Події останніх років внесли багато корективів у різні сфери нашої життєдіяльності, зокрема і в систему охорони здоров’я. Так, в часи пандемії підвищене навантаження на лікарів, необхідність дотримуватись самоізоляції та, в деяких випадках неможливість хворих фізично потрапити на прийом, спонукали до більш швидкої імплементації телемедичних заходів. Так само і події сьогодення – пошук прихистку в інших державах, неможливість потрапити до закладів охорони здоров’я через їх відсутність, нефункціональний стан, окупацію території або навіть страх потрапити під обстріл…

За ВООЗ, телемедицина – надання медичних послуг, де відстань є критичним фактором, усіма медичними працівниками, які використовують інформаційні та комунікаційні технології для обміну вірогідною інформацією для діагностики, лікування та профілактики захворювань і травми, дослідження та оцінювання, а також для продовження навчання медичних працівників, все в інтересах поліпшення здоров’я людей та їх спільнот.

Згідно із наказом МОЗ від 19.10.2015 року, телемедицина – це комплекс дій, технологій та заходів, що застосовуються при наданні медичної допомоги, з використанням засобів дистанційного зв’язку у вигляді обміну електронними повідомленнями.

Цей документ є правовою основою регулювання дистанційної допомоги в Україні. Для його виконання використовуються кабінети телемедицини, а консультації проводять лікарі різних спеціальностей.

Існують два типи телемедичних консультацій:

1. Лікар – пацієнт
2. Лікар – лікар

І залежно від типу заповнюються відповідні документи.

Спектр застосування телемедицини важко переоцінити. Даний тип медичної допомоги застосовують як при первинних консультаціях зі спеціалістом загальної практики або вузьким спеціалістом, так і при повторних – для розшифровки результатів аналізів, контролю ефекту від лікування, а також отримання інформації про динаміку стану пацієнта.

Крім того, телемедичні методи дуже широко застосовуються серед медичного персоналу – для консультацій суміжних спеціалістів, передачі даних обстежень, використання медичних електронних баз даних.

Телемедицина в Україні бере свій початок з організації телеелектрокардіографії лікарем і науковцем Мар’яном Франке в м. Львові. В 1935 році він організував першу у світі клінічну теле-ЕКГ-систему. Так, у відділенні інфекційних захворювань систематично проводились обстеження телеелектрокардіографією, а їх обстеження передавались до Інституту патології на відстань близько 500 метрів.

В 1940-х роках проводились дослідження в рамках космічних проєктів.

З 1990-х років продовжується розвиток зі створення національної системи теле-ЕКГ, створюються телемедичні мережі в різних областях України. В 2007 році створюється Державний клінічний науково-практичний центр телемедицини МОЗ України – спеціалізований заклад, який займається впровадженням та розвитком телемедицини.

У 2016 році розпочинається реформа системи охорони здоров’я, в межах якої було покладено початок створенню eHealth – інформаційно-телекомунікаційній системі автоматизації ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією, яку згодом визнали однією із найперспективніших у світі. Паралельно із цим розвивається сервіс Helsi – медична інформаційна система, а також портал для пацієнтів, створений для полегшення запису до лікаря і доступу пацієнтів до власної медичної інформації.

Починаючи з 2020 року в Україні, а також у всьому світі стається справжній бум дистанційних методів надання медичної допомоги населенню, оскільки світом шириться пандемія. Створюється величезна кількість телемедичних сервісів, у тому числі й приватних, які функціонують безплатно для хворих.

На сьогодні в Україні є повсякденною справою формування електронного листка непрацездатності, для закриття якого не потрібно ходити до лікаря, не потрібно передавати його на робоче місце. Також повністю впроваджено електронні рецепти на лікарські препарати.

В багатьох областях України функціонують консультативно-телемедичні центри (КТЦ) на базі центрів екстреної медичної допомоги, які допомагають фельдшерському складу розшифровувати ЕКГ та встановлювати правильні діагнози. Крім того, щодня відбуваються конференції, майстер-класи, воркшопи в онлайн-форматі, що значно покращує доступність медичних знань серед працівників.

Які переваги?

Для пацієнта:

• Простота і швидкість використання
• Підвищення якості надаваних послуг
• Консультації із вузькими спеціалістами у віддалених територіях
• Зменшення термінів очікування результатів обстеження
• Відсутність необхідності розшифровувати почерк лікаря

Для медичних працівників:

• Можливість контролювати стан пацієнта в динаміці
• Економія часу завдяки можливості брати участь в обговоренні клінічних випадків дистанційно, використання готових шаблонів електронного документообігу
• При використанні єдиної електронної системи охорони здоровʼя – цілодобовий доступ до інформації про пацієнта, висновків спеціалістів, результатів обстеження.

Для системи охорони здоровʼя загалом:

• Зменшення навантаження на медичних працівників
• Підвищення ефективності медичної допомоги
• Оптимізація роботи медичних закладів

Однак, попри вищеперелічені плюси, наявні та певні бар’єри, з якими зіштовхується телемедицина:

• Відсутність прямого контакту з хворим
• Якість і кількість апаратного забезпечення.
• Приватність і конфіденційність
• Можливість виписувати наркотичні лікарські засоби

Таким чином, якщо подолати вищевказані барʼєри, популярність телемедицини буде зростати, а якість надання допомоги буде ще вищою.

Матеріал підготувала Олена СІВАШОВА