Червоний вовчак (ерітематоз) — це захворювання суто імунного характеру з переважним ураженням відкритих ділянок шкіри.

З 2004 року організації, які займаються цією проблемою по всьому світу, проводять заходи 10 травня, щоб підвищити обізнаність та інформувати громадськість про симптоми та наслідки вовчака для здоров’я. Разом ми можемо зробити вовчак міжнародним пріоритетом у галузі охорони здоров’я та забезпечити ефективну діагностику та лікування людей з вовчаком у всьому світі.

Захворювання досить рідкісне, за світовою статистикою, воно вражає 50 осіб на 100 тисяч населення та переважно молодих жінок від 20 до 40 років. У цій категорії пацієнтів хвороба зустрічається на 80% частіше, ніж у чоловіків.

Вовчак є хронічним аутоімунним захворюванням. За оцінками, у всьому світі з вовчаком живуть близько п’яти мільйонів людей. Він може бути підступною хворобою через свою складність. Його симптоми можуть збивати з пантелику, тому що хвороба впливає на кожного пацієнта по-різному.

Одна з причин, через яку вовчак настільки загадкова і складна хвороба, полягає в тому, що не існує відомої причини, що викликає її симптоми. Лікарі лікують вовчак відповідно до симптомів, які виявляються у пацієнтів, щоб вилікувати або зменшити симптоми, що виникають цієї миті.

Чому виникає це захворювання, наука не з’ясувала досі.

Найчастіше червоний вовчак у дорослих викликають генетичні причини, але це може бути і гормональний збій, і перенесена інфекція. Найчастіший фактор — довкілля, що відзначається медичною статистикою – надмірне отримання сонячного ультрафіолету.

Розрізняють хронічний та системний червоний вовчак. Хронічний своєю чергою об’єднує обмежену та множинну форми. Найчастіше зустрічається перша форма червоного вовчака.

Висипи локалізуються на відкритих ділянках тіла та на обличчі (щоки, лоб, волосиста частина голови). Спочатку з’являються одна-дві набряклі плями рожевого кольору, які потім ростуть по периферії, зливаються і нагадують метелика. Далі шкіра інфільтрується, в центрі з’являються дрібні щільно сидячі лусочки. При подальшому розвитку процесу з’являється атрофія шкіри. Якщо вчасно не розпочати лікування, на шкірі починають утворюватися атрофічні рубці.

Розпізнати червоний вовчак у дорослих непросто, тому що її симптоми характерні для різних захворювань.

Червоний вовчак може вражати і слизову оболонку окрайки губ. Спочатку вона червоніє, потім виникає інфільтрація, тріщини, язви.

При системному червоному вовчаку першими симптомами є ураження шкіри обличчя у вигляді метелика та висипи на кінцівках, колінах, гомілках, ламкість нігтів. Також можуть відбуватися зміни на слизових оболонках рота, статевих органів.

При загостреній формі вражаються внутрішні органи, рідше — судини, нирки, суглоби, печінка та ін. При червоному вовчаку уражаються, як правило, серцево-судинна система, розвиваються перикардит, міокардит, ендокардит. Страждають органи травлення, розвивається нефротичний синдром із нирковою недостатністю та артеріальною гіпертонією. Під удар може потрапити нервова система.

 Початок хвороби часто супроводжується високою температурою, лихоманка може бути до 40°, тому червоний вовчак у дорослих спочатку можна прийняти за ГРВІ. З’являються характерні для загального запалення симптоми інтоксикації: головний біль, загальне нездужання, запалення лімфовузлів. Один із класичних симптомів вовчака – це враження нирок. Нирки втрачають свою пропускну фільтрувальну функцію, організм втрачає багато білка, і цей механізм призводить до появи набряків.

Досі наука не придумала засоби, що дали б повне одужання від системного червоного вовчака. Завдання лікарів — швидко зняти гострий стан, домогтися ремісії і далі підтримувати стабільний стан організму, при якому людина може прожити до глибокої старості.

Лікування червоного вовчака у дорослих має на увазі, по-перше, зведення до мінімуму вплив провокаційний факторів, наприклад, сонячних променів. По-друге, пацієнти з червоним вовчаком отримують обов’язкове медикаментозне лікування.

Для лікування системного червоного вовчака у дорослих використовуються в основному чотири групи препаратів:

• гормони;
• цитостатики – при тяжких формах захворювання;
• нестероїдні протизапальні препарати;
• Гідроксихлорохін – при легкому та середньому ступені захворювання.

Системний червоний вовчак небезпечний тим, що може призвести до розвитку серцевої, ниркової, печінкової недостатності. Все це може протікати дуже швидко, навіть блискавично. І тут дуже важливо правильно поставити діагноз і якнайшвидше розпочати правильне лікування, щоб уникнути розвитку ускладнень.