Прокрастинація – таким складним словом називають психологічний термін, що означає звичку постійно відкладати неприємні завдання на потім та тяжіння до справ, що приносять більше задоволення та швидкий результат.

У перекладі з латини crastinum – «завтрашній», pro- для. Тобто «на завтра». Ця звичка настільки негативно впливає на якість нашого життя, що психологи відокремили міжнародний день прокрастинації з метою привернення уваги до проблеми.

Прокрастинатори постійно відтерміновують виконання завдань, працюють без плану, перекладають відповідальність на інших. Достатньо порівняти список, що було вами намічено зробити і того, що зроблено, щоб зрозуміти, чи близькі ви до стану прокрастинації.

Власне, кожен з нас час від часу відсторонюється від вирішення важливих питань та відкладає їх на «невизначене» потім. Але для багатьох це стиль життя. Особливо небезпечно, коли це стосуються власного здоров’я – застерігають психологи та розповідають про методи профілактики прокрастинації.

 

– Зниження тривожності: регулярний сон, самонавіювання, концентрація на досягнутих успіхах, чай із заспокійливих трав.

– Планування свого робочого часу та аналіз виконаного, а особливо — невиконаного.

– Визначення пріоритетів. Визначайте, які справи є невідкладними та потребують негайного вирішення.

 – Складне завдання можна розкласти на низку завдань та виконувати їх послідовно.

– Якщо жодні засоби не спрацьовують, звертайтеся за порадами до психологів.

Серед засобів боротьби з прокрастинацією: планування свого робочого часу та аналіз виконаного, а особливо – невиконаного, а також метод візуалізації – тобто бачення себе в майбутньому – саме це допоможе побороти страхи та вирішити ту чи іншу проблему – радять фахівці.

Будь-яке складне завдання можна розкласти на низку завдань та виконувати їх послідовно, – говорять психологи та нагадують девіз успішних людей: не відкладай на завтра, те що можеш зробити сьогодні.

Навіть багато тисяч років тому з точки зору психології люди були схожими на нас і мали такі самі недоліки, зокрема, часто відкладали здійснення важливих, але не дуже бажаних дій. Є припущення, що прокрастинація виникла разом з поділом праці, тобто невиконання роботи більше не означало для людини швидких згубних наслідків. 

Водночас погляди на життя в давнину суттєво відрізнялися від сучасних, тайм – менеджментом наші предки не дуже переймалися, а тому прокрастинація не вважалася чимось поганим — наприклад, в Давньому Єгипті її називали «очікуванням відповідного часу», а в часи античності серед мислителів, та й просто серед небідних людей вважалося правильним проводити більшу частину свого життя в неквапливих роздумах.

Один з перших відомих історії закликів проти прокрастинації належить давньогрецькому поету Гесіоду — в своєму вірші «Робота й дні», написаному у 800 році до н. е., він звертається до свого брата Персеса, який постійно відкладав свої обов’язки на завтра і тому опинився в скрутному матеріальному становищі. Сократ і Арістотель описували типову поведінку прокрастинатора, але застосовували до неї термін «акразія», тобто дії всупереч здоровому глузду — коли людина знає, що повинна робити зараз, але натомість займається зовсім іншими справами. Ціцерон у виступах перед членами Сенату називав звичку зволікати «ненависною» та недопустимою у веденні більшості справ.

 

ВИДАТНІ ПРОКРАСТИНАТОРИ

 

Поет Джеффрі Чосер, який жив у XIV столітті, устами героїні «Кентерберійських оповідань» леді Пруденс радив читачам не відкладати на завтра ті справи, які можна зробити сьогодні.

Але й видатні люди не завжди дослухались до таких порад — наприклад, Леонардо да Вінчі писав картину «Мона Ліза» 16 років, тому що весь час відволікався на інші ідеї та винаходи. Щоправда, у випадку з Леонардо навіть прокрастинація була на користь — малюнки й креслення із записних книжок генія прислужилися людству пізніше.

Письменник Віктор Гюго теж мав схильність до прокрастинації — підписавши договір з видавництвом про написання роману «Собор Паризької Богоматері», він цілий рік відкладав роботу, відвідував світські заходи та приймав гостей. Зрештою, розгніваний видавець встановив для автора новий строк — 6 місяців, тому Гюго змушений був боротися зі звичкою зволікати. Для цього він попросив слугу забрати увесь одяг, залишивши тільки одну велику шаль. Оскільки одягти для виходу на вулицю та зустріч з друзями було нічого, письменник проводив дні за роботою і в результаті закінчив книгу на два тижні раніше строку.

 

1548 Слово «прокрастинація» з’явилося в Оксфордському словнику.

1977 Психолог Пол Рінгенбах опублікував роботу «Прокрастинація в житті людини». Відтоді це явище стало предметом глибоких наукових досліджень.

1986 З’явився інструмент для діагностики прокрастинації — канадська психологиня Клеррі Лей розробила «Шкалу загальної прокрастинації».

1995 В Карлтонському університеті Канади створено Procrastination Research Group — групу з досліджень прокрастинації, яку очолив доктор психології Тім Пічіл.

1997 Журнал «Psychological Science» опублікував одне з перших досліджень щодо згубного впливу прокрастинації.

2000 Дослідники розділили прокрастинацію на два типи: щодо виконання завдань та щодо прийняття рішень.

 

Серйозно досліджувати прокрастинацію почали в 1970-х роках, коли розвиток нейробіології та психології допоміг краще зрозуміти природу зволікання, а до того цю проблему вважали лінощами або невмінням ефективно організувати свій час. І хоча прокрастинацію не відносять до розладів особистості, проте більшість спеціалістів вважають її негативним фактором, який погіршує якість життя людини.

Згідно з дослідженнями, проведеними у США, кожна п’ята людина є хронічним прокрастинатором, при цьому 95% з них хотіли б позбавитися цієї звички. Втім, крім хронічних прокрастинаторів, тобто таких, які мають постійні проблеми з вчасним виконанням справ, є ще й ситуативні прокрастинатори, які відкладають лише конкретний тип завдань.

Не останнє значення в подоланні прокрастинації має підвищення енергетичного рівня організму, адже часто саме втома змушує нас відкладати справи. Тому варто звернути увагу на достатній сон, здорове харчування, прогулянки надворі, спорт та улюблене хобі — все, що відновлює наш фізичний і психічний стан. 

Правильно буде зробити неприємні справи більш приємними або запланувати якусь нагороду за успішне закінчення роботи. Зрештою, слід задуматися про причини прокрастинації — в кожного вони свої, зокрема, це може бути тривога або страх невдачі, які переважають навіть мотивацію та самоконтроль. 

 

Матеріал підготувала Олена СІВАШОВА

 

 

Актуальні питання психотерапії та психології, Всеукр. наук.-практ. конф. з міжнар. участю (24; 2018; Чернівці). Актуальні питання психотерапії та психології: зб. мат. XXIV наук.-практ. конф. з міжнар. участю, (29 червня-01 липня 2018 р.) /ред.-упоряд.: О. С. Юрценюк, Н. С. Карвацька. Чернівці: БДМУ, 2018. 171 с.

Бойчук Т. М., Тимофієва М. П. Розвиток пам’яті. Підготовчий курс: психологічний практикум. Чернівці: Книги-XXI, 2012. 98 с.

Вітенко І. С., Борисюк А. С., Вітенко Т. І. Основи психології. Основи педагогіки: навч.-метод. посіб. Чернівці: Книги-XXI, 2009. 197 с.

Губенко І. Я., Карнацька О. С., Шевченко О. Т. Основи загальної і медичної психології, психічного здоров’я та міжособового спілкування: підручник.  Київ: Медицина, 2018. 312 с.

Гуманістична психологія. Антологія: навч. посіб.: У3 т. Т.1. Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. / за ред. Р. Трача, Г. Балла.  Київ: Пульсари, 2001. 252 с.

Діагностика, терапія та профілактика медико-психологічних наслідків бойових дій в сучасних умовах: метод. рек. / уклад.: П. В. Волошин, Н. О. Марута, Л. Ф. Шестопалова, та ін. Харків, 2014. 79 с.

Засєкіна Л. В., Пастрик Т. В. Основи психології та міжособове спілкування: навч. посіб. Київ: Медицина, 2018. 216 с.

Медична психологія: підручник: В 2 т. Т. 1. Загальна медична психологія / Г. Я. Пилягіна та ін.; за ред. Г. Я. Пилягіної. Вінниця: Нова Книга, 2020. 281 с.

Медична психологія: підручник: В 2 т. Т. 2. Спеціальна медична психологія / Г. Я. Пилягіна та ін.; за ред. Г. Я. Пилягіної. Вінниця: Нова Книга, 2020. 495 с.

Никоненко Ю. П. Клінічна психологія: навч. посіб. Київ, 2018. 368 с.

Особистість в умовах кризи: соціально-психологічний вимір: колективна монографія / А. С. Борисюк та ін. Чернівці: Технодрук, 2018. 179 с.

Панок В. Г., Чаплак Я. В., Романовська Д. Д.  Психоконсультативні стратегії діяльності практичного психолога системи освіти: навч.-метод. посіб. / за наук. ред. В. Г. Панка. Чернівці, 2011. 230 с.

Психологічні передумови й чинники особистісного та професійного розвитку студентів-медиків: монографія / А. С. Борисюк та ін. Чернівці: Технодрук, 2016. 263 с.

Романовська Д. Д. Особистісні стратегії професійної діяльності психологів: монографія. Чернівці: Технодрук, 2014. 245 с.

Тимофієва М. П., Слободська О. В. Психологія здоров’я: підручник. Київ: Медпринт, 2022. 599 с.

Феномен кризи: філософські та соціально-психологічні шляхи попередження і подолання: кол. монографія / А. С. Борисюк та ін.; ред. М. П. Тимофієва. Чернівці: Технодрук, 2020. 228 с.

Формування мотивації та установок на збереження психічного та психологічного здоров’я сільської молоді: монографія / Н. І. Зорій та ін.; ред. Н. І. Зорій. Чернівці: Технодрук, 2015. 227 с.

Шліппе А., Швайцер Й. Системна психотерапія та консультування: навч. посіб. для психіатрів, психотерапевтів, психологів / пер. з нім. О. Фільц. Львів, 2004. 320 с.