вчений, хірург, педагог, громадський діяч  

Дати життя і діяльності

5 вересня 1918р. – народився в с. Лотівка Грицівського району на Хмельниччині

1932 р. – після закінчення школи поступив до Шепетівського фельдшерсько-акушерського технікуму

1937 р. – закінчив Шепетівський технікум

1940 р. – був призваний до лав Червоної армії

1941 р. – у боях під Москвою був тяжко поранений і евакуйований до госпіталю в Киргизстан

1942 р. – вступив до Киргизького медінституту, де закінчив 2 курси

1942-1943 рр. продовжив службу в армії

1945 р. – вступив на 2-й курс Чернівецького медінституту

1949 р. – закінчив ЧМІ з відзнакою і почав працювати на кафедрі факультетської хірургії

1952 р. – працював асистентом кафедри

1957 р. – захистив кандидатську дисертацію

з 1960 р. – доцент кафедри факультетської хірургії

1971-1980 рр. – завідувач кафедри факультетської хірургії

1962-1974 рр. – ректор Чернівецького медичного інституту
2001 р. – доцент О.Д. Юхимець пішов із життя

Олексій Дем’янович Юхимець – один із фундаторів медич­ної освіти на Буковині, відомий вчений, досвідчений хірург, талановитий керівник, визнаний громадський діяч.
Олексій Дем’янович народився 5 вересня 1918 року в с. Лотівка Шепетівського району, що на Хмельниччині, у багатодітній селянській родині. Сім’я мала невеличке гос­подарство, потім працювала в колгоспі. Батько довгий час очолював сільську громаду.
З раннього дитинства Олексію довелося і за молодшими братами та сестрою доглядати, і по господарству батькам допомагати. Вже тоді виявлялися риси, притаманні йому і в дорослому житті: наполегливість, працелюбність, дисцип­лінованість, а також тяга до знань. Це особливо визначило­ся під час навчання в 5-7 класах середньої школи, що була розташована в райцентрі за 6 кілометрів від рідного села. Щоден­но в літню спеку та зимову холоднечу по сільському бездо­ріжжю впродовж 3-х років ходив юнак до Грицева здобува­ти знання.
Після успішного закінчення школи вступив до Шепетів­ського медичного технікуму. Під час студіювання основ ме­дичних знань відзначався старанністю та великою зацікав­леністю. Саме в цей час виявилися організаторські здібності Олексія, його громадська активність та риси лідера.
Техні­кум закінчив на „відмінно”, і в цей час доля завдала першо­го тяжкого удару – раптово помирає батько. Олексій опи­нився перед нелегким вибором – серце рвалося до рідної оселі, до осиротілих братів та сестри, що потребували допо­моги, а за розподілом після технікуму отримав призначення у віддалене село Полонського району. Вирішив так, як ви­магав громадський обов’язок перед обраною професією. Та­кої ж позиції дотримувався і в усьому подальшому житті.
У 1940 році Олексія призвали до лав Червоної Армії, де він виконував функції санітарного інструктора танкового ба­тальйону. З перших днів війни брав участь у бойових діях у складі 1-ї Гвардійської танкової бригади. Під час запеклих боїв під Москвою отримав тяжке поранення, тривалий час лікувався у тиловому госпіталі м. Фрунзе. У 23 роки став інвалідом. Після одужання залишився на роботі в госпіта­лі, працював старшим фельдшером хірургічного відділення до самого кінця війни. Одночасно, за порадою старших товаришів-медиків, вирішив продовжувати освіту і вступив на вечірній відділ Киргизького медичного інституту. Перший курс закінчив на „відмінно”, але коли в 1944 році госпіталь був передислокований до м. Вітебськ, навчання довелося пе­рервати. Знову довелося робити вибір. Він прийняв рішен­ня: що більше потрібний у госпіталі.
Після війни доля закинула його на Буковину, відкрилася можливість продовжити навчання у Чернівецькому медич­ному інституті, який щойно був створений. У студентські роки поєднував успішне навчання з активною громадською діяльністю, неодноразово обирався на керівні громадські посади, отримував іменну Сталінську стипендію. Схильність до хірургії виявилася вже на третьому курсі. Перші навички наукової роботи отримав у талановитого вченого та педа­гога М.П.Новікова, під керівництвом якого виконав та опу­блікував дві наукові праці.

У 1949 р. Олексій Дем’янович з відзнакою закінчив ме­дичний інститут і за рішенням вченої ради залишився в ін­ституті для навчання в клінічній ординатурі. З цього часу і до самого виходу на пенсію життя його було нерозривно пов’язане з кафедрою факультетської хірургії. По закінчен­ню клінічної ординатури, яка визначила подальший напря­мок його практичної діяльності та наукового пошуку, з 1952 року Олексій Дем’янович працює на посаді асистента ка­федри. У 1957 році захищає кандидатську дисертацію на тему: “Лікування інфікованих ран терпентином (живицею) з Буковинської піхти”. У 1958 році він обирається на поса­ду доцента, а з 1971 по 1980 pp. очолює кафедру факуль­тетської хірургії.

Колектив кафедри під керівництвом Олексія Дем’яновича зробив вагомий внесок у вирішення таких актуальних проблем медицини, як хірургічна інфекція та ендемічний зоб на Буковині. Продовжуючи вивчення цього напрямку, роз­почате одразу після війни працівниками кафедри, він знач­но поглибив та розширив діапазон досліджень, особливу увагу приділяючи вивченню клінічних, біохімічних та мор­фологічних особливостей зобу на Буковині, вдосконаленню його хірургічного лікування, проблемам реабілітації оперо­ваних хворих.

Майже у 800 хворих на зоб, більшість з котрих оперував безпосередньо Олексій Дем’янович, вивчені найближчі та віддалені результати хірургічного лікування.

Проведені до­слідження мали вагоме значення у ліквідації зобу, як енде­мічного захворювання на Буковині. Великий матеріал (по­над 1000 всебічно обстежених хворих на вузлові форми зобу) був покладений в основу докторської дисертації, робота над якою внаслідок несприятливих обставин так і не була дове­дена до кінця. Результати дослідження були узагальнені у фундаментальній монографії “Клініка та хірургічне лікуван­ня вузлових форм зобу”.

Разом із співробітниками кафедр мікробіології та хімії медичного інституту Олексій Дем’янович брав безпосеред­ню участь у синтезі, вивченні та впровадженні у практику нового антимікробного препарату – декаметоксину, на який було отримано авторське свідоцтво. Сьогодні вітчизняна фармацевтична промисловість випускає декілька лікарських форм цього препарату, які з успіхом використовуються в хірургічній, урологічній, отоларингологічній та офтальмо­логічній практиці.

Багаторічний науковий пошук, плідна клінічна та навча­льно-методична праця знайшли своє відображення у 132 наукових працях, 2 навчальних посібниках, монографії, ав­торському свідоцтві, понад 20 раціоналізаторських пропо­зиціях.

Під керівництвом Олексія Дем’яновича виконано 5 кан­дидатських дисертацій.

Олексій Дем’янович Юхимець був не тільки хорошим медиком, талановитим ученим, а й здібним організатором. Це особливо виявилося у роки, коли він очолив медичний інститут (1962-1974). Саме в 60-70-х роках Чернівецький медичний інститут займає гідне місце серед медичних за­кладів України. За цей час, в основному, були вирішені пи­тання підготовки науково-педагогічних кадрів, організа­ції навчального та науково-дослідного процесів. Випускників Чернівецького медичного інституту з радіс­тю приймали на роботу в лікувальні заклади різних регіо­нів СРСР. Однак подальший розвиток інституту, з ураху­ванням щорічного збільшення кількості студентів і зростаючих вимог до рівня підготовки фахівців, гальмува­вся незадовільною матеріально-технічною базою. За пово­єнні роки в інституті не було збудовано жодного навчального корпусу чи гуртожитку, потреба в яких була нагаль­ною.

Перед О.Д. Юхимцем, як ректором, постало складне за­вдання: не зменшуючи зусиль у подальшому вдосконален­ні навчального процесу, наукової роботи, звернути особ­ливу увагу на розвиток матеріальної бази. У порівняно короткий термін було збудовано 4 гуртожитки на 1596 місць. Це дозволило забезпечити житлом всіх приїжджих студентів, виділити кімнати для студентських сімей. У гу­ртожитках були створені необхідні умови для навчання та відпочинку. І не дивно, що у 1969 році на Всесоюзному конкурсі гуртожитки Чернівецького медичного інститу­ту за відмінну організацію культурно-побутових умов для студентів були відзначені грамотою Міністерства охоро­ни здоров’я СРСР та ЦК профспілки медичних працівни­ків.

Велика робота була проведена з реконструкції приміщень колишньої ткацької фабрики, переданих інституту. Тут були створені умови для роботи кафедри фізичного виховання, лікувальної фізкультури та лікарського контролю, функці­онування спортивних секцій та гуртків, оздоровлення сту­дентів, розв’язано ще чимало інших питань матеріального забезпечення діяльності інституту.

Вміння ректора бачити головні проблеми дало можли­вість вирішити ще одне важливе завдання – створення спор­тивно-оздоровчої бази для студентів та викладачів інститу­ту на березі Дністра у селі Репуженці. З допомогою Чернівецького олійно-жирового комбінату та при активній участі студентів і співробітників інституту впродовж 4-х ро­ків на спортивно – оздоровчу базу було проведено воду, еле­ктропостачання, побудовано їдальню на 160 місць та добротні дерев’яні будиночки на 186 місць, на мальовничому березі Дністра обладнано пляж.

Студентські роки тих часів важко уявити без відпочинку у Репуженцях. Спортивні змагання, веселі КВК, вечори біля вогнища, ні з чим незрівнянна атмосфера студентського братства, свіже терпке повітря хвойного лісу – все це назав­жди залишилося в пам’яті всіх студентів тих років.

 Велику увагу під час керівництва інститутом Олексій Дем’янович приділяв подальшому розвитку науково-дослідної роботи. Саме в 60-70 роках найбільший внесок зробили нау­ковці інституту у розробку таких проблем медицини, як фізі­ологія ендокринних залоз, зокрема лікування і профілактика ендемічного зобу на Буковині, вивчення, лікування і профі­лактика хвороб органів травлення, серцево-судинної систе­ми, синтез та виробництво нових лікарських препаратів. У розробку цих питань великий внесок зробили провідні вче­ні інституту – М.М. Ковальов, Н.Б. Щупак, О.І. Самсон, Г.А.Троян, С.М. Савенко, В.М. Круцяк та ін.

З актуальних наукових проблем проведено багато інститутських, респуб­ліканських та всесоюзних наукових конференцій, запропоно­вано для практики вагомі наукові рекомендації.

Це сприяло обміну передовим досвідом, впровадженню нових досягнень науки в практику, підвищенню кваліфікації науково-педаго­гічних працівників і лікарів. Тільки за 1963-1974 pp. в інсти­туті було підготовлено 34 доктори та 174 кандидати медич­них наук.

Великий вплив мав Олексій Дем’янович на організацію та вдосконалення навчального процесу. З його особистої ініціативи була проведена робота по впровадженню в на­вчальний процес програмованого навчання та контролю знань студентів, щорічна організація науково-практичних конференцій, присвячених новим формам навчання. Для викладачів інституту був створений факультет педагогічної майстерності як школи удосконалення, особливо молодих науковців. Доброю традицією став запропонований Олек­сієм Дем’яновичем огляд кафедр перед початком нового навчального року.

Слід зауважити, що сам він був нерідкісним гостем на кафедрах, його часто можна було побачити у студентських гуртожитках, на зборах студентів та вечорах відпочинку, спортивних змаганнях. У переддень Нового року Олексій Дем’янович приєднувався до родини тільки після особисто­го привітання студентів на новорічній вечірці.

Значну увагу ректор приділяв розвитку художньої само­діяльності – за його сприяння гурток пісні і танцю інститу­ту став ансамблем „Трембіта” і отримав у 1965 році звання „Народного ансамблю пісні і танцю”. На республікансько­му ювілейному огляді він був нагороджений золотою медал­лю, а на всесоюзному – срібною медаллю та дипломом II ступеня.

Незважаючи на величезний обсяг роботи з керівництва навчальним закладом, О.Д. Юхимець ні на день не полишав педагогічної, наукової, лікувальної роботи, операційного столу. Щовечора у його квартирі лунав дзвінок чергового лікаря клініки, який інформував про стан здоров’я особли­во тяжких хворих.

 На якому посту не працював би Олексій Дем’янович, він завжди віддавав всі сили, енергію і знання справі, якій при­святив все життя. Йому завжди були притаманні цілеспрямова­ність, зібраність, вміння вирішувати складні завдання і бра­ти на себе відповідальність, глибоке розуміння життя, життєстверджувальний оптимізм, принципова вимогливість до себе та інших. І поряд з цим – доброта, скромність, чуй­ність, безкорисливість.

За бойові подвиги і трудові заслуги О.Д.Юхимець наго­роджений орденами Вітчизняної війни І ступеня, Трудово­го Червоного Прапора, орденом Знак Пошани, медаллю “За відвагу” та дванадцятьма іншими медалями.

Доля не раз завдавала Олексію Дем’яновичу жорстоких та несправедливих ударів, але це не зменшило його добро­зичливості і людяності, не змінило його відданості інститу­ту та улюбленій справі.

Після виходу на заслужений відпо­чинок Олексій Дем’янович не замкнувся у колі родини, не став байдужим. Завжди жваво цікавився справами інститу­ту та кафедри.

З 1995 року був почесним членом Вченої ради, неодноразово брав участь у її засіданнях.

Активно співпра­цював з радою ветеранів Великої Вітчизняної війни Черні­вецької області

З характерним для нього завзяттям відда­вався улюбленому захопленню – садівництву, на яке раніше не вистачало часу.

На улюбленній дачі.

У пам’яті друзів, співробітників, дітей Олексій Дем’яно­вич назавжди залишиться яскравою та неординарною осо­бистістю, яка гармонійно поєднувала у собі мудрість філо­софа, оптимізм працелюба та реалії ученого.

Велика Вітчизняна війна пройшла червоною стрічкою крізь все життя Олексія. Навіть через багато років, коли спо­гади ставали вже не такими яскравими, ниючий біль у пора­неній нозі, що завжди давав про себе знати після фізичного та нервового напруження, мимоволі повертав у ті суворі морозні дні 1941, коли війна і доля поставили його на межу життя і смерті.
На початку війни Олексій відбував військову службу на посаді санінструктора танкового батальйону на західному кордоні нашої держави. Бойові дії розпочав у складі 1 -ї Гва­рдійської танкової бригади.
Довелося пройти через усе: жах перших поразок, ні з чим незрівняну гіркоту відступу, коли доводилося залишати ворогам все нові і нові ділянки рідної землі. Грізну велич танкового бою, коли під пекельним во­гнем ворога потрібно було рятувати з палаючих танків поранених товаришів.
У листопаді 1941 року 1-а Гвардійська танкова бригада була передислокована під Москву, саме туди, де гітлерівці намагалися прорвати оборону і вийти на найближчі підсту­пи до столиці. Бої були дуже жорстокими, битва йшла за кожну п’ядь землі з великими людськими жертвами.
Завдя­ки героїзму наших воїнів, плани ворога були зірвані, і 7 гру­дня розпочалася історична військова операція по розгрому німецько-фашистських військ під Москвою.
А 8 грудня, під час танкового бою, Олексій Дем’янович зазнав тяжкого по­ранення осколком ворожої міни. Життям своїм він завдячує однополчанину Андрію (тільки ім’я залишилося в пам’яті), який, зробивши примітивну іммобілізацію тяжко пораненої ноги, 10 кілометрів віз на дитячих санчатах під вогнем противника у 25-градусний мороз до польового медсанбату Олексія, який втратив свідомість.
Вже після війни сам Олек­сій, а пізніше і його родина довго розшукували рятівника, але, на жаль, знайти його не вдалося. Тому у святий День Перемоги квітами завжди вшановували пам’ять Невідомо­го солдата, як уособлення всіх тих героїв, що загубилися на суворих шляхах війни.
Після поранення Олексію довелося тривалий час лікуватися, перенести не одну тяжку операцію. У 23 роки він залишився інвалідом. Саме за участь у боях під Москвою був нагороджений такою шанованою кожним солдатом медаллю „За відвагу”. Довге лікування остаточно пов’язало життя Олексія із служінням медици­ні. Після виписки з госпіта­лю він залишився працювати там на посаді старшого фельдшера.
А 1-а Гвардійська танкова бригада під командуванням генерал-майора М.Е.Катукова пройшла славний бойовий шлях до самого Берліна, брала участь і у визволенні Черні­вецької області. Та дуже мало воїнів, які воювали у складі бригади з перших днів війни, дійшли до її переможного за­вершення. Але під час зустрічей ветеранів 1-ї Гвардійської відчуття бойового братства, навічно зацементованого вій­ною, робило по-сімейному рідними і незнайомі обличчя од­нополчан.
Мало кому відомо, що вже після війни Олексій Дем’янович переніс вісім операцій з приводу видалення осколків, страждав хронічним остеомієлітом, і хода у нього була дещо розхитана, як у моряка, бо поранена нога залишилася на 5 см. коротшою. А ходити з ціпком не міг собі дозволити: не любив скаржитись. Тільки в серці завжди жила пам’ять про опалені війною роки юності. Мабуть тому під час перегляду кінострічок про війну сльоза завжди бриніла на очах і так глибоко западали у душу пісні воєнних років. А День Пере­моги завжди залишався для нього найвеличнішим святом.

ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ О.Д.ЮХИМЦЯ:

1. Орден Вітчизняної війни І ступеня.
2. Орден Трудового Червоного Прапора.
3. Орден Знак Пошани.
4. Медаль „За відвагу”.
5. Медаль „За доблесну працю”.
6. Медаль „За оборону Москви”.
7. Медаль „За перемогу над Німеччиною у Великій Віт­чизняній війні 1941-1945 pp.”
8. Медаль „За доблесну працю у Великій Вітчизняній вій­ні 1941-1945 pp.”
9. Медаль „20 років Перемоги у Великій Вітчизняній вій­ні”.
10. Медаль „50 років Збройних Сил СРСР”.
11. Медаль „30 років Перемоги у Великій Вітчизняній вій­ні”.
12. Медаль „60 років Збройних Сил СРСР”.
13. Медаль „40 років Перемоги у Великій Вітчизняній вій­ні”.
14. Медаль „Ветеран труда”.
15. Медаль „70 років Збройних Сил”.
16. Медаль „50 років Перемоги у Великій Вітчизняній вій­ні”.

Учні доцента О.Д. Юхимця

Під керівництвом доцента О.Д.Юхимця підготували і захистили кандидатські дисертації:
Волянський Ю.Л. – Некоторые аспекты эпидемиологии и профилактики стафилококковой инфекции – 1971 р.
Триняк М.Г. – Функциональное состояние щитовидной железы при острой гипоксии и гипербарической оксигенации – 1971 р.
Дейбук Г.Д. – Биохимическое и гистохимическое изучение некоторых окислительных ферментних систем в ткани щитовидной железы больных зобом – 1972 р.
Онофрейчук І.Ф. – Стерилизация шовных материалов декаметоксином – 1981 р.
Олійник М.М. – відомості про роботу відсутні.

НАУКОВА спадщина О. Д. ЮХИМЦЯ 

Автореферат та дисертація 
Юхимец А.Д. Лечение инфицированных ран терпентином (живицей) из буковинской пихты: дис. … кандидата медицинских наук/ Юхимец Алексей Демьянович. – 1957 г.

Юхимец А.Д. Лечение инфицированных ран терпентином (живицей) из буковинской пихты: автореф. дис. на соискание науч. степени … канд. мед. наук/ Юхимец Алексей Демьянович. – 1957 г.

Монографія
1. Клиника и хирургическое лечение узловых форм зоба /М.М.Ковалев, А.П.Красовский, В.С. Сходницкий, А.Д. Юхимец; под ред. М.М. Ковалева. – К.: Здоров’я, 1966.- 426 с.

Основі наукові статті 
1. Юхимец А.Д. Случай травматической диафрагмальной грыжи / А.Д.Юхимец, Ф.Ф. Синицина // Врачебное дело.- 1953.-№ 1.
2. Юхимец А.Д. Опыт лечения ожогов терпентином / А.Д.Юхимец //Научная сессия Черновицкого мединститута: тези­сы докладов. – К.- 1954.
3. Юхимец А.Д.. Клиника гнойного тендовагинита и тенобурсита / А.Д. Юхимец, К.С. Титенко, В.И. Шаповал // Рефера­ты студенческих науч. работ. Вып.1.- Львов: Изд-во Львовского университета, 1955.
4. Юхимец А.Д. К анатомии синовиальных влагалищ и сумок А.Д.Юхимец, К.С. Титенко // Рефера­ты студенческих науч. работ. Вып.1.- Львов: Изд-во Львовского университета, 1955.
5. Юхимец А.Д. К вопросу о противомикробных свойствах терпентина из Буковинской пихты /А.Д.Юхимец, А.Г. Василенко // Фармакологические и лечебные свойства терпенти­на (живицы) из Буковинской пихты. – Львов, 1955.
6. Юхимец А.Д. Вли­яние терпентина на окислительные процессы в регене­рирующей ткани при заживлении ран /А.Д.Юхимец, Л .Н. Заманский, А.И. Лопушанский // Фармако­логические и лечебные свойства терпентина (живицы) из Буковинской пихты. – Львов, 1955.
7. Юхимец А.Д. Терпентиновая мазь при лечении инфи­цированных ран и гнойно-воспалительных заболеваний / А.Д.Юхимец // Фармакологические и лечебные свойства терпентина (живицы) из Буковинской пихты. – Львов, 1955.
8. Юхимец А.Д. К вопросу лечения отморожений терпен­тиновой мазью / А.Д. Юхимец // Фармако­логические и лечебные свойства терпентина (живицы) из Буковинской пихты. – Львов, 1955.
9. Юхимец А.Д. Опыт применения терпенти­новой мази в урологической практике / А.Д.Юхимец, Л. И. Роман // Фармако­логические и лечебные свойства терпентина (живицы) из Буковинской пихты. – Львов, 1955.
10. Юхимец А.Д. Влияние терпентина на обновление бел­ковых тел в регенерирующей ткани экспериментальных ран / А.Д. Юхимец // Вестник хирургии. – 1956. – № 6.
11. Юхимец А.Д., К вопросу о влиянии би­остимуляторов на обмен веществ в регенерирующей тка­ни при заживлении ран / А.Д.Юхимец // 5-й съезд украинского общества физиологов, биохимиков, фармакологов: те­зисы докладов. – К.: Изд-во АН УССР, 1956.
12. Юхимец А.Д. Влияние терпентина на направленность окислительно-восстановительных процессов в регенери­рующей ткани экспериментальных ран / А.Д.Юхимец// 31-я научная конференции Черновицкого медин­ститута: рефера­ты докладов. – Черновцы, 1957.
13. Не­которые показатели роста хирургической помощи на­селению Буковины за годы советской власти /[А.Д. Юхимец, Д.К. Гречишкин, М.М. Ковалев. и др.] // Научные работы Черновицкой облбольницы: сборник. – Вып. 1.- Чер­новцы, 1958.
14. Юхимец А.Д. Лечение инфицированных ран терпенти­ном / А.Д.Юхимец // Научные работы Черновицкой облбольницы: сборник. – Вып. 1.- Чер­новцы, 1958.
15. Юхимец А.Д. К вопросу о рациональном применении антибиотиков / А.Д.Юхимец, Л.И. Роман // Научные работы Черновицкой облбольницы: сборник. – Вып. 1.- Чер­новцы, 1958.
16. Юхимец А.Д. Об отрицательных свойст­вах применения пенициллина в хирургической практи­ке / А.Д.Юхимец, Л.И. Роман //Вестник хирургии.- 1958. – № 4.
17. Юхимец А.Д. Морфологические изменения в ране под влиянием терпентина / А.Д.Юхимец // Научные работы Черновицкой облбольницы: сборник. – Вып.9. – Черновцы, 1959.
18. Юхимец А.Д. Кровяное давление и сосудистый тонус у больных зобом /А.Д.Юхимец //Научные работы Черновицкой облбольницы: сборник. – Вып. 10.- Черновцы, 1959.
19. Изу­чение некоторых биохимических сдвигов в крови и моче больных зобом до- и после операции /[А.Д. Юхимец, Л.Н. Заманский, М.М. Ковалев и др.] // Зобная бо­лезнь: сборник: тезисы докладов. – Харьков, 1961.
20. Материалы к биохимии стимуляции регенерации /[ Юхимец А.Д., Жила Е.С. и др.] // 5-й Международный биохимический конгресс: рефераты секционных сооб­щений. – Т.1. – М.: Изд-во АН СССР, 1961.
21. Юхимец А.Д. Некоторые вопросы хи­рургического лечения эндемического зоба у больных по­жилого возраста / А.Д.Юхимец, М.М. Ковалев // Вопросы физиологии и пато­логии эндокринных желез. – Харьков, 1962.
22. Юхимец А.Д. Изучение функционального состояния се­рдечно-сосудистой системы у больных эндемическим зобом / А.Д.Юхимец // Вторая Всесоюзная конференция эндок­ринологов: тезисы докладов. – М., 1962.
23. Юхимец А.Д. Материалы к биохимии крови и мочи у больных эндемическим зобом до- и после операции / А.Д.Юхимец // 39-я Итоговая научная конференция: тезисы докладов. – Черновцы, 1963.
24. Содержание фосфорорганических соединений и сульфгидрильных групп в крови больных эндемическим зобом до- и по­сле операции /[ А.Д.Юхимец, Л.Н. Заманский и др.] // Материалы научной конференции Черновицкого мединститута: тезисы докладов. – Черновцы, 1963.
25. Юхимец А.Д. Характеристика заживления ран под вли­янием антибиотиков / А.Д.Юхимец // 39-я Итоговая научная кон­ференция (Черновицкий мединститут): тезисы докладов. – Че­рновцы, 1963.
26. Юхимец А.Д. Научно-исследовате­льская деятельность коллектива Черновицкого медин­ститута в области эндокринологии / А.Д.Юхимец, Н.М. Шинкерман // 39-я Итого­вая научная конференция (Черновицкий мединститут): тезисы докладов. – Черновцы, 1963.
27. Юхимец А.Д. Черновицкий мединститут (справка)/А.Д.Юхимец // Украинская советская энциклопедия. – К. – 1964.
28. Юхимец А.Д. Влияние антибиотиков на обменные процессы в регенерирующей ткани / А.Д.Юхимец, Л.Н. Заманский //І-й Всесоюзный съезд биохимиков: тезисы докладов. – Вып. 3. – M., 1964.
29. Юхимец А.Д. Фосфорсодержащие соединения, гликоп-рортеиды и сульфгидральные группы крови у больных эндемическим зобом до- и после операции / А.Д.Юхимец // Мате­риалы 40-й Итоговой научной конференции (Черновицкий мединс­титут): тезисы докладов. – Черновцы, 1964.
30. Юхимец А.Д. Окисли­тельно-восстановительные процессы у больных узловым зобом до- и после операции /А.Д.Юхимец, М.М. Ковалев, Л.Н. Заманский // Проблемы эндокрино­логии и гормонотерапии. – 1964. – № 5.
31. Юхимець О.Д. Роль Чернівецького медичного інститу­ту в підготовці лікарських та наукових кадрів/О.Д.Юхимець //Міжобласна наукова історико-медична конференція, присвячена XXV-річчю воз’єднання Західно-українських земель з УРСР: тези доповідей. – Львів, 1964.
32. Юхимець О.Д. Вклад вчених Чернівецького медичнного інституту у зниженні захворюванності на ендемічний зоб / О.Д. Юхимець// Міжобласна наукова історико-медична конференція, присвячена XXV-річчю воз’єднання Західно-українських земель з УРСР: тези доповідей. – Львів, 1964.
33. Юхимец А.Д. К истории медицинско­го образования в Черновицкой области / А.Д.Юхимец, О.Г. Рябышенко //41-я итоговая научная конференция Черновицкого мединсти­тута: тезисы докладов. – Черновцы, 1965.
34. Юхимец А.Д. Общий белок и белковые фракции сыво­ротки больных зобом в динамике /А.Д.Юхимец //41-я итоговая научная конференция Черновицкого мединсти­тута: тезисы докладов. – Черновцы, 1965.
35. Юхимець О.Д. Функціональний стан серцево-судинної системи у хворих вузловим ендеміч­ним зобом в післяопераційному періоді /О.Д.Юхимець, B.C. Сходницький// Конференція по проблемі патології серцево-су­динної системи: тези до­повідей. – Ів.-Франківськ, 1964.
36. Юхимец А.Д. Исследование выделения катехоламинов при узловом эутиреоидном зобе / А.Д.Юхимец, А.З. Глибко //Нейро-гуморальная регуляция в норме и патологии: тезисы докладов межвузовской научной конференции.- №2. – Ужгород, 1965.
37. Юхимець О.Д. Оки­сні процеси і вміст фосфорорганічних сполук у хворих ендемічним зобом / О.Д.Юхимець, Л.Н. Заманський, Е.В. Капралова //1-й Український біохімічний з’їзд: тези доповідей. – Чернівці, 1965.
38. Юхимец А.Д. К биохимии щитовидной железы больных узловатым зобом /А.Д.Юхимец //Физиология и патология эн­докринной системы: материалы 1-го съезда эндокрино­логов УССР (Харьков, 28-30. 06.1965). – Харьков, 1965.
39. Юхимец А.Д. Черновицкий медицинский институт и его роль в подготовке кадров и развитии здравоохранения области / А.Д.Юхимец // Юбилейная научная конференция, посвященная 25-летию воссоединения Буковины с УССР: тезисы докладов. – Че­рновцы, 1965.
40. Юхимец А.Д. Итоги хирургического ле­чения эндемического зоба / А.Д. Юхимец, А.З. Глибко // Юбилейная научная конференция, посвященная 25-летию воссоединения Буковины с УССР: тезисы докладов. – Че­рновцы, 1965.
41. Юхимець О.Д. Ви­вчення деяких процесів обміну в крові хворих вузловим ендемічним зобом до- та після операції / О.Д.Юхимець //42-а наукова конференція ЧМІ: тези доповідей. – Чернівці, 1966.
42. Юхимець О.Д. Вміст тіолових груп в крові хворих зо­бом до- та після операції / О.Д. Юхимець //42-а наукова конференція ЧМІ: тези доповідей. – Чернівці, 1966.
43. Юхимец А.Д. Обменные процессы в щитовидной желе­зе больных узловым зобом /А.Д.Юхимец//Тезисы докл. XI съезда хи­рургов УССР.- Одесса, 1966.
44. Юхимець О.Д. Деякі питання діагностики та лікування гострих холецистопанкреатитів/О.Д.Юхимець //Патологія та фі­зіологія органів травлення: тези доповідей. – Чернівці, 1966.
45. Юхимец А.Д. Итоги научных исследований коллекти­ва Черновицкого мединститута в области эндокрино­логии / А.Д.Юхимец // Научная конференция по проблеме “Физиология, биохимия и патология эндокринной системы”: матери­алы. – К.: Здоров’я, 1968.
46. Юхимец А.Д. Содержание нуклеино­вых кислот и тиоловых групп в зобно-измененных щитовидных железах человека / А.Д.Юхимец, Г.П. Рушковский // Гистохимия в нор­мальной и патологической морфологии. – К.: Наука.-Новосибирское отделение.- Новосибирск, 1967.
47. Юхимец А.Д., Влия­ние антибиотиков и нуклеиновых кислот на обменные процессы регенерирующей ткани / А.Д.Юхимец, Л.Н. Заманский, Е.В. Капралова // Антибиотики. – Вып. 2. – К.: Здоров’я, 1967.
48. Юхимец А.Д. Исследование выделения катехоламинов при узловом эутиреоидном зобе. / А.Д.Юхимец // Научная конференция по проблеме “Физиология, биохимия и патология эндок­ринной системы”:материалы. – К.: Здоров’я, 1968.
49. Юхимец А.Д. К диагностике и лечению холецистопан-креатитов. / А.Д. Юхимец // Вопросы медицинского обслужива­ния больных с заболеваниями пищеварительной систе­мы в условиях поликлиники: тезисы республиканской научно-практической конференции врачей-гастроэнтерологов. – Черно­вцы, 1968.
50. Юхимець О.Д. Основні підсумки діяльності інституту за роки існування (1944-1967)/ О.Д. Юхимець // Матеріали юві­лейної наукової конференції, присвяченої 50-роковинам Великої Жовтневої соціалістичної революції. – К., 1968.
51. Підсумки хі­рургічного лікування вузлових форм зобу в Буковинсь­кому ендемічному вогнищі /[О.Д. Юхимець, М.М. Ковальов, О.П. Красовський та ін.] // Матеріали ювілейної наукової конференції, присвяченої 50-роковинам Вели­кої Жовтневої соціалістичної революції.- К., 1968.
52. Изучение некоторых ферментативных систем щитовидной железы при различных функциональных состояниях тиреоидной паренхимы /[А.Д. Юхимец, Г.Д. Дейбук, И.Ю. Косовский и др.] // Научная конференция по проблеме «Щитовидная желе­за и надпочечники»: те­зисы докладов. – К.: Здоров’я, 1968.
53. Юхимец А.Д. Научные исследования коллектива инс­титута по проблеме зоба /А.Д. Юхимец //Актуальные вопросы гистохимии и биохимии щитовидной железы. – К., 1968.
54. Юхимец А.Д. Гистохимические исс­ледования зобноизмененных щитовидных желез в Буковинском эндемическом очаге / А.Д. Юхимец, Г.П. Рушковский //Актуальные во­просы гистохимии и биохимии щитовидной железы. – К., 1968.
55. Юхимец А.Д. К обос­нованию экономной резекции щитовидной железы при узловых формах зоба с учетом радиационных, гистохи­мических и биохимических исследований / А.Д. Юхимец, М.М. Ковалев, А.П. Красовский // Симпозиум “Клинические аспекты радиаци­онной эндокринологии” (июнь, 1968): тези­сы докладов. – Минск, 1968.
56. Юхимец А.Д. Хемодектома каротидной железы, сопро­вождающаяся признаками расстройства мозгового кро­вообращения / А.Д.Юхимец // Выездная научная сес­сия института неврологии АМН СССР совместно с кафедрами нервных болезней Черновицкого и Киши­невского медицинских институтов: материалы. – Черновцы, 1968.
57. Юхимец А.Д. О взаимосвязи нуклеи­новых кислот и сукциндегидрогегазной активности в зобноизмененных щитовидных железах /А.Д.Юхимец, Г.П. Рушковский //Общие закономерности морфогенеза и регенерации. – К.: Здо­ров’я. – К., 1968.
58. Юхимец А.Д. Оксигенотерапия при ост­ром токсическом отеке легких в эксперименте /А.Д.Юхимец, Н.Г. Триняк //Актуальные проблемы анестезиологии, реаниматологии (краткое содержание докладов I съезда анестезиологов УССР). – Львов, 1969.
59. Юхимец А.Д. Результаты гистохими­ческих исследований нормальных и зобноизмененных щитовидных желез с различной функциональной акти­вностью / А.Д.Юхимец, Г.П. Рушковский // VII-й Всесоюзный съезд анато­мов, гистологов, эмбриологов: труды. – Тбилиси, 1969.
60. Юхимец А.Д. Содержание магния в сы­воротке крови больных узловым эндемическим зобом /А.Д.Юхимец, Д.З. Попивчук /Второй Всесоюзный биохимический съезд: тези­сы секционных сообщений. – Ташкент: Фан. – 1969.
61. Юхимец А. Д. Изучение некоторых субстрактов цикла трикарбоновых кислот в крови и ткани щи­товидной железы больных узловым эндемическим зо­бом / А.Д.Юхимец, И .К. Руснак // Второй Всесоюзный биохимический съезд: тези­сы секционных сообщений. – Ташкент: Фан. – 1969.
62. Гисто­химическое изучение некоторых ферментных систем щи­товидной железы /[А.Д. Юхимец, М.А. Веремкович, Г.Д. Дейбук и др.]//Физиология, биохимия, патология эндокринной системы: материалы республиканской конференции. – К., 1969.
63. Юхимец А.Д. Изучение содержания нук­леиновых кислот щитовидной железы человека методом экстракции хлорной кислотой / А.Д.Юхимец, С.Д. Федоряк //Физико-химичес­кие проблемы современной биологии и медицины (10-11 апреля 1970): материалы конференции. – Тюмень, 1970.
64. Юхимец А.Д. Одноразовая коррекция эле­ктролитов /А.Д. Юхимец, В.Ф. Стащук // Научно- практическая конференция: доклады.- Днеп­ропетровск, 1970.
65. Юхимец А.Д. К воп­росу предупреждения хирургической инфекции / А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский, А.Н. Клименко //Хирургические инфекции и интенсивная терапия в хи­рургии. Новое в хирургии (XII-й пленум Все­союзного общества хирургов: материалы) – М., 1971.
66. Юхимец А.Д. Обменные процессы в щитовидной желе­зе больных зобом //Труды XI съезда хирургов Украинс­кой ССР (24-27.Х. 1966, Одесса) – К.: Здоров’я, 1970.
67. Юхимец А.Д. Микробиологическая характеристика стафилококков, выделенных в хирурги­ческом отделении, их устойчивость к некоторым анти­биотикам и декаметоксину / А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский //Клиническая хирургия. 1970. – №7.
68. Юхимец А.Д. Предупреждение нагно­ений инфицированных стафилококком эксперименталь­ных ран с помощью декаметоксина и продигиозана / А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский // Материалы республиканской конференции хирургов Молдавии (21-23 октября 1971). – Кишинев, 1971.
69. Юхимец А.Д. Предупреждение хиру­ргической инфекции с помощью новых антимикробных препаратов декаметоксина и этония / А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский //Материалы республиканской конференции хирургов Молдавии (21-23 октября 1971). – Кишинев, 1971.
70. Гистохимическое, биохимическое и авто­радиографическое исследование зобноизмененных щи­товидных желез /А.Д. Юхимец, Н.М. Шинкерман, Г.П Рушковский, А.П. Красовский // Материалы Всесоюзного съезда патологоанатомов (Ереван, 12-15.Х.1971). – М., 1971.
71. Форменные элементы и некоторые констан­ты крови в условиях ступенчатой гипербарической оксигенации / А.Д. Юхимец, В.Ф. Стащук, Л.И. Дмитриева, Ю.В. Криницын // Применение кислорода под повышенным давлением в медицине (23-25.XI. 1971): материалы конференции. – М., 1971.
72. Юхимец А.Д. О взаимо­связи индивидуальной чувствительности к гипербари­ческой оксигенации и функционального состояния щи­товидной железы / А.Д. Юхимец //Применение кислорода под повышенным давлением в медицине. – М., 1971. – С. 244-246.
73. Юхимец А.Д. Микроби­ологическая характеристика гнойных хирургических ран и некоторые методы их профилактики и лечения / А.Д. Юхимец, Г.К. Палий, Ю.Л. Волянский // Вопросы острой гнойной хирургической инфек­ции: материалы республиканской научной конферен­ции.- Львов, 1972. – С. 21-24.
74. Новый способ обработки рук хирурга / А.Д. Юхимец, Г.К. Палий, Ю.Л. Волянский, А.Н. Клименко //Во­просы острой гнойной хирургической инфекции: ма­териалы республиканской научной конференции. – Львов, 1972. – С. 180-182.
75. Юхимец А.Д. Функциональное состояние щитовидной железы у больных острых паанкреатитом / А.Д. Юхимец // Ост­рые и хронические панкреатиты: материалы Пленума правления Всесоюзного научного общества гастроэнтероло­гов.-Черновцы, 1972. – С. 35-37.
76. Итоги работы отделения реанимации облас­тной больницы / А.Д. Юхимец, А.Н. Слободянюк, И.В. Халатурник, В.Ф. Ста­щук //Общая и неотложная хирургия: республиканский межведомственный сборник; вып. 3. – К., Здоровье, 1972. – С. 91-95.
77. Юхимец А.Д. О профилактике стафи­лококковых нагноений ран в эксперименте / А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский //Ста­филококковые инфекции: материалы III межвузовской научной конференции. – Л., 1972. – С. 70-71.
78. Юхимец А.Д. Некото­рые мероприятия по предупреждению стафилококковой инфекции в хирургическом стационаре /А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский, Г.К. Палий //Стафи­лококковые инфекции: материалы III межвузовской научной конференции. – Л., 1972. – С. 146-147.
79. Юхимец А.Д. Функциональное состояние щитовидной железы при гипербарической оксиненации / А.Д. Юхимец, Н.Г. Триняк // Патологическая физиология и экспериментальная терапия. – 1973. – № 3. – С.767.
80. Юхимец А.Д. Применение декаметоксина для профилактики и лечения гнойно-воспалительных за­болеваний / А.Д. Юхимец // Химиотерапия инфекций и лекарст­венная устойчивость микроорганизмов: тезисы докладов Всесоюзной конференции.- М., 1973. – С. 83-84.
81. Юхимец А.Д. К эпидемиологии мно­жественной устойчивости стафилококков к антибиоти­кам / А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский //Химиотерапия инфекций и лекарственная устойчивость микроорганизмов: тезисы докладов Всесоюзной конференции. – М., 1973. – С. 243-244.
82. Юхимец А.Д. Характеристика гной­ной инфекции в урологическом отделении и профилак­тика ее декаметоксином / А.Д. Юхимец, А.П. Красовский // II съезд урологов Укра­инской ССР: материалы. – К., 1973. – С. 97-98.
83. Юхимец А.Д. Гипербарооксигенотерапия острого экспериментального токсического гепатита / А.Д. Юхимец, С.В. Билецкий // Клиническая фармакология и гастроэнтерология: материалы I Всесоюзного симпозиума. – К., 1973.
84. К вопросу о технике резекции желудка /А.Д. Юхимец, И.М. Матяшин, Ф.Г. Кулачек, М.И. Ботерашвили // Труды XXIX Всесоюзного съезда хирургов ( 3-7 июня 1974). – К.: Здоров’я, 1975. – С. 181-184.
85. Схема истории болезни (учебно-методическое пособие для студентов III-VI курсов) / А.Д. Юхимец, С.А. Кац, С.Г. Федорук, Н.З. Казимирко – Черновцы, 1974.
86. Эффективность декаметоксина при некоторых за­болеваниях прямой кишки / А.Д. Юхимец, Г. К. Палий, Ю.Л. Волянский, А.Н. Клименко //I Украинская республиканская проктологическая конференция (25-27 сентября 1975): материалы. – Донецк, 1975. – С. 73-74.
87. Антисептические и ле­чебные свойства декаметоксина / [А.Д. Юхимец, Г. К. Палий, А.Н. Клименко и др.] // Общая и неотложная хирургия: межведомственный сборник. – № 6. – К., 1975. – С. 122-124.
88. Значение гастрофиброскопии в уточнении клинико-рентгенологического диагноза /А.Д. Юхимец, И.М.Матяшин, Ф.Г. Кулачек, Г.П. Шамрей // Материалы Объединенного Пленума правления Всесоюзного и Бе­лорусского общества хирургов. – М., 1975.
89. Юхимец А.Д. Функциональное состояние щитовидной железы и аминокислот крови при различ­ных режимах гипербарической оксигенации /А.Д. Юхимец, В.Ф. Стащук //Ги­пербарическая оксигенация, клиническое применение, техника, безопасность: тезисы докладов III Всесоюзного сим­позиума.- М., 1975. – С. 229-230.
90. Юхимец А.Д. Клини­ческие аспекты радиоизотопной диагностики узлового зоба на Буковине /А.Д. Юхимец, А.П. Красовский, Н.И. Марега //Экспериментальная и клиническая радио­логия: межведомственный республиканс­кий сборник; вып. II . – К.: Здоров’я. – 1975.- С. 79-81.
91. Обеззараживающее дей­ствие декаметоксина в условиях хирургической клини­ки /[А.Д. Юхимец, Г.К. Палий и др.] // The International Congress of Chemotherapy: тезисы. – London, 1975.
92. Применение декамето­ксина в качестве антимикробного средства /[А.Д. Юхимец, Г.К. Палий и др.] //Сборник трудов I Всесоюзного симпозиума по экологии ПАВ. – М., 1976.
93. Юхимец А.Д., Палий Г.К., Онофрейчук И.Ф. Влияние декаметоксина на заживление ран //Труды симпозиума: Регуляция воспаления и регенерации в хирургии.- Рос­тов-на-Дону, 1976.
94. Антисептические свой­ства декаметоксина /[А.Д. Юхимец, Г.К. Палий и др.] // Регуляция воспаления и ре­генерации в хирургии: материалы Всесоюзного симпозиума ( 23-24 се­нтября 1976.) – Ростов-на-Дону, 1976. – С. 387-389.
95. Юхимец А.Д. Применение нового антимикробного пре­парата декаметоксина для профилактики и лечения гнойной инфекции /А.Д. Юхимец //Профилактика гнойной ин­фекции в хирургии: тезисы докладов Республиканской конференции (Хме­льницкий, 6-7 октября 1977.) – Хмельницкий, 1977. – С.107-108.
96. Роль грамотрицательных бактерий в возникновении послеопе­рационных осложнений / А.Д. Юхимец, Г.К. Палий, Ю.Л. Волянский. // Профилактика гнойной инфекции в хирургии: тезисы докладов Республиканской конференции (Хме­льницкий, 6-7 октября 1977.) – Хмельницкий, 1977. – С. 109-110.
97. Юхимець О.Д. Порівняльне вивчення утворення тиреоїдних гормонів у хворих на ендемічний зоб / О.Д.Юхимець, Д.З. Попівчук, І.К. Руснак //III-й Український біохімічний з’їзд: тези стендових повідомлень. – Донецьк, 1977. – С. 282.
98. Йодистые соединения зобноизмененной ткани, крови и мочи больных разли­чными формами зоба /[А.Д. Юхимец, И.К. Руснак и др.] // Механизм действия гор­монов, патогенез, лечение, профилактика и эпидемиология эндокринных заболеваний: тезисы докладов II съез­да эндокринологов УССР.- К., 1977. – С. 269.
99. Юхимец А.Д. Медицинская и трудо­вая реабилитация больных зобом / А.Д. Юхимец, B.C. Сходницкий //Механизм дей­ствия гормонов, патогенез, лечение, профилактика и эпидемиология эндокринных заболеваний: тезисы докладов II съезда эндокринологов УССР. – К., 1977. – С. 323.
100. Об этиологии и лече­нии больных неспецифическим язвенным колитом / / [А.Д. Юхимец, Т.К. Палий и др.] // Врачебное дело. – 1978. – № 1. – С. 67-71.
101. Обеззараживание хиру­ргического шелка декаметоксином, антибиотиками и их сочетаниями /[А.Д. Юхимец, Т.К. Палий и др.] //Антибиотики. – 1978. -№7. – С.629-633.
102. Юхимец А.Д. Лечебное действие лекарст­венного антимикробного препарата декаметоксина / А.Д. Юхимец, Т.К. Палий // Химиотерапия бактериальных инфекций: тезисы докладов Всесоюзной конференции (Алма-Ата, 23-24 октября 1979.) – М., 1979. – С. 129-131.
103. Применение декамето­ксина для открытого одномоментного лаважа брюшной полости при разлитом гнойном перитоните /[А.Д. Юхимец, Т.К. Палий и др.] // Информа­ционное письмо для врачей-хирургов республики. – Че­рновцы, 1979.
104. Юхимец А.Д. Изучение метаболизма в зобноизменной щитовидной железе / А.Д. Юхимец //II Всесоюзный съезд эндок­ринологов: тезисы секционных докладов. – Л., 1980. – С.548.
105. Юхимец А.Д. Активность окислительных ферментов в ткани щитовидной железы больных зобом / А.Д. Юхимец, Т.Д. Дейбук // II Всесоюзный съезд эндокринологов: тезисы се­кционных докладов. – Л., 1980. – С.449-450.
106. Юхимец А.Д. Активность окислительных ферментов в ткани щитовидной железы больных зобом / А.Д. Юхимец, Т.Д. Дейбук //Биохимия – медицине: тезисы докладов республиканской научной конференции (Одесса, 27-29 мая 1981.) – Одесса, 1981.- С. 73-74.
107. Результаты при­менения декаметоксина для лечения и профилактики со­временной гнойной хирургической инфекции /[А.Д. Юхимец, Ю.Л. Волянский и др.] //До­стижения иммунологии и микробиологии в лечебно-профилактическую практику здравоохранения: тезисы докладов научно-практической конфе-ренции. – Новокузнецк, 1981. – С. 188-189.
108. Юхимец А.Д. Профилактика нагное­ния раны после иссечения парарек -тальных и копчико­вых свищей с помощью декаметоксина / А.Д. Юхимец, А.Н. Клименко //Клиничес­кая хирургия. – 1982. – № 2. – С. 24-25.
109. Юхимец А.Д. Йодпроизводные щитовидной железы / А.Д. Юхимец, И.К. Руснак., Д.З. Попивчук // Новое в лаборатор­ной диагностике хронических заболеваний внутренних органов: тезисы докладов 3-го съезда республиканского научного общества врачей-лабора­нтов. – Ужгород, 1983. – С. 487.
110. Результаты хирургического лечения эмболии бифуркаций аорты и магистральных артерий конечностей /[А.Д. Юхимец, В.А. Кривич, А.В. Бахтин и др.] //Острая патология магистральных сосудов: тезисы докладов II –й республиканской научой конференции (Ива­но-Франковск, 19-20 декабря 1983 г.) – К., 1983. – С. 77-78.
111. Юхимец А.Д. Хирурги­ческое лечение зоба, отягощенного сопутствующими заболеваниями / А.Д. Юхимец, B.C. Прокопчук, Г.Д. Дейбук // Актуальные вопросы экспериме­нтальной и клинической эндокринологии: тезисы докла­дов III съезда эндокринологов УССР. – К., 1983. – С. 294.
112. Юхимец А.Д. Антисеп­тический способ стерилизации кетгута / А.Д. Юхимец, Г.К. Палий, И.Ф. Онофрейчук //Указатель рационализаторских предложений. – Черновцы, 1985.- С. 140.
113. Юхимец А.Д. Раствор для хранения хирургических шовных материалов / А.Д. Юхимец, Г.К. Палий, И.Ф. Онофрейчук // Указатель рационализаторских предложений. – Черно­вцы, 1985.-С.139.
114. Юхимец А.Д. Способ стерилизации декаметоксином хирургического шелка / А.Д. Юхимец, Г.К. Палий, И.Ф. Онофрейчук // Указатель рационализаторских предложений. -Черновцы, 1985. – С. 139.
115. Юхимец А.Д. Способ оперативного лечения аутоимунного тиреоидита / А.Д. Юхимец, B.C. Прокопчук // Указатель рационализаторских предложений. – Черновцы, 1985. – С. 105.
116. Юхимец А.Д. Морфофункциональные критерии диагностики аденом щитови­дной железы / А.Д. Юхимец, B.C. Прокопчук, Г.Д. Дейбук //Информационное письмо, вып. 8. – К., 1984. – 2 с.

СПОГАДИ ПРО О.Д. ЮХИМЦЯ

РЕКТОР

ОЛЕКСІЙ ДЕМ’ЯНОВИЧ ЮХИМЕЦЬ

        Я мав честь знати цю Людину впродовж трьох десятків років як заступника декана лікувального факультету, рек­тора інституту, завідувача кафедри факультетської хірургії, пенсіонера…

        Писати про нього нелегко, бо це була неординарна і не­однозначна особистість.

        Свою розповідь я б розпочав з вересня 1962 року. Ця осінь знаменна тим, що всіх студентів інституту відправили на сіль­ськогосподарські роботи до Вінницької області. Проводжав нас на роботу ректор Ковальов Михайло Маркович, а зу­стрічав уже в якості нового ректора Юхимець Олексій Дем’янович. В один з останніх жовтневих дощових днів нас привезли з колгоспів, дали пару діб на те, щоб з’їздити до­дому, і ми приступили до занять.

        Кафедрою факультетської хірургії з 1962 р. завідував проф. В.Л. Хенкін, а О.Д. Юхимець був доцентом цієї кафе­дри й читав нам, студентам IV курсу, частину лекцій.

        Його викладення предмету було чітким, зрозумілим і, я б сказав, лапідарним.

        Як ректор О.Д. Юхимець приділяв велику увагу створен­ню на кафедрах матеріальної бази для навчального та нау­кового процесу.

        За дванадцять років перебування на посаді ректора він, по своїй натурі будівничий, буквально реорганізував інсти­тут у всіх відношеннях.

        Були замінені меблі, зроблені столярами ще в роки засну­вання інституту. У корпусах (пл. Театральна, 2 та вул. Богомольця, 2) освоєні всі підвали та горища, в анатомічному корпусі по вул. Ризькій, 3, добудований ще один поверх.

        У с. Репуженці, на березі р. Дністер відкрито спортивно-оздоровчий табір для студентів та співробітників, створено навчально-спортивний комплекс. Суттєву допомогу нада­вали шефи – олійно-жировий комбінат на чолі з його дирек­тором К.П. Венгловською. Збудовано чотири студентські гуртожитки, що дало змогу повністю задовольнити потре­би студентів у житлі. Студентським сім’ям надавалися окре­мі кімнати.

        Для покращання забезпечення наукової роботи були ство­рені міжкафедральні лабораторії: гістохімічна, біохімічна, електрофізіологічна та інші, забезпечені сучасним, на той період, обладнанням та реактивами.

        Як хірург-клініцист О.Д. Юхимець вів роботу по створенню на базі ка­федри факультетської хірургії кардіохірургічного відділен­ня та відділення баротерапії.

        Ним започатковано роботу по створенню в інституті пе­діатричного факультету, відкритого в 1975р.

        За сухим переліком фактів стоїть енергійна вольова, на­полеглива, дуже працездатна особа ректора. Сам дійовий по натурі, він оточував себе такими ж помічниками.

        Олексій Дем’янович багато уваги приділяв розвитку художньої самодіяльності, роботі ансамблю пісні та танцю, іншим гурткам художньої самодіяльності, яких тоді було багато.

        О.Д. Юхимець постійно тримав цю роботу в полі зору. У 1967 році у м. Києві ансамбль інституту виборов право но­сити звання «народного». Велика заслуга в цьому була, в першу чергу, ректора.

        Можна багато ще перераховувати добрих справ, які за час свого перебування на посаді ректора зробив Олексій Дем’янович.

        Але скільки б не робив людям добра, вони все рівно вва­жають, що його менше, ніж вони заслуговують.

        За спиною керівника завжди є люди, яких варто було б поставити спереду, щоб за ними можна було наглядати. Так було й у Олексія Дем’яновича. Весь період його ректорства супроводжувався катаклізмами, вибухами та несподіванка­ми. Суїциди професора Троян Г.А. та доцента Савчука Й.Ю., опози­ційна група професорів Пісько Г.Т., Цветова Є.П., Романа Л.І. і, нарешті, «справа Мінца», яка скомпрометувала ба­гатьох ректорів медичних вузів України.

        В останньому випадку мова йде про здібного пройдисві­та, який зумів організувати кримінальну групу з високопос­тавлених партійних функціонерів та багатьох ректорів ме­дичних інститутів, які брали хабарі за вступ до вищих навчальних закладів. І хоч О.Д. Юхимець був абсолютно непричетний до цих подій, йому оголосили сувору партійну догану й звільнили з посади ректора з сумним і смішним формулюванням: «за створення умов для дачі хабарів поса­довим особам».

        Декілька ректорів, звинувачених у цій справі, були засу­джені до різних термінів ув’язнення. Олексія Дем’яновича від тюрми врятували його щоденники, які він вів увесь час. Це були товсті зшитки, прошиті, пронумеровані й опеча­тані у відділі кадрів, і це унеможливлювало виконання в них будь-яких купюр. Олексій Дем’янович сам демонстрував мені запис, який безпосередньо стосувався судової справи. «Був на прийомі у другого секретаря ОККПУ тов. Кури­ло. Узгодив: 1. (йде перелік різноманітних господарських пи­тань). 2. Прийом до інституту абітурієнтки N.»

        На слідстві з’ясувалося, що за вступ цієї абітурієнтки взяв хабара бувший перший секретар міському партії, «пореко­мендувавши» ректору О.Д. Юхимцю прийняти її до інсти­туту, що останній, безумовно, виконав.

        Міністерство охорони здоров’я України певний час не да­вало згоди на його звільнення з посади ректора, але після дзвінків з ЦК Компартії України змушене було виконати його розпорядження.

Була осінь 1973 р.

В.Ф. Мислицький 

доктор біологічних наук, професор 

кафедри патологічної фізіології БДМУ

 

СПОГАДИ ПРО БУВШОГО РЕКТОРА ІНСТИТУТУ 

ДОЦЕНТА О. Д. ЮХИМЦЯ 

Доцент Юхимець О.Д. змінив на посту ректора медичного інституту в той час професора М.М.Ковальова.

Маючи великий досвід громадської роботи, працюючи на кафедрі факультетської хірургії, доцент Юхимець О.Д. про­вів значну роботу по подальшому розвитку інституту, роз­ширенню його матеріальної бази, підвищенню якості підго­товки лікарів. Це можливо було зробити розширенням підготовки науково-педагогічних кадрів, вдосконаленню педагогічного процесу.

В той час широке застосу­вання у всіх медичних вузах країни набуло використання програмованого контролю на­вчання, покращання наочності викладання, використання технічних засобів. Всі лекційні зали були забезпечені кіно­установками, кафедри – діапроекторами, теоретичні і кліні­чні кафедри – достатньою кількістю мікроскопів, на кафед­рі іноземних мов був створений лінгафонний кабінет.

Колективи кафедр в цьому відношенні багато зробили для втілення в життя вимог часу. Збільшення плану прийо­му студентів, їх контингенту вимагало і підготовки моло­дих викладачів. Ця робота на кафедрах забезпечувалась безпосередньо направленням викладачів в центральні вузи, проведенням учбово-методичних конференцій, які проводи­лись щорічно на факультеті педагогічної майстерності.

Ріст контингенту студентів, викладачів безумовно вимагали розширення матеріальної бази для проведення пе­дагогічного процесу і наукової роботи, і ректор О.Д.Юхимець при­діляв цьому велику увагу.

Були освоєні приміщення, які раніш не використовувались – розширились і покращились умови для роботи кафедр, які були розташовані в учбових корпусах на Театральній площі і вул. Богомольця, 2. При­міщення колишньої швейної фабрики було реконструйова­не і в ньому була розміщена кафедра фізичного виховання. Від­крита гістохімічна лабораторія при кафедрі гістології та ін..ш.

Успішно була вирішена проблема побуту студентів, – побудовано чотири гуртожитки, в яких були створені сприятливі умови для проживання студентів, відкрита їдальня у студентському мі­стечку. Сімейні студенти могли одержувати окремі кімнати. У гуртожитках були відкриті філіали бібліотеки.

Спортивно-оздоровча робота знаходилась під постій­ною увагою ректора Юхимця О.Д. Спортивно-оздоровчий та­бір, відкритий на базі літнього табору військової частини в селі Репуженці бувшим ректором М.М.Ковальовим, був розширений і фактично заново побудований. У ньому що­річно відпочивали студенти і викладачі.

Велику увагу приділяє О.Д. Юхимець і естетичному ви­хованню студентів. В цьому відношенні заслуговує на увагу художня самодіяльність і теперішній ансамбль “Трембіта”: – це починалося ще в той час, коли організацією його займався О.Д. Юхимець.

Безумовно, що життя не стоїть на місці, і його послідовники багато зробили для подальшого розвитку нашого навчального закладу.

Якщо говорити про особистість Олексія Дем’яновича Юхимця, то мож­на без перебільшення сказати, що він був хорошим органі­затором, вмів направити колектив на вирішення завдань, які стояли перед ним, був вимогливою людиною і, перш за все, до себе, чесним і справедливим.

С.Г. Федорук, 

доцент кафедри госпітальної 

терапії та клінічної фармакології 

ОЛЕКСІЙ ДЕМ’ЯНОВИЧ ЮХИМЕЦЬ

        Олексій Дем’янович … непересічна людина. Це був ко­мок енергії, який випромінював по всіх напрямках – будів­ництво корпусів і гуртожитків медичного інституту, науко­ва робота співробітників, навчально-методична робота…

        Як для людини йому була притаманна чесність, порядність, принциповість. Працюючи ректором інституту і будучи од­ночасно завідувачем кафедри факультетської хірургії, він приділяв багато уваги роботі клініки. Це систематичні об­ходи з розбором хворих, консультативна робота, складні операції, в тому числі і на серці.

        Характерною рисою була велика відповідальність за ви­конану роботу. Навіть будучи у далеких відрядженнях, він вра­нці і ввечері телефонував у клініку і давав поради по ліку­ванню хворих.

        Пригадую один випадок… Після складної операції на два­надцятипалій кишці на другу добу Олексію Дем’яновичу необхідно було поїхати у далеке відрядження. Кожного дня з наступних 4-х діб він телефонував тричі на день у клініку і цікавився станом хворого. Коли на п’яту добу після опера­ції стан хворого погіршився, він перервав відрядження і по­вернувся у клініку. Така відповідальність була характерна для Олексія Дем’яновича.

        Засідання кафедри проводилося з охопленням не менше трьох питань, які висвітлювали основні завдання роботи колективу. У Олексія Дем’яновича завжди були готові про­позиції щодо подальшої роботи і на перспективу. Робота так планувалася, що не було байдикуючих, і таких, що тягнули “лямку.”

        Належне необхідно віддати Олексію Дем’яновичу за відпочинок співпрацівників та студентів. База відпочин­ку в селі Репуженці – це дітище О.Д. Юхимця. В свій час це була найкраща база відпочинку на річці Дністер. Неодноразо­во перебуваючи тут, він був організатором дозвілля.

        Таким був Олексій Дем’янович Юхимець.

Ф.Г. Кулачек 

доктор медичних наук, професор 

кафедри загальної хірургії БДМУ 

ЗГАДУЮ З ВДЯЧНІСТЮ 

І ДУШЕВНОЮ ТЕПЛОТОЮ 

Телефонний дзвінок професора В.П.Пішака з проханням по­ділитися своїми спогадами про неординарну людину Олек­сія Дем’яновича Юхимця, повернув мене спогадами в дале­кий 1962 рік, коли я став студентом Чернівецького державного медичного інституту, який тоді очолював Михайло Мака­рович Ковальов.

У вересні 1962 року тодішнього ректора забирають в Київ, і інститут очолив Олексій Дем’янович, який зіграв значну роль в моїй подальшій долі та в усьому, чого я , виходець із про­стої селянської сім’ї, досяг у своєму житті, чим завдячую цій людині.

Моє перше і серйозне знайомство з ректором інституту відбулося восени 1968 року, коли мене, після повернення із лав Радянської Армії на третій курс для продовження на­вчання, було обрано головою студентського профспілково­го комітету інституту. Перше враження від знайомства – вольова, принципова, з нордичним характером людина. У подальшому нашому спілкуванні ці характерні для Олексія Дем’яновича риси підтвердилися, а ще для себе я відкрив багато нового і корисного.

Свою невичерпну енергію Олексій Дем’янович за всі роки перебування на посаді ректора віддав інституту, зміцненню його матеріальної, навчальної та наукової бази. При ньому набрало сили студентське самоврядування, ансамбль пісні і танцю отримав звання Народного, справжньою базою від­починку для викладачів та студентів став спортивно-оздо­ровчий табір в с. Репуженці, побудовано 4 гуртожитки.

Це далеко не повний перелік того, що було зроблено для інсти­туту цією людиною. І ще – інститут на початку сімдесятих років входив у десятку кращих медичних вузів тодішнього Радянського Союзу.

А скільки прекрасних задумів було у Олексія Дем’яновича, які, на жаль, залишилися нездійсне­ними. Його, звинувативши у безпринципності, раптово зу­пинили, коли він у своїх буденних справах не йшов, а біг по життю. А хіба можливо у ті роки проявити принциповість по відношенню до першого секретаря міськкому партії та голови міської ради?

Прикро лише одне, що таку масу наукового матеріалу, зібраного ним, якого вистачило б не на одну докторську дисертацію, він так і не використав, віддавши всього себе справі навчального закладу.

Не знаю, як склалася б моя доля в подальшому, якби Оле­ксій Дем’янович не запропонував мені після закінчення ін­ституту залишитися на кафедрі судової медицини. Для мене, особливо для моїх батьків, які все свої життя важко працю­вали в селі, це було за велику честь.

Я завжди з душевною теплотою і вдячністю згадую Оле­ксія Дем’яновича і радію тому, що теперішній ректор Ва­силь Павлович Пішак з такою ж енергією та завзяттям вті­лює в життя те, що не встиг зробити він.

О.Ф.Кулик,

к.мед.н., доцент,

Директор Чернівецького училища

Буковинської державної медичної академії

О.Д. ЮХИМЕЦЬ-ЛЮДИНА СВОЄЇ ЕПОХИ 

        Згадуючи про Олексія Дем’яновича як про вченого, хіру­рга, педагога, неможливо не відмітити кращі риси його як громадського діяча, керівника великого колективу інститу­ту, господаря в найкращому розумінні цього слова.

        Моя перша зустріч з Олексієм Дем’яновичем відбулась у 1954 році в приймальній комісії інституту, відповідальним секретарем якої був саме він. Ще тоді вразило його відно­шення до абітурієнта. А яку вагу на той час мала золота та срібна медаль! У день здачі документів нам (мені і П.С.Кушніру) були видані на руки рішення про зарахуван­ня на І курс інституту.

        Закінчивши інститут у 1960 році, я був направлений на роботу в с Романківці Сокирянського району. Працюючи хірургом в дільничій лікарні, приходилось звертатися за допомогою до своїх вчителів. Декілька разів у лікарню при-їзджав (і прилітав) Олексій Дем’янович на складні операції.

        Навчаючись в аспірантурі і працюючи асистентом на ка­федрі факультетської хірургії, мені довелося відчути на собі його відношення до роботи, навчального та лікувального процесу. Олексій Дем’янович, як ректор і завідувач кафед­ри, був взірцем працездатності, принциповості, безкорисно­сті і цього вимагав від усіх працівників без винятку.

        Як в інституті, так і на кафедрі за час його керівництва і з його ініціативи була значно покращена навчально-методи­чна робота, підготовлені тексти лекцій, методичних розро­бок практичних занять, створені тематичні аудиторії з від­повідним оснащенням – діапроектори, слайди, таблиці, фільми. Лекції читалися з демонстрацією хворих в аудито­рії. Колектив кафедри ще багато років користувався напра­цьованим матеріалом, створеним під час його завідування. А лікувальна робота! При відсутності на той час мобіль­ного зв’язку, не було жодного дня, щоб увечері він не знав про стан хворих у клініці.

        Не можна не згадати, скільки сил та енергії віддав Олек­сій Дем’янович розширенню матеріальної бази інституту -гуртожитки, освоєння нових приміщень, надбудови корпу­сів. Пам’ятником Олексію Дем’яновичу є спортивно-оздо­ровчий табір для студентів і працівників інституту в с. Репуженці на березі Дністра. Колектив академії вдячний сьогодні ректору В.П.Пішаку за те, що після певного часу невикористання і запустіння цей табір реставрували і відда­ли колективам кафедр.

        На моїх очах був зібраний величезний матеріал для док­торської дисертації Олексія Дем’яновича. Дисертація при­свячувалась вирішенню проблеми ендемічного зобу на Бу­ковині. Вона була написана, апробована на кафедрі, але на більше часу в Олексія Дем’яновича не вистачило. А скільки сил витрачено на боротьбу з “інодумцями”, як на теперіш­ню мову – опозиціонерами!

        Мені доводилося бути присутнім на судових процесах у м. Чортків по так званій “справі Мінца”. Хоча до Олек­сія Дем’яновича, як ректора, не було ніяких претензій, але механізм тоталітарної держави спрацював – його звіль­нили, не сказавши навіть “дякую”. Холодне відношення до нього і деяких членів колективу кафедри факультетсь­кої хірургії продовжувалося при новому керівництві ву­зом.

        Згадали і достойно оцінили Олексія Дем’яновича з при­ходом до керівництва інститутом (академією) Василя Пав­ловича Пішака. Олексій Дем’янович був обраний почесним членом Вченої ради, запрошувався на урочисті збори коле­ктиву, він переживав за все, що відбувалося в інституті і радів, що є людина, яка привела цей заклад до ще більшого розквіту.

        Напрягаючи пам’ять і згадуючи про Олексія Дем’янови-ча Юхимця, все одно не все згадаєш, оціниш. Це Людина в єдиному числі.

Г.П. Шамрей 

Доцент кафедри факультетської хірургії 

 

ЛЮДЯНІСТЬ 

БУЛА ПРИТАМАННОЮ РИСОЮ ЙОГО ЖИТТЯ 

Про свого вчителя, наукового керівника, наставника, ре­ктора інституту я висловлююся так: це була Людина, яка світила, згоряючи сама.

Безкорисливість, велика працездатність, висока шляхет­ність та людяність були притаманними Олексію Дем’яновичу.

Враховуючи надану мені можливість сказати слово про свого вчителя, за що щиро дякую, стисло і в обмежений тер­мін написати спогад про Олексія Дем’яновича, то приводжу лише один приклад із життя, що засвідчує його високу шля­хетність та безкорисливість. Був розроблений винахід “Спо­сіб отримання сурфактанту легень”. Як прийнято, співавто­рами винаходу мною були внесені наукові керівники О.Д.Юхимець, Б.А.Пахмурний. Матеріали винаходу я при­ніс Олексію Дем’яновичу, який, як завжди, уважно прочи­тав опис винаходу. Щось подумав, уважно подивився на мене і двома рисками чорного чорнила викреслив своє прі­звище із співавторства. При цьому сказав: “Це твоя ідея, твоя інтелектуальна власність і належить вона тільки тобі”. Ана­логічним чином потім поступив і Б.А.Пахмурний.

Так з добрих рук Олексія Дем’яновича я став відомим автором з проблеми сурфактантних систем в наукових ко­лах, а певний індекс цитованості в наукових роботах збері­гається до сьогоднішнього дня.

Доброзичливі і теплі відношення між нами зберігалися протягом всього його життя.

Спілкування з Олексієм Дем’яновичем я пригадую як пре­красний період становлення мого творчого життя.

М.Г.Триняк, 

доктор мед. наук, професор 

ОЛЕКСІЙ ДЕМ’ЯНОВИЧ – 

ЛЮДИНА НЕОРДИНАРНА 

        На своєму життєвому шляху мені доводилося зустріча­тися з багатьма людьми. Образи одних забуті, інші затримали­ся в пам’яті, а деякі залишилися світлими, яскравими і незабу­тніми. До останніх відноситься образ Олексія Дем’яновича.

        Олексія Дем’яновича я знав давно, десь відразу після війни. Доля нас вела якби паралельним курсом. Тому я міг би написати про нього дуже багато, але обмежуся тільки тим, що, як мені здається, є найбільш характерним. Олексій Дем’янович був найчеснішою людиною, невтомним трудівни­ком, в постійному хвилюванні за справу, не терпів фальші і неправди. Не любив він пози, був доступний у спілкуванні. Загальна ерудиція, знання своєї справи давали йому змогу завжди допомогти людині, надати корисну пораду. Коли Олексію Дем’яновичу довірили керівництво інститутом, від­крилися нові якості – це неабиякі організаторські здібності, вміння своєчасно знаходити, ставити і вирішувати вузлові питання, які забезпечують загальний успіх справи.

        Згадую про той час, коли гостро стояло питання буді­вництва гуртожитків для медичного інституту. Коштів на це виділялося дуже мало. Але завдяки наполегливості Олек­сія Дем’яновича, його неодноразовим поїздкам у планові органи, були виділені кошти і питання житла для студентів вирішилося.

        Олексій Дем’янович вмів підбирати і ставити на вирі­шальні ділянки роботи достойних працівників, які забезпе­чували загальний успіх у колективі вузу. Він завжди підкре­слював, що в роботі немає дрібниць: все повинно бути чітко визначено, своєчасно зроблено і оцінено. Це був стиль його роботи. Олексій Дем’янович проводив велику громадську робо­ту. Він обирався в різні партійні, радянські і інші громадські організації. Мені згадується один такий епізод. На сесію обласної ради готувалося питання про охорону здоров’я. Як голова комісії, Олексій Дем’янович виїхав у Глибокський район. У лікарні йому показали звіти, довідки. Але він по­просив 3-4 адреси хворих, які виписалися з лікарні 1-2 міся­ці тому. Поїхав за вказаними адресами, поговорив з людь­ми і одержав вичерпну інформацію, необхідну для оцінки роботи лікарні і лікарів. Це приклад неординарного підхо­ду до вирішення справи.

        Останні роки життя Олексій Дем’янович важко хворів. Хвороба обмежила його можливості плідно трудитися. Але він багато читав, особливо рідкісні видання часів перебудо­ви. Він цікавився всім, що відбувалося в незалежній Україні і світі.

        Олексій Дем’янович завжди відчував тепло та любов сво­єї сім’ї і друзів. Вірна супутниця життя, дружина Клара Сте­панівна, діти та онуки завжди оточували його своєю ува­гою та підтримкою.

Л.П.Цвинтарний

колишній голова облради м. Чернівці

 

ФОТОБІОГРАФІЯ

Олексія Дем’яновича Юхимця

Випускник Чернівецького медичного інституту 1949 р.

                                              

О.Д. Юхимець з братом та сестрою

О.Д. Юхимець серед однокурсників ЧМІ (1949 р.)

                

                                                                               Зустріч випускників 1949 р. (1979 р.)

                                                                           (О.Д. Юхимець – в центрі)

Громадська та адміністративна діяльність

Всесоюзное совещание работников

высших учебных заведений

Москва. Кремль 16-18 января 1973г.

                                      

У президії урочистих засідань

                   

Під час державних іспитів ( зліва – з проф. П. Драчуком, справа – з проф. В. Малішевською)

 

Вручення диплома випускниці ЧМІ 1970 р.

   

З колегами по роботі

 

 

Наукова та професійна діяльність

 

                          

 

На Театральній площі

 

Сім’я, відпочинок

  

  

Дружня розмова з проф. М.М. Ковальовим (попереднім ректором ЧМІ)

  

У короткі хвилини відпочинку

Публікації про доцента О.Д. Юхимця

1. Буковинська державна медична академія: становлення, здобутки, перспективи розвитку / В.П. Пішак, М.Ю. Коломоєць, І.Й. Сидорчук [та ін.] ; [за ред. В.П. Пішака.]. – Чернівці: БДМА, 2004. – С. 15-16, 92-94, 143-145.

2. Сторінки історії Чернівецького медичного інституту /[за ред. В.П. Пішака]. – Чернівці: ЧМІ, 1994. – С.66-68.

3. Сторінки історії: біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Буковинської державної медичної академії (1944-1998)/ [за ред. В.П. Пішака.] – Чернівці: БДМА, 1999. – С. 199.

4. О.Д. Юхимець – вчений, хірург, педагог. /В.П. Пішак, І.Ю. Полянський, Г.П. Шамрей [та ін.]. – Чернівці: Медакадемія, 2003. – 104 с.