Всесвітній день нюху було засновано у 1988 році шотландцем Джорджем Доддом – вченим-ароматистом, парфумером, ароматерапевтом, експертом із запахів. Дату святкують щороку 27 квітня. Спонсором свята виступають Aroma Academy та Perfume Academy.

Джордж Додд пройшов великий кар’єрний шлях від навчання у сфері молекулярної хімії та біології до заснування першої у світі компанії з біотехнології запахів. Він вважає, що нюх можна і потрібно тренувати. Засновник свята у 1970-х роках працював над розробкою навчальних комплектів для сліпих дітей з метою хоча б часткової компенсації втраченого зору.

На розлади нюхової функції страждає приблизно 19% населення старше 20 років та 25% старше 50 років. Закономірною вважається втрата нюху з віком. Кожна 8 людина у віці з 53 до 91 року страждає на втрату нюху.

Виділяють такі порушення нюху, як аносмія (R43.0) – повна тотальна втрата нюху, та паросмія (R43.1) – спотворене сприйняття запахів.

За причиною виникнення розрізняють вроджені і набуті розлади нюхового аналізатора. Набуті розлади, в свою чергу, поділяють на кондуктивні і перцептивні (нейросенсорні).

Причинами розвитку кондуктивних порушень функції нюхового аналізатора є порушення надходження повітря із молекулами аромату до порожнини носа і його рівномірний розподіл безпосередньо в порожнині носа. До таких порушень призводять: порушення анатомії порожнини носа (деформація зовнішнього носа, викривлення перегородки); синехії нюхової ділянки порожнини носа; поліпозні ураження слизової оболонки носа; гіпертрофічні риніти; деякі форми алергічної риносинусопатії; атрезії присінку носа і хоан; сторонні тіла у порожнині носа.

Також до кондуктивних порушень належать порушення, пов’язані зі зниженням функції залоз Брумена у слизовій оболонці порожнини носа, і, як наслідок, – зниження або повна відсутність продукції слизу, що забезпечує щільний контакт пахучих речовин, які знаходяться у повітрі, із рецепторними клітинами нейроепітелію нюхового аналізатора. Ця патологія часто зустрічається у хворих на гіпотрофічний і атрофічний риніти, озену, дистрофічну форму склероми.

Окремо серед кондуктивних порушень нюхового аналізатора слід виділити порушення, спричинені оперативними втручаннями, наприклад, тотальною ларингектомією або операціями, наслідком яких є довічне носіння трахеостоми. У цих випадках відбувається повне розділення верхніх і нижніх дихальних шляхів, що веде до низки порушень з боку функції порожнини носа, в тому числі і сприйняття запахів.

Перцептивні розлади нюху виникають внаслідок: перенесених нейроінфекційних захворювань; впливу нейротоксичних лікарських препаратів і хімічних речовин; перенесених черепномозкових травм; захворювань, що пов’язані з гострими розладами мозкового кровообігу.

Також особливе місце посідає патологія, пов’язана з ураженням головного мозку і (або) деструктивними змінами кісток черепа внаслідок ураження онкологічними процесами.

Частіше використовують суб’єктивні методи дослідження. Одним із найперших таких методів був тест, який запропонував В.І. Воячек (1934). Він базувався на використанні речовин із різкими, вираженими запахами у міру їх посилення і переважною дією як на ольфакторну чутливість (настоянка валеріани, бджолиний мед, мелена кава, тютюн), так і на тригемінальну чутливість (нашатирний спирт, ментол).

Якщо пацієнт не відчуває 2-3 речовини – це оцінюється як гіпосмія. Якщо не відчуває нашатирного спирту – аносмія.

З часом ці проби вдосконалювалися, і на сьогодні існує багато методик суб’єктивного дослідження функції нюхового аналізатора. Серед них слід виділити пасивні (коли дослідження проводять за рахунок того, що пацієнт сам вдихає концентрат пахучої речовини) та активні методики (коли розчин концентрованого одоранту під тиском повітря потрапляє у порожнини носа).

Найбільш інформативним і ємнісним методом для практичної діяльності лікарів будь-якої спеціальності, які у своїй практиці стикаються з проблемами порушення сприйняття запаху, є методика ольфактометрії, що була описана у роботі О.О. Кіцера і полягає у дослідженні функції нюхового аналізатора шляхом дії на нього речовин різної рецепторної направленості.

Метою ольфактометрії, окрім розпізнавання запахів (якісна одориметрія), є визначення нюхового порогу (кількісна одориметрія), що відповідно впливає на визначення ступеня порушення функції нюхового аналізатора.

Цікаві факти про нюх:

1. У нашій носовій порожнині знаходиться близько 200 мільйонів нюхових клітин, які забезпечені детекторами запахів. Нервові закінченнявловлюють запах і передають його у вигляді електричних імпульсів у мозок.
2. Також є зв’язок між смаком і запахом, коли людина не відчуває запахів через хворобу, не відчуває і смаку їжі. Вчені відкрили ще один зв’язок — зв’язок запаху і болю. Вони виявили, що люди, які не відчувають болю, не розрізняють запахи. Це може бути пов’язано з тим, що за нюх і біль в головному мозку відповідає один і той же канал.
3. Нюх пов’язаний з відділами мозку, що відповідають за формування спогадів і віднесення емоцій до певних подій.
4. Існують деякі речовини, які людина не може відчути за допомогою нюху. Так, до запаху природного газу людський ніс несприйнятливий, тому в побутовий природний газ додають сполуки, які надають йому особливий запах.
5. Серед найулюбленіших запахів людства — запах свіжого хліба, кави і свіжоскошеної трави. Тому в магазинах використовують запах випічки і кави як приманку для покупців, тому що ці запахи викликають у людей апетит і бажання купувати.
6. Жителі сучасних міст стають несприйнятливими до 70 % міських запахів. А жителі далеких від цивілізації поселень здатні вловити в дикій природі запах людини, який проходив в певному місці кілька годин тому.
7. Вчені припускають, що запах страху також можна відчути. Наприклад, якщо одна людина в натовпі охоплена панікою, але при цьому не може передати свої емоції, його запах передасться всьому оточенню. Цей запах буде невловним, але буде діяти на підсвідомому рівні.

Матеріал підготувала Олена СІВАШОВА

Гавріш О. В., Ніколаєнко С. А. Медсестринство в оториноларингології: підручник. Київ: Медицина, 2015. 415 с.

Геруш І. В., Григор’єва Н. П., Дікал М. В., Чернюх О. Г. Біохімія тканин і фізіологічних функцій: навч. посіб. Чернівці: Медуніверситет, 2017. 225 с.

Дитяча оториноларингологія: зб. тест. завдань / А. Л. Косаковський та ін. Київ: НМАПО ім. П. Л. Шупика, 2019. 269 с.

Заболотний Д. І., Мітін Ю. В., Безшапочний С. Б., Дєєва Ю. В.  Оториноларингологія: підручник. Київ: Медицина, 2017.  471 с.

Кривецький В. В., Лютик М. Д., Луканьова С. М., Дибель О. В. Анатомія людини з основами фізіології: підручник. Чернівці: Місто, 2017. 368 с.

Лайко А. А., Заболотний Д. І., Самосюк І. З. Фізіотерапія в дитячій оториноларингології: навч. посіб. Київ : Логос, 2012. 500 с.

Левицька С. А., Плаксивий О. Г., Калуцький І. В. Клінічна анатомія, фізіологія органу слуху і рівноваги та методи дослідження в отології = Clinical Anatomy, Physiolgy of the Organ оf Hearing and Balance and Methods of Research in Otology: навч. посіб. Чернівці: БДМУ, 2020. 141 с.

Мітін Ю. В., Дєєва Ю. В., Завалій М. А. Оториноларингологія = Otorhinolaryngology : підручник / за ред. Ю. В. Мітіна, Ю. В. Дєєвої. Київ: Медицина, 2014. 262 с.

Отоларингологія: керівництво. Ю. В. Мітін та ін. Київ: Фармацевт Практик, 2008. 288 с.

Респіраторна школа в педіатрії, отоларингології та сімейній медицині: мат. II міждисциплінар. наук.-практ. конф. з міжнар. участю (15-16 жовтня 2021 р.). Чернівці, 2021. 144 с.

Ткачук С. С., Ясінська О. В., Семененко С. Б. Фізіологія нейрогуморальної регуляції: навч. посіб. Чернівці: БДМУ, 2017. 199 с.

Фізіологія = Physiology: підручник. В. М. Мороз та ін. /  за ред. В. М. Мороза, О. А. Шандри. Вінниця: Нова Книга, 2016. 722 с.

Філімонов В. І. Фізіологія людини: підручник. Київ: Медицина, 2021. 488 с.

Філімонов В. І., Маракушин Д. І., Тарасова К. В. Клінічна фізіологія: підручник / за ред. К. В. Тарасової. Київ: Медицина, 2022. 775 с.

Ходоровський Г. І., Ткачук С. С., Швець В. І. Основи фізіології: навч.-метод. посіб. Чернівці, 2014. 559 с.

Шевчук В. Г., Мороз В. М., Бєлан С. М. Фізіологія: підручник / за ред. В. Г. Шевчука. Вінниця: Нова Книга, 2021. 447 с.