Вгору
1920 р. – закінчив середню школу.
1921-1924 рр. – працював вихователем у дитячих будинках.
1925 р. – закінчив психологічне відділення Ленінградського педагогічного інституту.
1930-1936 рр. – працював старшим науковим співробітником інституту дитинства в м. Ленінград.
1932-1936 рр. – навчався у Ленінградському медичному інституті ім. І.П. Павлова.
1938 р. – захистив кандидатську дисертацію.
1938-1948 рр. – працював в Інституті мозку ім. В.М. Бехтєрєва.
1939 р. – приймав участь у Фінській війні.
1941-1945р р. – учасник Великої Вітчизняної війни.
1948-1950 рр. – працював асистентом кафедри психіатрії Ленінградського інституту удосконалення лікарів.
1949 р. – захистив докторську дисертацію.
1950-1953 рр. – директор Сухумської медико-біологічної станції АМН СРСР.
1951 р. – отримав науковий ступінь доктора медичних наук.
1953-1961 рр. – очолював кафедру психіатрії Чернівецького медичного інституту.
1954 р. – затверджений у вченому званні професора медичних наук.
1961 р. – Георгій Юрійович Маліс пішов з життя.
Кроки поступу та наукова діяльність
Георгій Юрійович Маліс народився 26.08.1904 року в м. Київ. Його батько –лікар, мати – вчителька. Трудовий шлях Г.Ю.Маліс розпочав відразу після закінчення у 1920 р. середньої школи, ще до отримання спеціальної освіти.
З 1921 по 1924 ріку Георгій Юрійович працював вихователем у дитячих будинках Одеси і Харкова. Після закінчення у 1925 році психологічного відділення педагогічного інституту Ленінградської психоневрологічної академії до 1930 року Георгій Юрійович працював старшим науковим співробітником кабінету по вивченню причин злочинності серед неповнолітніх у системі НКВС Радянського Союзу, а з 1930 по 1936 рік – старшим науковим співробітником науково-дослідного інституту дитинства м.Ленінграда.
Його роботи цього періоду публікуються в різних джерелах періодичної преси, у тому числі і за кордоном, а такі, як «Шляхи психології», «Психоконсультація в школі», «Психоаналіз комунізму» – видані окремими книжками. Не залишаючи наукової роботи, у 1932 році Г.Ю. Маліс поступає до 1-го Ленінградського медичного інституту ім. акад. І.П.Павлова. Навчаючись у медичному інституті, він проводить наукові дослідження на кафедрі мікробіології, які присвячені ролі вищих відділів центральної нервової системи в імунобіологічних процесах.
У 1936 році Г.Ю. Маліс одержує другу вищу освіту – на «відмінно» закінчує Ленінградський медичний інститут, а в 1938 році, після закінчення дворічної аспірантури при кафедрі психіатрії Ленінградського державного інституту удосконалення лікарів ім. С.М. Кірова, продовжує наукові дослідження з клінічної психіатрії, одночасно удосконалює свої знання з невропатології у клініці професора С.М. Давиденкова і, під керівництвом професора П.О. Останкова, захищає кандидатську дисертацію на тему: «Лечение психозов переливанием крови».
Його науковий керівник професор Останков високо цінував науковий потенціал Георгія Юрійовича.
Після захисту кандидатської дисертації Г.Ю. Маліс призначається завідувачем кафедри Хабаровського медичного інституту. Але, за клопотанням члена-кореспондента АН СРСР, дійсного члена АМН, академіка В.П. Осипова, залишається в нього на кафедрі для продовження роботи над докторською дисертацією.
З 1938 по 1948 рік Г.Ю. Маліс працює в Інституті мозку ім. В.М. Бехтєрєва на посаді старшого наукового співробітника в лабораторії патофізіології психозів, якою керував академік В.П.Осипов, а після його смерті очолив цю лабораторію.
Наукова діяльність Георгія Юрійовича Маліса переривається на період участі у двох війнах (Фінській – 1939 р. та Великій Вітчизняній війні – 1941-1945 рр.).
З 1939 по 1940 рік Георгій Юрійович Маліс як військовий лікар брав участь у радянсько-фінському збройному конфлікті на Карельському перешийку. З 1941 року по 1946 рік знаходився у діючій Радянській армії як військовий лікар стрілецького батальйону, начальник евакогоспіталю, армійський психіатр у складі Карельського і II Білоруського фронтів. В цей період Георгій Юрійович не припиняв наукових досліджень. За його редакцією друкувались збірники наукових праць. Він надрукував статті: «Душевные болезни в армии во время войны с белофиннами», «Психиатрическая помощь в действующей армии». Георгій Юрійович нагороджений бойовими орденами: «Красной звезды», «Отечественной войны» І и II ступенів, медалями, а в повоєнний період за трудові успіхи нагороджений орденом «Трудового Красного Знамени».
У 1949 році Георгій Юрійович захистив докторську дисертацію на тему: «До патогенезу шизофренії». У 1950 році призначений директором Сухумської медико-біологічної станції Академії медичних наук СРСР.
У 1951 році ВАК присудила Г. Ю. Малісу вчений ступінь доктора медичних наук.
З часу навчання в медичному інституті, в аспірантурі і надалі, всі наукові дослідження Г.Ю. Маліса проводяться в напрямку методів Ленінградської школи, тобто вивчення значення соматичної патології у виникненні і перебігу психічних розладів, а також етіології шизофренії.
У 1953 році Георгій Юрійович Маліс був звільнений з посади директора Сухумської медико-біологічної станції у зв’язку з переходом на науково-викладацьку роботу. В цьому ж році був обраний на посаду завідувача кафедри психіатрії Чернівецького медичного інституту.
У 1954 році він затверджений у вченому званні «Професор».
Саме в Чернівецькому медичному інституті Георгій Юрійович організував наукові дослідження на рівні передових наукових шкіл світу. Головною метою наукових досліджень кафедри під керівництвом Георгія Юрійовича Маліса було продовження вивчення етіології і патогенезу шизофренії, розкриття її матеріальної, соматичної природи з широким застосуванням біологічних, патофізіологічних, імунобіологічних методів дослідження. Г. Ю. Маліс вважав, що тільки таким шляхом, який об’єднує психіатрію зі всіма клінічними і медико-біологічними дисциплінами, можна сподіватися на встановлення істинної причини шизофренічного психозу, розробки лікувальних заходів, які допоможуть перемогти одне з тяжких захворювань людини.
Крім основного завдання – навчання студентів, Г.Ю. Маліс велику увагу приділяє розширенню знань практичних лікарів. Його цікаві лекції систематично відвідують не тільки студенти і науковці кафедри, а й співробітники інших відділень лікарні. Володіючи великими знаннями у сфері психології і філософії, багатим літературним матеріалом сучасних і давнішніх авторів, він проводив семінарські заняття і з практичними лікарями.
Клінічні обходи перетворювалися в процес поглибленого пізнання, тому що поряд з діагностичними висновками, Георгій Юрійович викладав хронологію вивчення цього захворювання, згадував авторів дослідження, що проводилось, наукові напрямки різних закордонних і вітчизняних шкіл.
Наукові дослідження під керівництвом професора Г.Ю. Маліса проводились комплексно з іншими кафедрами інституту – мікробіології (Г.П.Калина, І.І.Рибас, Г.А.Троян), патологічної фізіології (П.І.Любовська), біологічної хімії (П.Я. Сивер) та вірусологічною лабораторією міської санепідемстанції.
У свою чергу, при кафедрі організовуються імунологічна і вірусологічна лабораторії. Усі співробітники кафедри і клініки включаються у наукову роботу, застосовуються різні методики, що визначають стан вродженого і придбаного імунітету. Вивчався стан імунологічної реактивності хворих на шизофренію (Г.Ю. Маліс, Г.П. Касько, Г.І. Троян). Також досліджувався стан кісткового мозку (П.І.Любовська і С.З. Рахленко) і застосовувалася методика мічених атомів (Е.С.Николенко, П.Я.Сивер); вивчався вплив сироватки крові хворих на шизофренію на культуру тканин ембріонів (Г.П. Касько, Л.Н. Колпакова); досліджувалися зміни міжклітинних мембран та гемопоез у хворих на шизофренію та багато ін.
Роботи доповідаються на з’їздах і конференціях республіканського і союзного значення, публікуються в пресі.
Кафедра встановила наукові контакти з вченими і науково-дослідними установами Росії, Італії, Франції, Німеччини, Канади, Болгарії.
Підсумком наукових досліджень під керівництвом професора Г.Ю. Маліса стала його монографія «К этиологии шизофрении» (1959р.) У 1961 році ця монографія з доповненнями вийшла з друку в Нью-Йорку (“Research on etiology of schizophrenia”, New York, 1961), на жаль після смерті Г. Ю. Маліса.
Отже, ім’я професора Г.Ю. Маліса увійшло в історію світової психіатрії як автора інфекційно-токсичної (вірусної) природи шизофренії.
Під керівництвом професора Георгій Юрійович Маліса в 1958 році вийшов перший том наукових праць психіатричної лікарні, куди увійшли клінічні роботи співробітників кафедри і практичних лікарів.
У 1961 році був підготовлений у чорновому варіанті підручник з психіатрії для студентів медінституту. Його видання ввійшло до плану видавництва «Медгіз» України на 1962 рік. Рецензенти дали позитивні відгуки про роботу, рекомендуючи її для друку після внесення деяких змін і виправлень. Корекцію підручника у зв’язку зі смертю Г.Ю. Маліса здійснила Г.П. Касько. Але, на жаль, підручник так і не був надрукований.
Г.Ю. Маліс був першим науковим керівником студентської науково-дослідної спілки. Під його керівництвом вийшло кілька збірників студентських науково-дослідних робіт, в яких опубліковані дослідження студентів, майбутніх професорів (А.Т.Філатов, Д.Д. Зербіно, Г.Т. Писько, А.Н. Синчук, А.Д. Юхимець та ін.)
Наукова спадщина
Професор Георгій Юрійович Маліс був досвідченим педагогом, талановитим науковцем, здібним організатором, висококваліфікованим лікарем-психіатром. Його науковий доробок досить різноманітний і вагомий. Це наукові праці не лише з психіатрії, але й з загальної психології, вікової психології, кримінальної і судової психіатрії та психології, військової психології.
Малис Г.Ю. Лечение психозов переливанием крови: дис. … кандидата мед. наук. / Малис Георгий Юриевич. – Ленинград, 1949.
Малис Г.Ю. К патогенезу шизофрении: дис. … доктора мед.наук. – / Малис Георгий Юриевич. – Ленинград, 1949.
Малис Г.Ю. К патогенезу шизофрении: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора мед.наук /Г.Ю. Малис.-Ленинград,1949. – 12 с.
Маліс Г.Ю. являється автором 90 друкованих наукових праць, в тому числі монографій:
1. Малис Г.Ю. Психоанализ коммунизма/ Г.Ю. Малис. – Харьков: Изд-во «Космос», 1924. – 87 с.
2. Малис Г.Ю. Пути психологии / Г.Ю. Малис. – Л.: Изд-во «Работник просвещения», 1929. – 132 с.
3. Малис Г.Ю. Материалистическая диалектика и педология / Г.Ю. Малис. //Просвещение. – 1930. – №8-9. – С.25-33; №10. – С. 47-56.
4. Малис Г.Ю. Профконсультация в школе / Г.Ю. Малис. – Л.: Изд-во ЛООДИ, 1931. – 71 с.
5. Малис Г.Ю. К этиологии шизофрении / Г.Ю. Малис. – М.: Медгиз, 1959. – 224 с.: с ил.
6. Малис Г.Ю. Research on etiology of schizophrenia / Г.Ю. Малис. – New York, 1961. – 195 с.
Наукові статті
1. Малис Г.Ю. Материалистическая диалектика и педология / Г.Ю. Малис //ІІросвещение. – 1930. – №8/9. – С.25-33; №10. – С. 47-56.
2. Малис Г.Ю. Das Problem der Wahrnehmungsaktivitat in der Psychologic der Kinderaussagen /Г.Ю. Малис //Zeitschrift fur Kinderfoschung.- Berlin, 1935. – C.369-378.
3. Малис Г.Ю. Role du systeme nerveux central dans les reactions allergigues de la peau / Г.Ю Малис.// Extrait des Comptes rendus des seance de la Socii’le de biologie (Seance du 21 decembre 1935.- Tome CXX, annee 1935. – page 1220-1222).
4. Малис Г.Ю. Опыт санитарной работы в условиях Заполярья / Г.Ю. Малис //Вопросы педиатрии. – 1936. – Т.8, вып.2. – С.110-116.
5. Малис Г.Ю. Медицинская книга и работа периферийного врача /Г.Ю. Малис//Советская медицина. – 1939. – №2. – С.49-50.
6. Малис Г.Ю. Аспирантура при клинических кафедрах/Г.Ю. Малис//Советская наука. – 1939. – №4. – С. 158-160.
7. Малис Г.Ю. Переливание крови в терапии психических болезней / Г.Ю. Малис// Журнал неврологии и психиатрии. – 1939. – Т.8, № 3 – С.9-10.
8. Малис Г.Ю. О влиянии нервно-психических факторов на функциональные особенности крови при ее переливании / А.П.Дементьев, Г.Ю. Малис //Врачебное дело. – 1940. – №10. – С. 653
9. Малис Г.Ю. Из истории переливания крови в терапии психозов /Г.Ю. Малис //Казанский медицинский журнал. – 1941. – №3. – С.79- 81.9.
10. Малис Г.Ю. Биологические особенности крови шизофреников/Г.Ю. Малис//Доклады академии наук СССР. – 1941. – Т.33, №2. – С.164-166.
11. Малис Г.Ю. Психиатрическая помощь в действующей армии / Г.Ю. Малис //Сборник трудов Н-ского эвакогоспиталя. – 1943. – С.43-54.
12. Малис Г.Ю. Влияние крови душевнобольных на развитие личинок Rana temporaria/ Г.Ю. Малис // Журнал неропатологии и психиатрии. – 1947. – №2. – С. 66-68.
13. Малис Г.Ю. Одно из достижений советской психиатрии в области патофизиологии психозов/Г.Ю. Малис//Природа. – 1949. – №4. – С.43-46.
14. Малис Г.Ю. Использование метода адсорбции вирусов при изучении природы некоторых психозов/ Г.Ю. Малис, А.С.Аксенова //Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии .- 1951. – №10. – С.43-47.
15. Малис Г.Ю. Из истории физиологического направления в русской психиатрии / Г.Ю. Малис//Природа. – 1951. – №7. – С.76-80.
16. Малис Г.Ю. Сухумская медико-биологическая станция / Г.Ю. Малис //Природа. – 1952. – №3. – С.41-53.
17. Малис Г.Ю. Вирусный фактор в патогенезе шизофрении/ Г.Ю.Малис, С.И.Долгих//Журнал неропатологии и психиатрии. – 1954. – №9. – С. 728-731.
18. Малис Г.Ю. Иммунобиологическая диагностика шизофрении /Г.Ю.Малис //20-я научная сессия Украинского НИ психоневрологического института: тезисы докладов. – Харьков, 1956. – С.16-18.
19. Малис Г.Ю. Виктор Петрович Осипов (К 10-летию со дня смерти)
/Г.Ю. Малис //Журнал неропатологии и психиатрии. – 1957. – Т.57, вып.9. – С. 1169-1170.
20. Малис Г.Ю. Иммунобиологическая диагностика шизофрении /Г.Ю. Малис//Журнал невропатологии и психиатрии. – 1957. – Т.57, №1. – С.82-86.
21. Малис Г.Ю. О нейропсихических нарушениях при ревматизме/ Г.Ю. Малис //Советская медицина. – 1957. – №5. – С.21-26.
22. Малис Г.Ю. Выявление специфического антигена в крови больных шизофренией/ Г.Ю. Малис, И.И. Рыбас // Труды Черновицкой областной психоневрологической больницы. – Черновцы, 1958. – Т.1. – С.44-48.
23. Малис Г.Ю. Диагностические ошибки при распознавании шизофрении. /Г.Ю. Малис//Сборник научных работ Черновицкого мединститута. – Черновцы, 1958. – Вып.7. – с. 194-199.
24. Малис Г.Ю. Клиническая картина ревматических психозов/ Г.Ю. Малис //Труды Черновицкой областной психоневрологической больницы. – Черновцы. – 1958. – Т.1. – С.82-103.
25. Малис Г.Ю. Микробиологические исследования в психиатрии / Г.Ю. Малис //Труды Черновицкой областной психоневрологической
больницы. – Черновцы. – 1958. – Т.1. – С.9-19.
26. Маліс Г.Ю. Ревматизм мозку у дітей шкільного віку / Г.Ю. Маліс // Педіатрія, акушерство і гінекологія. – 1958. – №1. – С.3-6.
27. Малис Г.Ю. Об иммунологических свойствах крови больных шизофренией /Г.Ю. Малис//Труды Военно-медицинской академии им. С.М. Кирова. – Т. 106. (Этиология и патогенез психических заболеваний). – Л., 1959. – С.184-187.
28. Малис Г.Ю.К изучению соматических факторов психозов/Г.Ю.Малис //1 Молдавская республиканская конференция невропатологов и психиатров: тезисы докладов. – Кишинев. – 1960. – С. 72-74.
Учні профессора Г.Ю. Маліса
Під керівництвом професора Г.Ю. Маліса були захищені кандидатські дисертації:
Касько А.Ф. Переливание крови в терапии нейропсихических расстройств астенической природы – 1958 г.
Финкельштейн Х.В. Клиника, лечение и профилактика послеродовых психозов – 1966 г.
Під керівництвом Георгія Юрійовича вийшло кілька збірників студентських науково-дослідних робіт, у яких опубліковані дослідження студентів, майбутніх професорів (А.Т. Філатов, Д.Д.Зербіно, Г.Т. Писько, А.Н.Синчук, А.Д.Юхимець та ін.).
Учні про вчителя
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
ПРОФЕСОРА ГЕОРГІЯ ЮРІЙОВИЧА МАЛІСА
видатного вченого, психіатра і психолога, біолога і філософа,
педагога і лікаря, завідувача кафедри психіатрії Чернівецького державного медичного інституту
(1953-1961 рр.)
У 2004 році виповнилось 100 років від дня народження завідувача кафедри психіатрії (1953-1961) Чернівецького державного медичного інституту, видатного вченого, психіатра і психолога, біолога і філософа, талановитого педагога і тонкого клініциста, доктора медичних наук, професора Георгія Юрійовича Маліса.
Георгій Юрійович Маліс народився 26 серпня 1904 року в м. Києві. Його батько – лікар, мати – вчителька. Трудовий шлях Г.Ю. Маліс розпочав зразу після закінчення у 1920 році середньої школи, ще до отримання спеціальної освіти.
З 1921 по 1924 рік працював вихователем у дитячих будинках Одеси і Харкова. Після закінчення у 1925 році психологічного відділення педагогічного інституту Ленінградської психоневрологічної академії до 1930 року працював науковим співробітником кабінету з вивчення причин злочинності серед неповнолітніх у системі НКВС Радянського Союзу, а з 1930 по 1936 рік – старшим науковим співробітником науково-дослідного інституту дитинства м. Ленінграда.
Не залишаючи наукової роботи, у 1932 році Г.Ю. Маліс поступає до І-го Ленінградського медичного інституту ім. акад. І.П. Павлова. Навчаючись у медичному інституті, він на кафедрі мікробіології проводить наукові дослідження, які присвячені ролі вищих відділів центральної нервової системи в імунобіологічних процесах.
Після закінчення з відзнакою у 1936 році медичного інституту, Г.Ю. Маліс був зарахований в аспірантуру при кафедрі психіатрії Ленінградського державного інституту удосконалення лікарів ім. С.М. Кірова, де продовжував наукові дослідження з клінічної психіатрії під керівництвом професора Петра Олександровича Останкова, одночасно удосконалював свої знання з невропатології у клініці професора Сергія Миколайовича Давиденкова.
Через два роки після закінчення медичного інституту, у 1938 році, Г.Ю. Маліс захищає кандидатську дисертацію. Його науковий керівник професор П.О. Останков так характеризує наукову діяльність Георгія Юрійовича:
«…Работы Г.Ю. Малиса обнаруживают широкую эрудицию, умение организовать научные исследования. Наличие психологической и биологической подготовки обеспечило ему быстрый научный рост. Его диссертация «Переливание крови в терапии психозов» по своим научным достоинствам настолько превосходит требования, предъявляемые к кандидатским диссертациям, что могла бы быть представлена на соискание докторской диссертации…».
Після захисту кандидатської дисертації Г.Ю. Маліс був призначений завідувачем кафедри психіатрії Хабаровського медичного інституту. Але за клопотанням члена – кореспондента АН СРСР, дійсного члена АМН, доктора медичних наук, професора, генерал-лейтенанта м/с, начальника кафедри психіатрії ВМА Віктора Петровича Осипова був залишений в Ленінграді для роботи над докторською дисертацією.
З 1938 по 1948 рік Г.Ю. Маліс працює в Інституті мозку ім. В.М. Бехтєрєва на посаді старшого наукового співробітника в лабораторії патофізіології психозів, якою керував академік В.П.Осипов, а після його смерті очолив цю лабораторію.
Із характеристики директора Інституту мозку, дійсного члена АМН СРСР В.П. Осипова: «…Георгий Юрьевич Малис обладает двойным высшим образованием – психологическим и медицинским. Научную работу ведет с 1926 года, печатается в СССР и за рубежом. Среди печатних работ – несколько монографий. Работы носят экспериментальный характер, в частности, его докторская диссертация, посвященная вопросу о биологических особенностях крови больных шизофренией, представляет большую ценность. Г.Ю. Малис – зрелый, хорошо подготовленный научный работник, знающий и любящий дело психиатрии, самостоятельно и оригинально ведет свои исследования…»
В 1947 – 1948 рр. Г.Ю. Маліс за сумісництвом працює в інституті спец- шкіл АПН, де читає курс лекцій із загальної та дитячої психології і психопатології, а згодом був обраний за конкурсом заступником директора з наукової роботи цього інституту та науковим керівником клініки порушень інтелекту у дітей.
Після закриття у 1948 році Інституту мозку, Георгій Юрійович до 1950 року працює асистентом кафедри психіатрії Ленінградського державного інституту удосконалення лікарів ім. С.М.Кірова. У листопаді 1949 року Г.Ю. Маліс захистив докторську дисертацію на тему: «До патогенезу шизофренії».В 1951 році ВАК присудила Г.Ю. Малісу вчений ступінь доктора медичних наук.
У квітні 1950 року Г.Ю. Маліса призначено директором Сухумської медико-біологічної станції АМН СРСР (згодом – це Інститут експериментальної патології і терапії АМН СРСР), де він одночасно був науковим керівником клінічного відділу. Поряд з науково-дослідною діяльністю Г.Ю. Маліс за сумісництвом виконував і практичну роботу як лікар-психіатр, консультант, завідувач психіатричного відділення Сухумської психіатричної лікарні, консультант нейрохірургічного госпіталю.
У січні 1953 року Г.Ю. Маліс був звільнений з посади директора Сухумської медико-біологічної станції у зв’язку з переходом на науково-викладацьку роботу. У вересні 1953 року він був обраний за конкурсом завідувачем кафедри психіатрії Чернівецького державного медичного інституту. У 1954 році затверджений у вченому званні професор.
Кафедра психіатрії
Саме в Чернівецькому державному медичному інституті Георгій Юрійович організував наукові дослідження на рівні передових наукових шкіл світу. Головною метою наукових досліджень кафедри під керівництвом професора Г.Ю. Маліса було продовження вивчення етіології і патогенезу шизофренії, розкриття її матеріальної, соматичної природи з широким застосуванням біологічних, патофізіологічних, імунобіологічних методів дослідження. Г.Ю. Маліс вважав, що тільки таким шляхом, який об’єднує психіатрію зі всіма клінічними і медико-біологічними дисциплінами, можна сподіватися на встановлення істинної причини шизофренічного психозу, розробки лікувальних заходів, які допоможуть перемогти одне із тяжких захворювань людини.
Для реалізації цієї мети на кафедрі була організована сучасна науково-дослідна лабораторія, в якій вивчалися біологічні властивості крові психічно хворих, зокрема вплив крові хворих шизофренією на рослинні індикатори, на ембріони та культуру тканин, вивчався гемопоез, стан кісткового мозку та структура міжклітинних мембран, стан специфічного і неспецифічного імунітету, реакції тварин на введення сироватки крові хворих на шизофренію. У лабораторії було впроваджено 14 оригінальних наукових методик.
Наукові роботи доповідалися на з’їздах, конференціях, республіканського та союзного рівня, публікувалися в наукових журналах. Встановлювались контакти з вченими Росії (Л.А. Зільбер, В.М. Морозов, А.В. Снєжнєвський, О.В. Кербиков), Італії, Франції, Німеччини, Канади, Болгарії та інших країн (Мастроджиованні, Скарлато, Леонгард, Майєр – Гросс та ін.).
Підсумком наукових досліджень стала монографія професора Г.Ю. Маліса «К этиологии шизофрении», яка вийшла з друку у 1959 році (м. Москва). Ця ж монографія з доповненнями побачила світ у Нью-Йорку в 1961 році (Rеsеаrсh оn thе еtіоlоgу оf sсhіzорhrеnіа. – Nеw Yоrk, 1961), на жаль після смерті Г.Ю. Маліса.
В цих наукових виданнях, як і в журнальних статтях, що їй передували, професор Г.Ю. Маліс задовго до Веrgеrа, В.М. Морозова, Мастроджиованні і Скарлата, та інших вчених науково обґрунтував наявність у сироватці крові хворих на шизофренію білкових низькомолекулярних фізіологічно активних (токсичних) субстанцій, які мають нейротропний ефект. Професор Г.Ю.Маліс
і професор Г.П.Калина вважали, що ця речовина біологічного походження, можливо, вірус. Цю субстанцію В. Leаch (1962) значно пізніше назвав «tаrахеіnе».
Сьогодні не викликає сумніву наявність токсичних факторів у біологічних рідинах хворих на шизофренію. Але залишається до кінця не з’ясованим, наскільки ці аномальні субстанції причетні до специфічних механізмів розвитку шизофренії.
Отже, доктор медичних наук, професор Г.Ю. Маліс вперше в світі висунув науково обґрунтовану теорію інфекційно-токсичної (вірусної) природи шизофренії. На жаль, його ім’я не увійшло у фундаментальні наукові видання, проте його прізвище згадується першим у зарубіжних академічних виданнях стосовно етіології і патогенезу шизофренії.
За час роботи в Чернівецькому медичному інституті під керівництвом професора Г.Ю. Маліса виконано дві кандидатські дисертації: асистентом кафедри психіатрії і першим його помічником Г.П. Касько та практичним лікарем-психіатром Х.В. Фінкельштейн.
Г.Ю. Маліс був не тільки блискучим організатором і виконавцем наукових досліджень медицини біологічного напрямку, видатним психіатром і біологом, але й талановитим науковим дослідником у галузі психології. Достатньо згадати, що через 4 роки після закінчення психологічного факультету виходить його монографія «Пути психологии» (Л.: Изд-во «Работник просвещения», 1929), в якій Г.Ю. Маліс на підставі глибокого аналізу історії психології розкриває шляхи розвитку психології з позицій передових наукових досліджень зарубіжних психологів. Він підкреслював: «Психологии надлежит стать активной, действенной наукой». Значна кількість наукових праць Георгія Юрійовича присвячена психології підлітків, педагогічній, юридичній, кримінальній, соціальній психології, патопсихології, психофізіології та ін.
Епіграфом монографії стали слова Л.Троцького: «Что такое революция, если не бешенное восстание против стихийного биологического автоматизма жизни… во имя сознательного, целесообразного, волевого и динамического начала жизни?…».
У передмові до монографії відомий український психіатр і психотерапевт, засновник української школи психотерапевтів Костянтин Іванович Платонов висловлював сумніви щодо прогнозування майбутнього комуністичного суспільства за допомогою психоаналізу, з допомогою біологічного тлумачення закону про єдність індивідуального розвитку (онтогенезу) та історичного розвитку (філогенезу) психіки.
Юний Г.Ю. Маліс невимушено інтерпретує З. Фрейда, вважає, що саме фрейдизм стає методом обґрунтування закономірності побудови комуністичного суспільства. Він підкреслює: «Коммунизм – это формы жизни, при которых одинаково удовлетворены и социальные (сознательные) и личные (бессознательные) потребности человека; общественный строй, к которому биологически предопределенными дорогами двигались тысячелетиями и личность, и коллектив, – этот общественный строй вызван сейчас исторической необходимостью» (Цит. «История психоанализа в Украине». Харьков: «Основа», 1996. – С.24.)
Комунізм, вважав Г.Ю. Маліс, це коли у розпорядженні суспільства буде все, щоб дозволити кожній людині повне задоволення, стадія вільного вибору об’єкта (за Фрейдом – сексуального об’єкта). Отже, Георгій Юрійович синтезує марксизм і фрейдизм, що відповідало прагненням того часу – створити цілісну теорію розвитку суспільної та індивідуальної свідомості.
У монографії автор розкриває значення теорії З. Фрейда. Він підкреслює, що З.Фрейду необхідно було 25 років, щоб піднятися на недосяжну висоту. У нас психоаналізу надані всі можливості для розвитку, існує Психоаналітичний інститут на державні кошти, тоді як за кордоном до прихильників З.Фрейда ставляться критично і навіть негативно.
Наївно-захоплений молодий прихильник психоаналізу не підозрював, що цьому інституту залишається існувати лише один рік, а далі наступлять жорстокі ідеологічні і організаційні акції, арешти, розкаяння, самогубства….
Якою б не була наївна і суперечлива «соціально-сексуальна утопія» 20-річного Г.Ю. Маліса, вона втілює в собі не тільки атмосферу творчого пошуку, вільного польоту фантазії, плюралізму концепцій, але й щире прагнення інтелігенції 20-х років XX сторіччя про те, що нову західноєвропейську науку можна і потрібно безпосередньо використовувати у справі побудови комуністичного суспільства. Вагома його фундаментальна праця «Материалистическая диалектика и педология» (1930), яка розкриває шляхи розвитку педології та її значення для педагогіки.
Професор Маліс Георгій Юрійович приділяв значну увагу педагогічній роботі, що знайшло своє відображення в його науково методичних працях, таких як «Профконсультація в школі», «Деякі питання викладацької роботи у вищій школі», «Аспірантура при клінічних кафедрах», «Медична книга в роботі периферійного лікаря». Його лекції з психіатрії характеризувалися високим науковим рівнем, були цікавими, їх матеріал легко сприймався студентами. Георгій Юрійович вільно і оригінально висвітлював студентам і лікарям свої погляди на ті чи інші питання психіатрії, психології та філософії.
Георгій Юрійович був першим науковим керівником студентського наукового товариства нашого інституту. Підсумкові наукові студентські конференції, які відбувались під його керівництвом, були змістовними, цікавими і збирали велику кількість молодих науковців, які прагнули отримати відповіді на питання, що їх цікавили, від вченого з енциклопедичними знаннями в галузі психології, психіатрії, фундаментальних медико-біологічних дисциплін, філософії, історії, мистецтва, літератури. Під керівництвом Георгія Юрійовича і за його редакцією друкувались збірники студентських наукових робіт. Серед них – наукові праці студентів, які згодом стали докторами наук, професорами, доцентами – Д.Д. Зербіно, Г.Т. Писько, А.Т. Філатов, О.М. Синчук, А.С. Алєєв, К.С. Тітенко, О.Д. Юхимець та інші.
Постійно в полі зору професора Г.Ю. Маліса перебували питання підвищення кваліфікації практичних лікарів-психіатрів. Його лекції відвідували не тільки лікарі клініки психіатрії, але й інших відділень психіатричної лікарні. Його клінічні обходи, семінари та клінічні конференції були справжньою школою. Поряд із діагностичними судженнями завжди висвітлювалась історія дослідження того чи іншого патологічного процесу. Значна кількість практичних лікарів-психіатрів виконували наукову роботу (Н.Ф. Чубинець, Х.В. Фінкельштейн, С.З. Рахленко, Є.С. Ніколенко, П.А. Бульба та ін.). При активній участі професора Г.Ю. Маліса і за його редакцією друкувалися збірники наукових праць практичних лікарів- психіатрів і невропатологів.
Георгій Юрійович Маліс – учасник Великої Вітчизняної війни. З 1939 по 1940 рік як військовий лікар брав участь у радянсько-фінському збройному конфлікті на Карельському перешийку. З 1941 року по 1946 рік знаходився у діючій Радянській армії як військовий лікар стрілецького батальйону, начальник евакогоспіталю, армійський психіатр у складі Карельського і II Білоруського фронтів. В цей період Георгій Юрійович не припиняв наукових досліджень.
За його редакцією друкувались збірники наукових праць. Він надрукував статті: «Душевные болезни в армии во время войны с белофиннами», «Психиатрическая помощь в действующей армии». Георгій Юрійович нагороджений бойовими орденами: «Красной звезды», «Отечественной войны» І и II ступенів, медалями, а в повоєнний період за трудові успіхи нагороджений орденом «Трудового Красного Знамени».
Особистість доктора медичних наук, професора Маліса Георгія Юрійовича, його життя, наукова і творча діяльність достойні захоплень і служать взірцем для наслідування. Його науковий доробок по кількості праць невеликий (в межах 40), але вагомий, їх зміст і сьогодні цікавить науковців як нашої країни, так і Європи. Впродовж свого короткого життя (57 років) Георгій Юрійович постійно і невтомно працював, удосконалював свої знання з психіатрії, біології, психології, філософії та інших наук. Він прагнув збагатити ці науки новими підходами, новими концепціями, новими поглядами. Але головним для нього була допомога людям з розладами психіки.
Георгій Юрійович належить до того покоління людей, на долю яких випала революція зі всіма наслідками, тоталітаризм, війни, репресії… Сам Георгій Юрійович про себе говорив мало, скупо, як і всі люди його покоління. Ситуація, в якій жив і творив Георгій Юрійович, обмежувала його можливості у повній мірі себе самореалізувати. Разом з тим, він зберіг свою неповторну індивідуальність навіть в умовах того часу.
Георгій Юрійович Маліс був людиною талановитою, видатною особистістю, для якої порядність була головним критерієм в оцінці людей. Все його життя було підпорядковане науці. Теза про єдність теорії і практики не була для Георгія Юрійовича простою декларацією. Уміння бачити проблему, її сутність за фасадом явищ гармонійно поєднувалися з романтизмом як в науці, так і в житті, з духовною висотою помислів і цілей.
Дищук І.П.,
доцент кафедри нервових хвороб,
психіатрії та медичної психології
ім. С.М.Савенка БДМУ
Публікації про Г.Ю. Маліса
1. Буковинська державна медична академія: становлення, здобутки, перспективи розвитку / В.П. Пішак, М.Ю. Коломоєць, І.Й. Сидорчук [та ін.] ; [за ред. В.П. Пішака.] – Чернівці: БДМА, 2004. – С. 108-109.
2. Дищук І.П. До історії кафедри психіатрії Чернівецького медичного інституту/І.П.Дищук//История украинской психиатрии. – Харьков, 1994. – Т.1. – С.44-45.
3. Дищук І.П. Життєвий і творчий шлях профессора Георгія Юрійовича Маліса//І.П.Дищук//Вісник психіатрії та психофармакотерапії. – 2005. – №1. – С. 122-126.
4. Наукові здобутки вчених-психіатрів Буковинського краю/І.Дищук, С. Русіна, Р.Рудницький [та ін.] //Буковинський медичний вісник. – 2010. – Т.14, №2. –С.153-155.
5. Памяти Г.Ю. Малиса // Журнал неврологии и психиатрии им. Корсакова – 1962. – Т.62, вып.3. – С.476.
6. Пашковський В.М. До історії кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка /В.М.Пашковський, В.К. Чернецький, І.П Дищук// Клінічна та експериментальна патологія. – 2003. – Т.ІІ, №2. – С.78-86.
7. Сагалаєв С.П. Сторінки історії психіатричної допомоги на Буковині (1902-2002 роки)/С.П. Сагалаєв, Г.П. Касько. – Чернівці:Місто. – 2002. – 60 с.: іл.
8. Сторінки історії : біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів Буковинської державної медичної академії (1944-1999 рр.) – Чернівці, 1999. – С.225.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
