Фіброміалгія – це розлад, якій викликає поширені болі в м’язах і суглобах по всьому тілу, дефіцит сну, втрату пам’яті, проблеми з настроєм і хронічну втому.

Багато людей, які страждають на фіброміалгію, можуть також відчувати постійні головні болі, страждати від депресії, занепокоєння, напруги і синдрому роздратованого кишківника.

Розвивається у 8 разів частіше у жінок, головним чином європеоїдної раси у віці 35–55 років. Симптоми: хронічний генералізований м’язово-суглобовий біль, болючість у специфічних больових (чутливих) точках, порушення сну, втома та відчуття ригідностi тіла, схильність до фобій та депресії (у 75 % хворих), вегетативні та функціональні порушення різного ступеня вираженості.

Хронічний поширений біль був уже описаний у літературі XIX століття, але термін фіброміалгії не використовувався до 1976 року. Вперше термін застосував Hench. Багато термінів, включаючи «ревматизм м’язів», «неврастенія» використовувалися для опису симптоматики фіброміалгії. Термін «фіброміалгія» походить від латинського fibro-, що означає фіброзна (сполучна) тканина, грецького myo-, яке означає «м’яз», і грецького algos — біль. Таким чином, термін буквально має на увазі «біль м’язів і сполучної тканини».

Термін фіброміалгії був використаний дослідником Мухаммедом Юнусом як синонім до фіброзиту і вперше опублікувався у 1981 році. Історичні аспекти говорять, що розвиток концепції фіброміалгії вказував на основну важливість фіброзиту у цьому синдромі, як опублікували Smythe i Molodfsky у 1977 році. Перше клінічне контрольоване дослідження характеристик фіброміалгічного синдрому було опубліковане у 1981 році, яке підтвердило зв’язок між симптомами і об’єднало їх у синдром. 

Точна причина фіброміалгії невідома, але вважають, що мають вплив:

• Генетика
• Стиль життя
• Порушення сну
• Психологічні фактори
• Дофамінова дисфункція
• Метаболізм серотоніну
• Полімодальна чутливість
• Нейроендокринний злам
  
• Симпатична гіперактивність
• Зміни у лікворі
• Умови довкілля.

Мозок людини, хворої на фіброміалгію, відображає функціональні і структурні відмінності від мозку здорових людей. Деякі дослідники підозрюють, що ці аномалії мозку можуть бути наслідком стресу у дитинстві або тривалого стресу. Фіброміалгія визнається Національним інститутом охорони здоров’я США (NIH) і Американською колегією ревматологів. Фіброміалгія описується як «синдром центральної сенситизації», що спричинюється біологічними аномаліями у нервовій системі і призводить до виникнення болю, когнітивних порушень і психологічних проблем.

Для постановки діагнозу фіброміалгії необхідне виконання наступних 3-х умов:

1) індекс поширеності болю (widespread pain index — WPI) ≥7 та індекс вираженості симптомів (symptom severity scale — SSS) ≥5 або WPI 3–6 і SS ≥9

2) генералізований біль, тобто який виникає в ≥4 з 5 ділянок тіла (без урахування нижньої щелепи, грудної клітки і живота)

3) симптоми подібної вираженості зберігаються протягом ≥3 міс.

Спеціальних тестів для діагностики фіброміалгії не існує. Діагноз ставиться неврологом, з використанням клінічних методів, заснованих на симптомах і огляді. Аналізи крові і інші клінічні дослідження проводяться для виключення інших захворювань, які можуть викликати подібні симптоми.

Лікування є складним та містить:

1) інструктаж пацієнта з метою роз’яснення суті захворювання, стратегії лікування та зниження тривоги

2) нефармакологічну терапію: аеробні та силові тренування, які хворому часто складно виконувати з огляду на знижену толерантність до навантаження; різні методи психотерапії (напр., поведінкову терапію); акупунктуру, гідротерапію, загальносистемну кріотерапію та комплексне санаторне лікування

3) фармакологічне лікування

а) антидепресанти

б) анальгетики

Законність існування фіброміалгії як унікальної клінічної сутності є досі тільки твердженням, тому що немає чітких меж, які б розділяли такі синдроми як фіброміалгічний синдром, синдром хронічного виснаження, синдром подразненого кишківника, хронічні м’язові головні болі. Через наявність багатьох симптомів, які є спільними для багатьох схожих між собою синдромів багато дослідників просто користуються терміном функціонального соматичного синдрому.

Були розвинені кілька гіпотез, включаючи «центральну сенситизацію». Дана теорія говорить, що люди з фіброміалгією мають низький поріг чутливості до болю у клітинах спинного чи головного мозку. Нейропатичний біль і великий депресивний розлад часто співіснують із фіброміалгією, що є основною причиною частої зустрічності з фіброміалгією через спільні генетичні аномалії, які ведуть до порушень в моноамінергічній, глутаматергічній, нейротрофічній, опіоїдній системі передачі сигналів, а також у системі передачі за допомогою прозапальних цитокінів.

Психологічний стрес і хворобливість можуть спричинювати аномалії в механізмах стресу і запалення, які своєю чергою регулюють настрій і біль. Сенситизація і ефект «розпалювання» відбувається в певних нейронах, що веде до розвитку фіброміалгії, і в деяких випадках разладів настрою.

Є докази, які припускають що біль при фіброміалгії є результатом порушень шляхів процессингу болю. Тобто, кількість нейронів, поріг чутливості яких встановлений зависоко і гіперзбудливість шляхів передачі і обробки болю і зменшена активність сигналів, які пригнічують біль у мозку є результатом симптоматики у людини, яка страждає на фіброміалгію.

 Деякі нейрохімічні аномалії, що зустрічаються при фіброміалгії також беруть участь у змінах настрою, сну. Таким чином, це пояснює чому настрій, сон і симптоми виснаження у більшості випадків є коморбідними з фіброміалгією.

Фіброміалгія також пов’язана з біполярним афективним розладом, особливо з компонентом гіпоманії.

Стрес може бути важливим фактором у розвитку фіброміалгії. Фіброміалгія часто є коморбідною з такими стресами асоційованими розладами як синдромом хронічного виснаження, ПТСР, синдромом подразненого кишківника і депресією. 

Шкідливий спосіб життя, включаючи куріння, ожиріння, гіподинамію може збільшувати ризик особи захворіти фіброміалгією. Два дослідження з застосуванням 1H-MRS (магнітно-резонансна спектроскопія) виявили метаболічні порушення в гіпокампальному комплексі у людей з фіброміалгією.

 Оскільки гіпокамп відіграє важливу роль у підтримці когнітивних функцій, регуляції сну і сприйнятті болю, було припущено, що метаболічна дисфункція гіпокампа може бути причиною цих симптомів. Деякі автори підозрюють, що вплив стресових умов може змінювати функцію гіпокампально-гіпофізарно-наднирникової осі, тобто розвиток фіброміалгії може бути пов’язаним із виникненням порушень у цій системі.

                                                                      Матеріал для сайту                          підготувала провідний  бібліотекар Сівашова О.