Минає 215 років від дня народження М. В. Гоголя (1809–1852) – ґеніального українського письменника-мислителя, історика, народознавця, фольклориста.

Микола Гоголь, як класик світової літератури з українським серцем, відкрив світові Україну: створив привабливий поетичний образ рідного народу, з небувалою художньою силою розкрив його самобутній характер, моральну чистоту, героїчну історію, лад родинних взаємин, відчуття краси, любов до природи, почуття гумору.

Твори М. Гоголя мали визначальний вплив на розвиток українського й світового письменства, театру, мистецтва, національної самосвідомості й культури в цілому.

Нащадок старовинного козацько-старшинського роду Гоголів-Яновських, Микола Гоголь народився в с. Великі Сорочинці на Полтавщині 1 квітня 1809 року у родині письменника, драматурга і поміщика В. П. Гоголя. Втратив батька у віці 15 років. Виховувався переважно бабусею Тетяною Семенівною, яка привила йому любов до української мовно-музичної культури.

Освіту Микола Гоголь здобував у Полтавському повітовому училищі (1818–1819 рр.) та в Ніжинській гімназії вищих наук (1821–1828 рр.).

Під час навчання найбільше зацікавився усною народною творчістю і мріяв стати письменником.

Перша повість Гоголя «Басаврюк» з’явилася в 1830 році в журналі «Вітчизняні записки». Поступово з’являлися у пресі нові роботи Гоголя. Серед них, «Вечір напередодні Івана Купала», «Сорочинська ярмарка», «Майська ніч». В альманасі «Північні квіти» була надрукована глава історичного роману «Гетьман». Однак його першим великим літературним успіхом стали «Вечори на хуторі біля Диканьки». В цих оповіданнях автор неймовірно яскраво зобразив український побут, з використанням веселощів і тонкого гумору. У 1832 – 1833 роки стали переломним етапом у житті письменника.

Це був час наполегливих пошуків нових тем і образів. 1835 року було видано дві збірки: «Миргород» та «Арабески», які принесли Гоголю ще більше визнання. До збірки «Миргород» увійшли повісті «Старосвітські поміщики», «Тарас Бульба», «Вій» та «Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем». Збірка «Арабески» містила твори: «Невський проспект», «Портрет», «Записки божевільного», написані письменником до 1831 року, «Ніс» (1836), «Коляска» (1836), «Шинель» (1842). 

19 квітня 1836 року відбулася прем’єра комедії «Ревізор», в основі сюжету якої покладені реальні події. Роком написання п’єси вважається 1835, проте остаточні виправлення у свій твір письменник вніс у 1842 році.

Сам Гоголь так відгукувався про свою роботу: «У «Ревізорі» я наважився зібрати в одну купу все погане в Росії, яке я тоді знав, усі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися з усього».

Микола Гоголь планував написати ґрунтовну працю з історії України й вивчав історичні документи стосовно Запорізької Січі, козацьких повстань проти польських магнатів, а також український фольклор: народні пісні, думи, перекази, легенди. Вони стали основою для створення національного колориту повісті «Тарас Бульба» і характерів її героїв. Ідея «Тараса Бульби» з’явилася в Гоголя приблизно в 1830-х роках. Праця над текстом твору тривала майже 10 років, він переписувався 8 разів. Образ Андрія схожий з образами Сави Чалого і відступника Тетеренка з однойменних пісень, а серед історичних джерел можна назвати «Опис України» під редакцією Боплана, «Історію про козаків запорізьких» Мишецького, літописи Самовидця, Г. Граб’янки і Величка. Перша редакція повісті була опублікована у 1835 році. Друга редакція – 1842 року, вона була значно довшою за першу. Вона мала три нових розділи та більше сюжетних деталей. Відрізняється і фінал – у другій версії повісті Тараса спалюють, у першій – беруть у полон. Остаточної авторської правки твір так і не дочекався.

Над головним твором свого життя – поемою-романом «Мертві душі», Микола Васильович Гоголь працював упродовж сімнадцяти років, з жовтня 1835 до лютого 1852 року. У 1842 році, після виходу у світ першого тому роману, письменник взявся за написання другого тому. Усі останні десять років життя Микола Гоголь працював тільки над цим твором, тільки ним і жив, тільки у ньому бачив найвище своє покликання, але за кілька днів до смерті, перебуваючи у великому розпачі, кинув у вогонь, мабуть, готову до друку нову редакцію другого тому «Мертвих душ». У неповному вигляді збереглося лише п’ять розділів, що належать до різних чорнових редакцій (вони були опубліковані у 1855 році).

Незадовго до смерті Гоголь сказав: «Знаю, що моє ім’я після мене буде щасливішим за мене…» І він мав рацію. Близько двохсот років минуло від дня смерті геніального письменника, але його твори й сьогодні посідають почесне місце серед шедеврів світової класики й перекладені десятками мов світу. Гоголя читають, за його творами знімають фільми, у театрах ставлять п’єси. Він залишив у спадок прийдешнім поколінням своїх читачів оповитий повір’ями та легендами поетичний образ України, напрацювання з історії рідної землі, збірки українських народних пісень. Його твори й понині хвилюють глибоким психологізмом, енергією духовних цінностей, ідеалами волі, братерства, морального відродження.

        Інформацію підготувала бібліотекар І кат. Орися Ляшенко

1. Гоголь М. В. Вечори на хуторі біля Диканьки: повісті. Київ: [б. и.], 1950. 200 с.
2. Каізер, І. Зв’язок ранніх повістей М. Гоголя з українською фольклорною традицією та мовою. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. № 1. С. 107-111 
3. 3. Колісник Г. А. Прелюди Гоголя: роман. Київ: Рад. письменник, 1984. 292 с. 
4. 4.  Полторацький О. І. Повість про Гоголя: останні роки / ред. В. В. Плющ ; худож. М. С. Туровський. Київ: Рад. письменник, 1976. 319 с. : рис.
5. 5.  Попович М. В.  Микола Гоголь: роман-есе / рец. М. С. Грицюта ; худож. ред. В. І. Глазунов. Київ: Молодь, 1989. 206 с. : ил. (Библиотека юношества) (Уславлені імена ; вип. 71).
6. Супронюк, О. Рецепція творчого спадку М. Гоголя у працях славістів і дослідників українського зарубіжжя (за матеріалом фонду відділу зарубіжної україніки Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського). Бібліотечний вісник. 2020. № 4. С. 45-55
7. Таємниця смерті Гоголя.Сучасна гастроентерологія. 2021. № 1. С. 81-85.