Всесвітній день цивільної оборони був оголошений за рішенням Генеральної Асамблеї Міжнародної організації цивільної оборони у 1990 році. Він відзначається щорічно 1 березня.

У цей день, 1 березня 1972 року Міжнародна організація цивільної оборони отримала статус міжурядової організації та набрав чинності її статут, який схвалили 18 держав.

Всесвітній день цивільної оборони має дві основні цілі:

• забезпечення доведення до відома світу громадськості життєвої важливості цивільної оборони та підвищення рівня поінформованості про готовність до запобігання нещасних випадків або стихійних лихта заходів, що вживаються в разі цих інцидентів;
• відзначення зусиль та досягнень національних служб, відповідальних за боротьбу з лихами, вшанування пам’яті жертв

Цивільна оборона — система заходів щодо захисту людей і матеріальних цінностей у разі військових дій, стихійних лих або техногенних катастроф, а також підготовка таких заходів. Одночасно під цивільною обороною розглядають галузь науки, яка вивчає теоретичні, науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території (акваторії) або об’єктів на ній (об’єктів на морі), внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або небезпечного випадку, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на зазначеній території або об’єкті, проведення там господарчої діяльності, загибелі людей або до значних матеріальних збитків

Цивільна оборона охоплює три основні складові:

• підготовка — створення сховищ і резервів, навчання фахівців і пересічних громадян, розробка систем попередженнята зв’язку;
• реагування — дії у разі загрози: негайне оповіщення, евакуація, знезараження, медична допомога;
• відновлення території після катастрофи.

  На початку 1929 року на території України закладаються організаційні основи створення системи захисту населення від повітряного нападу.
Зокрема, було створено 632 авіахімічних гуртки, 119 курсів для навчання населення, збудовано 150 газосховищ, проводяться заходи по забезпеченню населення засобами захисту, створюються швидкодіючі системи оповіщення населення загрози нападу, накопичуються запаси медичного майна, інших засобів і матеріалів для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження.

В 1931 році з ініціативи декількох держав французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі «Асоціацію Женевських зон» — «зон безпеки» для створення шляхом двосторонніх і багатосторонніх угод локальних зон безпеки в усіх країнах, яка потім була перетворена на Міжнародну організацію цивільної оборони (МОЦО).

4 жовтня 1932 року затверджується “Положення про Місцеву протиповітряну оборону” (МППО), спадкоємницею якої у 1961 році стала Цивільна оборона.

У 1972 році МОЦО отримала статус міжурядової організації. Зараз в МОЦО входять 50 країн, ще вісім держав мають статус спостерігача. Участь України в МОЦО в якості спостерігача оформлена згідно з дорученням Прем’єр-міністра України від 25 липня 1998 року.

           День 1 березня був обраний не випадково. Саме в цей день набрав чинності устав МОЦО, який схвалили 18 держав.

          3 лютого 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про Цивільну оборону України”, 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України приймає Постанову за №299, якою затверджується “Положення про цивільну оборону України

Серед напрямків діяльності МОЦО слід виділити такі: підготовка національних кадрів в галузі управління в період надзвичайних ситуацій; надання технічної допомоги державам у створенні і покращенні систем попередження НС і захисту населення; пропаганда досвіду і знань з ЦО і питанням управління в період НС. Підготовка спеціалістів проводиться в Навчальному центрі в Швейцарії.

Самим кардинальним кроком, який докорінно змінив обличчя і суть системи захисту населення від надзвичайних ситуацій було утворення МНС України.

2 жовтня 2012 року Президент України підписав Кодекс цивільного захисту України, котрий об’єднав і узагальнив все чинне законодавство України з питань цивільного захисту.

Появі цивільної оборони сприяв досвід бомбардувань мирних районів під час Першої світової війни. Бомбардування Сполученого Королівства розпочалося 19 січня 1915 року, коли німецькі цепеліни скинули бомби на район Грейт-Ярмута, вбивши шістьох людей Після війни, увагу було звернено на цивільну оборону на випадок нової війни, і 1924 року у Великій Британії було створено Комітет безпеки від повітряних нальотів (ARP) для дослідження шляхів забезпечення захисту цивільного населення від загрози бомбардувань.

До служб цивільної оборони відносяться:

 — служба зв’язку і оповіщення — для сповіщення населення про загрозу стихійного лиха, аварій, катастроф і інших надзвичайних ситуацій, а також для підтримання зв’язку з керівництвом і формуваннями цивільної оборони;

 — служба охорони громадського порядку (ОГП) для підтримання порядку, охорони громадської власності і особистого майна громадян в мирний і воєнний час;

 — протипожежна служба — для профілактики, обмеження і гасіння пожеж;

 — медична служба — для надання медичної допомоги ураженим і проведення санітарно-гігієнічних, профілактичних заходів;

 — інженерна служба — для забезпечення побудови захисних споруд;

 — комунально-технічна служба — для ліквідації аварій на спорудах комунального господарства;

 — технічна служба — для організації і здійснення технічно правильного обслуговування, експлуатації і ремонту техніки і приладів;

 — транспортна служба — для забезпечення всіх видів перевезень в інтересах цивільної оборони;

 — служба енергопостачання і світломаскування — для забезпечення постачання електроенергією об’єктів і транспорту, ліквідації аварій на електромагістралях, забезпечення режимів затемнення;

 — служба санітарної обробки — для проведення санітарної обробки населення, знезаражування територій, споруд, техніки, транспорту;

 — служба продовольчого постачання — для забезпечення населення продуктами харчування, предметами першої необхідності і захисту запасів продовольства, харчової сировини і промислових товарів;

 — служба матеріально-технічного постачання — для забезпечення об’єктів народного господарства і невоєнізованих формувань всіма видами матеріальних засобів;

 — служба сховищ та укриттів для забезпечення сховищ і підтримання їх в постійній готовності

Матеріал підготувала Олена СІВАШОВА

Бадюк М. І., Степаненко А. В., Микита О. О. Управління якістю медичної допомоги у закладах охорони здоров’я сил оборони України: навч. посіб. / за ред. М. І. Бадюка. Київ: Людмила, 2020. 172 с.

Бірюк І. Г., Куковська І. Л., Стефанчук В. І. Цивільний захист: навч. посіб. Чернівці: БДМУ, 2019. 92 с.

Власенко О. М., Охонько О. В., Галушка А. М. Надання домедичної допомоги при надзвичайних ситуаціях в умовах міста: навч.-метод. посіб. / за ред. І. А. Луріна, В. Л. Савицького, А. М. Тарабана. 2-е вид., доп. Київ: УВМА, 2015. 56 с.

Воробйов О. О. Цивільна оборона: навч. посіб. Чернівці: БДМА, 2002. 79 с.

Губа Г. П., Черний Ф. О. Організація психоневрологічної допомоги в системі медичної служби цивільної оборони: посібник. Київ : Здоров’я, 1968. 68 с.

Левченко О. Є., Козачок В. Ю., Савицький В. Л., Барасій М. І. Захист від хімічних і радіаційних факторів ураження: навч. посіб. /  за ред. О. Є. Левченка. Київ: УВМА, 2015. 403 с.

Левченко О. Є., Савицький В. Л., Торбін В. Ф. Оцінка радіаційної і хімічної обстановки: навч. посіб. / за ред. О. Є. Левченка. Київ: Чалчинська, 2015. 255 с.

Олійник П. В., Омельчук С. Т., Чаплик В. В. Цивільний захист: підруч. Вінниця: Нова Книга, 2013. 326 с.

Ратчев В. Оцивільнення оборонного відомства: функціональний підхід до побудови сучасної оборонної організації / передм. Філіпа Флурі, Женев. центр демокр. контролю над збройн. силами. Женева, 2013. 68 с. (Серія регіональних програм; № 12).

Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс. Декрет. Інструкція. Постанови / упоряд.: А. Ришелюк, І. Євич. Ужгород: ІВА, 1997. 248 с.

Шматенко О. П., Соломенний А. М., Кучмістов В. О. Технічні засоби для розгортання етапів медичної евакуації: навч. посіб. / за ред. О. П. Шматенка. Київ: Чалчинська Н. В., 2020. 389 с.