Щорічно 1 грудня згідно з рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими в 1988 році, відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликаної поширенням ВІЛ-інфекції, а також це привід замислитись над тим, як запобігти поширенню хвороби та згадати про важливість вчасного виявлення даного захворювання. а також як день пам’яті жертв цього захворювання.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 році у США. Протягом двох років було з’ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розроблено методи, за допомогою яких знаходять цей вірус в організмі людини, встановлено механізм негативної дії вірусу на організм. Офіційно ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі (одночасно із американськими вченими з Національного Інституту Здоров’я на чолі з Робертом Галло). Офіційні критерії ВІЛ/СНІДу розроблені Центром боротьби та попередження захворювань в Атланті (штат Джорджія), де проводяться спостереження за поширенням інфекції у Сполучених Штатах.

Вчені сподівалися швидко приборкати хвилю цієї епідемії, так як шляхи розповсюдження цього вірусу були встановлені цілком виразно і в соціальному середовищі навіть з’явився сарказм з приводу цієї недуги, так як вона в першу чергу торкнулася людей з не традиційної сексуальної орієнтацією, людей які займаються проституцією і середу наркозалежних, але її швидкість і її маневреність поставили під сумнів цю легковажну надію. За кілька років поширення СНІДу набуло характеру всесвітньої епідемії, що охопила населення практично усіх країн.

Оцінивши загрозу, що насувається і можливі катастрофічні наслідки, в 1987-му році Джеймс В. Бунн і Томас Неттер, два співробітника з питань громадської інформації, що працювали в Глобальній програмі по боротьбі зі СНІДом при Всесвітній організації охорони здоров’я, запропонували ідею організації Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Ця ідея була підтримана. У 1988 відбулася зустріч міністрів охорони здоров’я найбільших країн світу. На ній уперше привселюдно пролунав заклик до соціальної терпимості та розширення обміну інформацією щодо ВІЛ-інфікованих. Тоді було вирішено оголосити 1 грудня Міжнародним днем боротьби зі СНІДом.

ВІЛ-інфекція (хвороба викликана вірусом імунодефіциту людини) – інфекційне хронічне захворювання, що характеризується ураженням імунної системи, що приводить до її повільного руйнування. Самою пізньою стадією ВІЛ – інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який розвивається у людини через 2-15 років на тлі вираженого імунодефіциту.

Коли людина заражається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус починає руйнувати імунну систему, яка відповідає за захист організму перед хворобами. Людина, що живе з ВІЛ, може виглядати і відчувати себе добре впродовж багатьох років і навіть не знати, що вона інфікована. Потім імунна система уражається настільки, що людина стає вразливим для багатьох інфекційних хвороб. Виявити ВІЛ в організмі можна приблизно через 25 днів – три місяці після зараження за допомогою спеціального аналізу крові, що виявляє антитіла до вірусу. Цей період після зараження і до появи антитіл до ВІЛ у крові називається «періодом вікна».

ВІЛ та СНІД – не одне й те саме. ВІЛ – це вірус, що вражає імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, які виникають у людини з ВІЛ на фоні низького імунітету. Людина, що живе з ВІЛ, з часом може почати хворіти частіше, ніж звичайно. Власне, хвороба СНІД (Синдром набутого імунодефіциту) зазвичай виникає через кілька років після зараження ВІЛ, коли у людини розвиваються одне або декілька дуже серйозних захворювань. Єдиний спосіб з’ясувати присутність ВІЛ в організмі – провести спеціальний аналіз крові на ВІЛ.

Джерелом ВІЛ-інфекції є люди, інфіковані ВІЛ на будь-якій стадії захворювання, в тому числі в інкубаційному періоді.

Вірус імунодефіциту людини може знаходитися у всіх біологічних рідинах (кров, сперма, вагінальний секрет, грудне молоко, слина, сльози, піт), долає трансплацентарний бар’єр. За ступенем ризику зараження найбільшу небезпеку представляє ВІЛ-інфікована кров (для зараження достатньо 0,1 мл інфікованої крові), так як містить найбільш високу концентрацію вірусу, далі йдуть — сперма, вагінальний секрет, спинномозкова рідина. Такі біологічні рідини, як піт, слина, сеча, слізна рідина, мокрота містять настільки малу концентрацію вірусу, що не представляє небезпеки людині в плані зараження.

Існують 3 основні шляхи передачі ВІЛ:

1.Статевий шлях. Незахищений (без презерватива) статевий акт може привести до зараження. В даний час на частку статевого зараження в світі припадає понад 70% від загальної кількості інфікованих. Особливо збільшується ризик зараження при багаторазових контактів з різними партнерами. Зараженню сприяють: наявність запальних вогнищ, виразок на геніталіях, інші венеричні захворювання та ін.

2.Парентеральне зараження. Під таким зараженням на увазі випадки, коли віруси потрапляють безпосередньо в кров: застосування ВІЛ-інфікованих голок та іншого інструментарію, проколюючого шкіру; переливання ВІЛ-інфікованої цільної крові або її компонентів; застосування ВІЛ-інфікованого хірургічного та ін’єкційного інструментарію, голок для введення будь-яких (включаючи наркотичні) препаратів, проколювання вух, нанесення татуювань, інших інструментів і обладнання, при використанні яких можуть бути пошкоджені шкірні або слизові покриви. Імовірність внутрішньовенного парентерального зараження від ВІЛ-інфікованого наближається до 100%.

 3.Вертикальний механізм передачі.  Передача вірусу від ВІЛ-позитивної матері дитині можлива під час вагітності (при пошкодженні плацентарного бар’єру під час виношування дитини ВІЛ-інфікованою жінкою); під час пологів (при пошкодженні шкіри або слизової новонародженого під час проходження родових шляхів кров і вагінальний секрет ВІЛ-інфікованої матері, потрапляють в організм новонародженого); під час годування грудьми.

  Люди не можуть заразитися при звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми і потиск рук, або при спільному користуванні особистими предметами і вживанні продуктів харчування або води.

Симптоми ВІЛ варіюються в залежності від стадії інфекції.  Протягом декількох перших місяців люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні, але багато хто з них дізнаються про свій статус лише на більш пізніх стадіях.  Протягом декількох перших тижнів після інфікування у людей може не з’являтися ніяких симптомів або розвинутися грипоподібні хвороба, включаючи лихоманку, головний біль, висип або біль в горлі.

 У міру того як інфекція поступово послаблює імунну систему, у людей можуть з’являтися Симптоми, при яких потрібно провести обстеження пацієнта на ВІЛ: збільшення у пацієнта двох і більше лімфатичних вузлів; постійна нічна пітливість; діарея, що триває тривалий час; різке зниження ваги; при тривалому підвищенні температури тіла неясного походження; планування вагітності і під час вагітності; підготовка до операції; наступні інфекції: токсоплазмоз, постійна герпесвірусна інфекція, пневмонія, часті випадкові статеві контакти, кандидоз і т. д.

Об’єднана програма Організації Об’єднаних Націй по ВІЛ/СНІД або ЮНЕЙДС  об’єднує зусилля 11 организацій ООН: УВКБ, ЮНИСЕФ, ВПП, ПРООН, ЮНФПА, УНП, «ООН-Женщины», МОТ, ЮНЕСКО, ВООЗ., та створена для всебічної, скоординованої боротьби в глобальному масштабі з епідемією ВІЛ і СНІДу та її наслідками.

ЮНЕЙДС в Україні співпрацює з багатьма різними партнерами, включаючи партнерів з системи ООН, які працюють в сфері ВІЛ та СНІД; урядовими партнерами – міністерствами, Національною радою з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу, Українським Центром СНІДу та іншими; громадським суспільством – неурядовими організаціями, спільнотами та релігійними організаціями, приватним сектором; іншими партнерами з розвитку, включаючи донорські організації та інших членів міжнародної спільноти

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблені так звані антире­тровірусні препарати, які впливають на рі­вень вірусу в крові, знижують його і цим значно подовжують життя і покращують стан ВІЛ-інфікованих, віддаляють прояви СНІДу, зменшують число смертей від цієї хвороби. Своєчасне встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції дозволяє вчасно почати необхідне лікування та вжити інших заходів до зменшення ймовірності передачі ВІЛ близьким людям.

Головним інструментом профілактики є всебічні знання про хворобу, шляхи інфікування та чинники, що сприяють цьо­му. Обізнаність в питаннях профілактики ВІЛ-інфекції дає змогу захистити себе.

Маємо пам’ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах – найкращі методи профілактики СНІДу.

                                      Інформацію підготувала бібліотекар І кат. Світлана Тулевська

Література:

1. Global Report: UNAIDS Report on the Global AIDS Epidemic. 2010. Geneva: World Health Organization, 358 p.
2. HIV: Manual for Health Care Professionals / ed.: R. D. Muma, B. A. Lyons. norwalk (connecticut): Appleton & Lange, 299 p.
3. Textbook of AIDsMedicine: manual / ed.: S. Broder, T. C. Merigan, D. Bolognesi. Baltimore; Philadelphia; Hong Kong: Williams & Wilkins, 951 p.
4. The Medical Managementof AIDs: scientific edition / ed.: M. A. Sande, P. A. Volberding. 4th ed. Philadelphia; London; Toronto: W. B. Saunders Company, 740 p.
5. Баланюк, І. В. Удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, що супроводжується дисбіозом товстої кишки. Острые и неотложные состояния в практике врача. 2013. N 6. С. 56-59.
6. Брайант-Моул, Кэрен. СПИД(синдром приобретенного иммунодефицита): научно-популярная литература. Москва: Махаон, 32 с.
7. Ведення побічних реакційпід час лікування хворих на туберкульоз та ко–інфекцію (туберкульоз/ВІЛ–інфекція/СНІД) / Ю. І. Фещенко [и др.] Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. 2017.  № 4. С. 13-24
8. ВІЛ-асоційована герпетична інфекція: монографія / В. Д. Москалюк, М. О. Соколенко, А. А. Соколенко [та ін.]; М-во охорони здоров’я України, ВДНЗ України “Буковин. держ. мед. ун-т”. Чернівці: БДМУ, 151 с.
9. ВІЛ-інфекція: діагностика, лікування,профілактика: навч. посіб. для студ. V-VI курсів мед. ф-тів ВМНЗ III-IV р. а., лікарів-інтернів, лікарів заг практики-сімейної медицини, лікарів-педіатрів / В. Д. Москалюк, О. К. Колоскова, Л. А. Іванова, [та ін.] Чернівці: БДМУ, 2013. 210 с.
10. Волянский, Ю. Л. Синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД) [Текст]. Вопросы патогенеза / Ю. Л. Волянский, Л. Г. Телепнева; Акад. наук. Укр. ССР, Физико-техн. ин-т низких температур. Харьков: [б. и.], 1990. 39 с.
11. Ефективність лікування ВІЛ/СНІД-асоційованоовперше діагностованого туберкульозу легень із застосуванням апротиніну, глутоксиму та лазеротерапії / О. С. Шальмін [та ін.] Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція: укр. наук.-практ. журн. 2014. N 2. С. 25-30
12. Єщенко, О. Г. Аналіз основних нормативно-правових документів України в сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІД. Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. 2016. N 2. С. 5-15
13. Запорожан, В. М. ВІЛ-інфекція іСНІД: посібник. 2-е вид., перероб. і доп. Київ : Здоров’я, 2004. 634 с.
14. Иванов, Н. Р. СПИД(синдром приобретенного иммунологического дефицита). Саратов: Сарат. ун-т, 1987. 80 с. 
15. Касянюк, Б. В. Сучасні аспекти морфогенезу туберкулом легень у осіб молодого та дитячого віку з важкою фоновою патологією (СНІД, лейкоз). Хист = BIMCO Journal: всеукраїнський медичний журнал молодих вчених. 2019. Вып. 2019. С. 286
16. Клініко-рентгенологічні особливості змінлегень при пневмоцистозі у дітей, хворих на СНІД / І. О. Крамний [та ін.] Український радіологічний журнал. 2014. Том 22, N 4. С. 10-15
17. Клінічні аспекти ендотеліальноїта серцево-судинної дисфункцій у хворих на ВІЛ-інфекцію: монографія / В. Д. Москалюк, Х. І. Возна, О. І. Голяр [та ін.]; М-во охорони здоров’я України, ВДНЗ України “Буковин. держ. мед. ун-т”. Чернівці: Наші книги, 2019. 193 с.
18. Кожемякин, Л. А. СПИД: синдром приобретенного иммунодефицита: (пособие для врачей). Ленинград: [б. и.], 1990. 112 с.
19. Красюк, В. Е. Ко-інфекція: ВІЛ/СНІДз туберкульозом та гепатотропними вірусами. Свіжий погляд на складне питання. Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція: укр. наук.-практ. журн. 2014. N 3. С. 74-79.
20. Кузик, П. В. Особливості формулювання патологоанатомічного діагнозу при ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ-інфекція/СНІД. Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. 2015.N 4. С. 94-98
21. Литвин, К. Ю. Асоціації алелів HLA-DRB1 з розвитком ВІЛ-інфекції та коморбідністю у пацієнтів зіСНІД= Associations of HLA-DRB1 alleles with development of HIV-infections and comborbidity in patients with AIDS. Вісник наукових досліджень. 2018. N 2. С. 165-169
22. Лімарєв, С. В. Клініко-променеві прояви пневмоцистної пневмонії у ВІЛ-інфікованих і хворих наСНІД. Променева діагностика, променева терапія. 2015. N 1. С. 11-15
23. Люди и ВИЧ: книга для неравнодушных / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД. /ред. Е. Пурик. 2-е изд. Киев: Альянс, 2004. 505 с.
24. Мацегора, Н. А. Патоморфологічні особливості змін органів травлення та нирок при ізольованому ХРТБ та ко–інфекції ХРТБ/ВІЛ/СНІД. Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. 2018. № 1. С. 21-26
25. Меленко, С. Р. Вплив антиретровірусної терапії на стан імунної системи та показники гемограми хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД.Інфекц. хвороби: науково-практичний журнал. 2013. N 1. С. 29-33
26. Миронюк, І. С. Захворюваність на СНІДта смертність від СНІДу ВІЛ-інфікованих осіб у Закарпатській області: аналіз формування показників. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер. “Медицина”. 2013. N3(48). С. 195-199
27. Можливості комп’ютерної томографіїв діагностиці пневмоцистозу легень у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД / І. О. Крамний [та ін.] Український радіологічний журнал. 2015. Том 23, Випуск 3. С. 47-51
28. Можливості хірургічної допомогихворим на ВІЛ/СНІДв умовах фтизіохірургічного стаціонару / М. С. Опанасенко [та ін.] Клініч. хірургія: науково-практичний журнал. 2013. N 5. С. 67-71
29. Москалюк, В. Д. Кількісна і видова характеристика мікрофлори товстої кишки хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Інфекц. хвороби: науково-практичний журнал. 2013. N 1. С. 24-29
30. Москалюк, В. Д.Порушення мікробіоценозу товстої кишки у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Буков. мед. вісник. 2014. Том18,N2. С. 69-73
31. Москалюк, В. Д. ВІЛ-інфекція/СНІД. Чернівці: БДМУ, 2013. 221 с.
32. Москалюк, В. Д. ВІЛ-інфекція і дисбіоз кишечнику: клініко-лабораторні паралелі. Чернівці: БДМУ, 2016. 189 с.
33. Мусаев, Б. Н. Діагностика опортуністичних інфекцій головного мозку у ВІЛ/СНІД-хворих методом скринінгової спіральної комп’ютерної томографії (СКТ). Журнал Національної академії медичних наук України. 2013. Том19,N додаток. С. 95
34. Организации, работающие вобласти ВИЧ/СПИДв Украине: справочник. Вып. 1 / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД. Киев: [б. и.], 2001. 292 с.
35. Особливості клінічного перебігута причини смерті хворих на ВІЛ/СНІД-асоційований туберкульоз / О. С. Шальмін [та ін.] Лікарська справа = Врачебное дело: науково-практичний журнал. 2013. № 8. С. 90-94
36. Особливості променевої діагностикипневмоцистної пневмонії у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД/ І. О. Вороньжев [та ін.] Проблеми безперервної медичної освіти та науки. 2019. N 2. С. 74-79
37. Оценка с привлечениемк участию: метод. рек. / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД. Киев: [б. и.], 2001. 160 с.
38. Оцінка якості фармакотерапіїпацієнтів із ко-інфекцією туберкульоз / ВІЛ-інфекція / СНІДза результатами АВС / VEN / частотного аналізу (фрагмент досліджень) / Л. В. Яковлєва [та ін.] Соціальна фармація в охороні здоров’я. 2020. Том 6, № 2. С. 19-26
39. Подалати епідемію ВІЛ/СНІД- цілком реально. Ліки України. 2018. N 2. С. 71
40. Покровский, В. В. Эпидемиология и профилактика ВИЧ-инфекции и СПИД: монография. Москва: Медицина, 1996. 248 с.
41. Покровский, В. И. СПИД. Синдром приобретенного иммунодефицита. Москва: Медицина, 1988. 48 с.
42. Попередження передачі ВІЛвід матері до дитини, діагностика, лікування та соціально-психологічна підтримка ВІЛ-інфікованих: навч. посіб. для студ. ВМНЗ IV р. а. / В. М. Запорожан, М. Л. Аряєв, Н. В. Котова [та ін.]. Київ: Здоров’я, 2010. 159 с.
43. Поражения кожи иСПИД: рек. для врачей / М-во здравоохр. РСФСР, Ленингр. НИИ эпидемиол. и микробиол. им. Пастера, Военно-мед. акад. им. С. М. Кирова. Ленинград: [б. и.], 1989. 31 с.
44. Построение партнерства: метод. рек. / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД. Киев: [б. и.], 2002. 212 с.
45. Предоставление лечения ипомощи ВИЧ-положительным потребителям инъекционных наркотиков: сб. статей / СПИД. Фонд Восток-Запад. Киев: [б. и.], 2003. 165 с.
46. Профілактика передачі ВІЛвід матері до дитини: навч. посіб. / за ред. Гойди Н. Г., Жилки Н. Я.; М-во охорони здоров’я України. 2-е вид. Київ: [б. и.], 2008. 222 с. 
47. Процюк, Р. Г. Актуальні питання ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ/СНІДв Україні. Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція. N 1. С. 84-92
48. Рахманова, А. Г. Синдром приобретенного иммунодефицита (СПИД). М-во здравоохр. РСФСР, Ленингр. НИИ эпидемиологии и микробиологии им. Пастера, Ленингр. гос. ин-т усоверш. врачей им. С. М. Кирова. Ленинград: [б. и.], 1989. 120 с.
49. Риков, С. О. Організація офтальмологічної допомоги Віл-інфікованим та хворим наСНІДв Україні: наук. праця для лікарів офтальмологів; Асоціація дитячих офтальмологів України. Київ: Логос, 2002. 88 с.
50. Саркома Капоши иСПИД: рек. для врачей / М-во здравоохр. РСФСР, Ленингр. НИИ эпидемиологии и микробиологии им. Пастера, Военно-мед. акад. им. С. М. Кирова. Ленинград: [б. и.], 1989. 46 с.
51. Сесія Національного комітету боротьби із захворюванням на СНІД при Президенті України (2; 1994; Київ). Збірник матеріалів 2-їсесії Національного комітету боротьби із захворюванням наСНІД при Президенті України: зб. Київ : Здоров’я, 1994. 72 с.
52. Синдром набутого імунодефіцитув хірургії: епідеміологія, класифікація, патогенез, клініка, діагностика, лікування, концепція профілактики: монографія / за ред. В. П. Польового, І. Я. Дзюбановського, В. В. Ващука; ВДНЗ України “Буковин. держ. мед. ун-т”, ДВНЗ “Терноп. держ. мед. ун-т ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України”, Каф. ортопед. стомат., Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. Чернівці: Медуніверситет, 2019. 278 с. 
53. Синдром приобретенного иммунодефицита(СПИД): библиогр. указ. отеч. и заруб. лит. за 1988 год Ч. 1 / М-во здравоохр. БССР, Белорус. НИИ эпидемиологии и микробиологии, Белорус. науч. мед. о-во микробиологов, эпидемиол. и паразитол., Респ. науч.-мед. б-ка. Минск: [б. и.], 1989. 192 с.
54. Синдром приобретенного иммунодефицита(СПИД): библиогр. указ. отеч. и зарубеж. лит. за 1988 год. Ч. 3 / М-во здравоохр. БССР, Белорус. НИИ эпидемиол. и микробиол., Белорус. науч. мед. о-во микробиол., эпидемиол. и паразитол., Респ. науч.-мед. б-ка. Минск: [б. и.], 1989. 182 с. 
55. Синдром приобретенного иммунодефицита(СПИД): библиогр. указ. отеч. и зарубеж. лит. за 1988 год. Ч. 2 / М-во здравоохр. БССР, Белорус. НИИ эпидемиологии и микробиологии, Белорус. науч. мед. о-во микробиол., эпидемиол. и паразитол., Респ. науч.-мед. б-ка. Минск: [б. и.], 1989. 204 с
56. Скачко, Б. Г. ВІЛ/СНІД: профілактика. Лікування. Реабілітація. Київ: Медицина, 2006. 192 с.
57. СНІДу хірургічнійклініці: монографія / М. П. Павловський [та ін.]; М-во охорони здоров’я України, Львів. держ. мед. ун-т ім. Данила Галицького. Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.133 с.
58. СПИД – синдромприобретенного иммунодефицита: монография / под ред. В. П. Широбокова. Киев: Здоровья, 1988. 230 с.
59. Стан епідемії ВІЛ/СНІДув Херсонській області та аналіз заходів протидії: ситуац. аналіз / Херсон. обл. коорд. рада з питань запобіг. пошир. ВІЛ-інфекції/СНІДу. Київ: Раєвського, 2006. 128 с.
60. Стан надання послугАРТ ВІЛ-інфікованим особам і хворим на СНІДу Тернопільській області / В. С. Галанов та ін. Інфекційні хвороби = Infectious diseases: всеукраїнський науково-практичний медичний журнал. 2018. № 1. С. 28-32
61. Степаненко, В. І. Сучасні тенденції щодо захворюваності на ВІЛ/СНІДу світі та в Україні: перспективні заходи вирішення проблеми. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2019. N 4. С. 9-23.
62. Тищенко, Л. Д. СПИД: проблемы лечения и профилактики: учеб. пособие. Москва: Ун-т Дружбы народов, 1989. 64 с.
63. Усик, С. ВІЛ/СНІД: передбачити, уникнути, не захворіти (Урок-тренінг). Безпека життєдіяльності: всеукраїнський науково-популярний журнал. 2016. № 2. С. 18-20
64. Уход на домуза людьми, живущими с ВИЧ/СПИДом. СПИД. Фонд Восток-Запад. Киев: [б. и.], 2003. 35 с.
65. Цитомегаловирусная инфекция иСПИД: рек. для врачей / М-во здравоохр. РСФСР, Ленингр. НИИ эпидемиол. и микробиол. им. Пастера, Ленингр. гос. ин-т усоверш. врачей им. С. М. Кирова. /сост.: А. Г. Рахманова, В. А. Исаков, Н. А. Чайка. Ленинград: [б. и.], 1990. 64 с.
66. Чайка, Николай Анатольевич. Криптоспоридиоз и СПИД; М-во здравоохр. РСФСР, Ленингр. НИИ эпидем. и микробиол. им. Пастера, Ин-т цитологии АН СССР. Ленинград: [б. и.], 1990. 70 с.
67. Чинники ризику прогресуваннята критерії оцінки перебігу ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу легень. Туберкульоз. Легеневі хвороби. ВІЛ-інфекція = Tuberculosis. Lung diseases. HIV infection: український науково-практичний журнал. № 4. С. 58-63.
68. Шальмін, О. С. Порівняльний аналіз випадків смерті від ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу в залежності від типу специфічного процесу. Український журнал клінічної та лабораторної медицини. 2013. Том 8, N 1. С. 138-142
69. Широбоков, В. П. СПИД.Киев: Выща школа, 1989. 96 с.
70. Ясінський, P. M. Особливості окиснювального статусу у хворих на ВІЛ/СНІД-осоційований туберкульоз легень за різних варіантів перебігу ко-інфекції. Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція: укр. наук.-практ. журн. 2014. N 3. С. 120.