Буковинський Державний Медичний Університет

БІБЛІОТЕКА

Вдосконалюємося для вас!
Вгору

Проняєв Володимир Іванович

       ПРОНЯЄВ
Володимир Іванович
доктор медичних наук,
професор, вчений-анатом,
ембріолог, педагог
Основні дати життя та діяльності
24 березня
1941 р.                  –          народився в м. Макіївка на Донеччині.
1948-1958 рр.    –          закінчив Червоноармійську середню школу № 1.
1958-1960 рр.      –           навчався у Вінницькому медичному училищі.
1960-1963 рр.    –          проходив строкову військову службу на Закарпатті.
1963-1969 рр.     –           навчався у Чернівецькому державному медичному  інституті.
1969 р.                   –         після закінчення інституту з відзнакою обирається   асистентом кафедри
                                              анатомії людини Чернівецького медичного інституту.
1969-1972 рр.     –         навчався в аспірантурі ЧМІ під керівництвом проф. М.Г. Туркевича.
1973 р.                     –         захистив кандидатську дисертацію.
1986 р.                    –         захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук.
1989 р.                     –        присвоєно звання професора.
1994-1997 рр.    –         очолював кафедру топографічної анатомії та оперативної   хірургії БДМА.
1995 р.                 –          Указом президента України присвоєне звання Заслуженого   працівника народної освіти України.
1996 р.                  –          був обраний академіком академії наук вищої освіти  України та Української академії оригінальних ідей.
1993-1997 рр.    –         працював за сумісництвом деканом медичного факультету.
11 жовтня
1997 р.                   –         професор  Проняєв Володимир Іванович трагічно загинув.
Кроки поступу та наукова діяльність
        Володимир Іванович Проняєв – талановитий вчений-анатом і педагог – народився 24 березня 1941 року в м. Макіївка на Донеччині. Батько Іван Васильович –  робітник, мати Клавдія Мефодіївна працювала фельдшером.
        Ріс і виховувався майбутній професор у важких соціально-побутових умовах: війна, розруха, холод і голод. Дуже рано відчув гіркоту безбатьківського існування і потребу самостійної життєвої боротьби.
Пізніше в одному зі своїх віршів Володимир напише:
                                                  «Сам без отца когда-то рос,
                                                   И знаю, что это такое»…
        Сумлінно навчався у Червоноармійській середній школі №1, яку успішно закінчив у 1958 році. Попри дитячі пустощі і розваги, молодий хлопець багато читав: історичні романи вітчизняних та зарубіжних класиків, документальну та художню літературу. Пристрасть до книг він проніс через все своє життя.
        Володимир Іванович, як він сам наголошував, завжди пишався своїм дідусем, який прищепив йому любов до рідної землі, повагу до старших і любов до ближнього. Проняй, а саме таке прізвище мав його дідусь, був нащадком запорізьких козаків. Це вже пізніше був Сибір, зміна прізвища з Проняя на Проняєв.
        З великою синівською любов’ю, теплотою душі і турботою Володимир Іванович ставився до своєї матері – Клавдії Мефодіївни, яка за освітою була фельдшером. Під впливом невтомної Клавдії Мефодіївни, яка завжди була напоготові надати медичну допомогу людям, Володимир вступає до Вінницького медичного училища, яке закінчує у 1960 році.
Володя Проняєв з мамою Клавдією Мефодіївною
         Опановуючи ази медсестринської та фельдшерської допомоги, молодий учень-медик цікавився етіологією та патогенезом захворювань. Юнача обізнаність майбутнього фельдшера була значно ширшою від навчальних програм училища. Відвідавши якось музей-садибу М.І. Пирогова, він уже тоді зрозумів своє покликання: бути йому лікарем-анатомом!
            Після закінчення у 1960 році навчання в училищі, В.І. Проняєва призвали до лав Збройних сил. Упродовж трьох років старшина медичної служби сумлінно, як і його мати, оберігав солдатське здоров’я. Його військова частина дислокувалася на Закарпатті.
            Напрочуд дивовижна краса зелених Карпат і чудові люди нашого краю назавше зачарували молодого медика. Він мріє про вищу медичну освіту і своїм навчальним закладом обирає Чернівецький державний медичний інститут. Після демобілізації, у 1963 році В.І. Проняєв поступає на перший курс медичного факультету.
        Упродовж шести років сумлінно вчився, брав активну участь у громадському житті рідного навчального закладу.
                                                 
Студент Чернівецького медінституту В. Проняєв       Заняття з англійської мови. (В.І. Проняєв – першокурсник.  1964 р.)
 
             Науково-педагогічне становлення Володимира Проняєва невід’ємно пов’язане з кафедрою анатомії людини. З першого дня полюбив анатомію людини як основу медичних знань. Його приваблювали наукові дослідження професора М.Г. Туркевича. Мабуть, цим можна пояснити те, що Володимир Іванович всі студентські роки працював у науковому анатомічному гуртку, мав друковані праці. Вже на другому курсі він написав цілу наукову роботу, присвячену будові нирки.
           Усі наступні роки навчання він продовжував активно працювати в анатомічному гуртку, систематично поповнюючи і вдосконалюючи свої знання.
            В період навчання в інституті з його ініціативи було створено художню студію, яка згуртувала всю обдаровану художніми талантами студентську молодь не тільки свого, але й інших навчальних закладів міста. Були організовані декілька художніх виставок, які користувалися великим успіхом. 

Організація студентських вечорів, засідань клубу веселих і кмітливих, міжкурсових та міжвузівських спартакіад, дозвілля у спортивно-оздоровчому таборі, участь у роботі студентського наукового товариства, республіканських та всесоюзних наукових конференціях – все встигав В.І. Проняєв.

 

В. Проняєв у художній студії  (1972 р.)

 

            Після закінчення медичного інституту у 1969 році з відзнакою, В.І. Проняєва, як відмінника навчання і громадського активіста, рекомендують на наукову роботу. За час навчання в аспірантурі  він обирається асистентом кафедри анатомії людини. Високоінтелектуальна наукова атмосфера, створена професорами
М.Г. Туркевичем,  В.А. Малішевською та докторантом В.М. Круцяком, благотворно вплинула на фахове зростання молодого асистента. Набуті знання і досвід у науковому гуртку допомогли молодому викладачу успішно виконати дисертаційне дослідження “Розвиток та вікові особливості артерій нирки людини”, яке успішно захистив  у 1973 році.
Однак допитливий характер Володимира Івановича не давав йому спокою. Зразу ж після захисту кандидатської він розпочав нову серію наукових досліджень, результати яких згодом лягли в основу докторської дисертації.
Володимир Іванович повністю віддавався викладацькій і науковій роботі, вміло поєднуючи напружений навчальний процес із плідною науковою творчістю. Він не боявся змінювати стандарти і переглядати стереотипи, був справжнім «генератором» ідей, пропонував оригінальні підходи до, здавалося би, загальновизнаних канонів, доводячи їх перевагу результатами своєї праці.
Про наукову вагомість і широкий діапазон його досліджень переконливо свідчить неповний перелік видань, в яких опубліковані його статті: “Бюллетень экспериментальной биологии и медицины”, “Журнал эволюционной физиологии и биохимии “, “Известия АН СССР “, “Архив анатомии, гистологии и эмбриологии”, “Сельскохозяйственная биология”, “Журнал эфиопской медицинской ассоциации” та ін.

Професор В.І. Проняєв читає лекцію з анатомії людини
 

Вже будучи досвідченим педагогом, у 1986 році В.І. Проняєв успішно захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за темою “Морфологічне становлення концентраційного апарату нирки в онтогенезі людини та деяких хребетних тварин ” (науковий консультант –  професор В.А. Малішевська).
Згодом йому присвоюють вчене звання доцента, а у 1989 році – професора.
Наукові роботи В.І. Проняєва вирізнялися не тільки глибиною та оригінальністю думки, але й власноручно виготовленими ілюстраціями.
У своїй докторській дисертації професор В.І. Проняєв застосував еволюційний підхід до вивчення структурної організації осморегулювального апарату нирки людини. Це дало змогу вперше  з’ясувати процеси становлення протитечійної системи нирки з урахуванням морфогенезу її складових у порівняльно-анатомічному та порівняльно-ембріологічному аспектах.
На основі фундаментальних досліджень автором розроблена і морфологічно та філогенетично обґрунтована схема будови структурно-функціональної одиниці осморегулювального апарату.
В.І. Проняєв довів, що нефрони різноманітних популяцій поділяються на групи в залежності від особливостей їх закладки і наступного розвитку, обґрунтував закономірності просторового розміщення ниркових тілець у товщі ниркової паренхіми та взаємовідношення їх петель.
Після присудження наукового ступеня доктора медичних наук невтомний Володимир Іванович не припиняє творчого пошуку. Він багато працює над вдосконаленням педагогічної майстерності, вишукано читає лекції студентській молоді.

            За короткий час видає ряд навчально-методичних посібників: “Методические рекомендации по изучению функциональной морфологии иммунной системы ” (1990), “Функциональная морфология органов дыхания ” (1992), “Словник епонімів топографо-анатомічних орієнтирів ” (1996), “Російсько-українсько-латинський словник загальнобіологічних термінів” (1996), “Топографо-анатомічна характеристика хірургічних маніпуляцій” (1997) тощо.
            З під його пера вийшло близько 200 наукових праць, 12 винаходів, 36 раціоналізаторських пропозицій, які сьогодні широко використовуються у фундаментальній науці і практичній медицині. Не говорячи вже про титанічну роботу серед студентської молоді.
            Під керівництвом професора В.І. Проняєва виконано 3 кандидатські дисертації.
            В.І. Проняєв багато працював над вдосконаленням педагогічної майстерності. Практичні заняття проводив з великим захопленням, демонструючи анатомічні структури на препаратах. До студентів ставився суворо, але водночас з глибокою повагою, турботою та розумінням. Лекційний матеріал подавав лаконічно і жваво, супроводжуючи його цікавим, ретельно підібраним ілюстративним матеріалом. Він добре відчував аудиторію, вмів кількома вдалими фразами розрядити атмосферу, зменшуючи природну втому слухачів.
            Під час лекцій, які вишукано читав Володимир Іванович, студенти переконувалися в його науковій ерудиції, прагненні використати в анатомічній науці знання суміжних наук, починаючи з математики і фізики, закінчуючи мікроскопічною анатомією, в його дивовижному розумінні завдань сучасної анатомії, науковому передбаченні та об’єктивному розумінні законів життя.
Проняєв В.І. на практичному занятті з анатомії людини
             У 1994 році професор В.І.Проняєв очолює кафедру топографічної анатомії та оперативної хірурги і проводить значну роботу по зміцненню матеріально-технічної бази, активізації навчальної та наукової роботи. Він запрошує на кафедру талановиту молодь – В.П. Унгуряна, О.В. Цигикала, І.Г. Бірюка, О.М. Слободяна та ін.
Завідувач кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії 
проф. В.І. Проняєв  з групою студентів 
            З 1995 року організовано клінічну базу кафедри у медико-санітарному батальйоні. Доцент І.У. Свистонюк та асистент С.С. Теплицький виконували складні операції, які раніше були прерогативою військових шпиталів. Такий симбіоз теоретичної кафедри та клініки був одним з перших в Україні.
            Співпраця військових та цивільних лікарів позитивно позначилась на підвищенні кваліфікації як працівників хірургічного відділення шпиталю, так і молодих спеціалістів кафедри.
            З’явилися спільні публікації в пресі, підготовлено матеріали на два винаходи, на які було отримано пріоритетні довідки. Кафедра отримала можливість за рахунок спонсорської допомоги значно покращити забезпечення навчального процесу хірургічними інструментами, шовним та перев’язочним матеріалами.
            Така співпраця продовжувалася до жовтня 1997 року, коли внаслідок реорганізації підрозділів військового шпиталю, хірургічне відділення медичної роти було скорочено і клінічна база припинила своє існування.
Професор В.І. Проняєв (третій справа) та доцент І.У. 
Свистонюк (перший зліва) у колі військових хірургів Чернівецького медико-санітарного батальйону.
 
            За значний особистий внесок у розвиток охорони здоров’я, високу професійну майстерність  у 1995 році Указом Президента України В.І.Проняєву присвоєно почесне звання “Заслужений працівник народної освіти України”.
             У 1996 році його обирають академіком АН вищої освіти України (відділення фундаментальних проблем медицини).
Ректор Пішак В.П. вручає професору Проняєву В.І. атестат академіка АН ВШ України
 
            Упродовж 1993-1997 pp. В.І. Проняєв працював за сумісництвом деканом медичного факультету. Тодішні студенти, а нині вже лікарі, й досі згадують енергійного і доброго декана, його виняткову увагу до кожної людської долі. Привітна і щира усмішка Володимира Івановича та жертовна готовність допомогти – таким залишиться у пам’яті декан нової генерації.
Чудовий настрій декана – спокій у ректора (1995 р.)
 
            Володимир Іванович Проняєв був чудовим сім’янином. Він виховав двох синів, які продовжують незавершену справу батька: старший – Володимир – працює лікарем-хірургом лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці, менший Дмитро – доцентом кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету. Сьогодні Дмитро працює над докторською дисертацією.
           Володимир Іванович, окрім фахової обдарованості, був ще чудовим художником, музикантом і поетом. Проте свої захоплення не рекламував, творив для себе, шукаючи в такий спосіб істини в мистецтві, житті…
         Професор В.І.Проняєв був природженим лідером, проте завжди міг вислухати чужу думку і сприйняти її, якщо вона була раціональною. Він був надзвичайно щирою людиною, відвертим у спілкуванні. Людиною, яка не терпить фальші, а це, звісно, подобалося не всім.
        В одному з його віршів читаємо такі рядки: 
                                                                            ” Я был прямой и угловат, 
           Без сантиментов строго резких,
                                                                               К тем, кто окошко прикрывал 
                                                                              И закрывался занавеской”.
       У людях передусім цінував надійність:
                                                                 ”  Был строгим к выбору друзей.
                                                                           Я не хмелел пред чьей-то лестью 
                                                           И презирал  «учителей»,
                                                                  Меня  учивших долголетью»
        
          Коли співробітники морфологічного корпусу йшли після роботи додому, він часто заходив у лекційну залу і грав на піаніно.
          А ще він чудово грав на акордеоні. Музика давала йому натхнення для майбутніх творчих злетів. 
         В адміністративному корпусі Буковинського державного медичного університету відвідувачі звертають увагу на прекрасну копію картини, на якій хірург Юдін розповідає про результати першого переливання трупної крові. Проте мало хто знає, що ескіз цієї картини виконав саме В.І. Проняєв. Йому також належить ескіз емблеми навчального закладу. Але свої захоплення він не рекламував, а творив для людей. 
          Власне, це й сприяло тому, що В.І. Проняєв ніколи не впадав у відчай, його очі завжди випромінювали напрочуд лагідне тепло і душевну щедрість. Доля, на жаль, не все віддала йому для щастя, якого він був вартий. У його поетичному доробку читаємо:
 “Удвоенным стал долг мой пред Отчизной.
                                            И в тот же день на линии огня 
                                                     Я расплатился перед нею жиз¬нью –
                                                  Последним, что осталось у меня”.
 
        Володимира Івановича цікавило все: мистецтво, культура, наука, педагогіка, спорт, політика, все те, чим живе всебічно розвинена людина.
         В.І. Проняєв був першою людиною, до якої зверталися молоді науковці по допомогу, за порадою, з радістю чи смутком. Під час спілкування з ним завжди виникало бажання наслідувати його величезну працелюбність та працездатність, принциповість і високу вимогливість до себе і ближніх, велику силу волі. Можна лише уявити, скільки б ще учнів він міг зігріти променями своєї душі!
        Для багатьох нинішніх науково-педагогічних працівників Володимир Іванович Проняєв був і назавжди залишився справжнім вчителем. Мабуть, і їхня доля була б іншою, якби життя не подарувало зустріч із справжнім вченим, педагогом і вихователем, який зумів поєднати в собі такі важливі людські якості, як інтелігентність та професіоналізм.
 
 
Наукова спадщина професора В.І. Проняєва
 
Дисертації, автореферати:
           
        Проняев В.И. Развитие и возрастные особенности артерий почек человека:
дис. … кандидата медицинских наук: 14.01.02 / Проняев Владимир Иванович. – Черновцы, 1973. – 234 с.
  
        Проняев В.И. Морфологическое становление концентрационного аппарата почки в онтогенезе человека и некоторых позвоночных животных: дис. … доктора медицинских наук: 14.00.02 / Проняев Владимир Иванович. – К., 1986. – 404 с.
 
        Проняев В.И. Развитие и возрастные особенности артерий почек человека: автореферат диссертации на соискание  научной степени кандидата медицинских наук: специальность 14.01.02 / В.И. Проняев – Черновцы, 1973. – 15 с.
 
        Проняев В.И. Морфологическое становление концентрационного аппарата почки в онтогенезе человека и некоторых позвоночных животных: автореферат диссертации на соискание  научной степени доктора медицинских наук: специальность 14.01.02 / В.И. Проняев – К., 1986. – 28 с.
 
Монографії, підручники, довідники, навчальні посібники, методичні рекомендації.
 
        К вопросу об интеграции обучения на кафедрах морфологического профиля: методические рекомендации по преподаванию нормальной анатомии человека в мединститутах и на медицинских факультетах университетов. /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, Г.И. Кокощук [и др.] – М., 1989. – С. 22.
 
        Методические рекомендации по изучению функциональной морфологии имунной системы / В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, В.К. Патратий, В.П. Пишак – Черновцы, 1990. – 84 с.
 
        Функциональная морфология органов дыхания: методические рекомендации к самостоятельной  работе студентов / /В.П. Пишак, В.М. Круцяк, В.И. Проняев [и др.] – Черновцы, 1992. – 142 с.
 
        Олійник І.Ю.  Біологія: людина та її здоров’я: структурований конспект. Част. ІІ: (навчальний посібник для поступаючих у вузи  України) /І.Ю. Олійник, В.П. Пішак, В.І. Проняєв. – Чернівці, 1995. – 255 с.
 
        Проняєв В.І. Морфофункціональні особливості венозної протоки / В.І. Проняєв. – Львів, 1995. – 88 с.
 
        Проняєв В.І. На допомогу студентам при підготовці до іспиту з оперативної хірургії та топографічної анатомії / В.І. Проняєв. – Чернівці, 1995. – 36 с.
 
        Проняєв В.І. Ембріотопографічні особливості внутрішнього розгалуження ниркової артерії / В.І. Проняєв. – Львів, 1995. – 46 с . 
 
        Російсько-українсько-латинський словник загально біологічних термінів / В.М. Круцяк, В.П. Пішак, В.І. Проняєв [та ін.]. – Чернівці, 1996. – 285 с.
 
        Круцяк В.Н. Конспект лекций по оперативной хирургии и топографической анатомии для иностранных студентов / В.Н.  Круцяк, В.И. Проняєв. – Черновцы: БДМА, 1997. – 42 с.
  
        Топографо-анатомічна характеристика хірургічних маніпуляцій: навчальний посібник /В.І. Проняєв, Ю.Т. Теплицький, Ю.Т. Ахтемійчук. – Чернівці: БДМА, 1998. – 193 с.
 
        Мислицький В.Ф. Спадкові синдроми: епонімічний словник-довідник / В.Ф. Мислицький, В.П. Пішак, В.І. Проняєв. – Чернівці: Прут, 1998. – 312 с.
 
        Проняєв В.І. Словник епонімів топографо-анатомічних орієнтирів /В.І. Проняєв, С.С. Теплицький. – Чернівці, 1998. – 70 с.
 
        Лучик В.І. Клінічна анатомія органа зору /В.І. Лучик, В.І. Проняєв. – Чернівці: БДМА, 2000. – 147 с. – (Література лікаря-офтальмолога).
 
    
Наукові статті
 
1.    Проняєв В.І. До ангіоархітектоніки нирки людини / В.І. Проняєв //39-а наукова конференція студентів: тези доповідей. – Чернівці, 1966. – С. 53-56.
2.      Проняев В.И. К ангиоархитектонике почки человека / В.И. Проняев // Общие   закономерности морфологии и регенерации: материалы 1-й Всероссийской научной студенческой конференции. – М., 1970. – С. 114-115.
3.      Проняєв В.І. До питання про динаміку розвитку судин нирки людини / В.І. Проняєв // Матеріали ювілейної конференції молодих науковців Буковини з проблем природничих наук. – Чернівці, 1970. – С. 81.
4.     Проняев В.И. Изменение топографии почечной артерии в течение первых двух месяцев внутриутробного развития человека / В.И. Проняев // Ма¬териалы научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения В.Н. Тонкова. – Л., 1971. – С. 72.
5.     Проняев В.И. О возрастных особенностях вне- и внутриорганных артерий почки человека / В.И. Проняев //Материалы Х-й научной конференции по возрастной морфологии, физиологии и биохимии. – М., 1971. – С. 422-423.
6.    Проняев В.И. К вопросу о добавочных и прободающих артериях почки человека в возрастном аспекте/ В.И. Проняев// Морфогенез и регенерация. – К.: Здоровье, 1973. – С. 127-129.
7.     Проняев В.И. Некоторые закономерности пренатального морфо-генеза ряда органов пищеварительного, дыхательного и мочеполового аппарата человека /В.И. Проняев// Материалы VIII-го Всесоюзного съезда АГЭ. – Ташкент, 1974. – С. 244-245.
8.  Проняев В.И. К вопросу о становлении структурно-функциональной единицы почки / В.И. Проняев // IV-я Всесоюзная конференция по водно-солевому обмену и функции почек. – Черновцы, 1974. – С. 71-72.
  9.    Некоторые закономерности развития органов мочеполовой системы в пренатальном онтогенезе человека /В.И. Проняев, О.И. Бриндак, В.А. Власов, Н.Н. Козуб //Общие закономерности онтогенеза и регенерации: тезисы докладов. – Тернополь, 1975. – С. 35.
 10.   Проняев В.И. Пренатальный морфогенез некоторых органов чело¬века /В.И. Проняев //Материалы 1-ой Закавказской конференции морфологов. -Тбилиси, 1975. – С. 143-144.
11.   Проняев В.И. К вопросу о формировании канальцевой части нефрона у зародыша белой крысы / В.И. Проняев // Тезисы докладов V-й Всесоюзной конференции по физиологии почек и водно-солевому обмену. – Л., 1978. – С. 47.
12.   Проняев В.И. О развитии сосудистого компонента противоточной системы почки / В.И. Проняев // Тезисы докладов I-го Украинского съезда АГЭ и топографоанатомов. – Винница, 1980. – С. 164.
13.   Проняев В.И. Особенности структурной организации канальцевого компонента противоточной системы почки // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. – 1980. – Т. 89, № 6. – С. 739-741.
14. Мещишен И.Ф.   Изменение активности глюкозо-6-фосфат дегидрогеназы и глутатионредуктазы в почках в онтогенезе крыс / И.Ф. Мещишен, В.И. Проняев, Н.И.  Мисилюк // Журнал эволюционной физиологии и биохимии. – 1980. – Т. 16, № 4. – С. 403-404.
15.   Проняев В.И. Пространственная организация производных дивертикула вольфова протока в развивающейся почке / В.И. Проняев  // Известия АН СССР (серия «биология»). – 1980. – Вып. 4. – С. 613-616.
16.   Проняев В.И. О трансформации производных мезонефрического протока в пренатальном периоде онтогенеза человека /В.И. Проняев, О.И. Бриндак, М.М Задорожная // Вопросы морфогенеза и регенерации. – Саратов, 1981. – С. 80-84.
17.   Проняев В.И. Особенности функциональной морфологии осмо-регулирующего аппарата почки в онтогенезе морской свинки/ В.И. Проняев//VI Всесоюзная конференция по физиологии почек и водно-солевого обмена. -Новосибирск, 1981. – С. 231.
18.   Пренатальный морфогенез некоторых органов мочеполового аппарата человека / В.И. Проняев, О.И. Бриндак, В.А. Власов [и др.].// IX-й Всесоюзный съезд АГЭ: тезисы докладов. – Минск, 1981. – С. 64.
19.   Проняев В.И. О формировании канальцевого и сосудистого компонентов противоточной системы почки кролика/В.И. Проняев // Архив АГЭ. -1981. – Т. 80. – Вып. 1. – С. 53-56.
20.   Проняев В.И. Объемная модель закладки сосудистого и канальцевого компонентов осморегулирующего аппарата почки /В.И. Проняев // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. – 1981. – Вып. 8. – С. 114-116.
21.   Проняев В.И. Закладка дуговой и междольковой артерии почек в пренатальном периоде онтогенеза домашней свиньи /В.И. Проняев  // Сельскохозяйственная биология. – 1981. – Т. 16, № 6. – С. 893-894.
22. Проняев В.И. Способ получения объемного изображения локализации биологически активных веществ в микроструктурах / В.И. Проняев, В.А. Малишевская, Г.Г.  Фишер // Архив АГЭ. – 1981. -Т. 80. – Вып. 4. – С. 83-84.
23. Проняев В.И. Способ комплексного многопараметрического исследования трубчастых микроструктур сложной конфигурации / В.И. Проняев, В.А. Малишевская, Г.Г.  Фишер // Архив АГЭ. – 1982. – Т. 83. – Вып. 8. – С. 76-77.
24.    Проняєв В.І. До питання про функціональну морфологію ниркового протитечійного множника / В.І. Проняєв, Н.П.  Яцишена // XI-й з’їзд Українського фізіологічного товариства. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 337-338.
25.  Добавочные артерии с точки зрения зонально-сегментарного строения почки / В.И. Проняев, А.А. Лойтра [и др.] //V-й Латиноамериканский конгресс нефрологов. – Гавана, 1982. – С. 237.
26.   Закономерности разветвления почечных артерий/ В.И. Проняев, А.А. Лойтра [и др.] //V-й Латиноамериканский конгресс нефрологов. – Гавана, 1982. -С. 238.
27.   Проняев В.И. Ранние стадии развития мочевыделительного аппарата у человеческого эмбриона/В.И. Проняев, Г.Н. Юрченко, Ф.Д. Марчук //Сборник научных работ советских сотрудников госпиталя Красного Креста. – Аддис-Абеба, 1982. – С. 81.
28.   К вопросу формирования канальцевого компонента осморегулирующего аппарата почки в трехмерном изображении / В.И. Проняев, С. Фекаду, Ф.Д. Марчук, Ф. Соломон // Журнал эфиопской медицинской ассоциации.-Аддис-Абеба, 1982. – Т. 1, № 4. – С. 97-100.
29. Способ микро-диссекционного исследования некоторых эндокринных органов / В.И. Проняев, В.А. Малишевская, Г.Г.  Фишер [и др.]// Вопросы морфологии центральной нервной системы: Материалы Республиканской научной конференции, посвященной 150-летию со дня рождения В.А. Беца. –  К., 1984. – С. 86.
30.   Проняев В.И. Особенности формирования сосочковых протоков почки / В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук // Актуальные вопросы морфологии: тезисы докладов II-го съезда анатомов, гистологов, эмбриологов. и топографоанатомов Украинской ССР. – Полтава, 1985. – С. 162.
31.  Калугин В.А. Способ определения размеров трубчастого микрообъекта сложной конфигурации / В.А. Калугин, В.И. Проняев, Г.Г. Фишер // Бюллетень изобретений. – 1985. – №27.
32.  Проняев В.И. Способ реконструирования трубчастих систем микроскопических объектов / В.И. Проняев, Б.Г. Макар // Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. – Черновцы, 1985. – С. 79-80.
33.   Проняев В.И. Способ морфометрии / В.И. Проняев, Г.Г. Фишер, Н.П. Яцишена // Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. – Черновцы, 1985. – С. 129-130.
34.   Проняев В.И. Способ микродиссекции / В.И. Проняев, В.А.  Калугин //Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. -Черновцы, 1985. – С. 106.
35.   Проняев В.И., Устройство для получения уменьшенных позитивных фотоснимков из рентгенограмм / В.И. Проняев, Н.Л. Корнесюк // Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. – Черновцы, 1985. – С. 106.
36.   Лупа бестеневая (М-2) / В.И. Проняев, В.А. Малишевская, Г.Г.  Фишер, Б.Г. Макар // Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. – Черновцы, 1985. – С. 80.
37.   Проняев В.И. Способ регистрации радиоавтог¬рафов / В.И. Проняев, В.Ф. Мыслицкий // Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. – Черновцы, 1985. – С. 89.
38.  Проняев В.И. Способ определения зоны перифокальнго воспаления /В.И. Проняев, В.Ф. Мыслицкий, С.С. Ткачук // Указатель рационализаторских предложений сотрудников мединститута. – Черновцы, 1985. – С. 89-90.
39. Проняев В.И. Способ получения объемного трехмерного изображения биологических объектов и их внутренних структур / В.И. Проняев, В.А. Малишевская, Г.Г.  Фишер // Бюллетень изобретений. – 1986. – № 34. – С. 154.
40.  Проняєв В.І. Структурно-функціональні особливості іонорегулю-ючої діяльності нирок щурів різного віку/ В.І. Проняєв / XII-й з’їзд Українського фізіологічного товариства ім. Павлова. – Львів, 1986. – С. 335-336.
41.   Проняев В.И., Рекапитуляция в развитии производных дивертикула мезонефрического протока позвоночных /В.И. Проняев, В.А. Малишевская, Л.О. Филиппова //Тезисы докладов X-го Всесоюзного съезда АГЭ. – Полтава, 1986. – С. 226-227.
42.   Ахтемийчук Ю.Т. Становление кровоснабжения почечных лоханок и больших чашечек в пренатальном периоде онтогенеза / Ю.Т. Ахтемийчук, В.И. Проняев // Тезисы областной научной конференции морфологов. -Днепропетровск, 1986. – С. 7-8.
43.   Круцяк В.Н. Трансформация почечной лоханки, больших и малых почечных чашечек в процессе их развития / В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук //Архив АГЭ. – 1986. – Т. 91.- Вып. 11. – С. 66-70.
44.  Проняев В.И. К методике изучения внутриорганных сосудов паренхиматозных органов /В.И. Проняев, Л.О. Филиппова //Тезисы областной научной конференции морфологов. – Днепропетровск, 1986. – С. 37.
45.    Графические и пластические реконструкции в изучении развития и становления топографии органов в пренатальном периоде онтогенезе человека/ В.П., Круцяк, Ю.Т. Ахтемийчук, В.Н. Ватаман, Ю.Я. Войтив, Н.Н. Козуб, М.Д. Лютик, В.А. Малишевская, И.Ю. Полянский, В.И. Проняев // Эмбриогенез и сравнительная анатомия органов и систем. – Минск, 1986. – С. 18-23.
46.  Рекапитуляция в развитии производных дивертикула мезонеф-рического протока позвоночных /В.А. Малишевская, В.И. Проняев,  Ю.Т. Ахтемийчук, Л.О. Филиппова //X-й Всесоюзный съезд анатомов, гистологов и эмбриологов; (Винница, 17-19 сентября, 1986): тезисы докладов. – Полтава, 1986. – С. 226-227.
47.   Организация почечных функций в зависимости от натриевого баланса в организме / В.И. Проняев, А.И. Гоженко, В.А. Калугин [и др.] //Сборник XV-го съезда Всесоюзного физиологического общества им. И.П. Павлова. – Кишинев, 1987.- Т. 2. – С. 493.
48.   Становление эмбриотопографии внеорганного отдела артериальных сосудов вилочковой железы /В.И. Проняев, Г.И. Кокощук, Л.О. Филиппова // Развитие сосудов эндокринных органов человека в пренатальном периоде онтогенеза. – К.: КМИ, 1987. – С. 29-34.
49.   Становление пространственной организации компонентов противо-течной системы почки позвоночных / В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Г.И. Кокощук, Ю.Т. Ахтемийчук //Морфология человека и животных: труды Крымского медицинского института. – Симферополь, 1988. – С. 170-171.
50.  Круцяк В.Н. Некоторые особенности эпителиомезенхимных взаимоотношений в стенке полых органов в пренатальном периоде развития /В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Н.Н. Козуб // Актуальные проблемы морфологии. -Тюмень, 1988. – С. 92-93.
51.    Применение бестеневой лупы в клинике /В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Б.Г. Макар, Ю.Т. Ахтемийчук //Научно-технический прогресс, охрана окружающей среды, фундаментальные проблемы медицины и биологии: тезисы докладов областной научно-практической конференции. – Полтава, 1988. – С. 198.
52.  Рекапитуляции в развитии компонентов противоточной системы метанефроза позвоночных / В.Н. Круцяк, Г.И. Кокощук, В. А. Калугин, В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук //Архив АГЭ. – 1988. – Т. 94. –  Вып. 2. – С. 77-81.
53.    Круцяк В.Н. Изготовление серий гистологических препаратов для создания реконструкционных моделей / В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Ю.Т.  Ахтемийчук //Архив АГЭ. – 1988. – Т. 95. – Вып. 10. – С. 87-88.
54.    Проняев В.И. Способ изучения эмбриотопографии внутриорганных сосудов / В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, Г.И. Кокощук//Функциональная морфология сердечно-сосудистой системы. – Ростов-на-Дону, 1988. – С.55-56.
55.   Проняев В.И. Способ микродиссекции почек / В.И. Проняев, Ю.Е. Роговой, В. А. Калугин // Материалы VIH конференции ВСО и ФГ. – Харьков, 1989. – С. 158-159.
56.   Некоторые особенности морфогенеза чашечно-лоханочной системы в пренатальном периоде онтогенеза человека / В.Н Круцяк., В.И. Проняев, Г.И. Кокощук [и др.] // Прикладные аспекты морфогенеза и регенерации в онтогенезе и эксперименте. – Свердловск: Изд-во СМИ, 1989. – С. 29-32.
57.  Особенности просвета венозного протока у плодов и новорожденных человека /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, М.П. Вербинец, М.П Кавун// Экспериментальная морфология сердца и кровеносных сосудов. – К., 1989. – С. 38-39.
58.   Проняев В.И. Способ морфометрии при патологии почек /В.И. Проняев, В.А. Калугин//Актуальные вопросы клинической патофизиологии почек и водно-солевого обмена. – Тула, 1989. – С. 104.
59. Определение количественной характеристики трубчатых микроструктур сложной конфигурации/В.Н. Круцяк, Г.И. Кокощук, В.И. Проняев [и др.]. // Областная научная конференция морфологов: тезисы докладов. – Донецк, 1989. – С. 50-51.
60.  Проняев В.И. Некоторые аспекты пренатального онтогенеза вилочковой железы домашней свиньи /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, Л.О. Филиппова //Сельскохозяйственная биология.- 1989.- № 2. – С. 188-190.
61. Функциональные предпосылки в свете эмбриотопографии аглумерулярных ветвей внугрипочечных артерий / В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Б.Г. Макар [и др.]// Научно-технический прогресс, здоровье сельского населения, прикладные и фундаментальные проблемы медицины и физиологии: тезисы областной научно-практической конференции. – Полтава, 1989. – С. 236-237.
62.   Проняев В.И. О детерминации формы и структуры нефрона в процессе его становления в онтогенезе кролика / В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, Ф.Д. Марчук //Сельскохозяйственная биология. – 1989. – №4. – С. 134-136.
63.   Проняев В.И. Способ изучения пространственного распределения биологически активных веществ в микрострукту¬рах органов /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк // Новая лабораторная диагностика болезней внутренних органов. -Ворошиловград, 1989. – С. 454-455.
64.   Становление взаимоотношений закладок нефронов и производных дивертикула мезонефрического протока в сравнительно-эмбриологическом аспекте /В.И. Проняев[и др.]//Органные особенности морфогенеза и реактив-
ности тканевых структур в норме и патологии: труды Крымского мединститута. Том 125. – Симферополь: Изд. КМИ, 1989. – С. 65-67.
65.    К вопросу об интеграции обучения на морфологических кафедрах /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, Г.И. Кокощук, В.П. Пишак //Всесоюзная конференция по анатомии человека. – Ворошиловград-Одесса, 1989. – С. 97.
66.  Пишак В.П. Об особенностях структурной организации компонентов множительного фактора противоточной системы почки млекопитающих /В.П. Пишак, В.М. Круцяк, В.И. Проняев//VІІІ-я Всесоюзная конференция по физиологии почек и водно-солевого обмена; (13-15 сент. 1989). – Харьков, 1989. – С. 150-151.
67.   Некоторые особенности эпителиомезенхимных взаимоотношений в стенке полых органов в пренатальном периоде развития / В.Н. Круцяк, Н.Н. Козуб, В.И. Проняев [и др.] //Эпителий и соединительная ткань в нормальных, экспериментальных и патологических условиях: материалы зональной конференции морфологов. – Тюмень, 1990. – С. 176-177.
68.   Проняев В.И. Об особенностях архитектоники множительного аппарата противоточной системы почки /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, С.А. Бока // Прикладное значение морфологических исследований органов и тканей в разработке новых способов лечения и диагностики заболеваний. -Днепропетровск, 1990. – С. 55.
69.  Проняев В.И. О закономерностях закладки компонентов осморегулирующего аппарата почки / В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, С.А. Бока// Прикладное значение морфологических исследований органов и тканей в разработке новых способов лечения и диагностики заболеваний. – Днепро-петровск, 1990. – С. 56-57.
70.   Проняев В.И., Круцяк В.Н., Ахтемийчук Ю.Т. Функциональная морфология гломерулярных артериол нефронов различных популяций в онтогенезе человека /В.И. Проняев, В.Н. Круцяк, Ю.Т. Ахтемийчук // Функциональная морфология кровеносных и лимфатических систем: тезисы докладов республиканской научной конференции анатомов, гистологов и эмбриологов. –  Рига, 1990. – С. 40-41.
71.   Некоторые аспекты становления интеграции нефронов различных популяций в онтогенезе /В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Г.И. Кокощук, Ю.Т. Ахтемийчук // Интеграция функциональных систем в онтогенезе. -Новосибирск, 1990. – С. 18-26.
72.   Проняев В.И. Особенности диаметра гломерулярных сосудов юкстамедулярных нефронов в динамике онтогенеза человека /В.И. Проняев, С.А. Бока // Актуальные проблемы морфологии: тезисы докладов III-го съезда анатомов, гистологов, эмбриологов и топографоанатомов Украинской ССР. – Черновцы, 1990. – С. 35.
73.   Проняев В.И. Формирование плотного пятна юкстагломерулярного аппарата / В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук //Актуальные проблемы морфологии: тезисы докладов III-го съезда анатомов, гистологов, эмбриологов и опографоанатомов Украинской ССР. – Черновцы, 1990. – С. 254-255.
74.  Проняев В.И. О генезе некоторых фармакоактивных структур почечного тельца / В.И. Проняев, Г.И. Кокощук, С.А. Бока // Фармакология почек. – Барнаул, 1990. – С. 85-86.
75.     Об эпителиальной выстилке верхних мочевыводящих путей на ранних этапах эмбриогенеза человека / В.Н. Круцяк, Г.И. Кокощук, В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук // VII-я областная научная конференция морфологов: тезисы докладов. – Донецк, 1990. – С. 106-107.
76.   Формообразующая функция мезенхимы в развитии нефрона и его сосудов / В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Г.И. Кокощук [и др.] // Морфология. – К.: Здоров’я, 1990. – Вып. 12. – С. 94-98.
77.   Эмбриотопографические аспекты онтогенеза человека / В.Н.Круцяк, В.И. Проняев, Ф.Д. Марчук [и др.] // Актуальные вопросы теоретической. и клинической медицины: тезисы докладов конференции, посвященной 70-летию Полтавского медицинского стоматологического института- Полтава, 1991. – Том 2. – С. 158-159.
78.   Пишак В.П. Структурная организация противоточной системы почки и её функция у эпифизэктомированных позвоночных /В.П. Пишак, В.И. Проняев, М.Ф. Горобец //Структурно-функциональные единицы и их компо-ненты в органах висцеральных систем в норме и патологии. – Харьков, 1991. – С. 201.
79.   Пишак В.П. Структурные основы аппарата почки млекопитающих /В.П. Пишак, В.И. Проняев //Структурно-функциональные единицы и их компоненты в органах висцеральных систем в норме и патологии. – Харьков, 1991.-С. 206-207.
80.   Пишак В .П. Структурные основы обеспечения работы множительного аппарата противоточной системы почки //В.П. Пишак, В.И. Проняев, Г.И. Кокощук // Материалы П-го объединенного съезда анатомов, гистологии и эмбриологии и X-го съезда хирургов Белоруссии; (г. Минск. 14-15 ноября 1991г.). – Минск, 1991. – С. 145.
81.   Пишак В.П. Сезонные изменения размеров почечных телец старых крыс при удалении шишковидного тела /В.П. Пишак, Т.Е. Дьякова, В.И. Проняев // Новости спортивной и медицинской антропологии. – М., 1991. – Вып. 3/7. – С. 133.
82.  Эмбриологические аспекты формирования пороков развития и врожденных опухолей лимфатической системы / В.И. Проняев [и др.] //Морфологічні та клінічні аспекти лімфології: матеріали наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження проф. М.С. Спірова. – К., 1992. – С. 66-67.
83.    Противоточная система почки (обзор литературы) /В.И. Проняев [и др.] //Лікувальна справа. – 1992. – №1. – С. 12-15.
84.    К вопросу о генезе уроректальных свищей / В.И. Проняев и др.//Гнойно-септические осложнения в хирургии: тезисы конференции. – Черновцы, 1992. – С. 147-148.
85. Исследование пространственного распределения биологически активных веществ формирующихся структур /В.И. Проняев [и др.] // Тезисы докладов XI-го съезда анатомов, гистологов и эмбриологов; (Смоленск, 16-18 сентября 1992 г.). – Полтава, 1992. – С. 192.
86.   Спосіб просторового визначення місць накопичення хімічних елементів та їх сполук в організмі / В.І. Проняєв та ін. // Навколишнє середовище і здоров’я: тези доповідей міжнародної наукової конференції. – Чернівці, 1993. – С. 47.
87.   Эмбриотопографическое становление внутренних органов и структур туловища в пренатальном онтогенезе человека / В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук и др. //Материалы конгресса ассоциации морфологов (АГЭ); (Тюмень, 1994) // Морфология. – 1993. -Т. 105. – Вып. 9-Ю. – С. 102.
88.   Проняєв В.І. Яким чином нирка забезпечує виділення гіперосмічної сечі /В.І. Проняєв //Хист. – 1993. – №1. – С. 18-21.
89.     Пішак В.П. Структурно-функціональні особливості концентраційної діяльності протитечійної системи нирки в постнатальному періоді онтогенезу /В.П. Пішак, В.І. Проняєв, В.А. Калугін //Науково-медичні аспекти фізіології. -Львів, 1993. – С. 72.
90.     Пішак В.П. Спосіб фіксації судин при хронічному експерименті/В.П. Пішак, В.І. Проняєв, Г.І. Кокощук //Сучасні проблеми і досягнення в хірургії і суміжних галузях медицини: матеріали регіональної науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю Чернівецького державного медичного інституту. – Чернівці, 1994. – С. 117.
91.  Пишак В.П. Использование радиционной теплометрии при исследовании функциональной деятельности почек в норме /В.П. Пишак, В.А. Калугин, В.И. Проняев // Врачебное дело. – 1994. – № 5-6. – С. 55-58.
92.   Пішак В.П. Використання динамічної радіаційної теплометрії в оцінці механізму дії лікарських засобів /В.П. Пішак, В.А. Калугін, В.І. Проняєв // Лікарська справа. – 1994. – № 7-8. – С. 131-133.
93.    Пішак В.П. До питання про осередкованість центрів вегетативної нервової системи /В.П. Пішак, В.І. Проняєв //Актуальні питання морфології: матеріали І-го Національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 142.
94.    Пішак В.П. Використання способу моделювання в експериментальній патології нирок / В.П. Пішак, В.А. Калугін, В.І. Проняєв //Актуальні питання морфогенезу: матеріали наукової конференції. – Чернівці, 1994. – С. 6-7.
95.    Про можливі ембріологічні передумови виникнення екстрофії сечового міхура / В.М. Круцяк, В.І Проняєв, І.Г. Проданчук, Ю.Т Ахтемійчук//Сучасні проблеми і досягнення в хірургії і суміжних галузях медицини: Матеріали регіональної науково-практичної конференції, присвяченої 50-річчю Чернівецького державного медичного інституту. – Чернівці, 1994. – С. 116.
96.   Методичні особливості мотивацій відвідування лекцій / В.М. Круцяк, В.І. Проняєв, Б.Г. Макар, Ю.Т. Ахтемійчук //Шляхи оптимізації навчально-методичної роботи: матеріали ювілейної навчально-методичної конференції. – Чернівці, 1994. – С. 29-30.
97.     Вивчення рухливості органів черевної порожнини у морфологічному експерименті / Ю.Т. Ахтемійчук, В.В. Власов, В.М. Круцяк, В.І. Проняєв [та ін.] //Актуальні питання морфології: тези доповідей І-го Національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 9-Ю.
98.   Розвиток ідеї М.І.Пирогова при вивченні ембріотопографії органів/В.І. Проняєв [та ін.]// Матеріали перших Всеукраїнських “Пироговських читань”. – Вінниця, 1995. – С. 52-53.
99. Вивчення топографо-анатомічних особливостей судин на ембріональних препаратах /В.І. Проняєв [та ін.] //Матеріали перших Всеукраїнських “Пироговських читань”. – Вінниця, 1995. – С. 53.
100.     Динаміка трансформації ниркових артерій в пренатальному періоді онтогенезу людини /В.І. Проняєв [та ін.] //Актуальні проблеми функціональної анатомії судинної системи: матеріали наукової конференції анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України, присвяченої 100-річчю від дня народження проф. А. П. Любомудрова. – Львів, 1995. – С. 91.
101.  Изменение показателей длины зародышей в зависимости от их возраста, вида и концентрации фиксаторов /Проняев В.И. [и др.] // Матеріали І-го міжнародного конгресу з інтегративної антропології. – Тернопіль, 1995. – С. 277-278.
102.     К вопросу об изучении топографии внутренних органов человека и животных / И.Ю. Олейник, В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук [и др.] // Морфофункциональный статус млекопитающих и птиц. – Симферополь, 1995. – С. 229-230.
103.    Спосіб вивчення ембріотопографії внутрішньоорганних судин/В.П. Пішак, Г.І. Кокощук, В.М. Круцяк, В.І. Проняєв [та ін.]. // Морфофункциональный статус млекопитающих и птиц. – Симферополь, 1995. – С. 231-232.
104.  Круцяк В.Н. Коррелятивные отношения органов забрюшинного пространства в раннем периоде эмбриогенеза человека /В.Н. Круцяк, В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук // Материалы І-го конгресса морфологов Беларуси; (26-27сентября 1996 г.). – Том 1. – Минск, 1996. – С.47.
105.   Пішак В.П. Ембріотопографічні особливості внутрішніх органів в онтогенезі людини /В.П. Пішак, В.М. Круцяк, В.І. Проняєв //Актуальні питання морфології: матеріали міжнародної конференції. – Ч.ІІ. – Тернопіль, 1996. – С. 513-514.
106.  Пішак В.П. Клінічна база кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії /В.П. Пішак, В.І. Проняєв, І.У. Свистонюк // Актуальні проблеми медичної та фармацевтичної освіти в Україні: тези доповідей конференції. – Львів, 1996. – С. 158.
107.     Про біологічну роль портокавальних анастомозів / В.П. Пішак, Г.І. Кокощук, В.І. Проняєв, В.М. Круцяк // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства: тези доповідей наукової конференції. -Львів, 1996. – С. 72-73.
108.    Новий інформативний морфологічний спосіб /Проняєв В.І. [та ін.] // Актуальні питання морфогенезу: матеріали наукової конференції. – Чернівці, 1996. – С. 265-266.
109.  Спосіб вивчення топографо-морфологічних особливостей органів /В.І. Проняєв [та ін.] //Актуальні питання медичної допомоги населенню:  матеріали міжнародного симпозіуму; (м. Чернівці, 17-18 вересня 1996 р.). -Чернівці-Ангельхольмц, 1996. – С. 154-155.
110.    Новий спосіб вивчення ембріотопографії внутрішніх органів /Ю.Т. Ахтемійчук, І.Г. Бірюк, В.І. Проняєв [та ін.] // Репродуктивне здоров’я сім’ї: проблеми та шляхи їх вирішення: тези доповідей І-ої науково-практичної конференції. – К., 1997. – С. 30.
111.    Асиметрія форм деяких симетричних органів черевної порожнини у новонароджених / В.І. Проняєв [та ін.]//Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології // Матеріали міжнародного симпозіуму; (5-9 травня 1997 р.). – Вінниця, 1997. – С. 159-160.
112.   Круцяк В.М. Особливості раннього органогенезу сечової системи людини / В.М. Круцяк, В.І. Проняєв, Ю.Т. Ахтемійчук // Вісник проблем біології та медицини. – 1997. – Вип. 15. – С. 72-74.
113.    Свистонюк І.У. Спосіб пластики дефектів діафрагми очеревинно-фасціально-м’язовим клаптем на живильній ніжці /І.У. Свистонюк, В.І. Проняєв, В.М. Круцяк // Вісник проблем біології та медицини. – 1997. – Вип. 16.-С. 188-189.
114.  Пішак В.П. Об’ємне реконструювання біологічної активності яєчника в процесі його розвитку /В.П. Пішак, В.М. Круцяк, В.І. Проняєв//Репродуктивне здоров’я сім’ї: проблеми та шляхи їх вирішення: тези доповідей І-ої науково-практичної конференції. – К., 1997. – С. 29.
115.  Пішак В.П. Тривимірні методи дослідження ембріотопографії органів /В.П. Пішак, В.М. Круцяк, В.І. Проняєв //Хист. – 1997. – Т. 1, № 1. – С. 104-114.
116.    Проняєв В.И. Владимир Николаевич Круцяк (к 60- летию со дня рождения) / В.И. Проняев, Ю.Т. Ахтемийчук //Морфология. – 1997. – Т. 111, №1, – С. 118.
117.      Пішак В.П. Організація перевірки засвоєння знань студентами/В.П. Пішак, В.Ф. Мислицький, В.І. Проняєв //Проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів України: тези доповідей конференції. – Київ-Одеса, 1997. – С. 410-411.
118.    Пішак В.П. Три “кроки” вперед / В.П. Пішак, В.І. Проняєв, А.М. Сокол //Проблеми підготовки медичних та фармацевтичних кадрів України: тези доповідей конференції. – Київ-Одеса, 1997. – С. 416.
119.   Пішак В.П.  Об’єктивація ембріотопографічних досліджень/ В.П. Пішак, В.І. Проняєв //Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технології продуктів тваринництва: матеріали міжнародної конференції. – Львів, 1997. – С. 217-219.
120.    Пішак В.П. Впровадження ліцензованих іспитів: за і проти / В.П. Пішак, А.М. Сокол, В.І. Проняєв //Шляхи оптимізації навчально-методичної роботи: матеріали конференції. – Вип. 3. – Чернівці, 1998. – С. 63-64.
121.   Круцяк В.М. Значення ембріологічних досліджень на сучасному етапі розвитку морфологічної науки /В.М. Круцяк, В.І. Проняєв, Ю.Т. Ахтемійчук //Буковинський медичний вісник. – 1998. – Т.2, № І. – С. 3-7.
122.  Набуття та контроль практичних навичок з оперативної хірургії/В.І. Проняєв [та ін.] //Шляхи оптимізацїї навчально-методичної роботи: матеріали навчально-методичної конференції. – Вип. III. – Чернівці, 1998. – С 66-67.
Учні  професора В.І. Проняєва
Професор В.І. Проняєв і доцент Ю.Т. Ахтемійчук під час наукової дискусії (1997 р.)
Під керівництвом професора В.І. Проняєва були виконані і успішно захищені 3 кандидатські дисертації :
Догадіна Інна Василівна  – Розвиток і становлення топографії структур воріт нирки в ранньому періоді онтогенезу людини                                      –       1997 р.
Унгурян Володимир Петрович – Розвиток і становлення топографії компонентів воріт печінки в ранньому періоді онтогенезу людини – – 1998 р.
Цигикало Олександр Віталійович       –  Розвиток і становлення топографії головних компонентів коренів легень людини в пренатальному періоді онтогенезу                                                                                                                                                                   –    1998 р.
 
Спогади колег
Преждевременная утрата
(Памяти профессора В.И. Проняева)
Все же нас судьба разводит,
Льются слезы, дождь идет,
 Астмой будто горло сводит,
                                            Демон злую песнь поет.
                                                     Искривились окна, двери.
                                                     Мгла затмила белый свет.
                                                     И не хочется поверить:
                                                      Рядом с нами друга нет.
                                                             Исцелить бы (душу гложет).
                                                             Воскресить живой водой.
                                                             Ангел добрый не поможет,
                                                             Нет надежды никакой.
                                                                           О, Господь наш всемогущий!
                                                                           Всем укажет жизни путь.
                                                                           Избирает в рай идущих,
                                                                           Чтобы там им отдохнуть.
                                                     Алексей Еремин


 
Різнобічний талант
            Надзвичайно важко думати, писати, чи говорити про академіка АН вищої школи України, професора Володимира Івановича Проняєва в минулому часі. Неможливо пові¬рити, що в розквіті сил ця, така талановита і енергійна людина пішла із життя. Адже 24 березня 2001 року йому виповнилося б лише шістдесят років.
            Я знала Володю Проняєва, починаючи з вересня 1963 року, коли цей юнак став студентом Чернівецького державного медичного інституту. Уже на першому курсі він зацікавився анатомією людини і став активним членом наукового студентського гуртка при кафедрі.
          Будучи студентом другого курсу, він написав цікаву реферативну наукову роботу, присвячену тонкій будові нирки, продемонструвавши уміння користуватися науковою літературою. Всі наступні роки навчання він продовжував активно працювати в гуртку, систематично поповнюючи і вдосконалюючи свої знання.
            На старших курсах інституту В. Проняєв серйозно зацікавився основами ембріології – науковою проблемою, яку розробляв колектив кафедри під керівництвом видатного вченого-ембріолога професора Миколи Гервасійовича Туркевича.
            Таким чином, під кінець навчання в інституті (1969 рік) В. Проняєв мав уже досить ґрунтовну морфологічну підготовку, що дозволило йому зразу ж після закінчення вузу успішно працювати на посаді асистента кафедри анатомії людини.
Приємно підкреслити, що він виявився не лише здібним педагогом, але і талановитим художником. Всі його практичні заняття, а згодом і лекції, які він читав, супроводжувалися оригінальними кольоровими схемами – малюнками, які значно полегшували студентам сприйняття матеріалу.
            Органічно і плідно Володимир Іванович поєднував наукову, навчально-методичну, виховну та громадську роботу.
Особливої поваги заслуговує той факт, що, зацікавившись ще на перших курсах навчання в інституті будовою та функцією нирки, її онто- та філогенезом, він присвятив розробці цієї надзвичайно важливої наукової проблеми все своє життя. Про що свідчать і його найбільш фундаментальні праці – дисертації: “Розвиток та вікові особливості артерій нирки людини” (кандидатська, 1973) та “Морфологічне становлення концентраційного апарату нирки в онтогенезі людини та деяких хребетних тварин” (докторська, 1986).
В цілому ж науковий доробок професора В.І. Проняєва складає понад 150 наукових праць, 12 винаходів, 38 раціоналізаторських пропозицій.
                Найбільш яскраво організаторські здібності Володимира Івановича проявилися, коли він став деканом медичного факультету (1993) і особливо, коли він очолив кафедру топографічної анатомії та оперативної хірургії (1994), на якій дуже багато зробив щодо зміцнення матеріальної бази, активізації і удосконалення навчальної та наукової роботи.
            Професор Проняєв В.І. був дуже комунікабельною людиною, приємним і цікавим співрозмовником. Він любив і добре знав мистецтво, багато читав – як класичну, так і сучасну літературу, зібрав велику власну бібліотеку, сам писав вірші, непогано грав на фортепіано.
            Володимир Іванович був різнобічно обдарованою людиною, яка поряд із незаперечним науковим і педагогічним талантом, свідченням чого є обрання його академіком АН вищої школи України.
            Вирізнявся оригінальністю творчого мислення і став академіком Української академії оригінальних ідей.
Йому присвоєно почесне звання “Заслужений працівник народної освіти України”.
            Працюючи впродовж багатьох років на одній кафедрі, я мала змогу спостерігати за динамікою творчого росту цієї неординарної особистості.
            Доброзичливість, людяність, принциповість і висока вимогливість до себе і оточуючих, у поєднанні із широкою ерудицією, працелюбністю та працездатністю принесли професору Проняєву Володимиру Івановичу глибоку повагу і любов співробітників кафедри, працівників академії, студентської молоді.
        Всі, кому пощастило спілкуватися з Володимиром Івановичем, назавжди збережуть у своїх серцях світлу пам’ять про цю чудову людину.
 
 
 
Будні декана(зліва направо: проф. 
Мислицький В.Ф., проф. Проняєв В.І.,
 доцент Присяжнюк П.В.)
 
В.А. Малішевська,
                                                                                                    доктор медичних наук, професор,
       завідувач кафедри анатомії людини Буковинської медакадемії 
ЙОМУ БУЛО Б ТІЛЬКИ 60…
 
Неправда,   друг   не  умирает,
Лишь рядом быть перестает.
К. Симонов.
 
   
  Збігає четвертий рік від того рокового дня, коли його ангел-хоронитель тільки на мить втратив пильність і цього було досить, щоб назавжди пішов від нас у вічність Володя Проняєв.
З нагоди 60-річчя, яке він відзначив би у суботній день 24 березня 2001 року, личило б писати: Володимир Іванович, високоповажний, шановний і ще щось подібне у цьому ж ключі… І це все буде правдою. Але не пишеться. Щось заважає, стримує співати йому осанну.
Добрий і злий, веселий і мінорний, серйозний і жартівливий, святий і грішний, справжній мужчина – таким знали його друзі.
 
Відпочинок з друзями на Шадських озерах
(серпень 1996 р.)
 
Бог сподобав його… Художник, музикант, книголюб, нумізмат – це лише невелика частка тих талантів, що дарувала йому Доля.
Весь його життєвий шлях – торжество притаманних йому великої працездатності, цілеспрямованості, волі, творчої наснаги. Можна з повним правом стверджувати, що він, як кажуть американці, зробив себе сам. Простий хлопчина з шахтарського краю пройшов шлях до професора, завідувача кафедри, декана. Він був професором не тільки за званням чи посадою, а професором з вимираючої нині плеяди професорів за інтелігентністю, ерудицією та покликанням.
Лідер по натурі – Володя вмів вислухати чужу думку і прийняти її, якщо вона несла в собі раціональне зерно.
Проживши недовге життя, він залишив по собі багато чого: своє продовження – двох синів-красенів, когорту учнів, наукові ідеї і сердечний щем у всіх, хто його знав.
 

               З дружиною Лесею Іванівною                                                                    З синами Володимиром та Дмитром
 
Він пішов без пори, та що ж робити, Бог теж любить гарну компанію.
У березні 2001 року з’їдуться до Чернівців друзі, учні, соратники… Піднімуть келихи і за слов’янським звичаєм пролиють вино на землю за світлу пам’ять і вічний спокій прекрасної людини – Володимира Івановича Проняєва.
 
( 2001 р.)                                                                                                    В. Ф.  Мислицъкий,
                                                                                                             доктор біологічних наук,
                                                                   академік академії наук
                                                         національного прогресу України,
                                                      професор кафедри патофізіології
Буковинського медичного університету
 
 
                           НЕОРДИНАРНА ОСОБИСТІСТЬ
 
   

  У перевантаженій різними фактами та подіями пам’яті, як правило, надовго залишається тільки те, що було незвичним, новим, ключовим, те, що зумовило подальші події, змінило звичний плин буднів.
Володимир Іванович Проняєв відносився до тих неординарних особистостей, які могли і вміли змінювати стандарти, переглядати стереотипи, пропонуючи свої, оригінальні підходи до, здавалось би, загальновизнаних, класичних підходів, і особистим прикладом, результатами своєї праці доводити їх перевагу.
Саме такі згадки про Володимира Івановича, ніби кадри любимого кінофільму, я переглядаю з певною періодичністю.
Згадка перша, студентська. 1972 рік.
У аудиторію зайшов викладач, зріст якого не перевищував найменшої в групі відмінниці Фаїни. Вражали буйна шевелюра зовсім сивого волосся, яка звивисто прикривала вуха, обрамлюючи напрочуд мужнє, нібито вирізьблене з темного граніту, обличчя. У повній невідповідності до дещо жорстких рис, як краплинки роси, переливаючись сіро-зеленими барвами, жваво світились очі, юні і хитруваті, спостережливі і оцінювальні, які він ховав за густими, дещо кошлатими бровами.
– Так, яка тема? Що не зрозуміло групі?
Групі було зрозуміло все, крім м’язів нижньої кінцівки, яку повинні були вивчити вдома. Всі зрозуміли, що замість нашого викладача, “грози” всіх студентів Кіті Самійлівни, яку більше любили, ніж боялися, на заняття прийшов молодий асистент Проняєв, про якого ми знали багато від сусідніх груп. Казали, що Володимир Іванович за 15 хвилин зробить “рознос”, Голгофу та цунамі, яке він ніжно називав “опитування по заданій темі”, доведе всім студентам їхнє повне нерозуміння анатомії, на шматочку зім’ятого паперу, написаного старостою групи, проти кожного прізвища накреслить якісь ієрогліфи, зміст яких зрозумілий тільки йому, а потім згребе у куток всі таблиці і на дошці з допомогою уламку крейди, який постійно називав “Єрусалимом”, пояснить те, що второпати не могла навіть найкраща студентка потоку.
Ця інформація передавалась у гуртожитку з групи в групу. Одних лякала перша частина заняття, інших більше цікавила друга.
– Головне – витримати перші 10 хвилин і не дуже пручатись. Оцінок він все рівно не ставить, бо журнали – тільки у вашого викладача.
Група глибоко вдихнула, затримала видих і прийняла покірний вигляд. Та вже на другому питанні перейшла в наступ. Питання “А чому …?”, “А де …?”, “А в книзі …” відбивались Володимиром Івановичем, як м’ячик тенісною ракеткою. Відповіді були не стільки стверджувальні, скільки запитальні, що породжувало нові питання і нові відповіді.
Я з подивом помітив, що йде справжнісінька дискусія, як у гуртожитку, де перемагає той, хто більш логічно і переконливо доведе свою думку, зуміє спірний факт викласти у завершеній, зрозумілій формі. Не переказ підручника, а тлумачення його змісту.
Дискусія з викладачем! І де?! На анатомії – “науці про мертвих”, “мертвій науці”, як ми її називали. Таке за півроку навчання на першому курсі було вперше.
Ще більше мене здивувало, що у дискусію включилась вся група, і навіть заїка Вася, відомий під прізвиськом “Зоя Космодем’янська” за постійне мовчання на заняттях, весь час намагався встромити своє:
– Е-е-е-…, ч-ч-ч-о-г-г-го ц-ц-е т-т-т-ак? Відповіді на традиційні для анатомії м’язів питання.
“Який за формою?”, “Звідки починається і де фіксується?” дивовижно легкими, впевненими штрихами крейди переносились Володимиром Івановичем на чорну дошку, перетворюючись у зрозуміле “Чому так і чому звідти”.
І лаконічний його вислів про версію фіксації одного з м’язів, яку видала відмінниця Галя:
– Воно можливо так і є, але тільки у черепахи. Тому вона лише повзає. Якби так було у людини, то ми з вами не те, що ходити, а й стояти не могли б.
Запам’яталось, як вже зовсім без зв’язку з темою заняття, двома мазками крейди на дошці була зображена нирка, її внутрішня поверхня – в об’ємі, як справжня, ніби хтось взяв її з трупного препарату і розмістив на дошці.
Як грім серед ясного неба пролунав дзвоник про кінець заняття. І ніби в стоп-кадрі зафіксувалось – збуджена і дещо розгублена група застигла біля анатомічного столу з препаратом, а на фоні чорної дошки, замальованої білою крейдою, з “Єрусалимом” в руках, із зачіскою, ніби намальованою крейдою, розставивши ноги ширше, ніж плечі, ніби вмурований в цементну підлогу, з неймовірним блиском сіро-зелених очей стоїть Володимир Іванович, який враз після дзвінка знову став викладачем – поважним, далеким, недосяжним.
Розходились поволі і неохоче. В аудиторію з лементом забігала інша група, і староста, відмінник і зазнайка, глянув¬ши на дошку, білу від малюнків, співчутливо сказав:
– Ага, у вас Проняєв на занятті був! Що отримали?
– Задоволення! – гордо і дещо зле відповів йому Вік¬тор, середній бал якого постійно не дотягувався до завітної «трійки». – Прийдеш до мене, я тобі все це поясню.
Згадка друга, наукова. 1982 рік.
Кафедра топографічної анатомії та оперативної хірургії, де я працював асистентом і вивчав ембріогенез лімфатичної системи, розміщена над кафедрою анатомії. Ми, троє молодих ентузіастів, хірургів за покликанням, які майже в один день стали викладачами, з великим острахом розглядали під мікроскопом скельця зі зрізами ембріонів, які “баба Сільва”, препаратор – старожил кафедри анатомії – називала “недоносками”.
Найбільшою проблемою була відсутність уяви між площиною гістологічного препарату, де з труднощами гуртом знаходили потрібну структуру, і необхідним об’ємним просторовим її зображенням на папері чи у восковій реконструкції цих ембріональних структур.
Це зараз комп’ютерна томографія виконує реконструкції будь-якого відділу тулуба живої людини за лічені хвилини, а в ті далекі роки єдиним засобом їх відтворення була графічна реконструкція. Ох і намучились ми з нею! Придумували хитромудрі пристосування, освітлювачі, прожектори, розміщуючи їх над мікроскопом майже на стелі, і в темноті повзали по підлозі, обводячи контури зображень органа, які постійно зміщувались від найменшого поштовху, навіть від руху машини чи тролейбуса за вікном. На одну реконструкцію йшли тижні й місяці.
– Та що ви там вдаєте з себе місцевих Пікассо. Йдіть подивіться, як працює Проняєв. Він за день може зробити десяток реконструкцій. Ми скептично бурчали:
– За день можна лише закріпити мікроскоп з освітлювачем на стелі, а не реконструкцію створити. І ще день шукати зображення структури на підлозі. Он і Туркевич так пише у своїй відомій монографії, яку ми знаємо напам’ять.
Але цікавість перемогла. Зайшли… Попросили… Вибачились… Знову зайшли. Знову вибачились. Зрозуміло, часу у Володимира Івановича не було, він закінчував свою докторську дисертацію. Аж якось – “Заходьте”.
Світлий кабінет, без будь-якого затемнення, на столі – мікроскоп і кодоскоп для розгляду рентгенівських знімків, який раніше висів на стіні.
– Ось нирка, судина, нефрон, канальні… Бачите?
– Бачимо.
– Дивіться, повторювати не буду.
У ледь помітну щілину нижньої частини кодоскопа вставив скельце, і на матовій його поверхні, як на екрані,чітко видно збільшені структури. Це був власноруч виготовлений Володимиром Івановичем оригінальний проектор, на якому можна було працювати у комфортних умовах – на столі, без затемнення.
На напівпрозорому папері Володимир Іванович швиденько відмітив контури направляючої структури, обвів олівцем контури досліджуваного об’єкта, перемістив папір до другого зображення – і через 10 хвилин на папері чітко простежувались контури всіх необхідних структур. Ще хвилина – і структури набули об’ємного вигляду, причудливо звиваючись і перехрещуючись в уявному просторі. Картина була настільки живою, що здавалось, ось-ось клубочки нирки почнуть фільтрувати, а канальці – проводити і всмоктувати рідину, а артерія аж напружилась, проштовхуючи через нирки свій вміст.
Я не міг відвести погляду від цього творіння мистецтва. Зі стану оціпеніння мене вивів Володимир Іванович.
– Ну що, все зрозумів?
– Майже – відповів я, розуміючи, що, мабуть, ніколи не зможу гак відтворити на папері отой невловимий досліджуваний орган – грудну протоку, заставити її ожити на папері. Більше того: як це так швидко?
Володимир Іванович хитрувато примружив очі, піднявши кут рота – таку усмішку в нього я ще не бачив.
– До реконструкції, як і до будь-якої справи, треба бути готовим. Я кілька днів вивчав зрізи, щоб ще до реконструювання уявити собі просторові взаємовідношення структур. Малюнок – це лише ототожнення того, що по-винно вже бути у твоїй уяві – інакше реконструкція буде мертвою, як фотографія. А потрібен портрет, живий, з характером.
Реконструкція – це спосіб підтвердження, а не об’єкт вивчення, це наслідок розумової праці, помноженої на хист художника.
І коли перед апробацією рецензент розглядала мої реконструкції, уважно подивилась на мене й запитала:
– Вам Проняєв допомагав їх робити?
– Ні – відповів я. – Він просто допоміг мені зрозуміти, що таке ембріологічна реконструкція, а це набагато більше і важливіше, ніж він би всіх їх виготовив.
 
І.Ю. Полянський,
доктор медичних наук,професор, 
                                                                                             завідувач кафедри хірургії
                                                                     Буковинського медичного університету
 
 
 
ЗАБУТИ – ЗНАЧИТЬ НЕ ПОВАЖАТИ СЕБЕ
 
 

        Мені пощастило, коли, поступивши в аспірантуру на кафедру анатомії людини, я познайомився і багато років пліч-опліч працював з надзвичайно талановитою і обдарованою людиною – Володимиром Івановичем Проняєвим. 

Тоді він завершував роботу над кандидатською дисертацією. І, не- зважаючи на це, знаходив час і можливість навчити, порадити, допомогти мені, – молодому аспіранту. 
Володимир Іванович завжди наголошував, що у морфології необхідно не тільки накопичувати певні наукові факти, а обов’язково шукати причини і механізми виникнення того чи іншого явища. Особливо в ембріології, коли за досить короткий час відбувається формування різних систем організму.
Талант художника дав можливість Володимиру Івановичу на ниві науки не тільки виготовляти прекрасні графічні і пластичні реконструкції, але й удосконалювати та створювати нові методи реконструювання. 
Сьогодні молоді вчені університету та й інших морфологічних кафедр України у своїх наукових розробках застосовують запропоновані Володимиром Івановичем нові методи ембріологічних досліджень. У наукових публікаціях часто зустрічаються посилання на його праці.
Мені приємно згадувати лекції і практичні заняття, які Володимир Іванович, уже на посаді професора, проводив неординарно. При викладанні навчального матеріалу він обов’язково рисував схеми, які були дуже наочними і оригінальними. При цьому ніколи не копіювалися рисунки з підручників чи атласів. 
Відвідуючи його лекції, я запозичив багато цікавих, на перший погляд простих, але корисних схем, висловів. І з великим задоволенням використовую їх по теперішній час у навчальному процесі.
Володимир Іванович дуже цікавився, записував і чудово пам’ятав різні назви анатомічної номенклатури, особливо авторські назви окремих структур. На кафедрі його називали ходячою енциклопедією.
Окрім цього, він був різнобічно обдарованою людиною. Не всі знали, що Володимир Іванович дуже любив музику. Коли співробітники кафедри розходилися після роботи додому, він досить часто заходив у лекційну залу і годину міг грати на піаніно, просто так, для душі. Він ніколи не робив цього демонстративно, а тихо грав і думав. Можливо про докторську дисертацію, можливо про щось своє, особисте. Про це знав тільки він. Музика давала йому натхнення для майбутніх творчих злетів.
Мені доводилось багато разів бути разом з Володимиром Івановичем у відрядженнях. В його планах було обов’язкове відвідування книжкових магазинів. Я не пам’ятаю випадку, щоб він повертався у Чернівці без нової книги.
У розмові зі співробітниками, колегами чи друзями він завжди був прямим і відвертим. Правда, не всім це подобалось. Але в цьому був весь він – щира людина, що не терпить фальші.
Життєвий шлях його був непростим. Доводилось багато працювати, ставити на ноги сім’ю. І коли з’явилися визнання, звання і посади, і, в якійсь мірі, матеріальний достаток, сталося найстрашніше – вже непоправиме.
Дуже шкода, що така Богом обдарована людина не змогла реалізувати всі свої творчі плани, на які була здатна. Скільки б ще учнів він міг зігріти променями свого таланту і енергії. Я вважаю себе щасливою людиною, тому що на моєму життєвому шляху зустрівся Володимир Іванович Проняєв. 
 
Б.Г. Макар,
доктор медич¬них наук, професор,
завідувач кафедри анатомії людини
                                                                     Буковинського медичного університету
 
 
 
 В ДУШІ – ШАХТАР, ЗА ПОКЛИКАННЯМ 
СЕРЦЯ – ЛІКАР І ВЧЕНИЙ
    
       

  Вперше за свій уже не зовсім короткий життєвий шлях приходиться виголошувати промову на папері про людину і в його світлу пам’ять.

І не просто колегу, а щирого і близького друга, з яким ділили життєві незгоди і радість, здобуваючи вищу медичну освіту, в період становлення як науковців і педагогів, так і будучи уже зрілими.
Я вдячний долі, що вона в листопаді 1967 року звела мене з неординарною людиною – Володимиром Проняєвим. Саме тоді я повернувся в інститут, щоб продовжити навчання на третьому курсі, яке було перервано в зв’язку з призовом на військову службу.
Підґрунтям для нашого знайомства була громадська робота – Володя був членом комітету комсомолу інституту, а я – профкому. Згодом це знайомство переросло в міцну дружбу, яка, на превеликий жаль, обірвалася разом з життям Володі. Його трагічна загибель залишила в моєму серці отвір, який уже не заживе до останнього дня мого життя.
Володя був дійсно обдарованою людиною. Виходець з шахтарської родини, він в душі так і залишався шахтарем, хоча за покликом серця – це був лікар і вчений. Ми завжди відзначали два професійних свята – День медичного працівника і День шахтаря.
Про Володимира Івановича Проняєва можна говорити довго і писати багато. Але все одно цього буде недостатньо, щоб передати широту його світогляду, бачення перспективи, ставлення до дорученої йому справи.
Володя був надзвичайно цікавою людиною – художник, музикант, книголюб, нумізмат, дизайнер, знавець лікарських трав. Він був великий життєлюб.
Піднімаючись сходами на другий поверх центрального корпусу нашого медуніверситету на Театральній площі, 2, всі звертають увагу на прекрасну копію картини, на якій великий хірург Юдін розповідає про результати першого переливання трупної крові. І мало хто знає, що ескіз цієї картини виконав Володя Проняєв.
Володя міг прекрасно зіграти навіть на акордеоні, у якого не було трьох клавіш, а десять – западали. І при цьому сусіди сімейного гуртожитку університету по вул. О. Кобилянської ніколи не ображалися, якщо інколи це був і досить пізній час.
Ювіляр у всіх своїх справах не йшов по землі, а летів. Політ його обірвався трагічно і назавжди, залишивши по собі світлу пам’ять.
24 березня 2014 року разом з колегами я підніму чарку, дорогий друже, за твій ювілей у небутті. Ми часто згадуємо тебе, Володимире, в колі друзів і кожний собі в подумах задає питання – хто наступний?
О. Ф.  Кулик, 
кандидат медичних наук,
доцент, директор медичного коледжу
Буковинського медичного університету
 
 
 
 
 
 У ВИСОКОСТІ ЛІТ
          
 

24 березня 2014 року виповнилося б 73 роки від дня народження заслуженому працівнику народної освіти України, академіку АН ВШ України, доктору медичних наук, професору Проняєву Володимиру Івановичу.

Володимира Івановича знав з 1973 року, коли ми працювали на різних кафедрах. Я був доцентом кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії, а він – асистентом кафедри анатомії людини. але між нами встановилася тісна співпраця, як з приводу педагогічних, так і наукових проблем. Враховуючи неабиякі художні здібності, а також його нестандартне мислення, між нами створилася своєрідна плідна співдружність у винахідницькій та раціоналізаторській роботі. 
Розроблений нами інструмент “Буж”, який захищений авторським свідоцтвом на винахід, а також запропоновані “Спосіб відновлення сечівника після емаскуляції” та “Спосіб пластики сечівника автовенозним трансплантатом”, отримали патентне підтвердження.
Очоливши у 1994 році кафедру топографічної анатомії та оперативної хірургії, професор В.І. Проняєв провів велику органі¬заторську роботу щодо активізації навчальної роботи. 
У 1995 році з ініціативи ректора академії академіка В.П. Пішака за домовленістю з командуючим військами ПрикВО, за ак¬тивної участі проф. В.І. Проняєва створена клінічна база кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії у медико-санітарному батальйоні. 
База успішно функціонувала протягом трьох років. Що це дало? По-перше, покращився процес надбання студентами практичних навичок; по-друге, підвищувалася кваліфікація військових хірургів; по-третє, робилися складні операції, які раніше були прерогативою військових шпиталів. 
По праву, такий симбіоз був оригінальним, навіть унікальним, і першим в Україні, про що повідомлялося у газетах “Армія України”, “Молодий Буковинець”, а також по телебаченню.
На превеликий жаль, у розквіті творчих сил на 57 році обірвалось життя чудової людини, педагога, науковця, професора Володимира Івановича Проняєва.
                                                                                                         
                                                                                                         І.У. Свистонюк, 
кандидат медичних наук,
                                                                     заслужений лікар України, 
                                                 доцент кафедри медицини
                                                                                                катастроф та військової медицини
Буковинської медичної академії
 
 
 
ОБРАЗ   ВЧИТЕЛЯ
 
        Кожного разу, проходячи повз кабінет Володимира Івановича Проняєва, мій погляд ловив і немов карбував у пам’яті його образ: ось він схилився над паперами, ось він, перевівши погляд на портрет свого вчителя Миколи Гервасійовича Туркевича, обмірковує якесь важливе питання. А ось він переглядає слайди, готуючись до лекції.
        Його двері завжди були відкритими, як і його серце, для тих, хто потребував його поради – поради Людини, Вчителя, Вченого.
Велика кількість щирих друзів Володимира Івановича, учнів, які досягли висот науки, авторитету у колег, поваги студентів, – все це свідчить про правдивість сказаного.
        Якось студентом я допомагав професору В.І.Проняєву виготовляти ілюстративний матеріал до лекцій з анатомії. В його величезній бібліотеці поряд з рідкісними атласами анатомії, медичними підручниками та журналами стояли книги з технології фотографії. Його практичний досвід та корисні поради згодом допомогли мені в оформленні дисертаційної роботи. Виявилось, що професор – фахівець не тільки у медичній науці, а й у фотографії, мистецтві.
        Згодом, виконуючи науково-дослідну роботу під керівництвом Володимира Івановича, я, звичайно, часто спілкувався з ним на різні теми. Був приємно вражений його глибокими пізнаннями в теоретичній та практичній медицині, блискавичною ерудицією, почуттям гумору і, звичайно, батьківською добротою до своїх учнів. Якщо він деколи і гні¬вався за певні провини, то незабаром, мені здається, сам шукав нагоди для примирення.
        Володимир Іванович був надзвичайно комунікабельною людиною. Надзвичайно широкий спектр його світогляду, спрага до життя, природжене прагнення до нових знань дозволяли йому невимушено і легко знаходити спільну мову з людьми різного віку, різних професій, соціального та інтелектуального рівнів. Бесіди з Володимиром Івановичем захоплювали мене властивим йому оптимізмом, вірою у достойне майбутнє нашої країни, нашої науки, нашої академії, надавали наснагу до наукової праці, до праці над собою. Виникало бажання наслідувати ті чи інші риси його характеру, бути схожим на Вчителя, бути достойним звання його учня.
Я добре пам’ятаю його лекції. Величезна кількість нової інформації подавалась лаконічно і живо, супроводжувалась цікавим, ретельно підібраним ілюстративним матеріалом, і тому дуже легко засвоювалась. Професор В.І.Проняєв добре відчував аудиторію, кожного слухача, в потрібні моменти лекції чи практичного заняття вмів кількома вдалими фразами розрядити атмосферу, зняти втому. Але, як кажуть студенти, “спуску” не давав нікому – вимогливий педагог об’єктивно оцінював знання кожного майбутнього лікаря.
        Для мене, як і для інших молодих науковців, Володимир Іванович був першою людиною, до якої ми йшли за порадою, по допомогу, з радістю чи з смутком на душі. Тому дуже часто, крім питань, пов’язаних з нашою роботою на кафедрі, Володимир Іванович без вагань брав на себе і частину батьківських клопотів, адже у кожного бувають чи то радісні події у житті, чи то побутові проблеми вдалині від отчого дому. І ми завжди були впевнені, що все вирі¬шиться, що наш Володимир Іванович допоможе.
Таким і закарбувався, немов фотовідбиток, в моїй пам’яті образ мого Вчителя – Людини, яка намагалася ще більше пізнати, ще більше відчути, ще більше бути корисним своїй сім’ї, своїй Alma mater, своїм друзям, колегам та учням.
 
О.В. Цигикало
кандидат медичних наук,
доцент кафедри
анатомії, топографічної анатомії
                                                                                                        та оперативної хірургії БДМУ
 
 
 
ТУРБОТИ СТУДЕНТІВ ОЧИМА ДЕКАНА
(Газета “Для вашого здоров’я”, 5/17/’96)
 
— ЛІКАР, на мій погляд, це не просто спеціальність Це щось більше. Це спосіб життя. Надія одна – на талановитих студентів. Ну, а сьогоднішній студент, навіть талановитий — це вчорашній абітурієнт, — так розпочалася наша розмова із деканом медичного факультету В.І.Проняєвим.
— Володимире Івановичу, розкажіть, будь ласка, про основні принципи добору до нашого вузу.
— Право подати документи на вступ мають усі випускники середніх шкіл. Одне із самих суттєвих питань – який конкурс – часто по-різному тлумачать. Чому? Та вже тому, що заяв абітурієнтів із золотою медаллю, з червоним дипломом, наприклад, цього року, було більше, ніж необхідність зарахувати за державним замовленням. Знаю, дехто тепер говорить: “Знаємо ми, які там медалі…”. Проте, навіть якщо одна третина “золота” буде справді у лапках, потенціал вступників досить високий. І відбирати до студентського гурту було з кого. 
Але справа ще і не тільки у високому рейтингу загальної успішності. Справа в тому, що критерії добору якраз до медичного інституту не зовсім досконалі. А як на мене – так зовсім недосконалі. Склав біологію, хімію, написав грамотно диктант – і все, вже зарахований студентом-медиком. Так само, як і при вступі до сільськогосподарського вузу чи до біофаку. Не маю й думки принизити, образити ці спеціальності. Але просто хотів би підкреслити важливість і специфічність медичного фаху. Бо для цього є підстави.
— Тобто йдеться ще й про необхідність довузівської професійної орієнтації?
— Вона поки що у зародковому стані. Приймаючи заяви у абітурієнтів, та вже й першокурсникам я, наприклад, ставив таке запитання; “Чому, ви вирішили йти саме до медичного?”. Відповідь, як правило, була переконлива і чітка: “Тому що це мені цікаво, я цим захопився”. А щодо наступного (а воно було обов’язковим і вирішальним) питання: “Як цікавився?” – впевненість втрачалася або ж зовсім була відсутня. Запитуємо далі: “Назвіть видатних вітчизняних лікарів, вчених? Назвіть, які ви знаєте діагнози, симптоми? З якими хірургічними інструментами знайомі?”. Відповіді обмежуються, у кращому випадку, “апендицитом”, “температурою”, “скальпелем”, тобто тим, що може назвати кожен.
— Володимире Івановичу, а чи лише абітурієнтів у цьому провина?
— У таких випадках мене завжди бере якась професійна злість, якщо можна так сказати. Якщо, наприклад, молода людина подалася до консерваторії, і у приймальній комісії її запитали про Бетховена, про Шуберта чи Чайковського – а вона б сказала, що вперше про них чує, а що таке “бемоль” чи “бекар” – поняття не має… Чи зарахували б таку молоду людину до консерваторії? Ну, мабуть, треба було б їй бути хоча б Робертіно Лоретті. Я чудово розумію, що до музики повинен бути обов’язково певний хист. 
А хіба стосовно медицини його не треба? Хіба медицина менш важлива, в нашому житті? Молода людина, яка закінчує середню школу, повинна, я хотів би це підкреслити, повинна вже тоді чітко собі уявити свій майбутній фах. Але, ясна річ, тут є не тільки вина, а й біда: немає умов, можливостей, тощо. І все-таки хотів би процитувати академіка С.П. Корольова: “Хто хоче щось зробити – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини”.
— Володимире Івановичу, скажіть, будь ласка, яка у нашому вузі існує система розподілу стипендії?
— Теж “хворе” запитання. Я щойно прочитав у газеті “Молодий буковинець” про те, що студенти університету погрожували страйком з цього приводу, через умови проживання і таке інше. Навіть дуже розуміючи студентів, хотів би сказати, що ні деканат, ні ректорат, ні, врешті, сам ректор не вирішує питання про виплату стипендій. Кошти на стипендії надходять з Міністерства. Я вважаю, що ні один ректор не зацікавлений у затримці стипендій. До речі, нам надійшов кошторис стосовно стипендій – 70 відсотків від загальної кількості студентів. Як її розподілити? Кабінетом міністрів затверджено розміри стипендії, а кому відмовити – не сказано. 
Вчена рада інституту дійшла згоди, що стипендією забезпечувати лише тих студентів, рейтинг успішності яких вищий. Тобто стипендію не будуть отримувати студенти, які мають трійки на іспитах. Так було років п’ятнадцять тому.
— Скажіть, а як бути тим студентам, у яких немає батьків чи взагалі є й інші тяжкі умови?
— Це теж обумовлено ухвалою вченої ради. Стипендіальна комісія буде розглядати індивідуально питання про дітей-сиріт, чорнобильців, студентів-інвалідів, воїни будуть забезпечуватись стипендією незалежно від успішності. — Володимире Івановичу, а чи має інститут додаткові фонди для стипендії?
— Сказати є – буде дуже гучно. Сказати немає – буде не зовсім так. Кращі з кращих отримують іменні стипендії: існує стипендія Президента України, стипендія Верховної Ради, п’ять стипендій облдержадміністрації, шість стипендій вченої ради інституту. Крім того, свого часу студентам надавали допомогу банки міста: “Приватбанк” забезпечував п’ять додаткових стипендій студентам-сиротам, колишній “Гарант” давав п’ять стипендій особливо обдарованим студентам. Обіцяв стипендії студентам-сиротам О.І. Іщенко, коли балотувався до Верховної Ради. Правда, далі обіцянки справа не пішла.
— Ходять чутки про закриття деяких вузів. Чи не стосуються вони нашого навчального закладу?
— Питання складне. Болюче. Поки що мова йде про скорочення державного замовлення. Тобто буде зменшено набір студентів на бюджетну форму навчання, а стосовно закриття інституту – то усе не так просто. Адже справу можна розглядати і з економічного боку, і з політичного. Для Буковини це принципове питання. Не думаю, що державні керівники підуть на ліквідацію вузу.
— Дякую за інтерв’ю.
Бесіду вела студентка 1-го курсу
 Аліна Заволович
 
 
ХОЧЕМО ЗАПРОСИТИ ТАЛАНОВИТУ МОЛОДЬ…
(Газета “Буковина”, 29 травня 1996 року)
 
        Завжди о цій порі тривог молодіжних більшає. На зламі весни і літа школа особливо потрапляє в епіцентр розбурханої напруги: екзамени, переживання за майбутню професію, очікування ще незвіданого-незнаного… Справді, як важливо не помилитися у тій дорозі, яку обираєш, яка вестиме на вершину твого сумління, професіоналізму, життєвих надбань… Як і те, хто буде розумом і серцем освітлювати тобі цей шлях, з якого порога заяснить твоя доленосна далина.
        Оце днями з приємністю почув від декана медичного факультету Чернівецького державного медичного інституту, професора Володимира Івановича Проняєва, досить щиру фразу: “Хочемо запросити до інституту талановиту молодь”. Отже, виходить, у вузі, котрий очікує нових абітурієнтів, теж свої тривоги на зламі весни і літа. Особливі тривоги…
         І фраза “запросити талановиту молодь”, як згодом зрозумів, не просто фраза. Інститут, який вчить незвичайної, найгуманнішої професії, не є байдужим, хто і як завтра лікуватиме людей. Отож йому хочеться, щоб абіту-рієнти були і талановитими, і працелюбними, і духовно багатими…
        Врешті, з цього й розпочалася наша розмова з професором В.І. Проняєвим.
 — Володимире Івановичу, ось Ви кажете: “Хочемо запросити до інституту талановиту молодь”. Вступні екзамени з точністю виявляють цей вимір здібностей?
— Я б не відривав цього суттєвого показника від попередньої співбесіди з абітурієнтом. А вона у нас є. І відверта досить, принципова і щира. Найперше, нам важливо знати, що привело молоду людину саме до медичного інституту?
Не перебільшу, якщо скажу, що вчитися в інституті важко. Тому і хочеться вибрати кращих, щоб це не був випадковий прихід.
А співбесіда інколи досить чітко просвітлює цей намір. І нам приємно, коли на першому плані все ж таки висвітлюється молодеча одержимість. Буває, звичайно, й протилежне. Скажімо, юнак чи дівчина, йдучи в медици-ну, не можуть назвати бодай кількох прізвищ відомих лікарів. Парадокс? Безперечно. Ви можете уявити собі абітурієнта, який, вступаючи в музичне училище, не чув, не знає прізвищ Моцарта, Бетховена, Чайковського, Лисенка?.. А музика і медицина, на щастя, вічні.
— Яке головне спрямування нині медичного факультету?
— Ми готуємо лікарів широкого профілю. По суті, всіх лікувальних професій. За винятком санітарно-гігієнічних, стоматологічних і фармацевтичних. Хоч і вони внесені в навчальний процес.
— У чому будуть особливості цьогорічного набору?
— Все ж таки, відбиратимемо найталановитіших. До речі, і цього разу абітурієнтів медичного факультету чекають три письмових екзамени – з біології (профілюючий), хімії і української мови (диктант). Особи, які не атестовані з української мови, складуть конкурсний іспит з російської або румунської (молдавської) мови (диктант).
Цього року 215 студентів буде зараховано до інституту за держзамовленням, тобто на бюджет, а 285 – на умовах самофінансування.
—  Володимире Івановичу, чому 285?.. А який же ліцензований набір студентів?
— Ми маємо право готувати на курсі 500 чоловік. Але… Є одне досить суттєве “але”… На жаль, держава сьогодні не може виділяти відповідні кошти. І дає право самим заробляти хоч певну їх кількість. Зрозумійте, платне навчання не є нашою примхою. Ми змушені на це йти, бо в нинішніх умовах інакше інститут не виживе.
На жаль, навіть в цій ситуації ми не можемо повністю розпоряджатися цими коштами. Ось уже чотири місяці не отримуємо зарплати. Тож куди вони йдуть? На придбання обладнання, комунальні послуги, ремонт приміщень, лекційних залів, утримання гуртожитків, експериментальних тварин, на придбання апаратури, підручників і т.д. Все це коштує досить дорого. Не кажучи вже про непомірні податки.
— Ті, хто йде на умовах самофінансування, користуються такими ж вимогами, як і бюджетники?
— При вступі деяка відмінність є. Скажімо, їх зарахування йде на основі позитивного складання іспиту, тобто “зараховано” і “не зараховано”. Складають вони два екзамени – біологію (усно) і пишуть диктант з рідної мови.
— Чи не впливає згодом ця невідповідність на процес навчання?
— По-перше, у нас немає ліцензованості на кількість відрахування студентів. Наприклад, за кордоном на медичний факультет набирають усіх бажаючих, хто спроможний платити. Але тут ні разу не обходяться без “відсіву” – хтось не може переносити бачення крові, інший – смерті, ще хтось – загноєних ран, або переконується, що йому дуже складно вчитися… По-друге, якщо є пільги для вступаючих, то згодом, на екзаменах, їх немає. І це суттєво. Кожен такий студент проходить у нас через своєрідне “решето” вимогливості і вузівських критеріїв.
Хоч, скажу, досвід показує, ті, які вчаться за оплату, опановують знання не гірше за інших, а подекуди й краще.
— Чим це можна пояснити?
— Ми зараховуємо до навчання, як я сказав, 215 бюджетників. Але ж, як правило, до інституту медалістів, абітурієнтів з червоними дипломами приходить удвічі більше. Звісно, багато хто з них обирає самофінансоване навчання. Повірте, чимало з них мають досить міцні знання.
Звичайно, є у нас й дещо слабкіша зав’язь. Ми, наприклад, змушені (згідно з правилами) до бюджетних зараховувати і абітурієнтів за цільовим направленням. Це ті, які скла дають екзамени навіть “на посередньо”, але ми їх зараховуємо до навчання.
— До речі, запланована уже плата для тих, хто обиратиме навчання на умовах самофінансування?
— Так, 100 мільйонів карбованців за семестр. Інфляція в майбутньому може змінити ці розміри. І в договорі це обумовлено.
— Чим визначається ця оплата? Чому, скажімо, не 70 чи 150-180 мільйонів карбованців? Якщо можливо, порівняйте цю оплату з іншими вузами?
— Найперше, оплата ця визначається затратами на одного студента за попередній рік з урахуванням інфляції. І, до слова, в нашому інституті оплата ця найнижча. На¬приклад, в інших вузах, зокрема в Одесі, вона еквівалентна 2000 доларів за семестр.
— Володимире Івановичу, як правило, турботи про весь цей абітурієнтський контингент падають на плечі і декана факультету. Безперечно, ноша ця надто важка. Тим більше, студенти називають декана і батьком, і матір’ю. Що приховується за цими високими обов’язками?
— Все, як у житті. Що таке батько? Це – сувора вимогливість, дисципліна, акуратність… Я маю на увазі і завжди випрасувані штани, і гарну зачіску, і т.д. А мати – це і лагідне слово, і турбота про те, щоб у студента завжди було і світло, і охайно, щоб стипендія була, щоб добре спалося, вчасно їлося. І халатик щоб був біліше білого… Адже ми формуємо за роки навчання не тільки виеокопрофесійного спеціаліста, а й особистість. Скажіть, якому батьку чи матері не хочеться, щоб їхня дитина була не тільки в хаті, а й поза нею, на все подальше життя і трудолюбивою, і совісною, і прихильною людям?.. Отож стараємося.
— Хай Вам щастить!
 
Вів розмову Володимир Михайловський.
                                                                               (кореспондент газети «Буковина») 
 
З поетичного доробку В.І.Проняєва
                                                                           див.”Поети-випускники та співробітники БДМУ”
 
 
Фотоархів
 

Учасники ІІІ-го з’їзду морфологів України (м. Полтава, 1985 р.)
(Зліва направо: Проняєв В.І., Привес М.Г., Семенова Т.В., Войтів Ю.Я.)
Обговорення результатів державних іспитів у 
секретаріаті державної екзаменаційної комісії
 
 
 
 
Декан Проняєв В.І. на державному розподілі
 
 
 
 
 
 
 
 
Завідувач кафедри топографічної анатомії
та оперативної хірургії
проф. В.І. Проняєв веде засідання кафедри


 
 
 
 
 
 
Переконати голову ДЕК під силу 
тільки декану – проф. В.І. Прняєву
 


 
 
                                                                Святкування 9 травня 1987 р.
 
 
 
 


 
 
 
 
 
 
Святкування 60-річчя Є.М. Грекул – В.І. Проняєв
 у колі друзів та соратників
(Листопад 1996 року)
 
 
Проняєв В.І. у колі колег: зліва направо: проф. Проняєв В.І., 
проф. Соколов В.В., проф. Ковальський М.П.
Публікації про професора Володимира Івановича Проняєва
                1. Ахтемійчук Ю.Т. « Я расплатился перед нею жизнью …» (до 70-річчя від дня народження професора В.І. Проняєва)/Ю.Т.Ахтемійчук, Т.В. Хмара //Клінічна анатомія та оперативна хірургія. – Т.10, № 1. – С.105-108.
               2. Буковинська державна медична академія: становлення, здобутки, перспективи розвитку / [В.П. Пішак, М.Ю. Коломоєць, Сидорчук І.Й. та ін.] ; за ред. В.П.Пішака. – Чернівці: БДМА, 2004. – С. 108-109.
                 3.  Лютик М.Д. Кафедра топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинської державної медичної академії: історичний нарис / М.Д.Лютик, В.П.Пішак. –  Чернівці: БДМА, 2001. –   С. 40-41.
                4.  Пішак В.П. Проняєв Володимир Іванович (посвята пам’яті 60-річчю від дня народження) /В.П. Пішак, Ю.Т. Ахтемійчук. – Чернівці: БДМА, 2001. – 94 с.
               5.  Сторінки історії Чернівецького медичного інституту /[за ред. В.П.Пішака] – Чернівці: ЧМІ,1994. – С.43.
               6. Сторінки  історії : біографічний довідник завідувачів кафедр та  професорів Буковинської державної медичної академії(1944-1998рр.) [за ред. В.П. Пішака].  – Чернівці: БДМА, 1999.- С.170.