27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного розв’язання єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкригу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

 «Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

 Після зайняття Одеси розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, протягом 1941 р. Були створені гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини.

Загалом на цих землях знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Єврейське обличчя було частиною української культури до Другої світової війни. Єврейські громади були у селах, містечках та містах і вони практично повністю загинули скрізь…

Врятувались переважно тільки ті, хто зумів евакуюватись або пройшов війну на фронті.

Дослідники Голокосту кажуть про приблизно 2 тисячі місць масових розстрілів євреїв в Україні.

 Для країни та її історичної пам’яті важливо не забувати про всіх. Десь вбили 70 людей – усіх єврейських мешканців села, а десь десятки тисяч. Бо за кожною цифрою стоять реальні людські історії…

   Матеріал підготувала провідний  бібліотекар СІВАШОВА Олена

63.3(4Укр)
К 68
Король В. Ю. України. Київ: Феміна, 1995. 264

63.3(2Укр)
І-90

Історія України в запитаннях та відповідях. Вип. 2 / ред. Л. М. Богута. Київ: Знання, 1990. 48 с.

63.3(4Укр)
Н 37
Наш Г. Історія Українського народу. Київ: Богдана, 1993. 248 с.

63.3(4Укр)
Ж 86
Жуковський А. Історія Буковини. Ч. 2. Чернівці: Час, 1993. 224 с.

63.3(0)6
Ш 95
Шульмейстер Ю. А. Гитлеризм в истории евреев. Киев: Политиздат Украины, 1990. 255 с.

63.3(2Ук)
Т 73
Тронько П. Т., Войналович В. А. Увічнена історія України. Київ: Наук. думка, 1992. 274 с.

63.3(0)
П 32
Пивовар С. Ф, Слюсаренко А. Г., Стельмах С. П. Всесвітня історія. Новітній період (1900-1945 рр.): посібник. Київ: Академія, 1998. 384 с.

63.3(4Укр)
Б 89
Брицький П. П. Україна у другій світовій війні (1939-1945 рр.) Чернівці. 1995. 114 с.

63.3(4Укр)
К 56
Коваль М. В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.)Т. 12. Київ: Альтернативи, 1999. 336 с.

63.3(4Укр)624
К 63
Комарницький С. І. Вони наближали перемогу (Буковина та буковинці в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.): монографія. Чернівці. 1995. 62 с.

94(477)
І-90

Мойсей А. А., Фурдичко А. О., Бабух Н. В. Історія України та української культури у персоналіях: довідник / за ред. Мойсея А. А. Чернівці: БДМУ, 2020. 140 с.

94(477)
І-90

Мойсей А. А., Фурдичко А. О., Бабух Н. В. Історія України та української культури у термінах: навч.-метод. посіб. Ч. 2. 1917-2019 рр. / за ред. А. А. Мойсея. Чернівці: БДМУ, 2020. 128 с.

У2
Д 36

Дерево пам’яті:У 4 вип. Вип. 3. Світова історія / ред. О. М. Апанович, Я. П. Гоян, Ю. М. Мушкетик. Київ: Веселка, 1991. 511 с.