13 березня проводиться Всесвітній день обізнаності про ендометріоз. Поширене гінекологічне захворювання, яким страждають приблизно 176 мільйонів жінок у всьому світі.

Ендометріоїдна хвороба – це гормонально залежне системне захворювання, при якому відбувається доброякісне розростання тканини, подібної до ендометрія за морфологічними і функціональними властивостями, на тлі порушення гормонального, імунного балансу та апоптозу за наявності генетичної схильності.

Підґрунтя патології – наявність ектопічного ендометрію в поєднанні із проявами клітинної активності, набряку і неспецифічного запалення в місцях ураження з наступним утворенням спайок і порушенням фізіологічних процесів і, особливо, генеративної функції. Частота захворювання становить від 7 до 50%, а серед жінок із безплідністю – від 20 до 50%. Таке збільшення загальної поширеності ендометріозу зумовлене, з одного боку, поліпшенням діагностичних можливостей, а з іншого – погіршенням стану навколишнього середовища, стресами. І хоча ця патологія частіше виникає у жінок репродуктивного віку, відзначають наявність ендометріозу в дівчат і підлітків.

Характерними особливостями ендометріозу є його схильність до інфільтративного проростання клітин ендометрію в навколишні тканини аж до прямої кишки та сечового міхура, можливість міграції ектопічного ендометрію у віддалені органи (легені, очі, пупок та ін.). Доведено ретроградне закидання менструальної крові і частин ендометрія з матки в черевну порожнину і в нетипові місця та можливість проникнення клітин ендометрія через кровоносні і лімфатичні судини, а також через базальну мембрану в товщу ендометрію. До основних чинників, що сприяють формуванню ендометріозу, належать високий інфекційний індекс у дитинстві; порушення ендокринного статусу; порушення менструального циклу; зниження імунологічної толерантності; запальні захворювання статевих органів; внутрішньоматкові втручання (аборт); часті хірургічні втручання; травми пологових шляхів; спадкова схильність.

Велике значення у виникненні та прогресуванні ендометріозу мають соціальні чинники: погіршення екології, стресові ситуації, зміна поведінки сучасних жінок.

Ендометріоз вперше було описано в 1921 року Відтоді етіологія, патогенез і методи лікування захворювання залишаються предметом дискусій і наукових досліджень.

У 1927 році автор виклав теорію захворювання, згідно з якою, ендометріоз розвивається в результаті імплантації клітин ендометрію, що потрапляють у черевну порожнину шляхом ретроградного занесення менструальних виділень. На його думку, ендометріальні клітини можуть поширюватися кровоносним і лімфатичним шляхом або під час оперативних втручань, що супроводжуються порушенням цілісності порожнини матки. І наразі ця гіпотеза є провідною.

Ембріональна теорія полягає в тому, що ендометріоз розвивається зі змінених ділянок зародкової тканини, з якої у процесі ембріогенезу формуються жіночі статеві органи.

Теорія порушення апоптозу досить нова. Встановлено зниження апоптозу при ендометріозі як в еутопічному так і в ектопічному ендометрії.

Класифікацію ендометріозу вже розроблено. Прийнято виділяти дві основні групи захворювання: генітальний ендометріоз, який у свою чергу поділяють на внутрішній (матки і маткових труб) і зовнішній, та екстрагенітальний.

Клінічні ознаки генітального ендометріозу характеризуються різноманітністю – від безсимптомного перебігу до картини гострого живота. Найчастішою клінічною ознакою є больовий синдром, пов’язаний із менструальним циклом; біль з’являється перед менструацією та посилюється під час неї.

Різноманітність симптомів зумовлена різною локалізацією генітального ендометріозу, ступенем їх поширення, порушенням функції статевих органів, наявність супутньої патології.

-Дисменорея – найпоширеніший прояв захворювання, особливо у хворих молодого віку.

-Тазовий біль, що не пов’язаний з менструальним циклом, спостерігається у 16-24% пацієнток. У більшості випадків цей біль зумовлений вторинним запальним процесом, який розвивається в уражених ендометрієм органах.

-Диспареурія як клінічна ознака генітального ендометріозу відзначається у 26-70% хворих переважно в разі локалізації ураження в прямокишково-матковій заглибині, крижово-маткових зв’язках, прямокишково-піхвовій перетинці та піхві.

-Геморагічний синдром діагностують рідко у 25-30% випадків у вигляді як предменструальних, так і постменструальних кровомазань, гіперполіменореї, порушень менструального циклу і менорагій. В

-Безплідність. Причиною її можуть бути, як анатомічні зміни труб, яєчників унаслідок ураження вогнищами геніального ендометріозу, так і порушення гормонального та імунологічного гомеостазу.

Застосовують такі інструментальні методи дослідження генітального ендометріозу: УЗД (трансабдомінально та трансвагінальною), ендоскопічне дослідження (кольпоскопія, ректороманоскопія, лапароскопія); МРТ, цитологічний метод дослідження; гістологія матеріалу, узятого при біопсії.

Усе більшого значення в діагностиці ендометріозу і диференційній діагностиці його зі злоякісними пухлинами набуває визначених онкоантигенів СА-19-9, СЕА; СА125 та СА72-41. При виборі методу лікування слід враховувати вік хворої, локалізацію та ступінь поширення ендометріозу, наявне преморбідне тло, визначеність клінічних проявів, тривалість захворювання і наявність супутньої патології, стан органів-мішеней (молочних залоз, ендометрія, кісткової тканини).

Лікувальні заходи включають спостереження; консервативне лікування, основними компонентами якого є гормональна терапія, неспецифічна протизапальна терапія, імуномодуляційна, системна ензимотерапія і знеболювальна терапія; хірургічне лікування (лапароскопія або лапаротомія), що передбачає видалення вогнищ ендометріозу зі збереженням статевих органів; комбіноване лікування.

Профілактика ендометріозу полягає в проведенні санітарно-виховних заходів, спрямованих на охорону здоров’я дівчаток ще в пубертатний період, профілактиці та своєчасному лікуванні запальних процесів статевих органів, обережному проведенні різних внутрішньоматкових втручань, запобіганні травмам статевих органів, своєчасному та повноцінному лікуванні ендокринних порушень.

Матеріал підготувала Олена СІВАШОВА 

Акушерство і гінекологія = Obstetrics & Gynecology: підручник: В 2 т. Т. 2. Гінекологія / В. І. Грищенко та ін.; за ред. В. І. Грищенка, М. О. Щербини. 3-є вид. Київ: Медицина, 2022. 351 с.

Андрієць О. А., Ніцович І. Р., Семеняк А. В., Боднарюк О. І. Гінекологія: навч. посіб. Чернівці: БДМУ, 2016. 258 с.

Гінекологічна ендокринологія: основи гормонодіагностики та деякі питання гормонотерапії: навч.-метод. посіб. / О. М. Юзько та ін. Чернівці: БДМУ, 2022. 109 с.

Гінекологія в тестах і схемах = Gynecology in Tests and Schemens (for Foreign Students): навч.-метод. посіб. / І. В. Каліновська та ін. Чернівці: БДМУ, 2021. 108 с.

Захворювання органів жіночої репродуктивної системи. Планування сім’ї: (навч.-метод. посіб.) / О. В. Кравченко та ін. / за ред. О. В. Кравченко. 2-е вид., випр. Чернівці: БДМУ, 2016. 149 с.

Ілюстровані тестові завдання з гінекології: навч.-метод. посіб. = Illustrated Test Tasks of Gynecology: (tutorial manual) / О. В. Кравченко та ін. Чернівці : БДМУ, 2020. 95 с.

Каліновська І. В., Лісова К. М., Куріцина С. А. Сучасні аспекти оперативних втручань при гінекологічній патології: навч. посіб. Чернівці: БДМУ, 2019. 133 с.

Каліновська І. В., Лісова К. М., Юзько О. М., Токар П. Ю. Атлас основних гінекологічних операцій: навч. метод. посіб. для студ. мед. ф-тів ВМНЗ III-IV р. а., лікарів-інтернів, лікарів акушер-гінекологів. Т. 1. Лапаротомія, операції на матці та додатках / Чернівці: БДМУ, 2021. 111 с.

Каліновська І. В., Лісова К. М., Юзько О. М., Токар П. Ю. Особливості перебігу вагітності у жінок на тлі генітальних інфекцій = Features of Genital Infection Course in Pregnant Women: навч.-метод. посіб. Чернівці: БДМУ, 2021. 110 с.

Коваль Г. Д. Імунопатогенез ендометріозу асоційованого з безпліддям: нові методи діагностики та підходи до лікування: монографія. Чернівці : БДМУ, 2019. 233 с.

Кольпоцитологічна, гістологічна, гістероскопічна та ультразвукова діагностика стану ендометрія: навч. посіб. / А. В. Куріцин  та ін. Чернівці. 2004. 60 с.

Кравченко О. В. Спеціальні компетенції з дисципліни “Акушерство та гінекологія”: навч. посіб. Ч. 1. Гінекологія. Чернівці: БДМУ, 2020. 152 с.

Магован Б., Оуен Ф., Томсон Е. Клінічне акушерство та гінекологія: навч. посіб.: пер. 4-го англ. вид. Київ: Медицина, 2021. X. 454 c.

Харківський державний медичний інститут. Питання акушерства і гінекології: праці і матеріали. Вып. 11 / ред. А. М. Гаспарян. Київ: Державне медичне видавництво, 1938. 137 с.