З 1954 року працював головним лікарем районної санепідемстанції у Харківській області, з 1960-го — асистент кафедри загальної гігієни Харківського медичного інституту. У1965-1970 pp. очолював відділ гігієни підлітків у Харківському НДІ охорони здоров’я дітей і підлітків. У 1970-1980 pp. — завідувач кафедри загальної гігієни Оренбурзького медичного інституту, з 1980 року — завідувач кафедри гігієни Чернівецького медичного інституту.

Очолював обласне відділення Наукового товариства гігієністів України.        

У 1963 році захистив кандидатську дисертацію «Значение комплексного дей­ствия малых доз ультрафиолетового и инфракрасного излучений при профилак­тике рахита», в 1975-му — докторську на тему: «Гигиенические основы профилак­тики близорукости и сколиотической осанки учащихся-подростков».

Напрями наукових досліджень: Розробка методів профілактики підліткової патології (серцево-судинної системи, органа зору, кістково-м’язового апарату), а також вивчення питань професійної орієнтації молоді за станом органа зору.

Обґрунтував новий напрям профілактики короткозорості у школярів.