Люди споконвіку цікавилися минулим. Монах Нестор, наприклад, вивчав записи своїх попередників і писав «Повість минулих літ», а архимандрит Петро Могила розкопував руїни Десятинної церкви. Історія та археологія завжди ідуть поруч, даруючи нам знання про те, як і навіщо жили наші предки, за що боролися, про що мріяли. І допомагають знайти відповідь на питання – навіщо ми є на цій землі. Бо сучасне виростає з минулого. Так само, як і ми продовжимо своє життя у наступних поколіннях.

Історія – це не набір фактів і дат. Це безперервний процес, який не зупиняється ані на мить. Той, хто розуміє його, зможе зробити вірний вибір сьогодні.

Саме для цього, спираючись на праці гігантів української історії, археології та етнографії, ми вибудували цей єдиний ланцюг подій минулого, що врешті призвели до появи на мапі світу незалежної держави із назвою Україна. Нашої Батьківщини.

Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність. Незалежність не впала з неба – державницька традиція живе на наших землях зі скіфських часів і фактично не переривалася до 1991-го.  Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність.

Україна успадкувала від попередніх епох  традиції державотворення:

• Від Русі: цивілізаційний вибір, який визначився із прийняттям християнства у 988 році; тризуб, родовий знак Рюриковичів, що став державний гербом сучасної України; Київ – столицю, політичний і культурний центр українських земель упродовж понад тисячу років; гривню – назву грошової одиниці; назву Україна, що вперше згадується в Київському літописі в складі Іпатіївського літописного зводу під 1187 роком у розповіді про смерть Переяславського князя Володимира Глібовича.
• Від Галицько-Волинської держави: синьо-жовті барви національного прапора, що походять від кольорової гами герба Галицько-Волинського князівства; утвердження європейського вектора розвитку.
• Від Великого Князівства Литовського: європейську традицію місцевого самоврядування – Магдебурзьке право; Пересопницьке Євангеліє – видатну рукописну пам’ятку, на якій складають присягу президенти України.
• Від козацької доби: республіканські традиції народовладдя; військові традиції, які лягли в основу збройних сил Української Народної Республіки та українського визвольного руху; одну із перших європейських конституцій нового часу в сучасному її розумінні, укладену Пилипом Орликом 1710 року.
• Від української державності початку ХХ століття (УНР, ЗУНР, Українська Держава на чолі із гетьманом Павлом Скоропадським): демократичні засади державного будівництва; перший парламент, у який розвинулася Центральна Рада, створена у березні 1917 року; перший уряд, яким став Генеральний Секретаріат Центральної Ради з червня 1917-го; державні символи: герб, гімн “Ще не вмерла Україна”, прапор; соборність – об’єднання українських земель в єдиній незалежній державі; Українську Академію Наук, що була заснована Павлом Скоропадським у листопаді 1918 року.
• Від Української Радянської Соціалістичної Республіки: статус засновника Організації об’єднаних націй; адміністративно-територіальний устрій, державні кордони.

Вперше у ХХ столітті Україна незалежність проголосила 22 січня 1918 року. Після того ми декілька разів втрачали волю через зовнішню агресію та внутрішні чвари. Тому маємо вчитися на помилках попередників і пам’ятати, що національна єдність є обов’язковою умовою збереження державності. Наша сила в соборності, в здатності знаходити спільну мову і спільно протистояти ворожим силам.

Рішення про проголошення незалежності не було простою забаганкою політиків.

8–10 вересня 1989 року в конференц-залі Київської політехніки відбувся з’їзд Народного руху України за перебудову (Руху), який став головною організаційною і рушійною силою у просуванні України до незалежності.

Вивезення із ГУЛАГУ і перепоховання в Києві 19 листопада 1989 року останків політв’язнів радянського режиму Василя Стуса, Юрія Литвина і Олекси Тихого викликало таке піднесення, що його порівнювали із перепохованням Тараса Шевченка.

​Сам факт, що КДБ СРСР дозволив ексгумувати і вивезти в Україну із «політичної зони» в Пермській області Росії тіла дисидентів, чиї смерті в ув’язненні були засуджені міжнародним правозахисним рухом, вказував на те, що влада цієї структури в Радянському Союзі похитнулася.

Церемонія перепоховання останків жертв радянських репресій у Києві вилилася у багатотисячну акцію засудження радянської системи. Жалобна процесія рухалася від центру Києва до Байкового кладовища під забороненими тоді синьо-жовтими прапорами.

Відчуваючи, що втрачає владу над союзними республіками, компартія Радянського Союзу ініціювала підписання нового договору, на базі якого можна було б створити нову Конституцію СРСР.

У відповідь на це  2 жовтня 1990 року в на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) у Києві почалися масові студентські протести, які отримали назву “Революція на граніті”.

Окрім недопущення підписання нового союзного договору, студентські братства вимагали проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території України, перевибори до Верховної ради УРСР, націоналізацію майна компартії та комсомолу, відставки голови уряду Віталія Масола за його союзно-центристські погляди.

Акції протесту та голодування закінчилися 17 жовтня 1990 р.– та відіграли важливу роль у становленні незалежності України.

17 березня 1991 року було проведено всенародний референдум . Це сталося через три дні після подавлення путчу консервативних сил Радянського Союзу, які прагнули повернути СРСР без демократичних перетворень і «перебудови».

Це був єдиний в історії СРСР Всесоюзний референдум про збереження СРСР, на який винесли лише одне запитання – «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Понад 90% українців в усіх областях країни висловили схвальну думку. Найбільша підтримка була в Тернопільській (98, 67%), Івано-Франківській (98, 42%), Львівській (97,46%), Черкаській (96, 93%), Рівненській (95,96%) та Київській (95,52%) областях.

Одночасно з цим референдумом, в Україні, за наполяганням Народного Руху України за перебудову, провели республіканське консультативне опитування: «чи згодні ви, щоб Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України». Позитивно на нього відповіли понад 80 % опитаних.

16 липня ‒ у день, коли Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Її текст хоч і не проголошував незалежність, але став поштовхом до побудови нової держави. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами. Декларація визнавала самостійність республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.

24 серпня 1991-го скликали надзвичайне позачергове засідання Верховної Ради УРСР.

За незалежність України проголосували 346 депутатів, і навіть комуністи. Більше того, представник компартії Олександр Мороз у своїй доповіді запропонував серед перших кроків незалежної влади реформувати армію і ввести власну валюту. Одразу після завершення позачергового засідання, опозиціонери виконали гімн Українських Січових стрільців біля трибуни. Пісню підхопили навіть мітингувальники на вулицях.

Чернетку Акту про проголошення незалежності України Левко Лук’яненко і Леонтій Сандуляк написали у шкільному зошиті за півтори години вранці 23 серпня. Для документа обрали визначення «акт», бо слово закон здавалось надто буденним і натякало на багаторазову дію. А, наприклад, універсал – пов’язували з Петлюрою, це могло відлякати комуністів.

На історичному документі про державний суверенітет України депутати залишають написи: «Слава Україні», «Ще не вмерла і не вмре», «Від сьогодні – будьмо».

 В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор. З ним українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також підняти національний прапор над куполом парламенту.

Прапор було піднято на офіційному флагштоку біля київської міськради. Це вперше з червня 1920 року український прапор замайорів над Києвом. 24 липня жовто-блакитні стяги заповнили весь Хрещатик.

Державний прапор України офіційно затвердили як державний символ України 28 січня 1992-го. У серпні 2004 року Президент підписав Указ про встановлення Дня Державного Прапора України, який святкують щороку 23 серпня.

Золотий, жовтий колір стяга символізує Творця, Бога-Отця і взагалі Вищу Духовність. Синій – це усе земне, а також свободу вибору, якою Творець наділив свої творіння у надії, що вони нею не зловживатимуть. Значення синього і жовтого кольорів на прапорі традиційно теж трактують як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символу мирної праці й достатку. Також синій і жовтий ‒ це вогонь і вода, чоловіче й жіноче єство. І все ж, головна ідея синьо-жовтого ‒ це велика гармонія космосу, сонця, землі та всього на землі сущого.

24 серпня 1994-го в Києві на Хрещатику відбувся перший військовий парад, присвячений дню проголошення Незалежності України.

Першим президентом незалежної України став Леонід Кравчук.

Першою українську незалежність визнала Польща. Попри невизначеність позицій ЄС, в перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати такі впливові держави як Німеччина, Франція, Великобританія. До кінця січня 1992 року цей список налічував більше ніж 90 країн світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.

У це важливе державне свято по всій Україні відбуваються святкові ходи, військові марші, паради, концерти, до знакових пам’яток покладають квіти. Відзначають День Незалежності і за кордоном – різноманітними акціями, мітингами, флешмобами, концертами та іншими заходами.

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи. Це стало початком відліку нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави. Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи і головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині в умовах агресії з боку Росії ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність. 

Українці змушені захищати від агресії територіальну цілісність і суверенітет своєї держави. Це боротьба не лише за людей і територію, а й за право бути собою, самим вирішувати, як жити і яке майбутнє обирати.

Тож попереду – велика робота. Українська громада має об’єднати зусилля для подальшої розбудови держави, розвитку громадянського суспільства та консолідації нації, відстоювання територіальної цілісності держави.

Цікаві факти про Україну:

• Україна межує з сімома країнами: Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Білоруссю, Молдовою, Росією.
• В українському місті Рахів, що в Закарпатській області, знаходиться географічний центр Європи.
• Найглибша станція метро в Європі – Арсенальна. Вона знаходиться під землею на 105,5 метрів.
• Найромантичніше місце в Україні – Тунель кохання. Це природний пам’ятник, який знаходиться в селищі Клевань Рівненської області на відрізку залізничної колії, що веде від Клевані до селища Оржів. Цей ботанічний феномен – зелений тунель ідеальної пропорційної арки, який створений заростями кущів і дерев, що сплелися між собою.
• 1200 пам’ятників в різних місцях по всьому світу встановлено на честь відомого українського поета Тараса Шевченка.
• Пісня Carol of the Bells або Ring Christmas Bells, яка відома у всьому світі – це «Щедрик», авторства українського композитора Миколи Леонтовича.
• Найпершу гасову лампу в світі винайшли в 1853 році працівники львівської аптеки «Під золотою зіркою» – Ігнатій Лукасевич та Ян Зех.
• З усіх країн Європи українців можна вважати найбільш освіченим населенням. Наша країна на 4 місці в світі за кількістю людей, що мають вищу освіту.
• Пабло Пікассо був у захваті від картин української художниці Катерини Білокур. На виставці в 1954 році, побачивши її роботи, Пікассо не вагаючись назвав їх геніальними.
• 784 року в Львові в небо було запущено найпершу в світі повітряну кулю, яка мала автоматичний паяльник, що підігрівав повітря в балоні. Ця визначна подія сталася всього через 9 місяців після польоту повітряної кулі братів Монгольф’є, де пальним була звичайна солома.
• Головну вулицю Києва, Хрещатик, можна назвати найкоротшою з усіх столиць світу, довжина якої становить всього 1225 м.
• Марганцевої руди в Україні – хоч відбавляй. Розмір запасів цієї копалини просто неймовірний – 2,3 млрд тонни, а це 11% в усьому світі.
• Найбільша пустеля Європи розташована в Херсонській області та має назву «Олешківські піски». Площа української «Сахари» становить близько 160 тисяч гектарів.
• 1934 року на паризькому конкурсі мовної краси українська мова посіла 3 місце після персидської та французької.  Відбір проходив за фонетикою, лексикою, фразеологією та структурою речень. А за мелодійністю наша мова отримала 2 місце.
• На території нашої держави знаходиться ¼ всіх запасів чорнозему на всій планеті. Чорнозем вважається дуже цінним ґрунтом, адже він найбільш врожайний з усіх існуючих.
• Український духовий інструмент трембіта є найдовшим у світі.
• Три голлівудські актриси: Міла Куніс, Міла Йововичта Ольга Куриленко – родом із України.
• АН-225 Мрія – найбільший літак у світі, який проектувався для перевезення космічних кораблів. У 2001 році він взяв на борт 253 тонни вантажу, і це лише завдяки одному польоту. Таким чином, «Мрія» встановила одночасно 124 рекорди.
  
• Найвживаніша буква в українському алфавіті – «П».Найменш вживаними літерами абетки вважаються «ф» та «г».
• З усіх країн Європи українців можна вважати найбільш освіченим населенням. Наша країна на 4 місці в світі за кількістю людей, що мають вищу освіту.
• Найбільшою областю в Україні є Одеська. Її площа становить 33 310 квадратних кілометрів.
• Хрещатик – найкоротша столична центральна вулиця в Європі. Її протяжність – 1225 м.
• У 2009 році українським вченим з Харківського фізико-технічного інституту вперше за історію науки вдалося сфотографували структуру атома.
• Наша Україна володіє найбільшими запасами чорнозему в світі! Частка українського чорнозему в світі становить близько 30%.
• Україна входить до трійки світових лідерів із виробництва меду.

 Українці можуть пишатися своєю рідною землею, бо вона бездоганна, не схожа на інших, і завдяки цьому є унікальною та індивідуальною.  Тому бережіть рідну країну та не втрачайте віру в її світле майбутнє!

         

1. Бойчак М. П. Нариси з історії української військової терапії. Кн. 3. Військова терапія після Другої світової війни і в роки незалежності України. Київ: АртЕк, 2020. 360 с.
2. Мойсей А. А., Бабух Н. В., Кемінь У. В. Історія України та української культури у термінах: навч.-метод. посіб. Ч. 3. Державотворчі процеси часів Незалежності. Чернівці: БДМУ, 2021. 140 с.
3. Енциклопедія Сучасної України: в 25 т. Т. 12. Кал – Киї / голов. ред. кол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін. Київ: Ін-т енцикл. дослідж., 2012. 711 с.
4. Каденюк О. С. Історія України: навч. посіб. Київ: Кондор, 2008. 407 с.
5. Бойко О. Д. Історія України: навч. посіб. Київ: Академвидав, 2003. 656 с.
6. Слюсаренко А. Г., Гусєв В. І., Дрожжин В. П. Новітня історія України: підручник. Київ: Вища школа, 2000. 663 с.
7. Кобилянський С. Історія України (проблеми державності): метод. посіб. Чернівці: Медакадемія, 2000. 84 с.
8. Субтельний О. Україна. Історія. Київ: Либідь, 1991. 510 с.
9. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. / ред. Ю. М. Алєксєєв. Київ: Каравела; Львів: Новий світ-2000, 2002. 215 с.
10. Історія держави і права України. Курс лекції: навч. посіб. / О. О. Шевченко та ін. /ред. В. Г. Гончаренко. Київ: Вентурі, 1996. 288 с.
11. Слюсаренко А. Г. Історія української Конституції. Київ: Знання, 1993. 192 с.
12. Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. Київ, 1990. 524 с.
13. Чмихов М. О., Кравченко Н. М., Черняков І. Т. Археологія та стародавня історія України: курс лекцій. Київ: Либідь, 1992. 373 с.
14. Мойсей А. А., Ткач А. В., Скакун І. О. Історія української культури: навч. посіб. Чернівці, 2014.157 с.
15. Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Дніпропетровська область / редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. Київ: Укр. рад. енцикл., 1969. 958 с.
16.  Мойсей А. А., Герегова С. В., Скрицька Н. В. Історія України та української культури. Чернівці: БДМУ, 2018. 255 с.
17. Бібліотека Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: історія та сучасність: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. 24-26 вересня 2012 р. / редкол.: М. Б. Зушман, Н. М. Загородна, Т. Д. Мурашевич та ін. Чернівці: ЧНУ, 2016. 199 с.
18.  Історія України: підручник / В. А. Качкан та ін. /за ред. В. А. Качкана. Київ: Медицина, 2018. 360 с.