Ода бібліотеці (вірші про бібліотеку)

Залишиться онукам і правнукам

Це море книг – безцінна глибина.

І кожен, хто візьме ці книги в руки

Пірне і скарби винесе із дна.

"БІБЛІОТЕКАРІ, ГОСПОДАРІ СВІТЛИЦЬ!"

Бібліотекарі, господарі світлиць!

Ми у боргу довічнім перед вами.

Що з ваших повних мудрості криниць

Раз – пораз живимося книгами-дивами.

І знаю, диво те – воно моє.

Моє на все життя, не для розлуки.

Бо ви його з глибин дістаєте.

У вас, напевне, чарівничі руки.

До вас щораз вертаю просвітлілий.

Для мене ж книга – сонце угорі,

То ж щастя вам, жінки чарівні й милі,

Порадниці, хрещені матері!

[згорнути]

Петро Гоць ОДА СОБІ, БІБЛІОТЕКАРЕВІ

ОДА СОБІ, БІБЛІОТЕКАРЕВІ

Як мене сваволя не косила,
Яка мене недоля не товкла,
А потягу до книги не згасила
І книгарем навіки нарекла.
Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір…
Я – більше: я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо – посудіть: хіба ще є багатство
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбу в банку не зіб`є!
Хіба щось є цінніше ще за книгу?
Хіба щось може з нею в парі йти?..
Такий тягар, таку міцну веригу –
Ані за які гроші не знайти!
Я ж знаю все! Всі оми й аксіоми,
Всі альфи і омеги, всі плюси.
Для мене всі підвласні космодроми,
Екватори, планети, полюси…
Я – мов маяк в розбурханому морі,
Неначе компас в безмірі пустель.
Без мене в цьому людському просторі
Не вийти до наук найвищих стель.
Бо я – книгар. Я – бібліотекар.
Хоч не технар, не вчитель, не банкір.
То все ж усім – як лікар, як аптекар
Потрібен я – всьому наперекір.

[згорнути]

Петро Гоць. ДЛЯ МЕНЕ КНИГА - СВІТЛО ДНЯ

Для мене книга – світло дня.
Для мене книга – зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі…
Без книги я не проживу
Вже, як без вирію лелека…
Я і крізь вічність оживу
В отім святім: бібліотека…
Для вас я книгою лишусь,
Словами, строфами, рядками,
У пам’ять віршами впишусь
І прози буйними грядками…
В енциклопедіях знайду
Для вас усі найкращі гасла
І з ними у серця прийду,
Щоб свічка помислу не згасла.
Бо книга – то свято дня,
Бо книга – то і зорі ночі…
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі...

[згорнути]

Петро Гоць БІБЛІОТЕКА - МОРЕ КНИГ

Бібліотека – море книг,

Бібліотека – храм науки…

Переступайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки!

Вони – це згусток давнини,

Вони прийшли із далини,

Як наша виспівана мова.

У них боління тих людей,

Кому за біль – добро народів.

У грізній сутичці ідей

Вони бажали добрих сходів.

Вони прорвались в наші дні

Крізь морок тьми і непогоди.

Переступайте наш поріг,

Вам буде добре в цій оселі:

Гомер громово гряне в ріг,

Заплаче мужньо Руставелі.

Тут Данте заведе вас в рай,

Шекспір відкриє високості.

Наш Гоголь обезсмертить край

І Пушкін вас запросить в гості.

Запалить душу вам Тарас

І заквилить чаїно Леся…

Тож не минайте наш поріг,

Беріть скарби нетлінні в руки:

Нема прекрасніших доріг,

Ніж в цей вселюдський храм науки.

[згорнути]

Віолетта Дворецька СКАРБНИЦЯ ЗНАНЬ

Хоч свято ваше молоде,

Воно для всіх важливе.

В бібліотеку люд іде,

Бо знає – завжди тут знайде

Для розуму поживу.

Ось там – полиця з ЖЗЛ.

Розбіглись в мене очі:

Кюрі, Ейнштейн, Лодигін, Белл…

Про всіх я знати хочу!

А до цієї йде малюк –

Йому потрібна казка.

Її одержить з ваших рук:

Читай, читай, будь ласка!

А хто, крім вас, в книжковий світ

Пірне зі школярем?

Врахує, скільки йому літ,

І книжку підбере.

Ви ерудити, і митці,

До всього ви цікаві,

І тому визнані знавці

В бібліотечній справі.

Від вас знання, і інтерес,

Збагачення духовне.

Отож безхмарних вам небес

І щастя, безумовно!

[згорнути]

Дмитро Білоус ЯК Я ЛЮБЛЮ КНИГОЗБІРНІ!

Як я люблю книгозбірні!

І найскромніша – це храм.

Друзі безмовні, та вірні,

Книги шикуються там.

Бібліотекарі любі

Людям до послуг весь час,

В школі, в палаці, при клубі

Радо чекають на нас.

Вільного часу не губим:

Повість, роман чи есе –

Книгу читаєм і любим,

Знаєм , що книга – це все.

Є у нас друзі усюди,

Радощів безліч земних.

Тільки ж подумайте, люди:

Що б ми робили без книг?

/spoiler]

ПРЕМУДРОСТЕ ЗЕМНА, БІБЛІОТЕКО!

[згорнути]

Премудросте земна, бібліотеко!

Віват тобі, хранителько свята!

До тебе йдуть і зблизька, і здалека

Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.

Вклоняюсь низько до твоїх порогів

Моя відрадо. Тут життя моє,

До тебе, рідна, ведуть усі мої дороги,

Я серце залишаю тут своє.

[згорнути]

У ЦАРСТВІ МУДРОСТІ, ІСТОРІЇ І ТИШІ

У царстві мудрості, історії і тиші

Проходять ваші весни і літа

На дворі вітер зелень віт колише,

А потім жовте листя обліта.

На стелажах – дитячі сни казкові,

І пристрасті, і муки, і пісні,

І спалахи великої любові,

І море знань, і сяйво муз, і сміх.

І ви самі неначе чарівниці,

І зорі вам спускаються до рук.

І прилітають веснами жар-птиці,

Щоб заступити долі від розлук.

Якщо забракне серцю таємниць,

Захочеш доторкнутися святого,–

Пройди поміж тісних рядів полиць,

Торкнися книги – джерела усього.

[згорнути]

Марта Войцехівська У ТИШІ ХРАМУ, ДЕ ЖИВУТЬ СЛОВА...

У тиші храму, де живуть слова,

І мови, й пісні рідної до болю,

Ти опромінена і трепетно жива,

Чаклуєш всіх великою любов’ю.

Хвилюєш душу, лиш як зазвучить

Рядок, що сяє в променях світання,

Або коли осінньо – ніжна мить

Враз спалахне кольорами востаннє.

А серце – тук!.. Щемливе серце: тук!..

І ще раз: тук!.. І не дає спокою…

У тиші Храму Книг той перегук –

Це світ краси, народжений тобою.

І я черпаю із його криниць,

Немов з молитви на саму Покрову,

Тепло і ласку маминих зіниць

І вільну правду в українськім слові.

То як мені, вже зрілому в літах,

Перед тобою не склонять коліно!..

О, Мудрості ,захована в книжках,

Ти невмируща, й у віках нетлінна.

[згорнути]

Нижеголенко Валентина БІБЛІОТЕКА - МІЙ БАЛЬЗАМ

Пірнаю я у море книг,

І насолоду з цього маю,

Бібліотека – мій бальзам,

Який я розумом сприймаю.

Бібліотека – світ знання,

Тож люди йдуть щодня до неї.

В ній і почуття,

Поради є і є ідеї.

Абонемент, читальний зал –

Книжковий храм і центр культури.

Тут затамуєш навіть дух,

Якщо ти ніжної натури.

Цей дух незримо окриля,

Підносить нас до неба,

А як зануришся в книжки,

Нічого кращого й не треба.

[згорнути]

БІБЛІОТЕКА…ТИША…І СТОЛІТТЯ...

Бібліотека…Тиша…І століття…

Історія… і тисячі книжкових див,

Благословляєм вас на довголіття,

Всіх тих, хто труд цей славний полюбив.

Професія, як світ, стара і давня.

Від перших зшитків до товстих томів.

Ви любите і бережете вірно

Пилинки часу й заповідь віків.

Щасливі ви… вам слово довіряли

Франко й Шевченко, Сковорода.

Даєте ви не книги під розписку,

А читачам даруєте великий світ.

Ви сієте добро з дитячих літ.

Тут думи і думки, науки й злети,

Хай дмуть по світі вітри перемін.

Навіки збережи свій скарб, бібліотеко,

Щоб не торкнулися його

Ні забуття, ні тлін.

[згорнути]

Шульга Олена НЕЧИТАБЕЛЬНІСТЬ

«Нечитабельність»

(нотатки бібліотекаря)

Сходять-сиплються снігом-завіями
З стратосферних друкарських станків
На поблажливих хмарах просіяні
Нечитабельних книг сторінки

Їх графіт не торкався згорьований,
Лиш промінчик, що вмить вицвіта,—
Ось чому заметіль зброшурована
І сприймається як пустота.

Брудом рук їх краї не засалені,
Сяє глянцем обкладинок міць,—
Незачитаність стосами звалена
На зразкових газонах полиць.

Книгопад порожнечею млистою
Забиває і очі, і дух
Навіть тим, хто терпляче пролистує
Свіжі зшивки нудних завірюх.

В тих рядках переможно блищатиме
Зльодянілість неторканих струн.
Їм не стати повік коліщатами,
Що розкручують мозку двигун.

Пишних шуб рукава незасукані,
Вітражі показового скла
Припадуть поступово пилюкою —
Їх чекає лопата й мітла.

Буде друк той даремною працею,
Доки сажею шрифт не просяк:
Блискітками відбиті реляції
На снігу не вчитаєш ніяк.

Земні літери зернами спілими
Хай засяють цілинні листи,
Книги пишуться чорним по білому,—
Саме в цьому секрет чистоти.

[згорнути]

Ольга Страшенко БІБЛІОТЕЧНИЙ ЕТЮД

О книго, була ти і вчителька, й месниця,

В тобі барви степу і зоряна креш,

Ти давнім державам, коронам ровесниця,

Від звитків папірусу рід свій ведеш.

Наука в тобі нуртувала допитлива,

Ти звідала жар фарисейських вогнів,

І, вирвавшись з них з обгорілими титлами,

Дісталася ти до малих бурсаків.

Твої перші матриці вічними зернами

Засіяв подвижник – друкар – Гутенберг,

Щоб пам’ять жива у віках не змізерніла,

Щоб голос людських поколінь не помер.

Йшли книги, як люди, шляхами опальними,

Карав їх донос і лихий циркуляр,

Їх звали, як грізних борців — нелегальними,

І сяяв зорею між ними «Кобзар».

Майбутнє гряде бунтівними питаннями,

Пливе перфокарток новітній струмок,

Мов птаха тріпоче крильми над читальнями –

То впевнений шелест легких сторінок.

І сходять надії житами озимими,

Вчимось милосердя за крок до біди,

Бо й досі рахують старанні дозиметри

Ті огріхи кисню й важкої води.

Щоб світ не запав у війни під копитами,

Не ятрився обрій звіздою полин,

З тривогою «Камо грядеші?» запитуєм

І вірим тобі, як землі селянин.

[згорнути]

Щербина Анатолій БІБЛІОТЕКА

Бібліотека

У храмі цім, є місце всім –
Хто пише і читає,
Хто не лінується у нім,
Той цілі досягає.

І люди працьовиті, вмілі,
Завжди в підмозі читачам,
Слова – привітні, теплі, милі
Щодня вони дарують нам.
Вони – хранителі талантів,
Книжок, брошур, статей, газет,
Пісень і нот для музикантів
І віршів, що писав поет.

Вітаю з святом, друзі, Вас!
Хай Вас хранить Господь до скону,
А був би з мене богомаз,
Я б написав із Вас ікону.

[згорнути]

Кордонюк Анатолій БІБЛІОТЕКА І КНИГИ

Ще в сьомому класі Сурмила Миколу
Підбурила дурість покинути школу.
Він взявся кишені чужі обчищати,
Аж поки не втрапив надовго за грати.
В неволі, щоб марно літа не губити,
Сподобився школу-середню скінчити.

Робочу професію там же придбав,
Хоч стати трудягою гадки не мав.
Високим і статним додому вернувся,
Та звичок лихих шалапут не позбувся.
Він знов по злодійській доріжці пішов…

Та тут в ситуацію встряла любов:
Сусідку Галину зустрів у дворі
І ніби уперше побачив її.
Розквітлу красуню він ледве пізнав
І тут же навіки рабом її став.
Зробився, як мовиться, тихше води:
Ласкавим, м’яким, хоч до рани клади.
Галині його походеньки відомі –
Вони ж-бо з дитинства живуть в однім домі.
І Галя, відчувши над ним свою владу,
Рішила безпутству його дати раду.
Дівчині й самій не байдужий бурмило.
Тому вона жваво взялася за діло.
Примусила хлопця піти на роботу,
Відшила від нього всіляку босоту.
У бібліотеку його записала.
До речі, у ту, де сама працювала.
І швидко зуміла упевнить хлопчину,
Що книга і вчить і формує людину.
Спростовувать тезу не взявся,
Бо й сам по науку до книги подався..
Скінчив інститут потім.
Вагомо підвищив загальну культуру.
Ну, словом зробила Миколу кохана
Із злодія – вченого бібліомана.
І в ту благодатну для нього годину
Дозволила взяти себе за дружину.
Спливали роки, мов дніпровська вода,
Професорська в Колі уже борода.
Дітей своїх з книгою теж він зріднив
І вслід за собою в науку повів.
Все менше уваги він Галі вділяє.
Вона вже сама його погляд шукає.
Нерідко самотньо зітхає у спальні,
А вчений штани протирає в читальні.
Та щастя доволі у їхній оселі –
І щебіт онуків, і жарти веселі.
Ще в душах нуртує і радість, і сила,
Бо їх оптимістами книга зробила.
Та й ми всі повинні завдячувать книзі
За очі розумні на власній мамризі.
Хвала тобі, книго, учителько мила!
Будь завжди! Живи! Ти цього заслужила!

[згорнути]

Жупанин Степан Ілліч Я-БІБЛІОТЕКАР

Я — бібліотекар

За моїм вікном ростуть Кедри і смереки.

Гарне місце влітку тут Для бібліотеки.

Я полиці змайстрував Для книжок, журналів,

Щоб читали їх усі

Діти в зелен залі.

І тепер у ранній час

Чи в обідню спеку

Йдуть до мене читачі,

У бібліотеку.

Люблять загадки, пісні

Петрик, Оля, Таня,

Павлик просить лиш казки

Та оповідання,

Йдуть до мене читачі

Зблизька і здалека.

Жду їх радісно завжди,

Я ж — бібліотекар!

[згорнути]

Крижанівський Степан ОДА БІБЛІОТЕЦІ

Ода бібліотеці

Тільки той,

Кому загрожує

Втрата найдорожчого,

Відчуває всю його цінність.

Я мав загрозу

Втратити очі

І тоді лиш відчув,

Що моє все життя

— Це зоріння, зір і зіркість,

Це — прагнення світла,

Заперечення тьми.

Я мав загрозу

Втратить тебе,

Дорога книгозбірне,

— мій духовний зоре,

— скарбнице розуму,

— пам’яте серця,

— засіко врожаю вікової мудрості людства.

І коли новий Герострат

Захотів пустить тебе димом,

Я відчув незмірність утрати.

Я відчув, що втрачаю:

— храм культури народу,

— завод, що виробляє щастя,

— дім побачень із мудрістю,

— розподільник радості.

Я відчув, що втрачаю:

— комору моєї мислі,

— золото поезії,

— діаманти чуттів,

— креслення мрій,

— оселю мого безсмертя.

Я відчув, що це замах

— на духовну культуру народу,

— паспорт існування нації,

— на атестат зрілості людини, народу, людства.

Люди! Бережіть бібліотеки,

Як бережуть — елеватори з хлібом,

— сейфи банків,

— скарби музеїв,

— картинні галереї.

Адже то — золоті фонди чуття і розуму,

— літописи праці,

— письмена вічності.

Люди, будьте обачними!

[згорнути]

Давидков Іван БІБЛІОТЕКА

Був молодим – і книги власної бібліотеки

стояли, мов на прив’язі в оборі жеребці,

з якими ти помчиш за обрій на луці

в шаленім захваті в незнаний світ далекий.

Як перша сивина позначила мій лик,

я бачив етажерки, мов нанизані вагони,

– вечірній поїзд мчав крізь

голе гілля в дальні гони,

і чув я в посвисті його птахів прощальний крик…

Тепер дивлюся на книжки край мене

і чую шум юрби довкола невидимої арени,

покликав поголос людей, цікавість їх миттєва.

Чи не мене, як гладіатора, чекають нині,

коли пройду цей день, неначе сад осінній,

і простягнусь в безжальних кігтях лева?

[згорнути]

Вознюк Леся СУМУВАЛА КНИЖЕЧКА

Сумувала книжечка

У бібліотеці угорі високо

книжечка стояла сумно й одиноко.

Прибігали дітки чемні невеличкі,

не могли дістатись верхньої полички.

Книжечка просила тихо і печально:

— Прочитайте, дітки, я така повчальна,

і така цікава, для усіх згоджуся…

Раптом опинилась у руках Катрусі.

Втішилися книжка і мале дівчатко,

що в бібліотеку завітало з татком.

[згорнути]

Кайнар Йозеф БИБЛИОТЕКА

В библиотеке обветшалой,
где вымирает величаво
семейство моли родовитой
и каждый вызубренный том
своих чурается соседей:
забвенье — тем,
а этим — слава,

но тот — нам памятен отчасти,

а этот — вовсе незнаком,

где и Рабле с Гомером чахнут —

о, кто бы переплёты вытер!

В пыли — теологов трактаты,

и каждый, гневом обуян,

вероотступников бичуя,

осыпал розочками литер

волчцы сомненья и неверья

и ереси глухой бурьян.

Совсем беда с отцами церкви!

От ожиренья и одышки

томятся в помещенье затхлом,

и златоустов дар погиб, о

дно осталось развлеченъе

— соседние обнюхать книжки,

прослушать с горечью ленивой

вольтеровский смешливый хрип.

На дно продавленного кресла

я опускаюсь с лёгким вздохом

и тяжело сгибаю спину…

Ещё стоячая вода

не занесла меня в болото,

заросшее чертополохом,

в объятья сонного покоя,

где книг почила череда.

Ещё я мог бы возвратиться

к чуть перелистанным страницам,

я чувствую, как переплёты

горячий стискивает клей…

Но, как в любви,

до самой сути

и не дойти, и не пробиться.

Прочитанных небрежно женщин

не возвратить из прежних дней.

А ежели здесь оказаться

однажды суждено мне

всё же и встану я

на этой полке, тесним соседями,

но прям, пусть по спине моей широкой

услышь мою молитву,

боже,— всё, что собой

я представляю, известно сразу станет вам

Перевод с чешского М. Синельникова

[згорнути]

Берестов Валентин ИТАК, БИБЛИОТЕКА, КАРТОТЕКА

Итак, библиотека, картотека,
Наброски, сноски, выписки, мечты…
И вдруг ты набредёшь на человека,
Который занят тем же, что и ты.
Откуда он? Как мог он породниться
С мечтой неясной, с замыслом твоим?
И кажется, что светится страница,
В прекрасный час написанная им.
И радуешься ты ему, как брату,
А если он уже землёю взят,
Ты ощутишь как свежую утрату
То, что случилось много лет назад.

[згорнути]

Віра Яковлева В БІБЛІОТЕЦІ

Лупцює дощ, чи сипле сніг,

А може, й сонячно надворі,

Сиджу серед священних книг,

Живу життям чужих героїв.

Я відкриваю таїну,

Штурмую все нові фортеці,

І оголошую війну

Тим, хто не був в бібліотеці.

Мов королівна, серед книг,

В сузір’ї геніїв-поетів.

Нам рідне слово — оберіг,

В нім — чари мрій і подих злетів.

Нехай завидують мені:

Кохаюсь в слові, де, як в морі,

Пливуть поеми-кораблі

І рими-чайки вслід за мною.

Тож захищатиму я скрізь

Не телевізор кольоровий,

А серця обласного зріз,

Співучу українську мову.

[згорнути]

Юлія Воробкевич БІБЛІОТЕКА

Бібліотека – це не просто купа книжок

Бібліотека – ще й до світу Інтернету движок!

Читайте і Карнегі, і Коельо, і Сосюру!

Вивчайте економіку, підвищуйте культуру!

Долайте всі проблеми! Знання –це наша сила!

Інвестуйте у себе! Розправляйте крила!

Не нехтуйте багатством, яке таке доступне

Інтернет і книга – це сила могутня!

Інтернет – це не тільки ігри і чати

Інтернет – де спадають всі кордони та грати

Там блоги академіків і форум освітян,

Там найкращих музеїв віртуальний океан!

Останній компромат і правда без цензури

І навіть поради по покращенню фігури

Там Біблія Острозька й Шевченків заповіт

Новини актуальні й з Америки привіт!

Читайте класику, давню і сучасну

І стане все вам переважно ясно

Де правда чиста, а де – наполовину

Й як краще виховати рідну дитину

Дізнайтеся на форумі, що кажуть прості люди

Вивчайте, співставляйте і розпрямляйте груди!

Читайте уважно журнали електронні

Це легко, швидко й просто – не будьте забобонні!

Ми знайдемо відмінності між Бабелем і Бебелем

Підем в бібліотеку, в якій є Інтернет

І знайдемо у чому той поляга секрет!

Ми знайдемо різницю між форумом і кворумом,

Між Гоголем і Гєгелем, ми будем знати все!

І вивчимо всю класику й напишемо ессе!

Бібліотека, люди, це не старомодно

Бібліотека,люди, це дуже навіть модно!

Вперед, народ, вперед – до книг і Інтернет!

Знання – це наша зброя! І успіху секрет!

[згорнути]

Алла Михеева ДЕНЬ БИБЛИОТЕКАРЯ

День библиотекаря

Шуршат бумажные страницы,

Ласкают слух, как шепот волн.

Я посвящаю эти строки

Всем тем, кто книгою пленён.

Работа наша незаметна,

Но без неё никак нельзя.

Мы проведём тебя неспешно

В большие книжные моря.

Есть Интернет теперь повсюду

И технологии кругом.

Но задушевную беседу

Не заменить им нипочём!

Поздравить вас хочу, коллеги!

С библиотечным майским днём.

Живут в веках библиотеки!

Мы с вами тоже – поживём![/spoiler]

БЕСЦЕННІЙ ДАР ВЕКОВ И ПОКОЛЕНИЙ

[згорнути]

Бесценный дар веков и поколений,

О, книга мудрая! Как дорог дивный слог

Твоих возвышенных прекрасных изречений!

Найти всегда возможно в них урок.

В сердцах у юных пробуждать мечтанья,

Красоты мира всем нам открывать

Одной лишь фразой – вот в чем книги тайна

И волшебство, и свет, и благодать!

[згорнути]

Лев Ошанин БИБЛИОТЕКАРЯМ

Библиотекарям

Книжные люди, друзья мои ближние,
Верные слуги и маршалы книжные.
Милые тихоголосые женщины,
В книгах – всеведущи, в жизни – застенчивы.
Душ человеческих добрые лекари,
Чувств и поступков библиотекари.
Кажетесь вы мне красивыми самыми,
Залы читален мне видятся храмами.
Кто мы без вас?
Заплутавшие в замети
Люди без завтра и люди без памяти.

[згорнути]

БИБЛИОТЕКАРЬ ВАЖНАЯ ПРОФЕССИЯ

Библиотекарь нужная профессия,

И много знаний заложили в ней.

И мудрых книжек длинная процессия

Всегда нам помогает стать умней.

От интернета мы порой зависимы,

Но не поймем всего лишь одного:

Есть только в книге прописные истины –

Ведь книга-основание всего!

[згорнути]

ПОРОЙ БИБЛИОТЕКАРЬ НЕЗАМЕТЕН

Порой библиотекарь незаметен

Средь множества газет, журналов, книг,

Он ключ хранит ко всем богатствам этим,

Из рук не выпуская ни на миг,

И тем ключом он дверцу открывает

В мир информации, что очень нам нужна,

И информация любая оживает,

Когда становится полезною она;

И хоть живем мы в двадцать первом веке,

И каждому доступен интернет, –

Альтернативы нет библиотеке,

Библиотекарю замены нет!

[згорнути]

БИБЛИОТЕКА...ТИШИНА...СТОЛЕТЬЯ

Библиотека… Тишина… Столетья…

История, и тысячи имен!

Благословляем вас на долголетье –

Всех тех, кто в труд прекрасный свой влюблен.

Профессия стара как мир и время,

От первых свитков до больших томов.

Вы любите и бережете верно

Пылинки времени и заповедь веков.

Счастливые… Вам тайны доверяли

Толстой и Пушкин, Чехов и Крылов,

И ваше сердце солнцем пронизали

Джек Лондон, Маяковский и Светлов.

Даете вы не книги под расписку…

Вы людям дарите великий мир.

И в детских душах – нераскрытых, чистых –

Рождается божественный кумир.

Здесь мысли, чувства, тайны, мудрость века.

Пусть дуют в мире ветры перемен,

Храни свой ценный клад, библиотека!

Пусть не коснутся книг забвение и тлен!

[згорнути]

КОГДА БЕРЕМ МЫ В РУКИ КНИГУ

Когда берем мы в руки книгу,

Все замирает, все молчит.

Когда берем мы в руки книгу,

То с нами Вечность говорит.

И оживают понемногу

Сонеты, стансы и стихи.

Душа выходит на дорогу,

Где все мы лишь ученики.

К познанью нас ведет сам Пушкин,

Нам Данте открывает суть.

Шекспир великий и радушный

В любви подскажет верный путь!

Помогут «Вертера» страданья,

Научат Шиллера мечты!

Вольтера, Кафки назиданья

Забыть уже не сможешь ты!

Попав однажды в плен чудесный,

Не вырвешься уже вовек!

Мир бесконечно интересный,

Волшебный мир библиотек!

Но в этом мире заблудиться

Простому смертному легко!

К кому же нужно обратиться?

Он здесь, совсем недалеко!

Библиотекарь — это слово

Магическое, как кристалл!

Всегда помочь тебе готовый,

Твоим он лучшим другом стал!

Он среди книг — магистр великий!

В литературе он — король!

Он поэтических реликвий

Хранит незыблемый покой!

Он в книжном море — навигатор!

Как путеводная звезда,

Хранитель, спутник и новатор,

Сияй, сияй для нас всегда!

Минует пусть тебя хула,

Души усталой лекарь!

Тебе честь, слава и хвала!
Тебе, библиотекарь!

[згорнути]

СЕГОДНЯ ПРАЗДНИК КНИГИ

Библиотекари! Сегодня праздник книги.

В ваш день так хочется сказать слова любви.

Вы все наставники, и нет в словах интриги.

Ты, яхта чтения, вдаль мудрости плыви!

Всегда читателей встречаете с любовью.

Деля на всех великой мудрости запас.

Вам пожелать хочу и успеха и здоровья,

И чтоб огонь познаний в сердце не угас!

[згорнути]

Н. Михайлова БИБЛИОТЕКА

Библиотека

В библиотеке не бывает тишины,

Хоть принято ступать там тихо-тихо,

Хоть шепотом там говорить должны —

Мол, суеты и слов не терпит книга.

В библиотеке не бывает тишины:

Там мыслей и мечтаний вереницы,

Герои сказок, призраки войны

Общаются друг с другом на страницах.

Добро и зло там вечный бой ведет,

Там черно-красным нас Стендаль пленяет,

Там Маргарита Мастера найдет,

Мальвина на подмостках выступает…

И празднуя сегодня праздник ваш,

Спасибо скажем мы библиотекам

За все открытия, за труд неспешный ваш,

За воспитанье в человеке человека!

[згорнути]

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Буковинський Державний Медичний Університет

БІБЛІОТЕКА

Ода бібліотеці (вірші про бібліотеку)

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Ваш коментар (необов'язково):