, покращенні заходів профілактики та лікування, поліпшенні якості життя хворих, зборі коштів для ґрунтовних досліджень патології.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я кількість хворих на вітиліго в світі становить приблизно 0,8-2,8% від чисельності всього населення, понад 100 мільйонів осіб схильні до цього захворювання, страждають від соціальних упереджень та важкого психологічного тягаря, стають жертвами дискримінації через це захворювання.

Вітиліго – це хронічне захворювання, яке характеризується розвитком на шкірі знебарвлених плям (плям білого кольору). Таке порушення пігментації шкіри найчастіше виникає від втрати або зниження функції меланоцитів, після перенесених нервово-психічних травм, внаслідок дисфункції залоз внутрішньої секреції. Прогресує воно переважно на обличчі, шиї, кистях. «Білі плями» мають здатність поширюватись і зливатись. Латинський корінь “vitium” перекладається як “недолік”, “вада”. Стародавні римляни знали, що хвороба не заразна і є лише косметичним дефектом.

Хоча вітиліго може розвинутись у будь-якому віці, зазвичай плями виявляються до 30 років. Найбільш схильні до патології люди з наступними схильностями:

• Генетичні мутації. Американські вчені довели, що понад 30 генів впливають на функціонування меланоцитів. Зміна кожного з них збільшує ризик розвитку вітиліго.
• Стрес. За наявності схильності спровокувати прояву патології може стрес.
• Негативний вплив довкілля. Тригерами довкілля вчені називають ультрафіолетове випромінювання, радіаційний вплив, вплив токсичних хімічних речовин.
• Хронічне захворювання. Спровокувати розвиток вітиліго можуть також хвороба Аддісона, анемія, діабет, псоріаз, захворювання щитоподібної залози.

Визначити точно, який саме фактор спричинив вітіліго, важко. Лікарю залишається лише вивчати анамнез і робити припущення.

Найголовніше для людини, яка хворіє вітиліго, пам’ятати, що воно не завдає здоров’ю жодної шкоди і не пришвидшує смерть. Вітиліго лише породжує моральний дискомфорт, а він своєю чергою пробуджує психологічну тривогу.

Вітиліго – набута вогнищева депігментація шкіри без видимих трофічних і запальних явищ. При вітиліго меланоцити (клітини, які синтезують пігмент у шкірі) руйнуються, і на шкірі з’являються білі плями на різних частинах тіла (обличчя, губи, руки, ноги). Подібні ураження також можуть з’являтися на слизових оболонках (внутрішня поверхня рота і носа), сітківці ока. Волосся, яке росте на уражених ділянках, іноді стає білим.

Причина розвитку даного захворювання достеменно невідома. Найбільш поширеною є точка зору, що вітиліго є аутоімунним захворюванням. Імунна система виробляє білки (цитокіни), які при вітиліго діють на меланоцити, внаслідок чого останні перестають продукувати меланін.  Є докази того, що сонячні опіки або емоційний стрес можуть бути пусковим механізмом для початку захворювання.

Люди з іншими аутоімунними хворобами мають більше шансів захворіти на вітиліго. Діти батьків, які хворіють на вітиліго, є більш схильними до розвитку захворювання, тобто має місце генетична схильність. Треба зазначити, що робота на шкідливому виробництві, постійні контакти з агресивними хімічними речовинами, такими як: формальдегід, фенол, фенолвмісткими реактивами і жорсткими детергентами підвищує ризик професійного вітіліго.

Хоч вітиліго сприймається як косметичний дефект, захворювання може викликати наступні симптоми:

• Підвищена чутливість шкіри до сонячного світла, механічних впливів, хімікатів на знебарвлених ділянках.
• Аномалії очей. У людей з вітиліго нерідко діагностуються аномалії сітківки, зміни кольору райдужної оболонки, запалення сітківки. Але важливо відзначити, що гострота зору, як правило, не падає.
• Люди з вітиліго з більшою ймовірністю можуть захворіти на інші аутоімунні захворювання. Загальні аутоімунні стани — гіпотиреоз, діабет та анемія.
• Психологічні проблеми. Емоційні зриви трапляються у людей з вітиліго, оскільки вони стають об’єктом підвищеної уваги у будь-якому оточенні. У пацієнтів розвивається низька самооцінка, неспокій і навіть депресія. Це може спричинити необхідність лікування психічного здоров’я.

Вітиліго погано піддається лікуванню, лише в 5% випадках виникає спонтанне відновлення забарвлення шкіри. Адекватна вітамінотерапія з обов’язковим вмістом міді і цинку в вітамінокомплексах допомагає зупинити прогресування вітіліго. Опромінення уражених вітиліго ділянок узковолновимі УФ-променями і лазеротерапія протягом двох років теж знижують ймовірність периферичного зростання плям. Лікування захворювань печінки та захворювань, які спровокували вітиліго, в деяких випадках допомагають відновити нормальну пігментацію шкіри.

Для маскування косметичних дефектів показано застосування тональних косметичних засобів з високим рівнем захисту від ультрафіолету. Виняток прямого сонячного опромінення, крім медичного ультрафіолету, і носіння одягу, що прикриває уражену шкіру, допомагає уникнути сонячних опіків. Змазування шкіри кортикостероїдними мазями помірної активності з поєднанням фотосенсибілізірующих препаратами, наприклад, що містять псорален, надають хороший терапевтичний ефект.

 Хоча у 25% хворих позитивної динаміки в перебігу вітиліго не спостерігається взагалі. Чергування гормональної терапії вітиліго і фототерапії в кожному конкретному випадку призначається лікарем індивідуально. Прогноз захворювання не завжди сприятливий.

 Триває пошук методів лікування, зокрема, використовується вузькоспектральна фототерапія (UVB 311nm), призначаються кортикостероїди, інгібітори кальциневрину тощо.

Хірургічна операція ще кілька років тому була єдиним засобом лікування вітіліго. Хірург виконував видалення плями та пересадку шкіри. Трансплантати — шкірні фрагменти — бралися з інших частин тіла. Мінусом операції були рубці, шрами. Високим був ризик інфікування ран.

Оскільки причини вітіліго остаточно не визначено, способів його профілактики немає. Зменшити ризик розвитку патології сприяє здоровий спосіб життя та відмова від шкідливих звичок.