Лікарі загальної практики всього світу мають своє професійне свято — 19 травня щороку відзначається Всесвітній день сімейного лікаря.

Ця подія присвячена ролі сімейних лікарів в медичних системах різних країн та підкреслює важливий внесок цих спеціалістів в справу охорони здоров’я населення.

Значна частина людських проблем, пов’язаних з фізичним станом, в сучасному світі вирішується на прийомах у сімейних лікарів, тобто на етапі первинної лікарської допомоги.

Цю медичну сферу також називають загальною практикою, спеціалісти якої в ідеалі супроводжують своїх пацієнтів все життя — від самого народження, а отже, володіють детальними знаннями про їхній стан здоров’я, історії хвороб та життєві обставини. 

Сімейна медицина має давнє походження — вузька спеціалізація в ній набула поширення лише в XX столітті, а до цього майже всі лікарі займалися загальною практикою.

Ще в Давньому Римі заможні громадяни зазвичай мали вдома особливого раба – лікаря, обов’язком якого було лікувати господарів, їхніх дітей та інших рабів в домі від усіх недугів.

 В США — країні, де сімейна медицина знаходиться на високому рівні, майже всі медики до середини минулого століття були лікарями загальної практики. Однак стрімкий розвиток медичної науки в 1950-х роках призвів до тенденції спеціалізації лікарів в певних областях медицини.

В медичних вишах запровадили нову спеціальність «сімейна практика», а в 1969 році було сформовано Американський комітет загальної практики. Так спеціальність сімейного лікаря отримала в США офіційне визнання.

Основним завданням сімейних лікарів було визначено медичну допомогу пацієнтам та їхнім родинам упродовж всього життя, профілактику захворювань та в разі потреби залучення до лікування спеціалістів вузького профілю. До кінця 1990-х років сімейні лікарі за кількістю посідали друге місце після терапевтів, а сімейна медицина стала важливою й невід’ємною частиною охорони здоров’я в країні.

На території України початком впровадження сімейної медицини можна вважати 1987 рік, коли у Львові в рамках регіонального експерименту почали переводити роботу терапевтів та педіатрів з принципу дільничного обслуговування на сімейний, при цьому були розроблені тимчасові нормативи та обов’язки для сімейних лікарів.

Через три роки у Львові лікарів загальної практики з-поміж випускників вищих медичних навчальних закладів вже готувала спеціальна інтернатура. 

В 1992 році в місті Дрогобич з’явилася перша сімейна амбулаторія, в 1994-му МОЗ України затвердив кваліфікаційну характеристику лікарської спеціальності «сімейна медицина», а наступного року — посаду сімейного лікаря. Надалі в медичних вишах почали відкриватися відповідні кафедри, було засновано Українську асоціацію сімейної медицини. У 2000 році Кабінет Міністрів видав Постанову «Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров’я».

У квітні 2018 року стартувала національна кампанія «Лікар для кожної родини», і відтоді кожен громадянин нашої країни має право на обслуговування сімейним лікарем за власним вибором.

На відміну від терапевтів, до яких можуть звертатися тільки дорослі люди віком від 18 років, сімейні лікарі супроводжують своїх пацієнтів від народження, мають глибшу підготовку з суміжних спеціальностей і надають більший об’єм послуг — діагностику, організацію аналізів та обстежень, за необхідності — госпіталізацію. Для лікування в сімейного лікаря необхідно підписати відповідну декларацію. 

Сімейна медицина вважається у світі кращою формою первинної медичної допомоги, адже в більшості люди живуть в родинах, тому часто мають однакові захворювання, до того ж не останню роль в цьому відіграє спадковість.

Тому так важливо обрати професійного довіреного лікаря, який зможе ефективно допомогти всім членам родини — від немовляти до людини похилого віку.

Матеріал для сайту підготувала провідний бібліотекар Сівашова О.

Використання наркотичних, психотропних речовин та їх прекурсорів в практиці сімейної медицини: навч.-метод. посіб. / О. І. Висоцька та ін. Київ: Калита, 2016. 383 с. + 1 ел. опт. диск (CD-ROM).

 Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині: навч. посіб. / за ред. М. А. Андрейчина. Тернопіль: ТДМУ; Укрмедкнига, 2007. 500 с. Матвієнко Ю. О. Поперековий біль – діагностичні і фармакотерапевтичні орієнтири для сімейних лікарів: практ. посіб. Київ: Медкнига, 2018. 39 с.

Неонатологія з позиції сімейного лікаря: навч. посіб. / Т. К. Знаменська та ін. Київ, 2007. 390 с.

Організація діяльності лікаря загальної практики — сімейної медицини: навч. посіб. / упоряд. В. Л. Таралло; М. З. Вацик. Чернівці: БДМУ, 2017. 466 с.

Рудень В. В., Шурма І. М. Сімейна медицина в Україні: момент істини: мат. кругл. Столу. Львів: Ліга-Прес, 2003.72 с.

Сидорчук Л. П., Казанцева Т. В., Білецький С. В., Петринич О. А. Щоденник роботи лікаря-інтерна за спеціальністю “Загальна практика-сімейна медицина”.Чернівці : БДМУ, 2022. 173 с.  

Сімейна медицина = Family Medicine. In 3 Books. Book 1. General Issues of Family Medicine: нац. підруч.: У 3 кн. Кн. 1. Загальні питання сімейної медицини / О. М. Гиріна та ін.; за ред. О. М. Гиріної, Л. М. Пасієшвілі. Київ: Медицина, 2016. 558 с.

Сімейна медицина = Family Medicine. In 3 Books. Book 2: нац. підруч. У 3 т. Т. 2. Симптоми і синдроми клінічного курсу внутрішніх хвороб / Л. С. Бабінець та ін.; за ред. О. М. Гіріна, Л. М. Пасієшвілі. Київ: Медицина, 2018. 375 с.

Сімейна медицина = Family Medicine. In 3 Books. Book 3. Special Part. Multidisciplinary General Medical Practice: підручник: У3 кн. Кн. 3. Спеціальна частина. Багатопрофільність загальної лікарської практики / Л. С. Бабінець та ін.; за ред. О. М. Гиріної, Л. М. Пасієшвілі, Л. С. Бабінець. Київ: Медицина, 2020. 614 с.

Сімейна медицина: енциклопедія:У 5 т. Т. 4. Онкологія. Акушерство та гінекологія. Сексопатологія. Проктологія. Туберкульоз / Б. Т. Білинський та ін.; ред. В. Г. Передерій, Є. Х. Заремба. Київ: Здоров’я, 2011. 711 с.

Сімейна медицина: енциклопедія:У 5 т. Т. 5. Державне управління сімейною медициною. Офтальмологія. Шкірні ознаки внутрішніх та інфекційних хвороб / Є. Х. Заремба та ін.; ред. В. Г. Передері, Є. Х. Заремба. Київ: Здоров’я, 2012. 703 с.

Сімейна медицина: нац. підруч.: У3 кн. Кн. 2. Симптоми і синдроми у клініці внутрішніх хвороб / Л. С. Бабінець та ін.; за ред. О. М. Гиріної, Л. М. Пасієшвілі. Київ: Медицина, 2016. 455 с.

Сімейна медицина: підруч.: У3 кн. Кн. 3. Спеціальна частина. Поліпрофільність загальної лікарської практики / Л. С. Бабінець та ін.; за ред. О. М. Гіріної, Л. М. Пасієшвілі. Київ: Медицина, 2017. 679 с.

Сімейна медицина: підручник: У3 кн. Кн. 1. Загальні питання сімейної медицини / О. М. Гиріна та ін.; за ред. О. М. Гиріної, Л. М. Пасієшвілі, Г. С. Попік.  Київ: Медицина, 2013. 671 с.

Сучасні технології організації протидії розповсюдженню ВІЛ/СНІДу та наркозалежності: роль первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини: навч. посіб. / К. Беренс та ін. Київ: КІМ, 2015. 495 с.

Христич Т. М., Бабінець Л. С., Гонцарюк Д. О. Гастроентерологія: психологічні аспекти перебігу захворювань шлунково-кишкового тракту в практиці інтерніста та сімейного лікаря: навч.-метод. посіб. Чернівці: Книги-XXI, 2013. 88 с.

Щоденник роботи лікаря-інтерна зі спеціальності “Загальна практика – сімейна медицина”: навч.-метод. посіб. / уклад.: Л. П. Сидорчук, Т. В. Казанцева, С. І. Іващук. Чернівці, 2015. 197 с.