Буковинський Державний Медичний Університет

БІБЛІОТЕКА

Вдосконалюємося для вас!
Вгору

САВЕНКО Сергій Миколайович

  САВЕНКО Сергій  Миколайович

видатний вчений, педагог, 

клініцист та нейрогістопатоморфолог, 
доктор медичних наук, професор  

Основні дати життя і діяльності

1901 р. – народився 20 березня 1901 року у с. Сасінівка Пирятинського району на Полтавщині.
1927 р. – закінчив Київський медичний інститут.
1927 -1945 рр. – працював ординатором, асистентом, завідувачем патоморфологічного відділу, старшим науковим співробітником
Київського психоневрологічного інституту.
1936 р. – присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук.
1941 р. – захистив докторську дисертацію
21.10.1944 р. – присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук.
Квітень 1945 р. – призначений завідувачем кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту.
1946 р. – затверджений у вченому званні «Професор».
1973-1976 рр. – науковий консультант кафедри нервових хвороб та психіатрії Чернівецького медичного інституту.
1976 р.15.08. – професор Сергій Миколайович Савенко пішов з життя.


Кроки поступу та наукова діяльність 

        Сергій Миколайович Савенко народився 20 березня 1901 року в селі Сасіновка Пирятинського району на Полтавщині у сім’ї залізничника. Після закінчення Прилукської гімназії навчався в Київському медичному інституті, який закінчив у 1927 році. Ще в студентські роки С.М.Савенко проявив великий потяг до науки, зокрема до неврології.

 

Психіатричний гурток Київського медичного інституту
(1926 р.) 
Перший ряд: 
професор Гальперіна -нейрорентгенолог, зав.відділенням психоневрологічного інституту ім. В.М. Бехтєрева; професор, член-кор. АМН СРСР Л.Й. Смірнов – один із основоположників вітчизняної нейроморфології; Капустинський – керівник студентського наукового гуртка; професор О.С. Шмарьян – один із лідерів «психоморфологічного» напрямку в психіатрії. 
Другий ряд: 

професор А.Л. Абашев-Константиновський – зав. кафедри психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів; професор С.А. Ротенберг; доктор медичних наук П. Лепіхов – головний лікар Київської психіатричної лікарні; доктор медичних наук Д.Є. Сталбун; професор Сергій Миколайович Савенко – завідувач гістологічної лабораторії (з 1933р.), автор першої вітчизняної докторської дисертації про рак головного мозку (1941р.), зав. кафедри нервових хвороб Чернівецького державного медичного інституту (1945-1973рр.); професор ІІІмаль – декан Київського державного медичного інституту.

 

        Після закінчення медичного інституту Сергій Миколайович Савенко
працював ординатором клініки нервових хвороб інституту удосконалення лікарів, а згодом займав посаду завідувача патоморфологічного відділу і неврологічного відділення Українського психоневрологічного інституту м. Києва. Він був учнем академіка АМН СРСР Б.М. Маньковського.
У січні 1936 року С.М.Савенко присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук без захисту дисертації. 17 червня 1941 року Сергій Миколайович захистив докторську дисертацію на тему: « Рак мозга, клиника и патологическая анатомия», в якій вперше розкрив різні аспекти первинного і метастатичного раку головного мозку.
Під час Великої Вітчизняної війни С.М.Савенко знаходиться в діючій Червоній Армії на посаді начальника польового армійського лазарету, лікаря-невропатолога, начальника неврологічного відділення психоневрологічного військового госпіталю.
Рішенням Вищої Атестаційної Комісії Сергію Миколайовичу Савенко 21 жовтня 1944 року було присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук .
Наказом Наркома охорони здоров’я України 22 квітня 1945 року С.М. Савенко призначається завідувачем кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту і на цій посаді він пропрацював до 1973 року, а з вересня 1973 року до останніх днів свого життя був науковим консультантом цієї кафедри.

Психіатрична лікарня

 (де розташовувалась кафедра і клініка нервових хвороб) 
(1945 р.)

        З Чернівецьким медичним інститутом пов’язано понад 30 років його творчого життя.
        До приїзду С.М.Савенко в Чернівці в інституті не було ні кафедри, ні клініки нервових хвороб, лише кілька неврологічних ліжок, розташованих в одному із відділень психіатричної лікарні. Завдяки активній організаторській роботі С.М.Савенка уже в червні 1945 року відкривається кафедра і клініка нервових хвороб.

         Наукові дослідження доктора медичних наук, професора С.М.Савенка
були різноманітними за напрямками і відзначались глибиною наукового пошуку. 
        Однією з важливих проблем, яку вивчав С.М.Савенко та його учні, були нейроінфекції. Вивчена невропатологія висипного і поворотного тифів, описана клініка і гістопатологія гострої прогресуючої форми поліомієліту, досліджені маловідомі форми неспецифічного ураження спинного мозку при туберкульозі – некротичний мієліт і гострий туберкульозний менінгомієліт. Значна увага приділялась вивченню патологічних змін нервової системи при полізонних нейроінфекціях на Буковині. Велику увагу Сергій Миколайович приділяв дослідженню крайової патології Північної Буковини. 

        Він вперше вивчив кліщовий енцефаліт і буковинську геморагічну горячку, які спостерігались у гірських лісистих районах Чернівецької області, описав їх клініку, патогістологію і лікування. Проведені фундаментальні дослідження нейросифілісу, його мезенхімальних і паренхіматозних форм, класифікація, патогенез, клініка і лікування. Результати наукових досліджень нейроінфекції підсумовані у збірнику наукових праць кафедри «Острые и хронические нейроинфекции» (1957р.) та у монографії «Вирусные энцефалиты (1959).
        С.М.Савенко та його учні впродовж десятиліть вивчали судинну патологію головного мозку. Наукові дослідження порушень мозкового кровообігу (біохімічні, електрофізіологічні, нейрогістологічні) були спрямовані на уточнення їх патогенезу, клініки, лікування і реабілітації. Його фундаментальні дослідження не втратили свого значення і сьогодні.
        С.М.Савенко вдало поєднував наукову, педагогічну і лікувально-діагностичну роботу з великою громадською діяльністю. Він обирався депутатом Чернівецької міської Ради народних депутатів, був членом всесоюзної і республіканської комісій з проблеми «Основні захворювання нервової системи», членом вченої ради Міністерства охорони здоров’я України та членом правління Всеукраїнського науково-медичного товариства невропатологів і психіатрів, членом редакційної ради журналу «Лікарська справа», вченим секретарем Вченої ради Чернівецького медичного інституту.

Професори ЧМІ: С.М. Савенко (зав. кафедри неврології), Б.Л. Радзіховський 

( зав. кафедри очних хвороб) та Л.Б. Теодор (зав. кафедри акушерства та гінекології)
Травень 1961 р. 

        Праця С.М.Савенка відмічена орденом «Знак Пошани», грамотою Президії Верховної Ради України, медалями. Його ім’я занесено в Обласну Книгу Пошани.
        Вся діяльність Сергія Миколайовича Савенка – це великий внесок у становлення і розвиток Чернівецького медичного інституту та вітчизняної неврологічної науки.
        Вчена рада Буковинської державної медичної академії за поданням кафедри та обласного науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів і наркологів 28 квітня 1994 року присвоїла кафедрі нервових хвороб та психіатрії ім’я професора Сергія Миколайовича Савенко.
        Портрет С.М. Савенка занесено до галереї портретів фундаторів наукових шкіл Буковинського державного медичного університету і засновано щорічну студентську стипендію ім. професора Сергія Миколайовича Савенка.

 
 
 
Колектив кафедри нервових хвороб
 на чолі з проф.С.М.Савенко

                                                  
 
 
 
Наукова спадщина
        Наукові дослідження доктора медичних наук, професора Сергія Миколайовича Савенко були різноманітними за напрямком і відзначались глибиною наукового пошуку. Йому належать 184 наукові праці, в яких висвітлені питання фундаментальної та прикладної невропатології, у тому числі кілька збірників наукових праць.
Дисертації та монографії:
1. Савенко С.Н. Рак мозга, клиника и патологическая анатомия: дис. … доктора мед. наук/Савенко Сергей Николаевич. – К., 1945.
2. Савенко С.Н. Вирусные энцефалиты: монография / С.Н.Савенко. – Черновцы, 1959. – 255 с.
3. Савенко С.Н. Рассеянный склероз и диффузный периаксиальный энцефалит: монография / С.Н.Савенко. – К.: Здоров’я, 1966. – 240 с. с илл.
Наукові статті:
4. Савенко С.Н. К клинической характеристике некоторых форм нейроинфекции на Буковине /С.Н.Савенко //Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1949. – Т.18, № 2 – С. 18-22.
5. Савенко С.Н. К клинике и патоморфологической характеристике некоторых форм нейроинфекций. / С.Н.Савенко //Труды 3-го Всесоюзного съезда невропатологов и психиатров. – М. – 1949. – С. 412-416.
6. Савенко С.Н. К патологической анатомии сезонного (летнего) клещевого энцефаломиелита на Буковине/С.Н.Савенко// Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1949. – Т.18, №2 – С. 22-24.
7. Савенко С.Н. Ранние сифилитические менингиты /С.Н.Савенко //Ученые записки Черновицкого медицинского института. – Т.1. – Черновцы. – 1949. – С. 128-138.
8. Савенко С.Н. Клиника и патологическая анатомия диффузного периаксиального энцефалита. / С.Н.Савенко // Патогенез нейроинфекционных заболеваний и реактивность организма. – К. – 1950. – С. 108-129.
9. Савенко С.Н. К клинике и гистопатологии заболевания типа геморрагической лихорадки на Буковине/ С.Н.Савенко, Ю.Г. Рузинова //Неврология и психиатрия. – 1951. – Т.20, №2. – С.56-61.
10. Савенко С.Н. К клинике и гистопатологии карциноматоза оболочек мозга /С.Н.Савенко //Врачебное дело. – 1955. – № 1. – С. 21-24.
11. Савенко С.Н. О лечении тропацином больных с экстрапирамидным синдромом /С.Н. Савенко, Н.С. Соловьева //Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1955. – № 6 – С.601.
12. Савенко С.Н. К гистопатологии острой прогрессирующей формы полиомиелита/С.Н.Савенко, Н.М. Шинкерман //Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1956. – Т.26, вып.9. – С. 736-739.
13. Савенко С.Н. К вопросу клиники нейросифилиса и классификации сифилитических поражений нервной системы: сборник научных трудов Черновицкого медицинского института/С.Н.Савенко. – Черновцы. – 1956. – вып.5. – С.113-119.
14. Савенко С.Н. К вопросу поражений спинного мозга при первичных формах туберкулеза /С.Н.Савенко//Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1957. – Т.27.- вып.1 – С.18.
15. Савенко С.Н. К клинике и гистопатологии поражений спинного мозга при туберкулезе: сборник научных трудов Черновицкого медицинского института/С.Н.Савенко. – Черновцы. – 1957. – Вып.6 – С.82-112.
16. Савенко С.Н. К гистопатологии восходящих форм первичного рассеянного энцефаломиелита /С.Н.Савенко, Г.Ф. Колесников//Острые и хронические нейроинфекции: сборник научных трудов Черновицкого медицинского института. – Вып.6. – Черновцы. – 1957.– С.13-31.
17. Савенко С.Н. Клещевой энцефалит на Буковине / С.Н.Савенко //Острые и хронические нейроинфекции: сборник научных работ Черновицкого медицинского института. – Вып.6. – Черновцы. – 1957.– С. 40-52.
18. Савенко С.Н. Основные вопросы некротического миелита /С.Н.Савенко //Острые и хронические нейроинфекции : сборник научных трудов Черновицкого медицинского института . – Вып.6. – Черновцы. – 1957.– С.3-12.
19. Савенко С.Н. К проблеме полиомиелита /С.Н.Савенко. // Сборник научных трудов Черновицкого медицинского института. – Вып.6. – Черновцы. – 1957. – С. 53-56.
20. Савенко С.Н. К патогенезу демиелинизирующих заболеваний центральной нервной системы/С.Н.Савенко, И.Н.Таубер // Проблемы клинической неврологии и психиатрии: сборник. – К. – 1961. – С.160-167.
21. Савенко С.Н. Динамика поглощения J131 щитовидной железой у больных с рассеянным склерозом /С.Н.Савенко, И.Н. Таубер // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1961. – Т.61, №8. – С. 1146-1149
22. Савенко С.Н. Биоэлектрическая активность головного мозга у больных с нарушениями мозгового кровообращения/ С.Н.Савенко, И.Н. Таубер//Врачебное дело. – 1962. – № 10. – С.48-52.
23. Савенко С.Н. К патогистологии ретикулярной формации при гипертонической болезни /С.Н. Савенко//Актуальные вопросы невропатологии и психиатрии– К. – 1963. – С. 253-254.
24. Савенко С.Н. Некоторые вопросы патогенеза церебро-коронарных проявлений гипертонической болезни и атеросклероза у лиц пожилого возраста./С.Н. Савенко, И.К. Владковский //Проблемы гериатрии в клинике нервных и психических заболеваний. – К. – 1965. – С.161-163.
25. Савенко С.Н. К патогенезу патологической направленности изменения уровня ВФ АПВ (восстановленных фракций адреналиноподобных веществ) после нагрузки аскорбиновой кислотой при церебро-кардиальной форме гипертонической болезни /С.Н. Савенко, И.К. Владковский//Нейрогуморальная регуляция в норме и патологии.- Ужгород. – 1965. – С. 155-157.
26. Савенко С.Н. Некоторые принципы патогенетического лечения и профилактики сочетанных церебро-кардиальных проявлений гипертонической болезни в доинсультном периоде /С.Н. Савенко, И.К. Владковский//Предупреждение и лечение нарушений мозгового кровообращения. – М. – 1965. – С. 23-27.
27. Савенко С.Н. К клинике и диагностике подострого склерозирующего лейкоэнцефалита/ С.Н. Савенко, Н.Г. Тарариев // Врачебное дело. – 1965. – №3. – С. 73-77.
28. Савенко С.Н. Выступление на конференции, посвященной памяти Б.Н. Маньковского: краткое содержание (25-28 ноября 1963 г., Киев) /С.Н.Савенко// Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1965. – Т.65. – Вып.1. – С. 150-151.
29. Савенко С.Н. К вопросу о взаимоотношениях лифтузного периаксильного энцефалита Шильдера, концентрического склероза Бало и множественного склероза/С.Н.Савенко//Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1965. – Т.65. – Вып.3. – С. 335-340.
30. Савенко С.Н. К патогенезу изменений мочевых экскреций катехоламинов при церебро-кардиальных проявлениях гипертонической болезни и атеросклероза / С.Н. Савенко, И.К. Владковский //Гипертоническая болезнь, атеросклероз и коронарная недостаточность. – Львов. – 1966. – С. 297-299.
31. Савенко С.Н. Значение функциональных проб при нарушении церебрального кровообращения /С.Н. Савенко, Н.Г. Тарариев, Таубер И.Н.//Актуальные вопросы неврологии и психиатрии. – Донецк. – 1966. – С. 29-31.
32. Савенко С.Н. Иммунологическая и клиническая характеристика экспериментального аллергического энцефаломиелита /С.Н.Савенко, И.Н. Таубер //Вопросы психиатрии и неврологии. – 1966. – Вып. 12. – С. 149-158.
33. Савенко С.Н. Динамика клинико-иммунологических и гистопатологических изменений экспериментального аллергического энцефаломиелита/С.Н. Савенко, И.Н. Таубер //Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1967. – Т.67, № 2. – С.171-175.
34. Савенко С.Н. К патогенезу симпатико-адреналовой дисфункции при церебро-кардиальных проявлениях гипертонической болезни и атеросклероза/С.Н.Савенко // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1968. – Т.38.– С. 391-396.
35. Савенко С.Н. Реактивность биоэлектрических потенциалов головного мозга больных атеросклерозом в восстановительном периоде после перенесенного инсульта/С.Н.Савенко//Журнал невропатологии и психиатрии им.С.С. Корсакова. – 1968. – № 1. – С. 65-70.
36. Савенко С.М. Розвиток неврологічної допомоги і підготовка кадрів на Буковині (1945-1967 роки) / С.Н. Савенко, М.Г. Тарарієв // Розвиток медичної науки та охорони здоров’я на Північній Буковині за роки Радянської влади. – К. – 1969. – С. 33-34.
37. Савенко С.Н. О трудностях диагностики некоторых демиелинизирующих заболеваний нервной системы/ С.Н.Савенко //Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1970. – Вып.1. – С.18-31.38.
38. Савенко С.Н. О клинике и патоморфологии острого диссеминированного энцефаломиелита/С.Н.Савенко // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1971. – Вып.7. – С. 980-987.
39. Савенко С.Н. Клинико-электроэнцефалографические исследования судорожного синдрома у больных с расстройствами мозгового кровообращения./С.Н.Савенко, Таубер И.Н.// Геронтология и гериатрия: ежегодник: «Атеросклероз сосудов головного мозга и возраст» – К. – 1971. – С. 445-449.
40. Савенко С.Н. Функциональное состояние щитовидной железы при паркинсонизме/С.Н.Савенко //Вопросы сосудистой патологии головного и спинного мозга. – Вып.8. – Кишинев. – 1971. – С.216-217.
41. Савенко С.Н. Оценка некоторых дифференциально-диагностических критериев в распознавании геморрагического и ишемического инсультов /С.Н.Савенко //Дифференциальная диагностика кровоизлияний в мозг и инфарктов мозга в острейшем периоде. – М. – 1971. – С. 196-198.
42. Савенко С.Н. Некоторые вопросы патогенеза преходящих нарушений мозгового кровообращения при гипертонической болезни/ С.Н.Савенко //Неврология и психиатрия: республиканский межведомственный сборник. -Вып. 3: «Нейро-психосоматические нарушения в клинике и эксперименте» -К.: Здоров’я, 1973. – С.85-88.
43. Савенко С.Н. Об обмене гистамина у больных с расстройствами мозгового кровообращения при гипертонической болезни и церебральном атеросклерозе /С.Н. Савенко // Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1975. – Т.75, вып.8 – С. 1162-1166.
44. Савенко С.Н. Аутоиммунные факторы у больных с нарушениями мозгового кровообращения при гипертонической болезни и атеросклерозе сосудов головного мозга/ С.Н. Савенко, Е.Н. Палиенко //Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. – 1975. – Т.75, № 1. – С. 3-7.
45. К вопросу о метастатическом раке мозга /С.Н.Савенко, В.В.Волошин, В.С. Животащук [и др.] // Неврология и психиатрия: республиканский межведомственный сборник. – 1977. – Вып.6. – С. 12-14.
                 

Учні професора С.М.Савенка

Під керівництвом доктора медичних наук, професора С.М.Савенка виконано і захищено
4 докторських:
Рузинова Ю.Г. Неврологические синдромы при заболеваниях системы крови- 1962г.
Лернер Е.Н.Электроэнцефалография как метод диагностики мозгового инсульта (Клинико-экспериментальное исследование) – 1964г.
Владковський И.К. К патогенезу некоторых нервных и эндокринных нарушений при церебро-кардиальной форме гипертонической болезни в период, не осложненный острыми нарушениями мозгового и коронарного кровообращений – 1970г.
Алеев Л.С. – відомості про роботу відсутні
та 26 кандидатських дисертацій:
Эпельман М.Д – відомості про роботу відсутні – 1947г.
Рузинова Ю.Г. Материалы по изучению клиники, патогенеза и патоморфологии неврологических поражений при заболеваниях системы крови – 1947г.
Тарариев Н.Г. Материалы к клинике и лечению спинной сухотки. – 1957 г.
Владковський И.К. Неврологическая симптоматика гипертонической болезни и некоторые вопросы патогенеза гипертонического инсульта – 1957г.
Зильберштейн Р.С. Мезодермальный нейросифилис на Буковине. (Клиника и лечение) – 1960 г.
Алеев Л.С. Функциональное состояние печени у больных некоторыми органическими заболеваниями нервной системы. – 1962 г.
Курик В.И. Клинико-ангиографические параллели при атеросклерозе сосудов головного мозга. – 1964г.
 
Прасол Ю.Г. Некоторые вопросы патофизиологии паркинсонизма – 1965г.
Клименко А.Н. Функциональное состояние головного мозга по данным (электроэнцефалографии) больных узловыми формами эндемического зоба до и после операции. – 1966 г.
Лобода Н.И. Некоторые показатели окислительно-восстановительных процессов при расстройствах мозгового кровообращения – 1967г.
Рухманов А.А. Функциональное состояние коры надпочечников у больных с нарушениями мозгового кровообращения при гипертонической болезни и атеросклерозе сосудов головного мозга – 1968г.
Воронов И.А. Биотоки сетчатки, ретинальное давление и глазное дно при нарушении мозгового кровообращения – 1969г.
Паляниця В.Н. Состояние свертывающей, антисвертывающей систем крови и проницаемости сосудов у больных с расстройствами мозгового кровообращения – 1970г.
Палиенко Е.М. Аутоиммунные факторы у больных с нарушением мозгового кровообращения при гипертонической болезни – 1971г.
Изовит Н.Ф. Состояние церебральной и периферической гемодинамики при нарушениях мозгового кровообращения (по данным реоэнцефалографии, периферической реографии и капилляроскопии) – 1972г.
Кричун И.Я. Содержание некоторых микроэлементов (Cu, Fe, Co, Zn) и показатели активности церулоплазмина в крови больных с расстройствами мозгового кровообращения при гипертонической болезни и атеросклерозе сосудов головного мозга – 1972г.
Улис Н.Е. Содержание серотонина в крови больных с сосудистыми заболеваниями головного мозга при атеросклерозе и гипертонической болезни – 1972г.
Дищук И.П. К вопросу о содержании аминокислот и активности аминотрансфераз (АСТ и АЛТ) в сыворотке крови у больных с нарушением гипертонической болезни и атеросклерозе сосудов головного мозга – 1973г.
Колесников Г.Ф. – відомості про роботу відсутні
Лернер Е.Н. – відомості про роботу відсутні

 

                                                     


 
 
 
  
 
Слово про вчителя


Визначний науковець і педагог
        Професор Сергій Миколайович Савенко був талановитим лікарем-неврологом та вченим, наукові інтереси якого охоплювали майже всі розділи неврології. Я зупинюсь на одному з напрямків наукової діяльності мого вчителя – інфекційних захворюваннях нервової системи.
        Слід сказати, що все, чим би не займався професор Савенко, він робив ґрунтовно. Так було і в випадку вивчення Сергієм Миколайовичем інфекційних захворювань нервової системи.
        Результатом вивчення цього питання стала монографія, яка вийшла в світ у 1959 році в Чернівцях під назвою «Вірусні енцефаліти». В монографії Сергій Миколайович узагальнив існуючі на той час уявлення про етіологію, патогенез, клініку та діагностику нейроінфекцій, і, зокрема, вірусних енцефалітів.
        Особливістю цієї монографії є те, що всі факти, щодо клініки та патологічної анатомії, Сергій Миколайович порівнює з власними спостереженнями. У зв’язку з цим у монографії наведено багато клінічних спостережень, які ілюструють і роблять живим та цікавим викладення матеріалу.
        Для того, щоб ґрунтовно розбиратись в будь-якому питанні, потрібно знати історію його виникнення та його вирішення попередниками. В монографії Савенка допитливий лікар та вчений знайдуть історію виникнення вчення про віруси, вірусні захворювання та про нейроінфекції, починаючи з 1892 року, коли російський вчений ботанік Д.І.Івановський встановив, що збудником мозаїчної хвороби тютюну є жива істота, яку не видно в світловий мікроскоп.
        Особливо детально в монографії висвітлені питання етіології, клініки та діагностики кліщового енцефаліту, актуального на той час питання, з якого точились суперечки в тогочасній науковій літературі.
        Слід сказати, що до 1939 року кліщовий енцефаліт був відомий тільки у віддалених районах Далекого Сходу. З 1939 року багато відомих вчених встановили існування весняно-літнього енцефаліту в різних регіонах Радянського Союзу.
        У 1945 р. Савенко спостерігав окремі спорадичні випадки кліщового енцефаліту на Буковині, що протікав, як він потім описав, по типу класичної поліомієлітичної форми. За 1945-1947 р. ним було зібрано 24 випадки кліщового енцефаліту, причому в 1946 р. спостерігався невеликий епідемічний спалах, що захопив переважно гірсько-лісисті райони Північної Буковини і дав декілька атипових форм. Ці спостереження були опубліковані в 2-у номері журнала «Невропатологія і психіатрія» за 1949 р. У наступні роки ним спостерігалося ще 26 хворих кліщовим енцефалітом, що дещо змінили його попередні погляди.
        Після того, як окремі епідемічні вогнища кліщового енцефаліту були встановлені в різних лісових районах Радянського Союзу, і були виявлені деякі особливості клініки та перебігу хвороби в різних географічних зонах, виникло питання про етіологічну єдність цих клінічних варіантів хвороби. З цього приводу в науковій літературі тих років точились дискусії.
        Савенко заперечував точку зору професора Л.А. Зільбера, який проводив різку межу між кліщовим далекосхідним енцефалітом та енцефалітом західних областей. Сергій Миколайович також заперечував погляди професора Чумакова, який намагався довести повну клінічну ідентичність кліщового енцефаліту в різних областях Радянського Союзу.
        Професор Савенко стверджував, що кліщовий енцефаліт являє собою єдину форму, незалежно від того, передається він за допомогою Іксодес ріцінус (як в Білорусії та на Буковині), чи кліщем Іксодес персулькатус, чи обома кліщами разом. Основне клінічне ядро кліщового енцефаліту і основна епідеміологічна характеристика захворювання, як весняно-літньої нейроінфекції, є достатньо типовими та спільними для всіх вогнищ у всіх зонах.
        Але поряд з цим відмічається значна варіабельність кліщового енцефаліту в різних регіонах СРСР, які відрізняються одна від одної важкістю спалахів, різною питомою вагою окремих клінічних форм та своєрідністю їх проявів в результаті впливу різних епідеміологічних факторів в природній вогнищевості та інших умов, характерних для різних географічних зон на території Радянського Союзу.
        Так, ним було встановлено, що по своїй клінічній картині і перебігу кліщовий енцефаліт на Буковині має багато спільного з кліщовим енцефалітом на Далекому Сході. В гострому періоді переважає поліомієлітичний синдром із бурхливим раптовим початком, високою температурою і вираженими загальномозковими і менінгеальними явищами, при цьому на тлі загальних та менінгеальних симптомів вже в гострому періоді розвиваються і швидко прогресують атрофії м’язів верхнього плечового пояса.
        Проте Савенком був встановлений і цілий ряд особливостей буковинського кліщового енцефаліту.
        Так, при буковинському енцефаліті порівняно часто зустрічається поліоенцефалітична форма у вигляді понтинної, понто-бульбарної і понтомезенцефалітичної локалізації в поєднанні з вираженою атаксією – по типу Лейден-Вестфаля. Часто відзначається пошкодження радикулоневритичного відрізка нервової системи, у вигляді, так званої, радикулоневритичної форми, але, як правило, у сполученні з пошкодженням спинного і головного мозку. Однією з особливостей буковинського енцефаліту є відсутність прогредієнтності процесу, порівняно сприятливий перебіг і незначна смертність.
        Таким чином, Савенко зробив великий внесок у вивчення кліщового енцефаліту на Буковині, показавши його єдність з далекосхідним та описавши варіанти його перебігу на Буковині. Він показав, що, не дивлячись на мінливість, в клінічній та епідеміологічній характеристиках кліщових енцефалітів, яка проявляется не тільки в різних краях, але також і в межах одного і того ж краю в різні роки при різній епідеміологічній ситуації, що все це клініко-морфологічне різноманіття енцефаліта повинно розглядатись як прояв мінливості в межах одного захворювання.

      Подальші дослідження повністю підтвердили справедливість поглядів Савенка.
        В згаданій вже мною монографії Савенко, узагальнив власні 13-річні спостереження над епідемічним енцефалітом та провів їх детальне співставлення з даними літератури того періоду. В результаті цього він уточнив найбільш характерні особливості клінічного перебігу епідемічного енцефаліту.
        Так, ґрунтуючись на власних спостереженнях, Сергій Миколайович підтвердив повідомлення Ходоса та Альперовича про розвиток хронічної фази епідемічного енцефаліту у вигляді паркінсонізму без клінічної маніфестації гострого періоду. Разом з тим, він вважав неправомірним виділення С.Н. Давиденковим як однієї з форм хронічної форми епідемічного енцефаліту – прогресуючу м’язову атрофію.
        Окрім того, в своїй монографії Савенко зазначає, що описана в той час значна кількість спостережень інфекційних міело- та полірадикулоневритів ніякого відношення до епідемічного енцефаліту не мають, і тому виділення периферичної форми епідемічного енцефаліту також є неправомірним.
        Таким чином, Сергій Миколайович вніс значний внесок у вивчення епідемічного енцефаліту.
        І зараз і в той час актуальним було питання грипозного енцефаліту.
        На основі власних клінічних спостережень Сергій Миколайович підтвердив, що серед пошкоджень центральної нервової системи при грипі частіше за все зустрічаються енцефаліти та менінгоенцефаліти.
        Сергій Миколайович був надзвичайно спостережливим лікарем. Кожну скаргу хворого він уважно вислуховував, аналізував. Ніщо не проходило повз його увагу. Він умів помічати в клінічній картині захворювання те, що іншим здавалось малозначимим і не вартим на увагу. Так, він відмічав, що клінічна симптоматологія грипозного енцефаліту характеризується надмірним поліморфізмом не тільки в період різних епідемій грипу, але в деяких випадках і в період одної і тої самої епідемії. Разом з тим він описав деякі характерні особливості клінічної картини грипозного енцефаліту того часу, які мають значення і зараз. Так, він відмічав, що головний біль при грипозному енцефаліті локалізується переважно в передній половині голови, в надочних ділянках, в лобові, та скронях, і тільки в рідких випадках – в потилиці, що відрізняє грип від ряду інших інфекційних захворювань, при яких біль відчувається у всій голові. За спостереженнями Савенка температурна реакція при грипі має деякі особливості.
        По-перше, швидко підвищується температура, і вже в перший день захворювання температура досягає свого максимуму. Ця особливість температурної кривої відрізняє грипозний енцефаліт від ряду інших захворювань.
        По-друге, лихоманка при грипі дуже короткочасна. Вона триває від доби до 3-4 днів; якщо температура триває більше 6-7 днів, то можна думати про ускладнення.
        С.Н.Савенко на власних патологоанатомічних спостереженнях підтвердив, що грипозний енцефаліт являє собою в основному альтеративне запалення з геморагічним компонентом.
        Клінічно ним було виділено 4 форми грипозного енцефаліту:
менінгоенцефалітична форма;
форма геморагічного менінгоенцефаліта;
стовбурова форма;
психотична форма.
        Що стосується перебігу грипозного енцефаліту, то Сергій Миколайович просив пам’ятати, що цей енцефаліт завжди є гострим захворюванням, яке не знає ні рецидивів, ні хронічного перебігу.
        І хоча деякі факти з тих, що я зараз навів, нам здаються само-собою зрозумілими, за ними стоять наукові пошуки, наукові суперечки наших попередників, яким ми повинні бути вдячні за сьогоднішній розвиток неврології.
        Одним з таких людей був професор Сергій Миколайович Савенко. Він заслуговує на повагу не тільки тому, що сам багато зробив для розвитку нашої науки, а ще й тому, що зумів передати любов до неврології своїм учням.
        Він був вчителем з великої Літери, і щедро ділився своїми знаннями та багатющим досвідом з своїми багаточисельними учнями, одним з яких пощастило бути і мені. Я безмірно вдячний долі, за те що вона мені дала в учителі таку людину, як Сергій Миколайович Савенко.

Кричун І.Я.
Асистент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології БДМУ


ДО ІСТОРІЇ КАФЕДРИ НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА
Буковинського державного медичного університету

        Відкриття в жовтні 1944 року Чернівецького державного медичного інституту (нині – Буковинський державний медичний університет – БДМУ) на базі другого Київського медичного інституту у місті Чернівці стало великою подією в історії Буковинського краю. Це сприяло розвитку медичної науки, організації охорони здоров’я населенню краю, підготовці лікарських кадрів.
        В організації і становленні медичного інституту велику роль відіграли видатні вчені, які прибули з центральних наукових і вищих навчальних медичних закладів Києва, Харкова, Одеси та інших міст Радянського Союзу. Більшість з них були з європейським рівнем медичної освіти.

    Кафедра нервових хвороб


        Кафедра нервових хвороб та кафедра психіатрії засновані у 1945 році і кожна функціонувала окремо до 1978 року. У кінці 1978 року відбулося об’єднання цих кафедр в одну – кафедру нервових хвороб та психіатрії, а з відкриттям медико-психологічного факультету кафедра носить назву – кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка.
 
        Засновником кафедри був доктор медичних наук, професор Сергій Миколайович Савенко, відомий в Україні і за її межами вчений, педагог, тонкий клініцист і нейрогістопатоморфолог, учень відомих вчених – клініциста невропатолога, академіка АМН СРСР Бориса Микитовича Маньковського і нейрогістоморфолога, члена – кореспондента АМН СРСР Леоніда Йосиповича Смірнова.
        Впродовж 28 років (квітень 1945 р.– вересень 1973 р.) він очолював кафедру, а з 1973 року і до останніх років свого життя (15 серпня 1976 року) був науковим консультантом кафедри. Завдяки кропіткій роботі професора С.М.Савенко вже у червні 1945 року була відкрита кафедра і клініка нервових хвороб на базі Чернівецької обласної (тоді – республіканської) психіатричної лікарні, у складі якої, крім навчальних аудиторій, створені біохімічна, електрофізіологічна, нейропатогістологічна лабораторії. Першими викладачами кафедри були доцент Д.І.Еренкранц (з Одеси), асистенти: Ю.Г. Рузінова (з Києва), Д.М. Епельман, Л.М. Фельдман (з Одеси). З 1951 р. по 1955 р. доцентом кафедри працював М.Б. Маньковський (тоді – директор Чернівецького медичного інституту).
        Наукова робота співробітників кафедри під керівництвом професора С.М.Савенка була різноманітною за напрямками і відзначалася глибиною наукового пошуку. Вивчалася клініка і нейропатогістологія пухлин центральної нервової системи, нейроінфекції. С.М.Савенко вперше описав клініку кліщового енцефаліту на Буковині, невропатологію буковинської геморагічної гарячки. Вивчена патологія нервової системи при висипному (Д.М.Епельман) та поворотному (Д.І.Еренкранц) тифах, клініка і нейропатогістологія гострої прогресуючої форми поліомієліту (Ю.Г.Рузінова).
        С.М.Савенко описав маловідомі форми неспецифічного ураження спинного мозку при туберкульозі – некротичний мієліт та гострий туберкульозний менінгомієліт. Співробітники кафедри вивчали мезенхімальні та паренхіматозні форми нейросифілісу (М.Г.Тарарієв, Р.С.Зільберштейн). Підсумком наукових досліджень кафедри з питань нейроінфекцій стали: збірник наукових праць кафедри «Острые и хронические нейроинфекции» (1957 р.) та «Вирусные энцефалиты» (1959 р.).
        Під керівництвом С.М.Савенка вивчалися клініка, патогенез, патоморфологія розсіяного склерозу, функціональний стан печінки при ньому (Г.Ф.Колесников), підгострого лейкоенцефаліту (М.Г.Тарарієв). Доказана патогенетична єдність дифузного періаксіального енцефаліту Шільдера, концентричного склерозу Балло та множинного склерозу.
        Підсумком роботи з дослідження демієлінізуючих захворювань стала монографія С.М.Савенка «Рассеянный склероз и диффузный периаксиальный энцефалит» (1966 р.).
        У кандидатських дисертаціях, які присвячені судинній патології головного мозку, висвітлені різні сторони патогенезу порушень мозкового кровообігу. Описана рання неврологічна симптоматика гіпертонічної хвороби і деякі питання патогенезу гіпертонічного інсульту (І.К. Владковський, 1957). Вивчені клініко-ангіографічні паралелі при церебральному атеросклерозі (В.І. Курик, 1964), патофізіологія паркінсонізму (Ю.Г. Прасол, 1965). При розладах мозкового кровообігу досліджені окисно-відновні процеси (М.І. Лобода, 1967), біотоки сітківки та ретинальний тиск (І.О.Воронов, 1969), функціональний стан кори наднирників (А.О. Рухманов, 1968), стан коагуляції і антикоагуляції крові (В.М. Паляниця, 1970), аутоімунні фактори (Є.М. Палієнко, 1971), вміст мікроелементів і активність церулоплазміну (І.Я. Кричун, 1972), церебральна і периферична гемодинаміка (Н.Ф. Ізовіт, 1972), вміст серотоніну (Н.Є. Уліс, 1972), амінокислотний спектр крові і активність амінотрансфераз (І.П. Дищук, 1973).
        Під керівництвом професора С.М. Савенка виконано 4 докторських і 26 кандидатських дисертацій. Його учні працювали і працюють на створеній ним кафедрі (доценти М.Г. Тарарієв, Ю.Г. Прасол, І.П. Дищук, асистенти – В.І. Курик, В.М. Паляниця, І.Я. Кричун) та на інших кафедрах інституту.
        Про високу оцінку наукової діяльності кафедри і особистий вклад професора С.М. Савенка у розвиток неврологічної науки свідчить проведення наукової сесії Інституту неврології АМН СРСР на базі кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту у 1968 році, яка присвячена актуальним питанням судинної патології головного мозку.
        Портрет С.М.Савенка занесено до галереї фундаторів наукових шкіл медичного університету, засновано щорічну студентську стипендію ім. С.М.Савенка, а кафедрі, яку він заснував, присвоєно його ім’я.

Пашковський В.М.,
доктор мед.наук, професор,завідувач кафедри нервових хвороб,
психіатрії та мед. психології ім.С.М.Савенка БДМУ


Слово про учителя


        Учитель! Це той, хто навчив тебе читати, писати, думати, жити, творити добро, шукати істину… Ім’я учителя залишається разом назавжди. По ньому звіряєш свої думки, поведінку, діяльність, життя.
        Без образу Учителя не прожити на світі.
        Оглядаючись назад і навколо, я з особливою ясністю розумію, що мені і моєму поколінню лікарів повезло з учителями. Як важливо мати достойних і видатних учителів на початку професійного шляху.
        Таким Учителем для мене був доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри нервових хвороб Чернівецького державного медичного інституту Сергій Миколайович Савенко.
        Після чотирьох років роботи лікарем-невропатологом центральної районної лікарні на Сумщині, я поступив в аспірантуру на кафедру нервових хвороб. Мені пощастило . Конкурс – 5 осіб на одне місце, всі невропатологи.
        Сергія Миколайовича я знав, навчаючись під його керівництвом як студент і як аспірант. До речі, я останній його учень.
        Про професора С.М. Савенка написано багато статей, проведено виступів на різних форумах: наукові читання на Вченій раді Буковинського державного медичного університету, на засіданнях наукового товариства неврологів, психіатрів і наркологів Чернівецької області, на Пленумі наукового-медичного товариства неврологів і нейрохірургів м. Києва.
        В знак вшанування пам’яті видатного вченого, клініциста та педагога Вчена рада Чернівецького державного медичного інституту 28 квітня 1994 року (протокол № 4) присвоїла кафедрі нервових хвороб, яку він створив і працював на ній до останніх днів свого життя, його ім’я. Відкрито меморіальну дошку на будинку (вулиця Гете), в якому він проживав.
        Сергій Миколайович відносився до тієї категорії вчених, які уже своєю присутністю, своїм буттям впливали на атмосферу кафедри, клініки, лікарні та інституту в цілому. І це не тільки тому, що Сергій Миколайович гармонійно поєднував унікальні особистісні і професійні якості, але й тому, що він був Учителем за покликанням і суті. Для своїх учнів – майбутніх вчених, практичних лікарів він вважав, що, перш за все, необхідно стати лікарем-клініцистом високої кваліфікації. Аспірантам, клінічним ординаторам розподіляли неврологічних хворих з різною неврологічною патологією, переважно складних для діагностики. І тому, у своїх спогадах я зупиняюся лише на клінічних конференціях, розглядах хворих під керівництвом професора С.М. Савенка. Ці конференції залишили незрівнянні враження і сприяли становленню молодих лікарів спеціалістами. Мені часто доводилося бути лікарем-доповідачем на конференціях. Ніколи більше я не чув таких захоплюючих і, в той же час, методологічно строгих, досить оригінальних екскурсів в різні розділи неврології, клініки, топічної і диференційної діагностики, тактики ведення, методів лікування та реабілітації хворих.
        На клінічних конференціях завжди були присутні не тільки всі співробітники кафедри і клініки, але й лікарі-невропатологи міста і області, лікарі-психіатри лікарні. На конференції завжди запрошувалися лікарі: рентгенолог, електрофізіолог, патопсихолог, терапевт та інші суміжні спеціалісти. Кожний фахівець приймав активну участь в обговоренні наявної патології, посилаючись на літературні дані та власний досвід. Сергій Миколайович ставив запитання як доповідачу, так і лікарям, що приймали участь в обговоренні: «Що ви думаєте з приводу того чи іншого симптому, синдрому, топічного ураження, прояву другорядних симптомів, тактики ведення хворих, методів лікування?»…
        Проведення таких конференцій було справжньою школою, спонукало нас систематично працювати над класичною і періодичною літературою з неврології.
        Всі присутні з нетерпінням чекали підсумкового виступу Сергія Миколайовича. Його висловлювання буквально дихали витонченою медичною культурою та енциклопедичністю знань. Він чітко поєднував клінічні прояви хвороби з тонкою локалізацією патологічного вогнища з можливими патоморфологічними змінами мозку. Його виступ характеризувався простотою викладення складних наукових положень.
        Професор С.М. Савенко приділяв велику увагу педагогічній підготовці майбутніх викладачів, набутті ними педагогічних підходів та навичок в педагогічній роботі при проведенні практичних занять та читанні лекцій. Сергій Миколайович досить часто відвідував практичні заняття на будь- якому етапі, уважно слухав пояснення викладача та відповіді студентів і, при необхідності, пояснював важкі для розуміння питання. Ніколи не робив зауваження у присутності студентів та інших викладачів. Контроль рівня підготовки студентів здійснювався на обходах хворих. Сергій Миколайович пропонував студентові виявити той чи інший симптом або провести дослідження певних функцій нервової системи. Спілкування зі студентами, аспірантами, клінічними ординаторами, лікарями завжди було доброзичливим, без менторського нашарування. Основна його мета – допомогти своїм учням стати кваліфікованими лікарями і здібними педагогами вищої медичної школи.
        У повсякденному житті Сергій Миколайович був безкорисливий. Він уникав людей нечесних в науці та з особистісними вадами. Йому були невластиві самовдоволеність, зарозумілість, амбіційність. При всій делікатності і доброзичливості у ряді випадків Сергій Миколайович був твердим і категоричним.

Іван Петрович Дищук,
кандидат мед.наук, доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та мед. психології ім.С.М.Савенка БДМУ,
лікар-психіатр, консультант Чернівецької обласноїсихіатричної лікарні


            В Чернівцях вшанували пам’ять видатного вченого-невропатолога, доктора медичних наук профе­сора Сергія Миколайовича Савенка. На фасаді будинку, де він мешкав понад 30 років, коштами співробітників кафе­дри нервових хвороб та невропатоло­гів міста було відкрито меморіальну дошку на честь знаного чернівчанина, який віддав Буковині найкращі, плідні роки своєї професійної діяльності.
        Вся діяльність С.М. Савенка – це ва­гомий внесок у становлення і розви­ток Буковинського медичного універ­ситету та вітчизняної неврологічної науки. Вчена рада університету при­своїла кафедрі нервових хвороб та пси­хіатрії ім’я професора Сергія Микола­йовича Савенка.
        На урочистостях був присутній син Юрій Сергійович, який живе у Москві і є президентом незалежної асоціації психіатрів Росії і редагує «Незалежний психіатричний журнал»


Публікації про Савенка С.М.

1. Буковинська державна медична академія: становлення, здобутки, перспективи розвитку (до 60-ліття від дня заснування) / В.П. Пішак, М.Ю. Коломоєць, І.Й. Сидорчук [та ін.] ; [за ред. В.П. Пішака.]. – Чернівці: БДМА, 2004. – С. 113-115.

2. Дищук І.П. До історії кафедри психіатрії Чернівецького медичного інституту //І.П.Дищук//История украинской психиатрии. – Харьков, 1994.- Т.1. – С.44-45.

3. Дищук І.П. Сторінки історії кафедри нервових хвороб Чернівецького медичного інституту /І.П.Дищук //Український вісник психоневрології. – 1996. – Т.4, вип.2(9). – С. 99-103.

4. Дищук І.П. Сергій Миколайович Савенко (до 100-річчя від дня народження) /І.П.Дищук//Буковинський медичний вісник. – 2001. – Т.5, №1. – С.219-221.

5. Наукові здобутки вчених-психіатрів Буковинського краю /І.П. Дищук, С.М. Русина, Р.І. Рудницький, В.І.Курик. – Чернівці: БДМУ, 2010. – № 2(54). – С. 153-155.

6. Пашковський В.М. До історії кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка/ В.М. Пашковський, В.К. Чернецький, І.П. Дищук //Клінічна та експериментальна патологія. – 2003. – Т.2, №2. – С. 78-86.

7. Сагалаєв С.П. Сторінки історії психіатричної допомоги на Буковині. 1902-2002 роки / С.П. Сагалаєв, Г.П. Касько. – Чернівці: Місто, 2002. – 60с.

8. Сторінки історії : біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Буковинської державної медичної академії (1944-1998 рр.); [ за ред. В.П. Пішака] – Чернівці: БДМА, 1999.- С. 148.