Народився Володимир Залозецький 1 березня 1842 року в селі Княже біля Снятина. Походив зі знаної в Галичині родини священників.

Його батько о. Дмитро Залозецький (1798—1860) був парохом у с. Княже.

Старший брат — о. Василь Залозецький (1833—1915), греко-католицький священник, український письменник і культурний діяч.

Небіж (братанок) — Роман Залозецький (1861—1918), український науковець, технолог, дослідник нафтових родовищ, громадський і господарський діяч.

Дружина — Софія (дочка президента Вищого крайового суду в Чернівцях доктора Р.Пієти), походила з німецько-румунської родини, вдома розмовляли німецькою.

Діти: Володимир Сергій (політик, громадський діяч, мистецтвознавець і меценат), Олексій (лікар), Роман, Віра.

 У 1860 році він закінчив з відзнакою Чернівецьку чоловічу гімназію (нинішня загальноосвітня школа № 1) і вступив до Йосифинської військово-медичної академії у Відні. Після закінчення академії влітку 1866 року молодий лікар прибув до 15-го піхотного полку в зону бойових дій проти прусської армії. За зразкове виконання в бойових умовах лікарського обов’язку його нагороджено срібною медаллю і присвоєно звання старшого лікаря.

Після війни В.Залозецький навчається у Віденському операційному інституті, у клініці знаменитого Теодора Більрота, де отримує вищу хірургічну кваліфікацію. У 1869 році він обіймає посаду старшого лікаря дислокованого в Чернівцях 41 піхотного полку. Наступного року Залозецького обирають до ради Медичного товариства Буковини на посаду секретаря. Талановитий хірург швидко здобуває авторитет серед колег і 1877 року його обирають заступником голови Медичного товариства.

Спалахнула російсько-турецька війна і 41-й полк відправили на Балкани. До Чернівців Володимир Залозецький повернувся 1879 року кавалером Рицарського Хреста, ордена Франца Йосифа, російських орденів Святого Станіслава та Святої Анни. Того ж року доктор Залозецький подав у відставку.

Він працює у Чернівецькому міському шпиталі, де швидко набуває слави кращого хірурга Буковини. Указом імператора Австро-Угорщини його призначають членом Буковинської крайової санітарної ради, яка керувала системою охорони здоров’я. У 1882 році лікарі Буковини обирають доктора Залозецького головою Медичного товариства Буковини (Societas medicorum Bucovinae), приналежністю до якого особливо пишався Йоган Мікулич. Медичне товариство Володимир Залозецький очолював до кінця свого життя. Він користувався великим авторитетом серед медичної громадськості міста й краю, регулярно виступав з доповідями на науково-практичних конференціях товариства.

З відкриттям у Чернівцях крайового шпиталю (1886) В.Залозецький очолив хірургічне відділення, тобто став головним хірургом краю.

 Сучасники відзначали не лише високу професійність, але й надзвичайну чуйність лікаря до пацієнтів, його відданість улюбленій справі. ще дбав про українську мову й культуру. Вдома, хоча й розмовляв з дружиною Софією, донькою президента вищого крайового суду в Чернівцях, німецькою, проте своїм чотирьом дітям наймав кращих учителів української мови.

В.Залозецький стає активним громадським діячем. Українську культуру Залозецький розвивав не тільки вдома, але й у громаді Він засновує у місті товариство “Український народний дім”.

 Завдяки його старанням в Чернівцях з’явився Український народний дім, який став тутешнім осередком створення національної ідеї.

З 1890 року Залозецького постійно обирають до Чернівецького магістрату, де він активно сприяв розвитку охорони здоров’я у місті й краї.

Проте хірург від Бога, котрий врятував життя тисячам людей, виявився беззахисним перед власною недугою. Операція у львівського професора Ридигера не допомогла. Увечері 5 червня 1898 року серце славетного лікаря Володимира Залозецького зупинилося на операційному столі. Було йому тільки 56 років.

Ім’я знаменитого хірурга не було забуте. У залі засідань Медичного товариства Буковини встановили великий портрет В.Залозецького. Хірурги Буковини своїм коштом виготовили на його честь пам’ятну дошку, яку в 1900 році урочисто відкрили у хірургічному відділенні крайового шпиталю.

З поваги до Володимира Залозецького ще за його життя одну з вулиць Чернівців було названо його ім’ям. В часи незалежності України Чернівецька міська рада перейменувала колишню Робїтничу вулицю на вулицю Доктора Залозецького. На вулиці Володимира Залозецького знаходиться Чернівецький ліцей № 3 медичного профілю.
На будинку на вул. Руській, 15, де він мешкав, встановлено меморіальну таблицю.

 У квітні 1993 року засновано щорічну премію імені Володимира Залозецького з метою заохочення медичних працівників до активної участі у розвитку медичної науки, винахідництва та раціоналізаторства на Буковині, впровадження в медичну практику нових і ефективних методів лікування й профілактики хвороб. Премією щорічно нагороджуються сім кращих працівників охорони здоров’я області.

Вручення премії присвячено до професійного свята – Дня медичного працівника.

Серед перших лауреатів премії імені В.Залозецького відомі науковці Буковинського державного медичного університету: професор Б.М.Боднар (1993), кандидат медичних наук Г.Д.Дейбук (1994), доцент А.О.Кудла (1995), професор Б.О.Мільков

 Винагороди:

• Срібна медаль (1866) ;
• Лицарський Хрест (1877);
• Лицарський хрест ордена Франца Йосифа(1878)
• Орден Св. Станіслава(1877).

Матеріал підготувала провідний бібліотекар Сівашова О.

1. Жуковський А. Історія Буковини.Чернівці, 1991. 120 с.
2. Верхратський С. А. Історія медицини: монографія. Київ: Здоров’я, 2011. 351 с.
3. Кобилянський С. Д., Пішак В. П., Дробніс Б. Я. Історія медицини Буковини: цифри і факти. Чернівці: Медакадемія, 1999. 249 с.
4. Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах:наук. вид. Львів, 2004. 368 с.
5. Ступак Ф. Я. Історія медицини: 2-е вид., випр. і доп. Київ: Книга-плюс, 2016. 176 с.
6. Жуковський А. Історія Буковини. Ч. 2. Чернівці: Час, 1993. 224 с.
7. Шкробанець І. Д., Задорожний В. Д., Кобилянський С. Д. Медицина Буковини – шлях милосердя. Чернівці: ДрукАрт, 2010. 223 с.
8. Павлюк О. М. Буковина: іст. нарис / ред.С. С. Костишин, В. М. Ботушанський, О. В. Добржанський. Чернівц: Зелена Буковина, 1998. 416 с.
9. Павлюк О. М. Буковина. Визначні постаті 1774-1918: біограф. довід. / уклад. О. М. Павлюк. Чернівці: Золоті литаври, 2000. 252 с.