Вгору
Батьківщино мояБатьківщино моя,Зореносна моя,Бачу, правда твояНад віками сія.Чую, слава моя,Наче сонячний дзвін,Крізь сторіччя лунаУ серцях поколінь.Чую, слава моя,Наче сонячний дзвін,Крізь сторіччя лунаУ серцях поколінь.Бери очі й мої,Щоб видніше було.Бери слово й моє,Щоб ясніше було...Володимир Івасюк
Вакарчук Святослав
український музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи»,
композитор, громадський діяч. Заслужений артист України
Андрій “Кузьма” Кузьменко
(1968 — 2015)
український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор
Василь Симоненко
(1935 — 1963)
український поет і журналіст, шістдесятник
|
Василь Стус (1936 – 1985)
 Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.
Василь Стус
Український поет-дисидент, перекладач, літературознавець. Перекладав лірику Іоганна Вольфганга Гете і Федеріко Гарсія Лорки.
Автор збірок «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Дорога болю», «Золотокоса красуня», «Круговерть» та інші.
В. Стус «Останній вірш»
Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за ґратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи.
Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним.
Любомир Гузар «Про свободу»
… Але голови гнути я не збирався…
За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину.
Василь Стус
***
Поет-патріот
Ліна Василівна Костенко
Смерть — це ще не поразка. В переможних боях теж бувають полеглі.
Л.Костенко
Прости мені, мій змучений народе,
Що я мовчу. Дозволь мені мовчать!
Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми, але у бік безодні
А Ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни
Л.Костенко
|
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.
Василь Стус «Сто років як сконала Січ»
Помер 3 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму Пермської області (РФ) під час голодування.
19 листопада 1989 року відбулось перепоховання праху Василя Стуса на Байковому цвинтарі в Києві.
Ми ще повернемось,
обов’язково повернемось,
бодай –
ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні
В. Стус
Власне, чи є українська інтелігенція? Думаю, або її немає взагалі, або вона молода і все недозріла. Вона втратила свою якість або ніколи її не досягала. Український інтелігент на 95% чиновник і на 5% патріот. Отож, він і патріотизм свій хоче оформити в бюрократичному параграфі, його патріотизм і неглибокий і ні до чого не зобов’язує…
Василь Стус
Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!
 Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.
Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.
Л.Костенко
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
 Жах не в тому, що щось зміниться, –
жах у тому, що все може залишитися так само.
***
Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!…
… Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине…
… В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.
Розуміючи плинність матеріальних цінностей, кожному з нас завжди необхідно пам’ятати про духовне: красу, мистецтво, любов до людини, любов та вірність Батьківщині.
Сказати: «Героям слава!» – легко. Важче, але конче необхідно, кожному з нас не тільки замислитися, що для нас слова «честь», «свобода», «Батьківщина». Необхідно щодня відстоювати її інтереси, захищати свободу і напрацьовувати право сказати:
«Я честь маю».
***
Почему все не так? Вроде все как всегда:
То же небо опять голубое,
Тот же лес, тот же воздух и та же вода,
Только он не вернулся из боя.
Мне теперь не понять, кто же прав был из нас,
В наших спорах без сна и покоя.
Мне не стало хватать его только сейчас,
Когда он не вернулся из боя.
Он молчал невпопад и не в такт подпевал:
Он всегда говорил про другое.
Он мне спать не давал, он с восходом вставал,
А вчера не вернулся из боя.
То, что пусто теперь, не про то разговор:
Вдруг заметил я – нас было двое…
Для меня словно ветром задуло костер,
Когда он не вернулся из боя.
***
… Любовь и свобода —
Вот все, что мне надої!
Любовь ценою смерти я
Добыть готов,
За вольность пожертвую
Тобой, любовь!…
—
***
Вслед за тобой я — тайный друг —
Иду не тенью:
Иду всегда — и в ясный день
И в черный день я!
Он меркнет, день; все гуще тень
И мгла ночная.
И по тебе растет печаль,
Страна родная.
Иду к приверженцам твоим…
Там, за бокалом,
Мы молимся, чтоб, вновь заря
Твоя сверкала.
Я пью вино. Горчит оно,
Но пью до дна я, —
Мои в нем слезы о тебе,
Страна родная!
|
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
