Конституцію Пилипа Орлика було прийнято 5 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина (нині Бендери) на правому березі річки Дністер. Її ще інколи називають Бендерською конституцією.

Оригінал Бендерської конституції було знайдено не так давно – у жовтні 2008 року – в Російському державному архіві давніх актів співробітниками Центрального державного історичного архіву України. На документі власноручний автентичний підпис гетьмана Пилипа Орлика.

Текст документа було опубліковано в часописі «Архіви України», № 3 – 4 за жовтень 2010 року. 2009 року київський історик О. Алфьоров знайшов у Російському державному архіві копію Конституції, зроблену на початку XIX ст. Д. М. Бантишом-Каменським.

Цю копію було передано Київському музею гетьманства. Латинська копія конституції, зроблена у XVIII ст. зберігається нині в Національному архіві Швеції. Шведи знайшли цей документ в горщику з глини під час археологічних розкопок.

Цей історичний документ багато істориків називають Першою Конституцією України, тому щороку 5 квітня заведено відзначати День Першої Конституції України.

Насправді, ця Конституція була складена в результаті повстання гетьмана Пилипа Орлика проти польського впливу і була спробою встановити свого роду політичну автономію для Запорізької Січі.

Конституція Пилипа Орлика («Статут Війська Запорозького») – це договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права й обов’язки усіх членів Війська.

 Договір був укладений 1710 року і затверджений шведським королем Карлом XII, написаний латиною і староукраїнською, складається з преамбули та 16 статей.

Законодавча влада надається Генеральній Раді, що виконує роль парламенту, до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі.

Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

Найвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною. У період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості гетьмана і його владні повноваження були значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

Хоча договір не вступив у повну силу через несприятливу міжнародну ситуацію, протягом кількох років його положення частково діяли на теренах Правобережної України завдяки походам 1711 і 1713 військ Пилипа Орлика та визнанню його влади місцевим населенням. А також частково виконувався Військом Запорозьким Низовим до 1733 року в час перебування його в Олешках. За твердженням Дмитра Яворницького в Олешківській Січі «запорозькі козаки залишились вірними своїй релігії і своїм законам».

«Договори і Постановлення…» заклали основу розвитку українського конституціоналізму нової і новітньої доби і стали визначною історичною пам’яткою української та європейської політичної думки XVIII століття.

Пам’ять про Конституцію Орлика почала повертатись лише в незалежній Україні.

У 2011 році гетьману відкрили пам’ятник у Києві. На 300-ту річницю Конституції на території воєнно-історичного меморіального комплексу «Бендерська фортеця» в місті Бендери (Молдова, Придністров’я) у 2010 році відкрили пам’ятний знак на честь Конституції Орлика.

У Швеції, в місті Крістіанстад, де якийсь час жив Орлик, – теж відкрито пам’ятник Конституції.

2021 року копії Конституції Орлика були виставлені в парламенті України та Офісі Президента.

   Щодо історії створення цього визначного документа та його практичного застосування існують неоднозначні погляди та висновки вчених-істориків.

Але ми повинні знати все, що було в історії доброго та поганого, славетного та ганебного, реального та нездійсненного, бо тільки тоді будемо точно знати хто ми, куди ми йдемо та чого прагнемо.

                    Інформацію підготували бібліотекар І кат.  Ляшенко О.М.

Список рекомендованої літератури

(з фондів бібліотеки БДМУ згідно ДСТУ 2015)

Історія України: підруч. для студ ВМНЗ / за ред. В. А. Качкана. 2-е вид. Київ: Медицина, 2018. 360 с.

Комаров О. І. Основи права України: навч. посіб. для студ. ВМЗО ІІІ-ІV р. а. Київ: Здоров’я, 2004. 304 с.

Лисенков С. Л. Конституція України: матеріали до вивчення. Киї: Либідь, 1997. 160 с.

Литвин В М. ІсторІя України: підруч. для студ. ВНЗ. Київ: Наук. думка, 2009. 823 с.

Нартов В. В. Історія України з давніх-давен до сьогодення. Харків : Кн. клуб сімейн. дозвілля, 2007. 350 с.

Потапова Л. Філософсько-історичні аспекти культурно-мистецького розвитку в Україні у ХVІІІ столітті.  Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. 2018. № 2. С.57-60           

Правознавство: навч. посіб. / за ред. В. В. Копєйчиков; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ: Юрінком Інтер, 1998. 480 с.

Семененко В. І.  Історія України з прадавніх часів до сьогодення: навч. посіб. / за ред. М. І. Бондаренка. 2-е вид., випр. та доп. Харків: Торсінг, 2000. 496 с.