День спрямований на підвищення поінформованості про хворобу, деменцію, загальні симптоми та пов’язані з нею фактори ризику. 

Дослівно з латині деменція означає втрату розуму. Але варто зазначити, що це поступова втрата інтелекту впродовж життя людини. Цим деменція відрізняється від вродженої втрати інтелекту — олігофренії. Ще одна прикрість цієї хвороби, що зазвичай дементні люди до кінця не усвідомлюють своєї проблемності, і їхня хвороба стає дуже великою проблемою для рідних.

Чому зараз є велике зацікавлення проблемою деменції?

Якщо колись середня тривалість життя становила в середньому 50 років, то зараз в XXI столітті середня тривалість життя у світі — 85 років. Це говорить про те, що людей у віці 60+ стає більше. Третина населення Землі — це люди похилого віку. Зараз дуже багато людей мають такі проблеми.

Статистика стверджує, що після 60 років ймовірність розвитку деменції складає 20%. У віці до 50 років деменція — рідкість, але такі випадки трапляються. Дуже багато патологій, які раніше були притаманні старечому віку, тепер зустрічаються у молодих — це і онкологія, хвороба Альцгеймера, серцево-судинні патології.

В Україні 25% населення — це люди пенсійного віку. Кількість людей, які є в групі ризику щодо деменції або уже мають такі прояви, є дуже високою. В Україні офіційно зареєстровано 49 тисяч пацієнтів, які мають деменцію, але таких хворих є в рази більше. У світі на цю недугу хворіють 47 мільйонів людей. І з кожним роком людей з набутим дефіцитом інтелекту стає більше.

Здебільшого у людини будуть порушення короткочасної пам’яті — вона не пам’ятає, що їла вранці, що робила ввечері, з ким нещодавно спілкувалася, що було дві години тому, сьогодні, вчора, рік тому, натомість добре пам’ятає події 20-50-річної давності.

Також хворий не орієнтується в просторі і в часі. Крім того, людина втрачає бажання дізнаватися нове, перестають бути ініціативними, не хочуть спілкуватися з друзями, телефонувати до них чи ходити в гості, дивитися телевізор. Такі люди стають менш критичні до себе — не до кінця розуміють суть порушень, чому в них виникають певні проблеми. А з часом симптоми тільки посилюються.

Діагностувати деменцію можуть неврологи, невропатологи і психіатри. Особливого методу діагностики не існує, бо невідомі жодні причини розвитку деменції, каже лікар. Відомо, що відбувається органічне ураження мозку, але чому і як — медицина не знає.

Тому лікарі діагностують хворобу на основі симптомів, даючи певні завдання чи запитання пацієнту — повторити якусь дію, щось написати, про щось розповісти.

Існують і специфічні тести визначення деменції — наприклад шкала оцінки психічного стану ММSE — питання тесту стосуються перевірки як людина орієнтується в просторі, часі, яка увага і пам’ять.

Наприклад, чи може запам’ятати кілька слів, чи може від 100 п’ять разів відняти по 7, чи назвати предмети за їх зображенням, чи повторить відому приказку, прочитати і виконати команду, написати будь-яке речення повністю.

Також зміни в мозку видно на комп’ютерній томографії. Щоб встановити діагноз, симптоми мають спостерігатися пів року.

Якщо хтось з родичів мав дементні порушення, то ймовірність їх появи у вас порівняно з усією популяцією людей збільшується.

Якщо в людини є цукровий діабет, ожиріння, відсутність активної інтелектуальної праці — тобто коли людина нічого не читає, нічим не цікавиться, не дивиться розвивальні передачі — вона теж у групі ризику.

Світова статистика свідчить, що 60% деменції пов’язані з хворобою Альцгеймера, 17% — це судинна деменція — це наслідок інсультів, і великий відсоток деменції є змішаного типу.

Тобто 90% усіх деменцій виникають чи внаслідок хвороби Альцгеймера, чи судинної патології. Вторинна деменція розвивається внаслідок цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, ендокринної патології, пухлин головного мозку, травм, тобто це ті хвороби, при яких як симптом є зниження інтелекту.

На жаль, на сьогодні немає ефективних засобів боротьби з деменцією. Чинні препарати мають умовний ефект і лише трохи сповільнюють розвиток симптомів, але до кінця не лікують. Але медики наголошують на тому, що є перевірені і прості речі, які допомагають довше зберегти ясність розуму.

Щоб відсунути як надалі прояви деменції, є три напрямки:

Насамперед фізична активність, друге — це розумова діяльність — це як гімнастика для мозку: читати, думати, розвиватися. А третє — дієта. Треба їсти здорову їжу, менше жирного, більше овочів, риби. Щодо алкоголю, то з одного боку алкоголь сприяє відсуванню проявів деменції, а з іншого — надмірне вживання алкоголю сприяє руйнуванню мозку, тому потрібна золота середина.

 10 фактів про хворобу Альцгеймера:

1. Захворювання названо на честь доктора Алоїса Альцгеймера. У 1906 році він зіткнувся з пацієнтом Огюстом Д., який мав розлади пам’яті, проблеми з мовою та непередбачувану поведінку. Після його смерті лікар оглянув мозок чоловіка і виявив багато аномальних згустків (тепер вони називаються амілоїдними бляшками) та переплутаних пучків волокон (тепер їх називають нейрофібрилярними, або тау, клубками).
2. Амілоїдні бляшки та клубки в мозку досі вважаються одними з головних ознак хвороби Альцгеймера. Ще одна особливість — втрата зв’язків між нейронами в мозку. Усі ці зміни можуть початися за десять або більше років до появи симптомів.
3. У хворих можуть діагностуватись збільшення шлуночків й зменшення інших частин мозку, наприклад — кори. Ці зміни призводять до труднощів з рухами, спрямуванням погляду на об’єкт і зміни реакції зіниці на світло.
4. 60% людей з деменцією живуть у країнах з низьким і середнім рівнем доходу, але до 2050 року ця цифра зросте до 71%.
5. Близько трьох чвертей людей з хворобою Альцгеймера не знають, що вони її мають. Це пов’язано із труднощами виявлення ранньої стадії.
6. Більша частина хворих — жінки. До всього деменція у жінок прогресує значно скоріше, ніж у чоловіків.
7. Хвороба може призвести до втрати нюху. Це зазвичай буває на ранніх стадіях захворювання.
8. Втрата пам’яті — частий, але необов’язковий симптом. У деяких випадках емоційні спогади залишаються.
9. До деменції може приводити недосипання. Одна з причин — накопичення білка бета-амілоїда. А його багато у тих, хто регулярно не висипається.

 Матеріал підготувала  Олена СІВАШОВА