Герберт Веллс (21.09.1866–13.08.1946) – англійський письменник, вважається батьком наукової фантастики. Протягом творчого життя Уеллс написав близько 40 романів і багато оповідань, більше десятка полемічних творів на філософські теми й стільки ж робіт про перебудову суспільства, дві всесвітні історії, близько 30 томів з політичними та соціальними прогнозами, понад 30 брошур на теми озброєння, націоналізму, загального миру тощо, 3 книги для дітей і автобіографію.

Герберт Веллс народився в передмісті Лондона Бромлі (графство Кент). Його батько, Джозеф Веллс, і мати, Сара Ніл, працювали садівником і покоївкою в багатому маєтку, а потім відкрили невелику лавку порцелянових виробів. Однак торгівля майже не приносила доходу, і в основному сім’я жила на гроші, які батько, бувши професійним гравцем в крикет, заробляв грою.

Коли хлопчикові виповнилося вісім років, йому «пощастило», як він сам висловлювався, зламати ногу. Саме тоді він і приохотився до читання. Освіту здобув в Кінгз-коледжі Лондонського університету, який закінчив у 1888 році.

 В коледжі Веллс навчався у відомого біолога Томаса Хакслі, який справив на нього сильний вплив.

У 1893 році професійно зайнявся журналістикою.

А у 1895 році Веллс написав свій перший художній твір – роман «Машина часу» про подорож винахідника у віддалене майбутнє. Потім з’явилися «Острів доктора Моро» (1896), «Людина-невидимка» (1897), «Війна світів» (1898), «Перші люди на Місяці» (1901, екранізований 2010 року каналом ВВС).

Ці романи забезпечили письменникові славу найзначнішого експериментатора в жанрі наукової фантастики і показали його здатність зробити правдоподібною найзухвалішу вигадку. Згодом у подібних творах, наприклад у романі «Звільнений світ» (1914), він сполучив наукову вірогідність з політичними прогнозами про прийдешню всесвітню державу.

Багато творів автора так чи інакше автобіографічні. Уеллс визнав, що єдина книга, у якій заявлені найістотніші ідеї його життя, це «Що ми робимо зі своїми життями?» (1931), а найважливішою своєю працею вважав «Праця, багатство і щастя людства» (1932). Однак до широких читацьких кіл він пробився завдяки книзі «Нарис історії» (1920), яка багато років була в списках бестселерів.

У 1936 році за сценарієм Веллса знято фільм «Прийдешнє». Тут Веллс повернувся до утопізму деяких попередніх книг, але в цілому його світогляд поступово ставав менш оптимістичним, і частина пізніших романів містять багато гіркої сатири. Страх перед трагічним неправильним поворотом у розвитку людства панує в його романах і байках, написаних наприкінці 1930-х років. З початком Другої світової війни він втратив впевненість у завтрашньому дні, і в «Розум на краю своєї натягнутої вузди» (1945) зобразив похмуре бачення майбутнього світу, де природа знищує людство.

Теза про науку, здатну створити всесвітню державу, у якій людина зможе розумно використовувати свої винаходи, з наснагою повторюється у багатьох творах Уеллса. Герберт Веллс — автор багатьох наукових передбачень, хоча він більше цікавився тим, якими можуть бути наслідки розвитку технологій, менше уваги приділяючи деталям їхньої роботи.

У «Війні світів» (1898) показано інопланетні пристрої, що за дією нагадують лазери чи мікрохвильову зброю. В «Коли сплячий прокидається» (1899) Веллс передбачив аудіокниги, літаки та телевізори, а в «Люди як боги» (1923) описав голосову пошту. У «Війні в повітрі» (1908) він передбачив використання воєнних літаків. Разом з тим машина часу та невидимість людини — найвідоміші винаходи в творах Веллса, лишилися нездійсненими.

У збірці «Світовий розум» (1938) письменник передбачив всесвітню мережу. Веллсу часто приписується введення в широкий обіг слова «секс» у значенні статевої активності через роман «Любов і містер Льюїшем» (1900).

Веллс, крім того, автор ігор з мініатюрами: «Ігри на підлозі» (1911) та «Маленькі війни» (1913)

Він вважав, що за допомогою того, що спочатку назвав «індуктивною історією», а пізніше «екологією людини» можна скласти схему можливостей майбутнього та спонукати людей розумно використовувати ці можливості.

Таким чином Веллс стоїть біля витоків футурології. Іноді саме Веллсу приписується ініціатива в створенні ООН, що відповідає його мрії про «світову державу».

Помер в Лондоні 13 серпня 1946 року. Згідно із заповітом, після кремації два сини, перебуваючи на острові Уайт, розвіяли попіл письменника над Ла-Маншем.

Матеріал підготувала Світлана ТУЛЕВСЬКА