31.05.1893 р. – народився в м. Саратові (Росія).
1916 р. – закінчив медичний факультет Казанського університету.
1919 р. – працював лікарем амбулаторії в м. Ростові-на-Дону.
1920 р. – був мобілізований у Червону армію в якості полкового лікаря.
1921-1923 рр. – лікар-ординатор клініки дерматології в м. Астрахані.
1923р. – закінчив докторантуру і захистив докторську дисертацію.
1923 р. – завідувач кафедри дерматології Московського університету.
1925р. – професор кафедри шкірних хвороб медичного факультету Смоленського університету.
1927 р. – проходив стажування у Вірховській клініці (м. Берлін).
1930 – 1947 рр. – професор кафедри дерматології Ростовського медичного інституту.
1934 р. – отримав вчений ступінь доктора медичних наук.
1947 – 1956 рр. – очолював кафедру дерматовенерології Чернівецького медичного інституту.
1956 р. – вийшов на пенсію.
1958 – 1960 рр. – займав посаду завідувача дерматологічного відділення Українського науково-дослідного шкірно-венерологічного
інституту (м. Харків).
14.08.1961 р. – у м. Севастополі на 68-му році Зіновій Наумович Гржебін пішов з життя.

 

Кроки поступу та наукова діяльність 

Гржебін Зіновій Наумович народився 31 травня 1893 р. у м. Саратові в сім’ї художника. Дитинство його пройшло в колі дружньої сім’ї, в оточенні людей мистецтва та місцевої інтелігенції. Зіновій закінчив гімназію зі срібною медаллю і в 1912 році почав навчання на медичному факультеті Казанського університету, який закінчив у 1916 році.
Йшла Перша світова війна і з травня 1916 року Гржебін З.Н. перебував на Кавказькому фронті (Царицин, Ростов-на-Дону), займаючи посаду полкового лікаря, а потім лікаря військового госпіталю. З 1918 року Зіновій Наумович працював лікарем амбулаторії і лікарні в Царицині, а в 1919-1920 роках у Ростові-на-Дону – лікарем бараку для хворих на висипний тиф.
На початку 1920 року Гржебін був мобілізований у Червону армію, де виконував обов’язки полкового лікаря й одночасно ординатора госпіталю, (спочатку в м. Пскові, а з 1921 року – в м. Астрахані, де виконував обов’язки ординатора клініки дерматології Астраханського медичного інституту). На той час у нього загострилася хвороба бронхів, яку Зіновій Наумович отримав після отруєння газами під час Першої світової війни, що змусило його демобілізуватися з армії і продовжити роботу в Астраханському медичному інституті. В 1923 році він здав докторські екзамени, захистив дисертацію на ступінь доктора медицини і рішенням Народного Комісаріату з освіти Російської Федерації в жовтні 1925 року був затверджений у вченому званні професора.
На той час З.Н. Гржебін працював вже в Московському державному венерологічному інституті, де написав монографію «Исследования спинномозговой жидкости при сифилисе» (1926 р.). Необхідно відмітити, що монографія і дисертація були відзначені преміями експертних комісій, існуючих на той час управлінь Комісаріату з освіти та науки. З кінця 1925 року Зіновій Наумович працював професором кафедри шкірних хвороб Смоленського медичного інституту, де було видано монографію «Клиника, терапия и профилактика ипритных поражений кожи» і серію наукових праць, присвячених клініці, терапії та профілактиці уражень шкіри іпритом та іншими отруйними речовинами.
Зіновій Наумович Гржебін був одним із відомих у країні дерматовенерологів, лекції і заняття якого були глибоко змістовними, наукові роботи відрізнялися ґрунтовністю досліджень і блискуче викладеним змістом. Це сприяло тому, що, як відомий науковець, який вільно володів німецькою та французькою мовами, Зіновій Наумович був направлений у 1927 році на наукове стажування у Вірховську клініку (Берлін), де працював упродовж декількох місяців.
У 1930 році Зіновій Наумович був делегатом від СРСР на міжнародному конгресі дерматологів у м. Копенгагені (Данія), де виступив з доповіддю.
З лютого 1931 року він працює на посаді професора кафедри дерматовенерології Ростовського медичного інституту.
З перших днів Великої Вітчизняної війни професор Зіновій Наумович Гржебін добровольцем пішов на фронт і був призначений консультантом-токсикологом 50-ї армії Брянського фронту. У кінці жовтня 1941 року з групою санітарних працівників фронту попав в оточення і знаходився в таборі для полонених у м. Корачеві і м. Гомелі до лютого 1942 року. В числі групи медиків був направлений для роботи в Гомельську лікарню, де працював лікарем. У лікарні познайомився з медиками, пов’язаними з підпіллям, і включився в антифашистську боротьбу. За допомогою підпільників у липні 1943 року була організована втеча групи полонених науковців – медиків, серед яких був і професор Зіновій Наумович Гржебін.
Після втечі з полону Зіновій Наумович працював лікарем у партизанському загоні в Чечерських лісах. За характеристикою командира Північної групи гомельських партизан професор Зіновій Наумович Гржебін врятував життя і здоров’я багатьом пораненим і хворим, а також членам їх сімей.
З жовтня 1943 року по листопад 1944 року Зіновій Наумович Гржебін проходив спецперевірку в Москві. Це були, мабуть, найважчі місяці його життя, коли недовіра чергувалася з підозрілістю : «Чому єврей залишився живим у полоні?». Перевірка успішно закінчилась, і з грудня 1944 року професор Зіновій Наумович Гржебін був направлений на посаду асистента Ростовського медичного інституту, де продовжується його викладацька, наукова та лікарська діяльність.
Але знову загострюється стара хвороба бронхів, турбують напади задухи, кашлю, безсоння. У порядку службового переводу з липня 1945 року Зіновій Наумович Гржебін призначений на посаду завідувача дерматологічної клініки і завідувача наукової частини науково-дослідного бальнеологічного інституту м. Сочі. На півдні завдяки морському повітрю здоров’я значно поліпшилося. Відкривалася перспектива вивчення впливу бальнеологічних факторів на перебіг деяких дерматозів, закладалися основи наукових робіт. Але наказом МОЗ СРСР Зіновій Наумович Гржебін був переведений на посаду завідувача кафедри дерматовенерології щонедавно заснованого Чернівецького медичного інституту і з 1 грудня 1947 року приступив до роботи.
Кафедра дерматовенерології працювала вже рік, але наукова робота на кафедрі ще не проводилась: не було апаратури, реактивів, навіть навчальних кімнат. За час завідування кафедрою Зіновієм Наумовичем поступово було проведено оснащення необхідною апаратурою, реактивами, були створені таблиці, закуплені муляжі, підібрані приміщення для навчальних класів та наукової лабораторії, придбано відповідні меблі. Дбайливо підбиралися кадри, як лікарів відділень, так і викладачів кафедри. Саме ними були вперше підготовлені методичні розробки для практичних занять, методичні матеріали для студентів.

Зіновій Наумович мав такий авторитет у лікарні і в інституті, приводив такі аргументовані докази, що потреби кафедри завжди були враховані. За короткий час силами лікарів і викладачів інституту була проведена значна робота по санації мешканців краю, де у повоєнний час було багато хворих на венеричні хвороби, туберкульоз, у тому числі, туберкульоз шкіри, коросту, грибкові захворювання. Це й визначило основну наукову тематику робіт співробітників кафедри, які почали вивчати крайову патологію, імунологічну реактивність організму хворих при різних дерматозах, вивчали патогенез, клініку та розробляли методи лікування набутого і вродженого сифілісу, туберкульозу шкіри, грибкових уражень та інших інфекцій шкіри.

Під час завідування кафедрою Зіновій Наумович залучав до наукової роботи практичних лікарів, клінічних ординаторів, студентів-гуртківців (адже на кафедрі почав активно працювати студентський гурток!)
Практичними лікарями було надруковано біля 20 робіт, а більшість гуртківців після закінчення інституту працювали дерматовенерологами.
Значну увагу професор Зіновій Наумович Гржебін приділяв підвищенню кваліфікації практичних лікарів шляхом проведення засідань обласного наукового товариства дерматовенерологів, декадників, семінарів, курсів підвищення кваліфікацій без відриву від виробництва.
Колективом кафедри була проведена значна лікувально-консультативна допомога закладам практичної охорони здоров’я, спрямована на своєчасне виявлення та лікування хворих на інфекційну патологію шкіри (грибкові й паразитні дерматози, туберкульоз шкіри та ін.). За результатами обстеження та лікування хворих на дерматози та венеричні захворювання видано ряд методичних рекомендацій для практичних лікарів.
Професор Зіновій Наумович Гржебін видає багато методичних розробок для практичної охорони здоров’я. За роки роботи в Чернівецькому медичному інституті було надруковано біля 50 наукових робіт.
Але дає взнаки застаріла хвороба органів дихання, працювати стає важче, встановлена ІІ група інвалідності. Лекції й далі читаються блискуче, проводяться наукові дослідження, викоеується лікувальна робота. Але ця праця вже потребує з боку Зіновія Наумовича значних зусиль і з 1 вересня 1956 року за станом здоров’я і власним бажанням Зіновій Наумович Гржебін звільняється з роботи і від’їжджає на південь. Деякий час він живе в Дніпропетровську, Одесі, Криму. Підлікувавшись, починає працювати в Українському науково-дослідному інституті дерматовенерології (м. Харків), але з погіршенням стану здоров’я знову повертається в Крим, у сім’ю сина, де й закінчив своє земне життя в серпні 1961 року.

 

Портрет З.Н. Гржебіна.
Художник – І.М.Гржебін – онук професора.

Похований професор Зіновій Наумович Гржебін у м. Севастополі.
Всі, хто працювали чи близько знали Зіновія Наумовича Гржебіна, характеризували його як суворого, вимогливого та дуже організованого керівника. Але, разом з тим, як людину надзвичайно доброзичливу та інтелігентну.
Все своє життя професор Зіновій Наумович служив людям, науці. Скрізь, де він працював, професор Гржебін залишив у пам’яті людей світлі спогади, виховав велику плеяду практичних лікарів та науковців-дерматовенерологів. Його вважають засновником дерматовенерологічної служби на Буковині і по праву він передав кафедру дерматології Чернівецького медичного інституту своєму учню – майбутньому професору Ювеналію Семеновичу Касько. Започатковані професором З. Н. Гржебіним традиції, створена й виплекана ним кафедра та дерматовенерологічна служба міста й області розвивалися і плідно працюють багато років, завдяки його учням і послідовникам.
За багаторічну плідну працю професор З.Н. Гржебін був дуже скупо обдарований владою. Він мав лише нагороду « Відмінника охорони здоров’я» та медаль «За победу над Германией». Однак кращою нагородою за нелегко прожите життя і працю є його наукова спадщина, наукові ідеї і праці, які актуальні й сьогодні.

 

 

 

Наукова спадщина професора Гржебіна З.Н. 

За весь період наукової та практичної діяльності професор З.Н. Гржебін опублікував більше 140 наукових праць, серед яких монографії, присвячені піодермітам, сифілітичній інфекції, ураженню шкіри внаслідок дії бойових отруйних речовин, гістопатології шкіри, лабораторній діагностиці нейросифілісу, а також статті до 7-ми томів Великої медичної енциклопедії, яку видавали у повоєнний час.
На кафедрах і в клініках, якими він керував, було виконано більше 300 наукових праць, які в подальшому були опубліковані в медичній науковій літературі.

Монографії 

1. Гржебин З.Н. Исследования спинномозговой жидкости при сифилисе /З.Н. Гржебин. – Смоленск, 1926. 

2. Гржебин З.Н. Об исследовании спинно-мозговой жидкости при сифилисе /З.Н. Гржебин. – М., 1926. 

3. Гржебин З.Н. Клиника, терапия и профилактика ипритных поражений кожи /З.Н. Гржебин ( вихідних даних не знайдено). 

4. Гржебин З.Н. Атрофия и дегенерация кожи / З.Н. Гржебин ( вихідних даних не знайдено). 

5. Гржебин З.Н. Об идеях связи, единства и развития современной дерматологии / З.Н. Гржебин  (вихідних даних не знайдено). 

6. Гржебин З.Н. Поражение кожи боевыми отравляющими веществами /З.Н. Гржебин. – Изд. 1-е. – Ростов-на-Дону: Ростиздат, 1938. 

7. Гржебин З.Н. Гнойничковые болезни кожи /З.Н. Гржебин. – Ростов-на-Дону, 1939. 

8. Гржебин З.Н. Основы гистопатологии кожи /З.Н. Гржебин, Г.С. Цераидис. – М.: Медгиз, 1960. – 360 с. 

Основні наукові статті 

1. Гржебин З.Н. Клиническое значение серодиагностических реакций на сифилис / З.Н. Гржебин // Вестник современной медицины. – 1925. – №1. – С. 8-9. 

2. Гржебин З.Н. К клинике и дифференциальной диагностике поражений кожи боевыми отравляющими веществами / З.Н. Гржебин // Клиническая медицина. – 1940. – № 4. – С. 123-129. 

3. Гржебин З.Н. Отдаленные результаты действия боевых отравляющих веществ, поражающих кожу / З.Н. Гржебин // Клиническая медицина. – 1941. – № 7-8. – С. 48-53. 

4. Гржебин З.Н. Лечение кожных болезней на курорте Сочи-Мацеста / З.Н. Гржебин // Вестник дерматологии и венерологии. – 1948. – № 2. – С. 50-53. 

5. Гржебин З.Н. О лечении зуда заднего прохода / З.Н. Гржебин // Советская медицина. – 1948. – № 10. – С. 33. 

6. Гржебин З.Н. Опыт лечения пенициллином гнойничковых болезней кожи / З.Н. Гржебин // Вестник дерматологии и венерологии. – 1948. – № 6. – С. 54-55. 

7. Гржебин З.Н. Влияние комплексной теории, в том числе медицинских процедур, на функциональное состояние физиологической системы соединительной ткани при некоторых кожных болезнях / З.Н. Гржебин, Г.С. Койбанов // Вестник дерматологии и венерологии. – 1950. – № 3 – С. 27-29. 

8. Гржебин З.Н. Пятилетний опыт комплексного обследования больных сифилисом, закончивших лечение / З.Н. Гржебин, М.Н. Бухарович // Научная сессия ЧМИ, посвященная 10-летию существования института (1944-1954): тезисы докладов. – К., 1954. – С.9. 

9. Гржебин З.Н. Пятилетний опыт комплексного обследования больных сифилисом, закончивших лечение / З.Н. Гржебин, М.Н. Бухарович // Вестник дерматологии и венерологии. – 1955. – № 1. – С. 25-29. 

10. Гржебин З.Н. Некоторые соображения по поводу механизма лечебного действия витамина Д2 при туберкулезе кожи в связи с гистологическими исследованиями / З.Н. Гржебин, Ю.С. Касько // Сборник научных работ ЧМИ. – Вып. 5. – Черновцы, 1956. – С. 99-103. 

11. Гржебин З.Н. Некоторые материалы к вопросу о заболевании сифилисом в Черновицкой области / З.Н. Гржебин, М.Н. Бухарович // Вестник дерматологии и венерологии. – 1956. – № 2. – С. 21-24. 

12. Гржебин З.Н. Некоторые соображения по поводу механизма лечения витамина Д2 при туберкулёзе кожи (гистологическое исследование) / З.Н. Гржебин, Ю.С. Касько // Патогенез, клиника и терапия туберкулеза. – К., 1956. – С. 293-296. 

13. Гржебин З.Н. О так называемом саркоидозе / З.Н Гржебин // З0-я научная конференция ЧМИ: тезисы докладов. – Черновцы, 1956. – С.11-12. 

14. Полное комплексное обследование больных сифилисом, как важнейшее мероприятие в деле его ликвидации / З.Н. Гржебин, М.Н. Бухарович, О.В. Пацаренюк [и др.] // Объединенный пленум Ученой комиссии по дерматовенерологии при Учёном Совете Минздрава УССР совместно с Учёным Советом Украинского НИКВИ: тезисы докладов. – Днепропетровск, 1957. – С. 42-44. 

15. Значение комплексного обследования в выявлении больных сифилисом нервной системы и внутренних органов ( 8-летний опыт работы). / З.Н. Гржебин, М.Н. Бухарович, М.Е. Кващук [и др.] // Расширенный пленум дерматовенерологической комиссии Ученого Совета Минздрава УССР НИКВИ и венучереждений Западных областей Украины: научные труды. – Львов, 1958. – С. 162-169. 

16. Гржебин З.Н. Опыт лечения больных нейросифилисом эндолюмбальным введением пенициллина / З.Н. Гржебин, М.Н. Бухарович // Сборник научных работ. – Черновцы: ЧМИ, 1959. – Вып. 9. – С. 27-32. 

17. Гржебин З.Н. Комплексное обследование больных сифилисом, закончивших лечение / З.Н. Гржебин, М.Н.Бухарович // 5-й Всесоюзный съезд дерматовенерологов: тезисы докладов. – Л., 1959. – С. 219-220. 

18. Гржебин З.Н. Профилактика нейросифилиса на основе комплексного обследования / З.Н. Гржебин, М.Н Бухарович // Научные заседания Харьковского научного медицинского общества: материалы. – Харьков, 1960. – С. 129- 130.

Учні професора З.Н. Гржебіна 

 

Під науковим керівництвом професора Зіновія Наумовича Гржебіна на базі кафедри дерматовенерології Чернівецького державного медичного інституту виконали й захистили

кандидатські дисертації: 

1. Бухарович М.Н. Исследование спинномозговой жидкости у больных сифилисом и организация их комплексного обследования после окончания лечения: дис. … канд. мед. наук/ Бухарович Михаил Наумович. – Черновцы, 1951. – 355 с.

2. Касько Ю.С. Лечение больных туберкулезем кожи витамином Д2 в комплексе с поверхностным разрушением и местным ультрафиолетовым облучением: дис. … канд. мед. наук / Касько Ювеналий Семенович. – Черновцы, 1952. – 345 с.

3. Пацаренюк О.В. Материалы по комплексному исследованию детей, рождённых матерями больными или болевшими сифилисом: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. мед. наук / О.В. Пацаренюк. – Горький: ГМИ, 1960. –19 с.

4. Троян Г.А. – Дерматомикозы Черновицкой области: дис. …канд. мед. наук / Троян Галина Антоновна. – Черновцы: ЧМИ, 1952. – 319 с.

    Найбільшою гордістю професора Гржебіна Зіновія Наумовича були його учні, серед яких – 3 доктори наук та 17 кандидатів медичних наук, з яких 6 у подальшому стали завідувачами кафедр дерматовенерології вищих навчальних закладів.

 

Спогади про Вчителя 

 

 

 

З.Н. ГРЖЕБІН – ВИЗНАЧНИЙ НАУКОВЕЦЬ, ЛІКАР, ПЕДАГОГ

Засновником дерматовенерологічної школи на Буковині по праву вважають доктора медичних наук, професора З.Н. Гржебіна, який впродовж 1947-1956 рр. очолював кафедру дерматовенерології Чернівецького державного медичного інституту.
Гржебін Зіновій Наумович народився 31 травня 1893 р. у м. Саратові. Після закінчення гімназії з 1912 р. по 1916 р. на­вчався на медичному факультеті Казанського університету. Під час Першої світової війни служив полковим лікарем та лікарем госпіталю на Кавказькому фронті. У 1920 р. Зіновій Наумович мобілізований у Червону Армію в якості полкового лікаря. У 1921 р. Гржебін З.Н. зарахований ординатором клініки дерматології Астраханського медичного інституту, а з 1923 р. по 1925 р. працює на посаді асистента Державного венерологічного інституту (м. Москва).
У 1923 р. Гржебін З.Н. успішно захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, яка була відзначена премією експертної комісії Управління комісаріату з освіти та науки.
З 1925 р. по 1931 р. Гржебін З.Н. – профе­сор кафедри шкірних хвороб Смоленського державного медичного інституту. У 1926 р. ним видана монографія “Исследования спинномозговой жидкости при сифилисе”, яка була удостоєна премії Управлінням комісаріату з освіти та науки СРСР.
У цей же період професор Гржебін З.Н. видає ряд наукових праць, присвячених впливу на шкіру бойових отруйних речовин (іприту та ін.).
У 1927 р. професора Гржебіна З.Н. як знаного науковця та клініциста, що вільно володів німецькою та французькою мовами, було направлено на стажування у Вірховську клініку (м. Берлін). У 1930 р. він був обраний делегатом на Міжнародний конгрес дерматологів у м. Копенгагені (Данія), на якому виступив з доповіддю. З 1931 р. по 1941 р. Зіновій Наумович Гржебін – профе­сор кафедри дерматовенерології Ростовського медичного інституту. За передвоєнні роки ним опубліковано 6 монографій, біля 100 наукових праць, під його керівництвом захищено 3 докторські та 9 кандидатських дисертацій.
З перших днів війни професор З.Н. Гржебін добровольцем пішов на фронт, був призначений токсикологом 50-ї армії Брянського фронту, однак у жовтні 1941 р. попав в оточення і перебував у таборах для полонених (м.Карачів, м.Гомель), в яких залучався до надання медичної допомоги пораненим.
З липня 1943 р. після втечі з полону Зіновій Наумович працював лікарем у партизанському загоні в Чечерських лісах. У грудні 1944 р. після проходження спецперевірки в Москві (як особа, що перебувала у німецькому полоні) Гржебін З.Н. зарахований на посаду професора Ростовського медичного інституту. Однак у зв’язку з погіршенням здоров’я у липні 1945 р. переведений на посаду завідувача дерматологічної клініки та завідувача наукової частини Науково-дослідного бальнеологічного інституту в м. Сочі.
У грудні 1947 р. згідно Наказу МОЗ СРСР професор Гржебін З.Н. призначений завідувачем кафедри дерматовенерології Чернівецького державного медичного інсти­туту. Нещодавно створена (в 1945 р.) кафедра дерматовенерології вже була укомплектована кадрами і була розпочата робота по створенню навчально-методичної документації, однак наукова робота на кафедрі ще не проводилася: не було необхідної апаратури, реактивів, відповідного приміщення.
За період перебування професора Гржебіна З.Н. на посаді завідувача (1947-1956 рр.), кафедра дерматовенерології отримала приміщення для навчальних кімнат та наукової лабораторії, була забезпечена наочним приладдям (навчальні таблиці, муляжі), отримала необхідне лабораторне оснащення (апара­туру, реактиви). На кафедрі були підготовлені навчально-методичні матеріали для викладачів та студентів, розпочато науково-дослідну роботу співробітників кафедри, започатковано роботу студентського наукового гуртка.
За спогадами очевидців, професор З.Н. Гржебін був прекрасним лектором і талановитим педагогом. Його лекції, які відрізнялися глибиною змісту та блискучим викладенням матеріалу, відвідували не лише студенти-медики, але й практичні лікарі різних спеціальностей.
Під керівництвом професора З.Н. Гржебіна співробітники кафедри проводили наукові дослідження, які відзначалися науковою новизною та практичним спрямуванням з урахуванням особливостей дерматологічної та венерологічної патології у Чернівецькій області. Тематикою наукової роботи кафедри дерматовенерології в той період було вивчення питань етіопатогенезу, клініки, діагностики, лікування та профілактики сифілітичної інфекції, туберкульозу шкіри, дерматомікозів та ін. Важливо відзначити, що до наукової роботи залучалися практичні лікарі, клінічні ординатори та студенти-гуртківці.
Під науковим керівництвом професора З.Н. Гржебіна на базі кафедри дерматовенерології Чернівецького державного медичного інституту виконали й захистили кандидатські дисертації М.Н. Бухарович, Ю.С. Касько, О.В. Пацаренюк та Г.О. Троян.
Значну увагу професор З.Н. Гржебін приділяв підвищенню ква­ліфікації практичних лікарів шляхом проведення за­сідань обласного наукового товариства дерматовенерологів, декадників, семінарів, курсів підвищення кваліфікації без відриву від виробництва. Професором З.Н. Гржебіним та співробітниками кафедри проведена значна лікувально-консультативна допомога закладам прак­тичної охорони здоров’я, спрямована на своєчасне виявлення та лікування хворих на інфекційну патологію шкіри (грибкові й паразитарні дерматози, туберкульоз шкіри, сифіліс та ін.), видано ряд методичних рекомендацій для практичних лікарів з обстеження та лікування хворих на дерматози та венеричні захворювання.
Всього за період роботи в Чернівецькому медичному інституті професор З.Н. Гржебін опублікував більше 50 наукових праць з актуальних проблем дерматовенерології.
У 1956 р. професор З.Н.Гржебін виходить на пенсію, однак у січні 1958 р. його запрошують на посаду завідувача дерматологічним відділом Українського науково-дослідного шкірно-венерологічного інституту (м.Харків), де він працював до червня 1960 р.
Помер Зіновій Наумович Гржебін 14 серпня 1961 р. у м. Севастополі на 68-му році життя.
Всі, хто працювали з ним, чи близько знали Зіновія Наумовича Гржебіна, характеризували його як суворого, вимогливого та дуже організованого керівника і, разом з тим, як людину надзвичайно доброзичливу та інтелігент­ну. За весь період наукової та практичної роботи професор З.Н. Гржебін опублікував більше 140 наукових праць, серед яких монографії, присвячені піодермітам, сифілітичній інфекції, ураженню шкіри внаслідок дії бойових отруйних речовин, гістопатології шкіри, а також статті до 7 томів Великої медичної енциклопедії, яку видавали в передвоєнний час. Професор З.Н. Гржебін проводив значну громадську роботу, був членом правління Всесоюзного товариства дерма­товенерологів, неодноразово приймав участь у роботі екс­пертних комісій при МОЗ СРСР. Найбільшою гордістю професора Гржебіна З.Н. були його учні, серед яких – 3 доктори наук та 17 – кандидатів наук, з яких 6 – у подальшому стали завідувачами кафедр дерматовенерології вищих навчальних медичних закладів.
Нині співробітники кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету свято зберігають пам’ять про свого вчителя – професора Гржебіна Зіновія Наумовича, наслідуючи традиції й наукові спрямування, започатковані визначним науковцем, лікарем та педагогом.

Пішак В.П., Денисенко О.І., 

Бродовська Н.Б., Височанська Т.П.,

науковці Буковинського державного

медичного університету

 

 

ЗІНОВІЙ НАУМОВИЧ ГРЖЕБІН 

(до 110-річчя з дня народження) 

У 2003 році, в травні, минає 110 років з дня народження професора Зіновія Наумовича Гржебіна, колишнього завідувача кафедри дерматовенерології Черні­вецького медичного інституту.
З.Н. Гржебін народився 31 травня 1893 р. в м. Саратові в сім’ї художника. Дитинство його пройшло в колі дружньої сім’ї, в оточенні людей мистецтва та міс­цевої інтелігенції. Він закінчив гімназію з срібною медаллю і в 1912 році почав на­вчання на медичному факультеті Казанського університету, який закінчив у 1916 році.
Йшла Перша світова війна. З травня 1916 року Зіновій Наумович перебував на Кавказькому фронті на посаді полкового лікаря, а потім – лікаря госпіталю. 3 1918 року працював лікарем амбулаторії і лікарні в Царицині, а в 1919-1920 роках у Ростові-на-Дону він – лікар бараку для хворих на висипний тиф.
На початку 1920 року був мобілізований у Червону Армію, де виконував обов’язки полкового лікаря і одночасно ординатора госпіталю, спочатку в м. Пскові, а потім з 1921 року в м. Астрахані, де виконував обов’язки ординатора клініки дерматології Астраханського медичного інституту. На той час загострилася хвороба бронхів, яку він отримав після отруєння газами під час Першої світової війни, що дозволило демобілізуватися з армії і продовжувати роботу в Астраханському медичному інституті. В 1923 році Зіновій Наумович здав докторантські екзамени, захистив дисертацію на ступінь доктора медицини і рішенням Народного Комісаріату з освіти Російської федерації в жовтні 1925 року був затверджений у вченому званні професора кафедри шкірних та венеричних хвороб.
На той час З.Н. Гржебін працював вже в Московському державному вене­рологічному інституті, де написав монографію “Исследования спинномозговой жидкости при сифилисе” (1926 р.). Необхідно відмітити, що кандидатська дисер­тація і монографія були відмічені преміями експертних комісій, існуючих на той час управлінь комісаріату з освіти та науки. З кінця 1925 року працював профе­сором кафедри шкірних хвороб Смоленського медичного інституту, де було видано серію наукових робіт і монографія, присвячені клініці, терапії та профілактиці уражень шкіри іпритом та іншими отруйними речовинами. З.Н. Гржебін був одним із відомих у країні дерматовенерологів, лекції і заняття якого були глибоко змістов­ними, наукові роботи відрізнялися ґрунтовністю досліджень і блискуче викладеним змістом. Це сприяло тому, що як відомий науковець, який вільно володів німець­кою та французькою мовами, він був направлений в 1927 році на наукове стажу­вання у Вірховську клініку (Берлін), де працював впродовж двох місяців.
У 1930 році З.Н. Гржебін був делегатом від СРСР на Міжнародному конгресі дерматологів у м. Копенгагені (Данія), де виступав з доповіддю. З лютого 1931 року він працює на посаді професора кафедри дерматовенерології Ростовського медичного інституту. За роки роботи професором (1925- 1941 рр.) було написано 6 монографій, біля 100 наукових робіт, його учнями видано біля 200 наукових робіт, 3 докторські і 9 кандидатських дисертацій. Професор З.Н. Гржебін написав статті до 7 томів Вели­кої медичної енциклопедії, яка видавалася в передвоєнний час. Водночас він проводив велику лікувальну, консультативну і громадську роботу, був членом багатьох екс­пертних комісій при МОЗ СРСР, членом правління Всесоюзного товариства дерма­товенерологів.
Плідну наукову роботу перервала Друга світова війна. Із серпня 1941 року професор З.Н. Гржебін пішов добровольцем на фронт і був призначений консуль-тантом-токсикологом 50-ї армії Брянського фронту. У кінці жовтня 1941 року з групою санітарних працівників фронту попав в оточення і до лютого 1942 року знаходився в таборі для полонених у м. Карачеві і м. Гомелі. В числі деяких медиків був направлений для роботи в Гомельську лікарню, де працював лікарем. У лікарні познайомився з медиками, зв’язаними з підпіллям, включився в анти­фашистську боротьбу. За допомогою підпільників у липні 1943 року була орга­нізована втеча групи полонених науковців-медиків, серед яких був і професор З.Н. Гржебін. Після втечі, до возз’єднання з частинами Червоної армії, він працював лікарем 1-ї Гомельської партизанської бригади. За характеристикою командира Північної групи гомельських партизан професор З.Н. Гржебін врятував життя і здоров’я багатьом пораненим і хворим, а також членам їх сімей.
З жовтня 1943 року по листопад 1944 року проходив спецперевірку в Москві. Це були, мабуть, найважчі місяці його життя, коли недовіра чергувалася з підо­зрілістю: Чому єврей лишився живим у полоні? Перевірка закінчилася, і з грудня 1944 р. З.Н. Гржебін був направлений на посаду професора Ростовського медінституту, де продовжується викладацька, наукова та лікарська діяльность. Але знову загострюється стара хвороба бронхів, турбують напади задухи, кашлю, безсоння. У порядку службового переводу з липня 1945 року він призначений на посаду завідувача дерматологічної клініки і завідувача наукової частини науково-дослідного бальнеологічного інституту м. Сочі. На півдні, завдяки морському повітрю здоров’я дещо покращилося. Відкривалася перспектива вивчення впливу бальне­ологічних факторів на перебіг деяких дерматозів, закладалися основи наукових робіт, але наказом МОЗ СРСР З.Н. Гржебін був переведений на посаду завідувача кафедри дерматовенерології нещодавно заснованого Чернівецького медичного інсти­туту, де й приступив до роботи з грудня 1947 року.
Кафедра дерматовенерології працювала вже рік, але наукова робота на ка­федрі ще не проводилася: не було апаратури, реактивів, навіть навчальних кімнат. За час завідування Зіновієм Наумовичем кафедрою поступово проведено оснащення необхідною апаратурою, реактивами, були створені таблиці, закуплені муляжі, підібрано приміщення для навчальних кімнат та наукової лабораторії, придбано відповідні меблі. Вперше підготовлені методичні розробки для практичних занять, методичні матеріали для студентів. Дбайливо підбиралися кадри як лікарів відділень, так і викладачів кафедри.
Зіновій Наумович мав такий авторитет у лікарні і в інституті, такі аргумен­товані докази, що потреби кафедри завжди враховувалися. За короткий час силами лікарів і викладачів інституту була проведена значна робота по санації краю, де в повоєнний час було багато хворих на венеричні хвороби, туберкульоз, в тому числі й туберкульоз шкіри, коросту, грибкові захворювання. Це й визначило основну наукову тематику роботи співробітників кафедри, які почали вивчати крайову патологію, імунологічну реактивність організму хворих при різних дерматозах, вивчали пато­генез, клініку, розробляли методи лікування набутого і природженого сифілісу, туберкульозу шкіри, грибкових уражень та інших інфекцій шкіри.
Під керівництвом професора З.Н. Гржебіна було виконано і захищено 4 кан­дидатські дисертації (М.Н. Бухарович, Ю.С. Касько, О.В. Пацаренюк, Г.А. Троян). У майбутньому М.Н. Бухарович, Ю.С. Касько і Г.А. Троян стали професорами, завідувачами кафедр, а О.В. Пацаренюк майже 35 років працювала на рідній ка­федрі асистентом. Лікарі і медичні сестри згадують роки, коли вони працювали з професором З.Н. Гржебіним, як такі, що насичені взаємною повагою, доброзич­ливістю, взаємодопомогою, водночас високою вимогливістю і дисципліною. Як керівник колективу Зіновій Наумович був суворий, вимогливий, надзвичайно організований, але водночас м’який, доброзичливий, з такою аурою інтелігент­ності, що всі його розпорядження виконувалися негайно і з задоволенням – це ж потрібно для самого Зіновія Наумовича!
На започаткованих засіданнях товариств дерматовенерологів обговорювалися випадки рідкісних дерматозів, розглядалися питання діагностики, тактики ведення та лікування хворих, лікарі-дерматовенерологи знайомилися з новинками літерату­ри. Це була велика школа самоосвіти та самовдосконалення. Зіновієм Наумовичем була започаткована традиція спільного чаювання після засідання товариства, яке проходило у нього вдома. Ті роки були важкими роками повоєнного еконо­мічного становлення країни. У професора подавалися скромні маленькі канапки, крутий окріп, але на білосніжній накрохмаленій скатертині в порцелянових тонких чашечках. Атмосфера чаювання була сердечна, тепла, продовжувались обгово­рювання питань, які хвилювали всіх. І деяка напруга, скованість швидко зникала. За спогадами співробітників, Зіновій Наумович був зовсім непривабливої зовнішності. В останні роки поволі ходив, задихаючись, але в розмові, манерах, увазі до співрозмовника, умінні вислухати, була така аура доброти, інтелігентності, душевної вишуканості, що всі в нього закохувалися – від хворих до студентів та співробітників. Вміння читати лекції, прекрасна мова, блискуче знання предмету, викладення матеріалу, який звучав як захоплюючий роман, приваблювала бага­тьох медиків. На лекції З.Н. Гржебіна ходили всі студенти і лікарі, хоча більшість лікарів обласної лікарні не були дерматовенерологами.
Під час завідування кафедрою до наукової роботи залучалися практичні лі­карі, клінічні ординатори, студенти-гуртківці (на кафедрі почав активно працювати студентський гурток). Практичними лікарями було надруковано біля 20 робіт, а більшість гуртківців після закінчення інституту працювали дерматовенерологами.
Професор З.Н. Гржебін видає багато методичних розробок для практичної охорони здоров’я. За роки роботи в Чернівецькому медичному інституті він надрукував біля 50 наукових робіт.
Але дає взнаки застаріла хвороба органів дихання, працювати стає важче, йому встановлена II група інвалідності. Лекції й далі читаються блискуче, проводяться наукові дослідження, йде лікувальна робота, але ця праця вже потребує значних зусиль. Стало працювати ще важче, коли відійшла у вічність дружина Зіновія Наумо­вича, великий друг і опора в його житті.
З 1 вересня 1956 року за станом здоров’я і за власним бажанням З.Н. Гржебін звільняється з роботи і від’їжджає на південь. Деякий час він живе в Дніпропетровську, Одесі, Криму. Підлікувавшись, починає працювати в Харківському науково-дослідному інституті дерматовенерології, але з погіршанням стану здоров’я знову повертається в Крим, у сім’ю сина, де й закінчив своє земне життя в серпні 1961 року. Похований професор З.Н. Гржебін у м. Севастополі.
Все своє життя професор З.Н. Гржебін служив людям, науці. Скрізь, де він працював, залишив у пам’яті людей світлі спогади, виховав велику плеяду прак­тичних лікарів і науковців-дерматовенерологів. Він вважається засновником дерматовенерологічної служби на Буковині і по праву передав кафедру Чернівецького медичного інституту своєму учню, майбутньому професору Ювеналію Семено­вичу Каську. У листі до Ю.С. Каська в січні 1957 року Зіновій Наумович писав: “От всей души поздравляю Вас и желаю Вам успеха. Я рад, что именно мой ученик занял кафедру. Я уверен, что Вы справитесь с работой.” Започатковані професором З.Н. Гржебіним традиції, створена й виплекана ним кафедра, дерматовенерологічна служба в місті та області розвивались і плідно працюють багато років завдяки його учням і послідовникам.
За свою багаторічну і плідну працю професор З.Н. Гржебін був дуже скупо обдарований владою. Він мав лише нагороду “Відмінника охорони здоров’я” та медаль “За победу над Германией”. Але кращою нагородою за нелегко прожите життя і працю на благо людей і науки є наукова спадщина. Наукові ідеї і гіпотези, які актуальні й сьогодні, учні і послідовники, які були виховані в його Великому Дусі служіння людині. Світла йому пам’ять!

Трефаненко С.П., 

канд. мед. наук, асистент кафедри

шкірно-венеричних хвороб БДМУ

 

Памяти профессора З.Н.Гржебина 

14 августа 1961 г. в Севастополе на 68-м году жизни скончался выдающийся дер­матолог нашей страны профессор 3. Н. Гржебин. Зиновий Наумович в 1916 г. окончил медицинский факультет Казанского университета. В 1925 г. он был избран профессором кафедры кожных и венерических болезней Смоленского медицинского института, а в 1930 г. — профессором Ростовского медицинского института. В 1934 г. ему при­своена ученая степень доктора медицинских наук. Ряд лет он занимал должности декана, заместителя и директора Ростовского медицинского института.
В 1927 г. 3. Н. Гржебин посетил с научной целью Германию и работал некоторое время в Вирховской больнице; в 1930 г. он выступал с докладом на Международном конгрессе дерматологов в Копенгагене.
В августе 1941 г. 3. Н. Гржебин пошел добровольцем на фронт, но вскоре попал в окружение и был взят в плен; в июле 1943 г. с группой товарищей бежал к парти­занам. До конца 1943 г. он был врачом партизанской бригады, а после соединения ее с частями Советской Армии был освобожден по болезни от службы в армии и вернулся к своей прежней работе в Ростове-на-Дону.
В июле 1945 г. 3.Н. Гржебин был назначен директором кожной клиники и заместителем директора по научной части в Научно-исследовательском институте в Сочи.
В декабре 1947 г. он был избран про­фессором кафедры кожно-венерических болезней Черновицкого медицинского институ­та, где работал до сентября 1956 г., а затем ушел на пенсию.
В январе 1958 г. 3.Н. Гржебин был приглашен на должность заведующего дерматологическим отделом Украинского научно-исследовательского кожно-венерологического института (Харьков), где работал до июня 1960 г.
3. Н. Гржебину принадлежит свьше 100 печатных работ и ряд монографий по различным вопросам дерматовенерологии, в том числе монографий на темы: «Клиника, терапия и профилактика ипритных поражений кожи», «Атрофия и дегенерация кожи», «Исследование спинномозговой жидкости при сифилисе», «Об идеях связи, единства и развития современной дерматологии», «Основы гистопатологии кожи» и др.
На кафедрах и в клиниках, которыми он руководил, было выполнено свыше 300 научных работ, впоследствии опубликованных. Трое из учеников профессора 3. II. Гржебина получили ученую степень доктора медицинских наук, 17 — кандидата медицинских наук, из них 6 человек занимают должности заведующих кафедрами кожных болезней.
Ушел от нас крупный дерматолог, талантливый педагог, прекрасный, чуткий товарищ и друг. Память о 3. Н. Гржебине надолго сохранится у всех, кто с ним работал.

Проф. П. Ф. Бедненко

 

Публікації про професора Гржебіна З.М.

1.  Бедненко П.Ф. Памяти професора З.Н. Гржебина // Вестник дерматологии и венерологии. – 1962. – № 3. – С. 94.

2.  Буковинська державна медична академія: становлення, здобутки, перспективи розвитку ( до 60-ліття  від дня заснування) / В.П. Пішак, М.Ю. Коломоєць, І.Й. Сидорчук  [та ін.]. – Чернівці : БДМА, 2004. – 228 с.

3.  З.Н. Гржебін – визначний науковець, лікар, педагог  / В.П. Пішак, О. І.   Денисенко, Н.Б. Бродовська, Т.П. Височанська // Клінічна та експериментальна патологія . – 2009. – Т.8, № 1. – С. 122 – 124.

4. Пішак В.П. Вклад науковців кафедри шкірних та венерологічних хвороб  Буковинського державного медичного університету в розвиток вітчизняної дерматовенерології / В.П. Пішак, О.І. Денисенко // Сучасні методи   діагностики та лікування захворювань, що передаються переважно статевим шляхом: науково-практична конференція з міжнародною участю: матеріали. – Чернівці: Колір-друк, 2005. – С. 3-9.

5. Сторінки  історії : біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Буковинської державної медичної академії (1944-1998 рр.) / [за ред. В.П. Пішака]  – Чернівці: БДМА, 1999. – С. 48.

6. Сулятицький Т.В. Гржебін Зіновій Наумович / Т.В.Сулятицький// Енциклопедія Сучасної України у 25 т., Т.6  –  К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – С.416.

 7. Трефаненко С.П. Зіновій Наумович Гржебін (до 110-річчя з дня народження) / С.П. Трефаненко // Буковинський медичний вісник.         – 2003 . – Т.7, № 2. – С. 221 – 224.

8. Трефаненко С.П. Сторінки історії кафедри шкірно-венеричних хвороб і туберкульозу/ С.П. Трефаненко, О.І. Денисенко, А.П. Аніпко     // Клінічна та експериментальна патологія . – 2004. – Т.3, № 4. – С. 131 – 135.