Всесвітній день театру — професійне свято всіх працівників театрального цеху. Щороку його відзначають 27 березня. Всесвітній день театру було встановлено при ЮНЕСКО з ініціативи делегатів IX конгресу Міжнародного інституту театру 1961 року. Це свято в усіх країнах світу проходить під девізом «Театр — засіб зміцнення миру і взаєморозуміння між народами».

Творці театрального мистецтва своє професійне свято за традицією відзначають безпосередньо на сцені. Актори у всьому світі дають свої найкращі спектаклі, влаштовують благодійні виступи і під час поклону із задоволенням приймають гучні овації та подарунки від глядачів. Крім виступів у театрі, заведено влаштовувати яскраві фестивалі, карнавали і концерти.

Вперше про театр згадується в джерелах, що датовані 497 роком до н.е. В них говориться про проведення свята, присвяченого богу Діонісу. Перша будівля театру з’явилась у Римі в 55 році до н.е., там виконували вірші та невеликі п’єси, переспіви легенд та міфів.

Перші театри з’явились в Греції, згодом в Китаї, Індії, а в X столітті з’являються зачатки Європейського театру. Слово “театр” походить від грецького «theatron», і означає місце для видовищ, а також місце, призначене для показу драматичних творів мистецтва перед публікою.

В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Перший український стаціонарний театр був відкритий у Львові в 1795 році, а через 24 роки з’явилася перша українська п’єса «Наталка-Полтавка» Івана Котляревського.

З нагоди Міжнародного дня театру, в Україні проводяться театральні фестивалі, артисти отримують нагороди та державні звання, а глядачі йдуть на прем’єри вистав.

І сьогодні театральні трупи могли б готувати зворушливі вистави і слухати оплески вдячних глядачів, але страшна війна змусила їх відкласти вихід на сцену.

Аби підняти патріотичний дух кожного українця, підтримати Захисників нашої держави та нагадати всім про любов до Батьківщини – актори Чернівецького драмтеатру влаштували патріотичний перформанс (11 березня). Артисти об’єднались аби виконати щиру українську пісню.

Цікаві факти:

• Батьківщиною театрів заведено вважати Стародавню Грецію.

• Арена ді Верона в Італії працює з 30 року до нашої ери. Він являє собою амфітеатр, в якому можуть розміститися 16 тисяч глядачів. В сучасний час він продовжує свою роботи, проте сезонно, коли Італію відвідують імениті виконавці.

• В австрійському місті Філа знаходиться найменший театр у світі. Він вміщує всього 8 осіб, а його сцена має розміри 1,3 метра на 1,3 метра.
• У японському театрі костюми і маски, які носять актори, передаються з покоління в покоління. Самі ж сюжети наповнені розповідями про самураїв.

• 

  Театр Мінак просто неба у Корнуолі відомий у всьому світі. Головною декорацією, на тлі якої проходять спектаклі, є мальовничий простір Атлантичного океану. А першою виставою у 1932 році на сцені театру стала “Буря” Шекспіра.

• У стародавні та середні століття жінкам не дозволялося бути актрисами театру, а всі жіночі ролі виконували чоловіки, переодягнені в жінок. В античні часи жінкам заборонялося навіть відвідувати театр.
• Місто Брегенц в Австрії щорічно на фестивалі опери приймає трупи оперних театрів усього світу. Головна прикраса цього фестивалю — велика плавуча сцена з грандіозними декораціями, які постійно змінюються.
• Сучасні серіальні фільми – не винахід нашого часу. У давнину на Сицилії ставилися вистави, які тривали по року. Щовечора глядачі збиралися в театрі, щоб подивитися продовження.

• 

  Театр, який місцеві жителі ласкаво називають “яйце”, побудували за проєктом французького архітектора Поля Андрьо та заходиться в Пекіні. Перша вистава відбулася у 2007 році. Три головні зали театру можуть вмістити 6,5 тисяч глядачів. Він також є головною сценою знаменитої пекінської опери.

Багато століть театральне мистецтво не втрачає своєї популярності, а навпаки розвивається і приносить нам радість. Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.

Тож чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, — ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята.

Матеріал підготувала бібліотекар І кат. Світлана Тулевська

1. Корифеї українського театру: збірник / передм., приміт. І. О. Волошина; худож. О. Д. Стеценко. Київ: Мистецтво, 1982. 310 с.
2. Маряненко, І. О. Минуле українського театру: зустрічі, творча праця / худож. В. О. Лисецький. Київ: Мистецтво, 1953. 182 с.
3. Сулятицький, Т. В. Чернівецький обласний український музично-драматичний театрімені О. Ю. Кобилянської: монографія / худож. С. В. Тарасенко, О. С. Овсянников. Київ: Мистецтво, 1987. 125 с. 
4. Сулятицький, Тадей. Чернівецькийтеатр імені О. Кобилянської: нарис історії / худож. Р. Лєкалов; рец. О. Романець. – Чернівці: Золоті литаври, 2004. 212 с.
5. Усмішки в антракті: театральні бувальщини / упоряд. І. Артемчук; худож. В. П. Кудін. Київ: Мистецтво, 1991. 224 с.
6. Франко, Іван Якович. Про театр і драматургію: вибр. ст., рецензії та висловл. / І. Я. Франко; упоряд М. В. Нечкина. Київ: АН УРСР, 1957. – 240 с. 
7. Чернівецький музично-драматичний театрім. О. Кобилянської / худож. О. І. Криворучко. Чернівці: Облполиграфиздат, 1982. 48 с.
8. Чернівецький український музично-драматичний театрім. О. Кобилянської (1931-1981 рр.): бібліогр. покажчик / Чернів. муз.-драм. театр ім. О. Кобилянської, Наук. б-ка Чернів. держ. ун-ту; уклад. О. П. Марчук. Чернівці: Облполіграфвидав, 1984. 120 с.