День лікаря – лаборанта (Міжнародний день фахівця з лабораторної діагностики, Міжнародний день фахівця з лабораторної діагностики, Міжнародний день науки про біомедичні лабораторії). 

Перший Міжнародний день науки про біомедичні лабораторії був відзначений у 1997 році після його заснування в Осло у 1996 році. 

 Це свято на честь  визнання ролі фахівців біомедичних лабораторій у діагностичних та профілактичних організаціях охорони здоров’я.

Він був організований Міжнародною федерацією біомедичних лабораторних наук (IFBLS), яка налічує понад 185 000 членів у всьому світі.

Лікар-лаборант – це людина, без роботи якої неможливо проводити лікування хворих у медичних установах. Навіть самому кваліфікованому лікарю для оцінки стану пацієнта потрібні результати аналізів, тому від працівників лабораторії залежить здоров’я, а найчастіше і життя людини.

Пандемія COVID – 19 висвітила особливу значущість своєчасної діагностики, і навіть кожна людина у світі оцінила роль лабораторних фахівців.

Перші лаборанти з’явилися в середньовіччі. Історія згадує лабораторії університетів в Італії та Австрії, в яких молодші спеціалісти готували лабораторію до занять зі студентами. У власників деяких майстерень з виготовлення металевих виробів, косметики, паперу не було іншого виходу окрім як вдосконалити свої товари з причини конкуренції. Зрозуміло, що їх цікавість була невичерпним, і помічниками їм у таких експериментах виступали підмайстри. До ХІІ століття не згадується про людей з таким колом обов’язків. Згадки про античних учених говорять про те, що такі дослідники працювали самі без чиєїсь допомоги.

Причому Римська цивілізація подарувала нам величезну кількість наукових праць в галузі медицини, фізики, хімії, геології та інших наук. Насилу віриться, що вченим у таких дослідженнях не допомагали молодші співробітники ….

Лаборанти працюють на виконання всіх стандартів та потреб усіх фахівців лікарні, охоплюючи всі підрозділи, що входять до структури лікарень.

Лабораторна діагностика є одним із пріоритетних напрямів медицини, який стрімко розвивається. За відсутності якісних результатів лабораторних досліджень стають неможливими постановками клінічного діагнозу, спостереження за динамікою розвитку хвороби, контроль за ефективністю та безпекою лікарської терапії.

Правильна діагностика захворювання є запорукою якісної, результативної та ефективної роботи лікарів. У лабораторії не можуть вилікувати хворого, але регулярне, доступне й своєчасне обстеження в лабораторіях дає можливість попередити багато захворювань та значно поліпшити якість життя.

Хоча основний обов’язок такого лікаря — проводити аналіз різних біологічних рідин і потенційно небезпечних для здоров’я людини речовин, бувають різні спеціальності лікарів-лаборантів:

лаборант-генетик;

лаборант-вірусолог, який крім діагностики вірусних захворювань займається розробкою вакцин і противірусних препаратів;

лаборант-бактеріолог, у веденні якого бакпосіви й пов’язана з ними діагностика, а також дослідження дієвості антибіотиків;

лаборант-паразитолог;

лаборант-гематолог — досліджує кров (наприклад, на станціях забору або переливання донорської крові);

лаборант-цитолог — проводить аналіз матеріалів, взятих з уражених хворобою ділянок організму;

лаборант-токсиколог, який виявляє токсичні речовини й отрути в досліджуваному матеріалі;

лаборант-імунолог;

лаборант-біохімік;

лаборант-судмедексперт, який може допомогти правоохоронцям у перевірці доказів злочинів;

лаборант-патологоанатом — проводить аналізи, щоб встановити причину смерті;

лаборант санітарно-епідеміологічної служби — оцінює обставини на різних об’єктах (від лікарняних палат, дитсадків і шкіл до цілих географічних регіонів або країн);

ветеринарний лаборант — працює в ветеринарних клініках і робить аналізи для тварин.

Майже у всіх містах існують навчальні заклади, де на кафедрах трудяться лаборанти. Робота таким фахівцям знайдеться в місцевій лікарні, в центрах стандартизації та метрології, в санітарно-епідеміологічній службі. Це різні лаборанти, які відрізняються колом виконуваних обов’язків та освітою. Без таких фахівців не обійтися навіть у полі, через те, що там виробляють збір матеріалів і даних для подальшого вивчення в лабораторії.

Волошин О. І., Ілащук Т. О., Васюк В. Л. Клінічна лабораторна діагностика: навч. посіб. / за заг. ред. О. І. Волошина.Чернівці: Місто, 2018. 223 с.

Заблоцька І. М. Методичні рекомендації до формування хімічної складової професійної компетентності бакалаврів лабораторної діагностики у дисципліні “Медична хімія”. Житомир: ЖНАЕУ, 2016. 120 с.

Захарчук О. І., Булик Р. Є. Лабораторна діагностика паразитарних інвазій: підручник. Чернівці: Медуніверситет, 2019. 291 с.

Клінічна лабораторна діагностика: підручник / Л. Є. Лаповець та ін.; за ред. Л. Є. Лаповець. Київ: Медицина, 2021. 472 с.

Кожухова Н. Е., Кривда Г. Ф., Кривда Р. Г. Використання аналізу ДНК у судово-медичних експертизах: монографія / ред. Ю. М. Сиволапа, Г. Ф. Кривда. Одеса: Одес. мед. ун-т, 2001. 91 с.

Кшановська Г. І., Плеш І. А., Борейко Л. Д. Гематологічні дослідження в клінічній лабораторній діагностиці: навч. посіб. Чернівці: БДМУ, 2018. 169 с.

Лабораторна діагностика: навч. посіб. / за ред. І. Г. Купновицької, А. М. Ерстенюк. Вінниця: Нова Книга, 2017. 315 с.

Ліпкан Г. М., М’ясніков В. Г., Сакун Т. Л. Лабораторна діагностика туберкульозу та контроль за якістю бактеріоскопічних досліджень: навч. посіб. Київ: Медицина, 2006. 128 с.

Медична мікробіологія. Посібник з мікробних інфекцій: патогенез, імунітет, лабораторна діагностика та контроль: пер. з 19-го англ. вид.: У2 т. Т. 1 / ред.: Майкл Барер, Вілл Ірвінг, Ендрю Свонн, Нелюн Перера.  Київ: Медицина, 2020.  XIV; 434 c.

 Павлович Л. Б., Маслянко В. А., Білоус І. І.  Практичний посібник з ендокринології = A practical guide to endocrinology: (Клініко-лабораторне обстеження). Київ, 2010. 151 с.

Пішак В. П., Булик Р. Є., Захарчук О. І.  Лабораторна діагностика паразитарних інвазій: підручник. Чернівці: Медуніверситет, 2012. 286 с.

Пішак В. П., Ротар В. І., Мислицький В. Ф. Клінічна лабораторна діагностика патології печінки та жовчних шляхів: навч. посіб. Чернівці: Медуніверситет, 2010. 320 с.

Сплавський О. І., Пішак О. В., Малкович Н. М. Клінічні лабораторні дослідження: навч. посіб. / під ред. О. І. Волошина. Чернівці: БДМУ, 2005. 347 с.