Юрій Мушкетик — український письменник-класик, редактор, журналіст, політик, громадський діяч, володар титулу “Золотий письменник України” (2012), лауреат численних премій та нагород, у тому числі відзнаки Герой України.

95 років від Дня народження (21.03.1929 – 6.06.2019)

Юрія Мушкетика визнаний майстер сучасної української прози, автор повістей та романів «Гайдамаки», «Серце і камінь», «Крапля крові», «Останній острів», «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою», «Гетьманський скарб», «Рубіж», «Яса», «На брата брат», «Час звіра». Загалом за три десятиліття літературної праці Юрій Мушкетик опублікував понад десять романів, низку повістей і збірок оповідань, кілька п’єс. За роман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман «Позиція» – Державною премією ім. Т. Г. Шевченка (1980). У 1986-2001 роках Юрій Мушкетик очолював Національну спілку письменників України.

Народився 1929 року у селі Веркиївка, тепер Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області у родині педагога та очільниці колгоспу. Вищу освіту здобув у Київському виші за спеціа  льністю «філологія», закінчив аспірантуру за фахом «українська література». Працював у часописі «Дніпро» (з 1956 по 1972 рік), був головним редактором. Обіймав посаду секретаря, а потім очолював Національну Спілку письменників України протягом п’ятнадцяти років. Був депутатом у Верховній Раді одинадцятого скликання.

Дебютна повість автора вийшла друком 1954 року під назвою «Семен Палій», дебютанту ще не виповнилося і 25 років. Але він оприлюднив великий історичний твір, який зробив його відомим і став знаковою подією в українській літературі, про що свідчили чисельні позитивні рецензії багатьох критиків різних рангів. Юрія Мушкетика зацікавила тема гайдамацького повстання, героїчної боротьби українського народу проти загарбників та поневолювачів України. Він глибоко дослідив історичне повстання і через три роки після історичної повісті “Семен Палій”, у 1957 році, видрукував історичний роман “Гайдамаки”. Головний герой твору – український народ.

Початок 1960-х років був для Мушкетика дуже плідним. Письменник змінив тематику творчості, перейшовши до зображення образу сучасника, і захопився дослідженням внутрішнього світу людини.

1962 р. — роман «Серце і камінь». Головний герой роману Федір Кущ — інженер-атомщик. Втративши здоров’я і перетворившись на інваліда, він зневірився в усьому і вирішив повернутися до рідного села, щоб доживати там до пенсії. Та саме у вирі життя на селі Кущ збагнув, що не може знаходитись осторонь. Його щастя — у боротьбі за людину.

1964 р. — роман «Крапля крові». Тема людяності і моралі на повний голос звучить у романі, де автор звертається до проблеми совісті.

1970-ті рр. — Мушкетик пише романи та повісті на сучасну та історичну тематику: перша редакція роману «Яса» (1970–1974), воєнний роман «Жорстоке милосердя» (1973), повість «Старий у задумі» (1974), фантастична повість «З’їж серце лева» (1972), роман «Біла тінь» (1977), повість «Біль» (1978), роман «Суд над Сенекою» (1978), роман «Позиція» (1979).

У 1980 р. за роман «Позиція» Ю. Мушкетик був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Того ж року письменника обирають першим секретарем правління Київської організації Спілки письменників України.

1984–1985 рр. — поява другої редакції роману «Яса», який являє собою велике епічне полотно, де чітко простежується вболівання письменника за долю рідної землі.

1984 р. — повість «Жовтий цвіт кульбаби» стала визначним явищем в історичній белетристиці.

1984 р. — поява роману «Рубіж», де зображено моральне протиборство представників молодшого і старшого поколінь.

У 1986–2001 рр. письменник очолював Національну Спілку письменників України.

1989 р. — вийшла друком повість «Літній лебідь на зимовому березі», побудована на табірно-колимському матеріалі.

1990 р. — створено оповідання «Суд». У невеликому за обсягом оповіданні відображено суспільні явища, характерні для Радянського союзу часів сталінського та брежнєвського режимів.

Більшість творів Юрія Михайловича мають історичний характер. Художньою метою творів письменника є зображення торжества істини, справедливості, духовної чесності, свободи.

Актуальні теми, які Юрій Мушкетик порушив у своїх творах, зацікавили українських кіномитців, режисери Євген Хринюк та Оксана Лисенко на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка у 1989 році екранізували роман “Біла тінь”, а у 1989 році режисер Олег Бійма на студії “Укртелефільм” створив цікаву стрічку із воєнного життя за повістю “Біль”, але своєму творчому доробку дав назву “Хочу зробити зізнання”. Роман “Вернись в дім свій”, який у 1981 році оприлюднив Юрій Мушкетик, настільки сподобався режисеру А. Горчинському, що на сцені Тернопільського українського музично-драматичного театру він поставив цікаву і зворушливу п’єсу.

2020-го року у «Фоліо» опублікована книжка «Дороги, які нас вибирають. Книга спогадів»: мемуари та остання написана повість Мушкетика.

Розрахована на широке коло читачів: усіх, хто хоче дізнатися більше про життя, мрії, тривоги, переживання та діяльність митця. 2023-го року у видавництві «Фоліо» з’явилося чергове перевидання знаменитого твору «Яса»: художньо інтерпретована історія життя кошового отамана Івана Сірка.

За роки творчої діяльності Юрій Мушкетик опублікував більш як десять романів, низку повістей і збірок оповідань, які відбивають історичний розвиток держави та роль особистості в ньому. Письменник нагороджений відзнакою «Золотий письменник України» (2012 р.), медаллю «Івана Мазепи» (2016 р.) та медаллю «Олександра Довженка» (2018 р.) за визначний внесок в розвиток української літератури.

Книги наявні у фондах бібліотеки БДМУ

     Інформацію підготувала Наталія Жук