2023-10-11

З 1989 року друга середа жовтня оголошена Днем медсестри швидкої допомоги.

У 2001 році Асоціація медсестер швидкої допомоги (Emergency Nurses Association) виділила цілий тиждень для святкування на честь усіх медсестер швидкої допомоги за їхній внесок.

Насправді мало хто замислюється про те, як воно людям, які день у день виїжджають на виклики «03». Саме вони беруть на себе перший удар, кожну хвилину ризикуючи собою в ім’я порятунку пацієнта.

Робота в службі швидкої медичної допомоги — одна з найскладніших у сфері охорони здоров’я. Тут можуть втриматися тільки справжні подвижники, безкорисливо віддані своїй справі, які вміють не тільки лікувати, але і співчувати. Це одна з найгуманніших і потрібних професій в сучасному суспільстві — з тих самих пір, коли в 1881 році на вулиці Києва виїхала перша пара карет швидкої допомоги.

Появу ШМД у Києві можна віднести до 1881 року. За ініціативи Товариства київських лікарів був організований «Гурток лікарів з метою лікарських чергувань», який в тому ж році відкрив на Хрещатику пункт нічних чергувань. Незабаром свої двері відчинила і перша станція, яка розмістилася на вул. Хрещатик, 18, у будинку, де засідала Міська Дума.

Як зазначалося в статуті, товариство мало на меті «безоплатно доставляти швидку медичну допомогу при нещасних випадках і при раптових захворюваннях, що відбуваються на вулицях м. Києва, у всіх публічних місцях, на фабриках, заводах, залізницях в межах м. Києва. Подача медичної допомоги в нещасних випадках, що трапляються в приватних квартирах, проводиться лише у випадках, які загрожують життю». В інших випадках послугами рятувальної станції можна було скористатися за плату (до 10 руб. за перевезення). Інфекційні хвороби не обслуговувалися взагалі.

Поступово кількість звернення збільшувалася, тому і назріла проблема організації повноцінної служби. У 1902 році Рятувальна станція почала свою діяльність на вул. Пироговська, 6. Тут в садибі був організований прийом хворих, кімната чергових лікарів, аптека, перев’язна, канцелярія і т.д.

Ніяких «03» або «103» в ті часи не було — для виклику карети потрібно було просто зняти трубку найближчого телефону і сказати: «Швидку допомогу!». Будь-яка телефоністка була в курсі, з ким з’єднати.

Діяльність пункту мала характер здебільшого філантропічний. Фінансувалась діяльність організації самими учасниками. Не малу роль в цій справі відігравали жінки. Наприклад, завдяки їм був створений Дамський комітет, який організовував бали, вечори Cabaret, кошти від яких ішли на потреби станції швидкої допомоги.

Почала своє існування служба екстреної (швидкої) медичної допомоги в 1904 році  при Чернівецькому добровільному протипожежному корпусі та іменувалась «Чернівецьке добровільне товариство». Безперечно, в ті часи мова про професійних фельдшерів або медсестер не велась. Але дійсними членами товариства були не тільки лікарі, а й чоловіки, старше вісімнадцяти років, які прослухали курс лекцій з питань надання невідкладної допомоги і успішно склали іспит.

Після зміни влади на Буковині було утворене нове товариство служби швидкої медичної допомоги краю – «Salvare» («Порятунок»). Мета товариства досягалась створенням рятувальної станції з виїзними каретами та відкриттям постів пунктів, на яких чергували лікар і середній медпрацівник. Дійсні члени товариства, в тому числі медсестри, згідно зі службовими інструкціями, зобов’язані були відвідувати необхідні курси підвищення професійної кваліфікації та проходити практику при лікарнях.

Після приєднання Буковини до Радянської України товариство отримало назву служби швидкої медичної допомоги, на його засадах створена міська станція, яка проіснувала до червня 1941 року і відновила свою діяльність в 1944 році, після звільнення від німецьких військ. Населення Чернівців та прилеглих сіл обслуговувалось однією лікарською бригадою, а до штату установи входила тільки одна медична сестра.

Поступово, з розбудовою країни, збільшувалась кількість бригад ШМД. Так в 1958 році працювало чотири бригади, в тому числі одна фельдшерська, а в 1964 році – сім і одна фельдшерська. Не дивлячись, на зростання кількості бригад тільки три лікарські бригади були укомплектовані середніми медичними працівниками.

 В 1968 році комплектація виїзних бригад середніми медичними працівниками становить 95 %. В 1969 році організовується лабораторія і до штату вводяться посади лаборанти. Збільшується і штат середніх медпрацівників.
В 1972 році вводиться в дію окрема диспетчерська, укомплектована фельдшерами (медсестрами)- диспетчерами.
Бурхливий розвиток служби припадає на вісімдесяті роки. Збільшується кількість спеціалізованих бригад.

Окрема сторінка в історії медсестер закладу, це участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вісімнадцять середніх медпрацівників з травня по листопад 1986 року працювали в зоні радіоактивного забруднення Чорнобильського і Іванківського районів Київської області.
На момент розпаду Радянського Союзу (1991 рік) в закладі працювало 129 середніх медпрацівників, реорганізації (2012 рік) – 119 осіб.

ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» – один з наймолодших лікувальних закладів Буковини. Рішення про його створення було прийнято сесією Чернівецької обласної Ради 25 грудня 2012 року. Центр був створений на базі Чернівецької міської станції швидкої медичної допомоги і є її правонаступником, а отже, отримав у спадок більш ніж сторічну історію служби швидкої медичної допомоги м. Чернівці. В Центрі працює багато висококваліфікованих медсестер, які є прикладом та наставниками для молодих фахівців.

 Матеріал підготувала Олена СІВАШОВА

Список рекомендованої літератури

 (з фондів бібліотеки БДМУ згідно ДСТУ 2015)

1. Андрейчин М. А., Івахів О. Л. Медсестринство при інфекційних хворобах: навч. посіб. / Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. 385 с.
2. Борейко Л. Д., Плеш І. А., Марараш Г. Г. Медсестринська практика у терапевтичному відділенні = Nursing Practice in therapeutic Department: навч. посіб. Чернівці: БДМА, 2023. 163 с.
3. Губенко І. Я., Шевченко О. Т., Бразалій Л. П., Апшай В. Г. Медсестринський догляд за пацієнтом: стандарти медсестринських процедур, маніпуляцій та планів догляду і навчання: навч. посіб. Київ: Медицина, 2008. 304 с.
4. Демченко О. К. Медсестринство в терапії: навч. посіб. Київ: Здоров’я, 2002. 333 с.
5. Кареліна Т. І., Касевич Н. М. Медсестринство в неврології: підручник. Київ: Медицина, 2010. 294 с.
6. Касевич Н. М. Медсестринська етика і деонтологія: підручник. Київ: Медицина, 2013. 199 с.
7. Касевич Н. М. Основи медсестринства в модулях: навч. посіб. Київ: Медицина, 2018. 478 с.
8. Корконішко О. М. Медсестринство в офтальмології: підручник. Київ: Медицина, 2015. 214 с.
9. Кузняк Н. Б. Медсестринство в стоматології: навч.-метод. посіб. Чернівці: БДМУ, 2012. 225 с.
10. Лісовий В. М., Ольховська Л. П., Капустник В. А. Основи медсестринства: підручник. Київ: Медицина, 2018. 911 с.
11. Москалюк В. Д., Возна Х. І., Сокол А. М. Медсестринство в інфектології: навч. посіб. / Чернівці: БДМУ, 2018. 272 с.
12. Плеш І. А., Борейко Л. Д., Квасницька О. Б. Медсестринство в геронтології, геріатрії та паліативній медицині: навч. посіб. Чернівці: Медуніверситет, 2017. 219 с.
13. Погорєлов І. І., Сезін С. Ю. Медсестринство в психіатрії і наркології: підручник. Київ: Медицина, 2018. 352 с.
14. Сабадишин Р. О., Маркович О. В., Рижковський В. О. Медсестринство в хірургії: практикум. Вінниця: Нова Книга, 2017. 356 с.
15. Сміян І. С., Павлишин Г. А., Білик Л. С. Невідкладні стани в медсестринській практиці з педіатрії: навч. посіб. Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. 35 с.
16. Стасишин О. С., Іванів Н. Я., Ткачук Г. П. Медсестринство у внутрішній медицині: підручник / за ред. В. В. Стасюка. Київ: Медицина, 2017. 536 с
17. Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Медсестринство в дерматології і венерології: навч.-метод. посіб. Київ: Медицина, 2018. 416 с.
18. Тарасюк В. С., Новицький А. О., Новицька Л. А. Клінічне медсестринство в хірургії: підручник / ред. В. С. Тарасюк. Київ: Медицина, 2006. 383 с.
19. Хухліна О. С., Плеш І. А., Борейко Л. Д., Гайдуков В. А. Клінічне медсестринство у професійній патології: навч. посіб. Чернівці: Медуніверситет, 2012. 240 с.
20. Шегедин М. Б., Зайченко М. М., Зайченко Я. О. Медсестринство в дерматології і венерології: навч. посіб. Вінниця: Нова Книга, 2017.184 с.
21. Шегедин М. Б., Скомаровська Л. І., Гац О. О. Медсестринство в оториноларингології: навч. посіб. Вінниця: Нова Книга, 2011. 159 с.
22. Юзько О. М., Токар П. Ю., Волошинович Н. С., Семеняк А. В. Медсестринство в акушерстві. Тестові завдання: за напрямом підгот. 223 “Медсестринство“. Чернівці: БДМУ, 2021. 279 с.