Щорічно 25 квітня в різних країнах світу відзначають незвичайне свято – Міжнародний День ДНК (DNA Day), який визнає важливість генетики і наукових досягнень, зроблених в цій області.

Дата була обрана в пам’ять про те, що 25 квітня 1953 року в журналі «Nature» вчені Джеймс Уотсон і Френсіс Крік спільно з Морісом Уїлкинсом і Розалінд Франклін опублікували результати дослідження структури молекули ДНК.

У США День ДНК вперше відсвятковано 25 квітня 2003 за проголошенням Сенату і Палати представників. Однак, це було одноразове відзначення. Проте, щорічне святкування було організоване Національним інститутом дослідження геному людини (National Human Genome Research Institute, NHGRI) з 23 квітня 2010. Тоді ж декілька організацій проголосили 25 квітня «Міжнародним днем ДНК».

ДНК – найголовнішу молекулу життя – відкрив швейцарський учений І. Ф. Мішер 1869 року.

Нову речовину виділили з ядер лейкоцитів, звідти її назва – нуклеїн (лат. nucleus – ядро). Згодом учений з’ясував, що сполука має кислотні властивості і назвав її нуклеїновою кислотою. Виникло закономірне запитання: які біологічні функції відкритої речовини? Вчені вирішили, що ДНК запасає в організмі фосфор. На початку ХХ ст. біологи навіть уявити не могли, що „монотонна” спіраль ДНК, яка складається лише з чотирьох різних нуклеотидів, несе генетичну інформацію про мільйони найрізноманітніших білків.

Згодом учені довели, що саме ДНК, а не білки, як вважали раніше, є носієм генетичної інформації. Проте будова цієї сполуки і спосіб передачі спадкової інформації залишалися таємницею природи. Хоча і було відомо, що ДНК утворюється кількома ланцюжками, які складаються з нуклеотидів, але ніхто не знав, скільки цих ланцюжків і як вони сполучені між собою.

          Все змінила опублікована 25 квітня 1953 року в журналі „Nature” стаття „Молекулярна структура нуклеїнових кислот: структура дезоксирибонуклеїнової кислоти” вмить прославила авторів на весь світ.

У ній 24-річний біолог Джеймс Уотсон та 36-річний фізик Френсіс Крік описали об’ємну модель молекули ДНК у вигляді двох ланцюгів, закручених один навколо одного.

У стінах Кавендишівської лабораторії Кембриджського університету вчені повідомили про це відкриття і продемонстрували колегам модель молекули ДНК, зібрану з кульок, дроту й картону. Структура нагадувала гвинтові сходи, у яких сходинками були азотисті основи, з’єднані між собою слабкими водневими зв’язками. Дж. Уотсон і Ф. Крік не володіли базою власних експериментальних даних.

Дослідженнями ДНК займались Моріс Уілкінс та Розалінда Франклін в Королівському коледжі в Лондоні. Саме параметри їхнього рентген-структурного аналізу ДНК, а також детальні дані про її хімічну будову лягли в основу відкриття Дж. Уотсона та Ф. Кріка.

Робота вчених нагадувала гру. Вони знали, як побудовані нуклеотиди – мономерні ланки ДНК. Із цих елементів, наче із деталей дитячого конструктора, учені намагалися зібрати структуру, яка б відповідала рентгенівським даним. Результат такої „гри” – одне із найбільших наукових відкриттів у історії людства.

В грудні 1962 року Ф. Крік, Дж. Уотсон, М.  Уілкінс отримали за відкриття структури ДНК Нобелівську премію з фізіології і медицини. В момент тріумфу серед лауреатів незримо був присутній четвертий учасник відкриття – Р.  Франклін. Вона також могла отримати цю премію. На жаль, Розалінда померла 1958 року від раку, який найімовірніше спричинило рентгенівське опромінення під час досліджень.

А ще через 6 років світ побачила книга Дж. Уотсона „Подвійна спіраль”. Це той випадок, коли епохальне наукове відкриття захоплююче і популярно описав не історик чи журналіст, а сам винахідник. Неймовірно, але книга про науку стала таким самим бестселером, як останній твір Агати Крісті або Сіменона.

Вона змусила тисячі людей, далеких від премудростей молекулярної біології, із захопленням стежити за перебігом наукової думки й звіряти малоінформативні для нефахівця результати рентгеноструктурних даних.

Матеріал підготувала бібліотекар ІІ кат. Дев’яткіна Д.

Література

1. Генетика для онколога : для інтернів, онкологів. Кн. 1. ДНК, гени, методи діагностики / В. П. Пішак, Р. В. Сенютович, О. П. Пересунько [та ін.]. – Чернівці : Місто, 2004. – 180 с.
   
2. Збірник задач із загальної та медичної генетики: навч. посіб. для студ. ВМНЗ МОЗ України II-IV р. а. / В. П. Пішак [та ін.]. – Чернівці : Медуніверситет, 2009. – 142 с.
   
3. Захарчук, О. І. Біологія з основами генетики : навч. посіб. / О. І. Захарчук, Р. Є. Булик, М. І. Кривчанська ; М-во охорони здоров’я України, ВДНЗ України “Буковин. держ. мед. ун-т”. – Чернівці : Медуніверситет, 2018. – 396 с.
   
4. Клітинна біологія : навч. посіб. для студ. фармац. спец. ВМЗО / О. І. Захарчук, Р. Є. Булик, В. В. Степанчук, М. І. Кривчанська ; М-во охорони здоров’я України, ВДНЗ України “Буковин. держ. мед. ун-т”. – Чернівці : Медуніверситет, 2017. – 130 с.
   
5. Основи медичної генетики : навч. посіб. для студ. I-II р. а. / В. П. Пішак та ін. ; М-во охорони здоров’я України, Буковин. держ. мед. акад. – Чернівці : Медакадемія, 2000. – 248 с.
   
6. Протоколи практичних занять з клітинної біології : для студ., які навч. за спец. 222 Медицина : навч.-метод. посіб. / Р. Є. Булик, М. І. Кривчанська, О. І. Захарчук [та ін.] ; М-во охорони здоров’я України, Буковин. держ. мед. ун-т, Каф. мед. біол. та генетики. – Чернівці : Медуніверситет, 2021. – 127 с.